Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/18188/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2022 р. Справа № 520/18188/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В.) від 15.11.2021 року по справі № 520/18188/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради (далі відповідач-1), Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі відповідач-2), в якому просив : - визнати протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу, особі з інвалідністю II групи внаслідок війни, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2019, 2020, 2021 роки у меншому розмірі ніж передбачено законом; - зобов`язати відповідача-1 надати до відповідача-2, список для нарахування та виплати позивачу, особі з інвалідністю II групи внаслідок війни, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019, 2020, 2021 роки, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ), у редакції Закону України №367-XIV, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги; - зобов`язати відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу. особі з інвалідністю II групи внаслідок війни, грошову допомогу до 5 травня за 2019, 2020, 2021 роки, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України №3551-ХІІ у редакції Закону України №367-XIV, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін десять календарних днів з дня вручення копії ухвали про залишення без руху шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин пропуску звернення до суду та наданням доказів, які підтверджують поважність таких причин. Засобами поштового зв`язку 19.10.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову, в якій позивач зазначив про те, що строк звернення до суду пропущений ним з поважних причин. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року повернуто позивачу позовну заяву у частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу, особі з інвалідністю II групи внаслідок війни, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2019, 2020роки у меншому розмірі ніж передбачено законом, зобов`язання відповідача-1 надати до відповідача-2, список для нарахування та виплати позивачу, особі з інвалідністю II групи внаслідок війни, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019, 2020 роки, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України №3551-ХІІ у редакції Закону України №367-XIV, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги та зобов`язання відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу. особі з інвалідністю II групи внаслідок війни, грошову допомогу до 5 травня за 2019, 2020 роки, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України №3551-ХІІ у редакції Закону України №367-XIV, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Позивач, не погодився із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Вказує, що повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав він дізнався лише після отримання відмови у нарахуванні допомоги у передбаченому законом розмірі, а саме 10.08.2021 та 17.08.2021 року. А тому, звертаючись до суду із адміністративним позовом 22.09.2021 року позивач не пропустив строку звернення до суду. Відповідачі письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали. Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду 23.02.2022 року відкрито апеляційне провадження по справі та призначено апеляційний розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час. Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (зі змінами). У зв`язку з бойовими діями на території Харківської області призначене судове засідання не відбулося. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022 року запропоновано учасникам справи висловити позицію стосовно можливості розгляду справи у порядку письмового провадження протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали. Вказану ухвалу надіслано сторонам засобами поштового зв`язку. Позивач та відповідач - Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, надали заяви, в яких просили розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи матеріали справи, надходження від позивача та відповідача - Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, клопотань щодо розгляду справи в порядку письмового провадження та відсутності заяв від відповідача - Управління соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради, щодо розгляду справи за його участю, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії відповідача щодо невиплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2019-2021 роки з врахуванням норм Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV). З вказаним позовом позивач звернувся до суду 22.09.2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду. Приймаючи рішення про повернення позивачу адміністративного позову в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу, особі з інвалідністю II групи внаслідок війни, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 та 2020 роки у меншому розмірі ніж передбачено законом, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений законодавчо встановлений строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі. Наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім зазначено у постанові від 21 березня 2019 року у справі 826/5240/18. Разом з цим, у постанові від 18 листопада 2020 року по справі №380/5202/20 Верховний Суд вказав, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17 (2-а/201/304/2017). Колегія суддів зазначає, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись при отриманні щорічної допомоги до 5 травня у вказаному році. Відповідно до частини четвертої статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Досліджуючи питання коли, у межах спірних правовідносин, позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав на отримання у належному розмірі разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що це є 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Є обґрунтованим посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 лютого2018 року у справі №607/7919/17, в яких суд найвищої інстанції встановив, що 30 вересня поточного року це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога. Проте, із вимогами про перегляд нарахувань за 2019-2020 року позивач звернувся лише у вересні 2021 року, тобто із пропуском шестимісячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України. Варто відзначити, що отримання позивачем рішення від суб`єкта владних повноважень у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру разової грошової допомоги до 5 травня, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Слід зазначити, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Legesvigilantibusnondormientibussubveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. В свою чергу, позивач не вказав причини непереборного та об`єктивного характеру, що заважали йому своєчасно звернутися за захистом своїх прав до суду. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (справи Стаббігс на інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії) право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують не спростовують з наведених вище підстав. Доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду першої інстанції. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року по справі №520/18188/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров