LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4875922/2447/21

від 08.11.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" м.Київ на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 року у справі №922/2447/21 - залишити без задоволення.

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/2447/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Пелипенко Н.М. за участю секретаря судового засідання Склярук С.І. та представників учасників справи: від позивача: Черепов П.О.; від відповідача: Закревський А.О.; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2447/21 (суддя Лавренюк Т.А.); за позовом - Акціонерного товариства "Укрсиббанк" м.Київ; до - Територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради м.Харків; про - про стягнення коштів; ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року Акціонерне товариство "Укрсиббанк" м.Київ (далі-Позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради м.Харків (далі-Відповідач) про стягнення збитків в розмірі 42 146,432 доларів США, що еквівалентно 1 171 110,20 грн шляхом звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 (далі-Боржник). Спосіб реалізації квартири Позивач просив визнати - шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2021 року у справі №922/2447/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір віднесено на Позивача. Позивач із вищенаведеним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 року у справі №922/2447/21 скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Позивачем зазначено наступне: - суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності Позивачем факту надання кредиту, так як в матеріалах справи міститься виписка по рахунку № НОМЕР_1 та довідка-розрахунок заборгованості, які підтверджують факт перерахування коштів в безготівковому порядку на рахунок Боржника; - судом першої інстанції залишено поза увагою, що факт надання передбаченого кредитним договором кредиту встановлено рішенням судів у справі №644/3546/17, а тому Позивач не зобов`язаний здійснювати доказування такої обставини у даній справі; - приписами чинного законодавства не передбачено обов`язок сторони доводити розмір заборгованості саме за допомогою надання первинних бухгалтерських документів. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 року у справі №922/2447/21 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до них документів) надсилання іншим учасникам справи. До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 04.10.2021 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги Позивача, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване рішення господарського суду - без змін. Будь-яких заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило. Представник апелянта в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції від 12.08.2021 року у справі №922/2447/21 - скасувати. Представник Відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а оспорюване рішення господарського суду - без змін. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не оспорюється наступні обставини. Між Позивачем та Боржником 07.03.2008 року було укладено договір про надання споживчого кредиту №11311746000 (далі-Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов`язався надати Боржнику кредит (грошові кошти) у сумі 46 000,00 доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок Боржника № НОМЕР_1 , а Боржник зобов`язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти в повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 05.03.2038 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. На забезпечення виконання умов вищезазначеного Договору між Боржником та Позивачем 07.03.2008 року було укладено договір іпотеки №88 від (далі-Договір іпотеки), за умовами якого Боржник передав в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач, дізнавшись про смерть ОСОБА_1 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), направив до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців від 16.06.2011 за №529/30-31. Відповідно до повідомлення Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 29.06.2011 та 12.10.2018 після смерті Боржника заведено спадкову справу №629/2011 та станом на 12.10.2018 спадкоємці померлого до нотаріальної контори не звертались, свідоцтво про право на спадщину на майно спадкодавця не видавалось. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 10.04.2019 у справі №644/3546/17, залишеним без змін постановою Верховного суду від 20.01.2021, визнано відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що після смерті Боржника в останнього перед Позивачем залишилась заборгованість за Договором, яка станом на 29.04.2021 складає 42 146,43 доларів США, з яких 41 527,69 доларів США - заборгованість за кредитом та 618,74 доларів США заборгованість за процентами, нарахованими до 17.03.2011. Позивачем зазначено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.04.2021 вбачається, що спірне майно залишається зареєстрованим за померлою ОСОБА_1 , а Відповідач, на переконання Позивача, набув право власності на спірне майно на підставі вищезазначеного судового рішення. Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що Відповідач не набув статусу власника спірної квартири, оскільки у встановленому Законом порядку таке право не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відсутність судового рішення в частині передачі майна в комунальну власність м.Харкова позбавляє орган місцевого самоврядування можливості прийняти таке нерухоме майно та вчинити відповідні дії з державної реєстрації права власності на квартиру за Харківською міською радою. Крім того, як зазначає Відповідач, в матеріалах справи відсутні докази присудження судом на користь Позивача неустойки за життя ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також Відповідач заперечував доведеність самої спірної суми, посилаючись на відсутність доказів присудження судом на користь Позивача заборгованості за життя Боржника. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність Позивачем в передбаченому законом порядку належними доказами факту надання ОСОБА_1 кредиту та недоведеності факту наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед Позивачем за спірним Договором в розмірі 42 146,43 доларів США. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до матеріалів справи, між Позивачем та Боржником було укладено Договір, відповідно до умов якого Позивач зобов`язався надати Боржнику кредит у сумі 46 000,00 доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок Боржника № НОМЕР_1 , а Боржник в свою чергу зобов`язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти в повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 05.03.2038, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. За змістом додатку №1 до Договору "Графік погашення кредиту" в редакції додаткової угоди від 13.08.2009 року, Боржник зобов`язався повернути Позивачу кредит у таких розмірах, щоб станом на конкретну визначену дату в графіку за період з 07.03.2008 року по 05.03.2038 року сума заборгованості не перевищувала певно визначений розмір. Підставою звернення до суду з зазначеним позовом про стягнення збитків з Відповідача в розмірі 42 146,432 доларів США Позивач вважав порушення його прав, як кредитора, що полягало у неповернені суми кредиту - прямі втрати у розмірі 41 527,69 доларів США та процентів у розмірі 618,74 доларів США, які є неотриманим доходом. Заявляючи вимогу про стягнення збитків, Позивач фактично просив встановити спосіб виконання майбутнього рішення суду шляхом звернення стягнення на квартиру за АДРЕСА_1 , та яка була визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 , тобто колишнього контрагента Позивача за кредитним Договором, яку він вважає боржником та особою, що порушила його права, не повернувши кредитні кошти. Окремих позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки Позивач не заявив. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Протягом розгляду справи в суді першої інстанції Позивачем предмет та підстави позову не змінювалися. Ані в позовній заяві, ані в наступних поясненнях в суді першої інстанції, Позивач не посилається на факт спричинення збитків саме Відповідачем, а вимагає їх стягнути на підставі ч. 4 ст. 1277 та ст. 1231 ЦК України. Відповідно до ч. 4 ст. 1277 ЦК України, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них. Приписами ч. ч. 1-4 ст. 1231 ЦК України передбачено, що до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. Позивач на підтвердження факту видачі Боржнику кредитних коштів, передбачених спірним Договором, окрім самого тексту Договору з додатками до суду першої інстанції надав довідки-розрахунки заборгованості (а.с.49-54) та довідку про рух коштів по рахунку (а.с.55), які підписані представником Позивача в суді. Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити, визначений Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України № 254 від 18.06.2003 (далі - Положення № 254), який був чинним у період видачі (на момент укладення спірного Договору) Позивачем кредиту. Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідно до п.1.19-1 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку України. У гл.5 Положення № 254 інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Отже виписка з особового рахунка клієнта банку (банківська виписка з рахунку позичальника) може слугувати документом, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даній ситуації Позивачем не надано до господарського суду належних та допустимих доказів - первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт надання Позивачем ОСОБА_1 передбачених Договором кредитних коштів та подальшого виникнення зазначеної Позивачем заборгованості. Зазначені вище висновки судової колегії, а також наведені приписи чинного законодавства спростовують доводи апеляційної скарги про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання Позивачем ОСОБА_1 передбачених умовами Договору кредитних коштів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність юридичної доцільності здійснення дослідження обставин справи в частині іпотечного договору та звернення стягнення саме на іпотечне майно, через недоведеність Позивачем факту надання ним Боржнику відповідного кредиту, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав до стягнення заявленої суми за рахунок іпотечного майна. Доводи заявника апеляційної скарги, що факт надання передбаченого Договором кредиту встановлений рішенням судів у справі №644/3546/17 - не приймаються колегією суддів до уваги, так як з аналізу рішень судів в межах зазначеної Позивачем судової справи не вбачається встановлення факту надання Позивачем споживчого кредиту ОСОБА_1 та наявність належних доказів для підтвердження таких обставин. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що предметом розгляду зазначеної Позивачем справи №644/3546/17 було визнання спадщини Боржника відумерлою, а не спір між сторонами щодо кредитних коштів за спірним Договором чи факт неналежного виконання Боржником умов Договору. Щодо посилання Позивача на підтвердження факту надання ним належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання кредитних коштів на висновки Верховного суду викладені у постановах від 19.11.2020 року у справі №910/21578/16, від 26.02.2020 року у справі №911/1348/16, від 12.06.2019 року у справі №910/17744/17 та від 04.09.2018 року у справі №924/364/17, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, так як в зазначених справах на рівні з довідками-розрахунками заборгованості та довідками про рух коштів по рахунку сторонами були надані первинні документи на підтвердження факту надання кредитних коштів, а саме - надано до суду меморіальні ордери та банківські виписки на підтвердження факту видачі позивачем позичальнику кредитних коштів. В даній спірній ситуації Позивачем ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин виконання сторонами спірного Договору. Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає. Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 року у справі №922/2447/21 про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді судом всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції. Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" м.Київ на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 року у справі №922/2447/21 - залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 року у справі №922/2447/21 - залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Акціонерне товариство "Укрсиббанк" м.Київ. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12.11.2021 року. Головуючий суддя О.В. Стойка Суддя Н.М. Пелипенко Суддя Д.О. Попков

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»