Постанова Львівський апеляційний суд № 456/2076/19

Справа № 456/2076/19 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С. Провадження № 22-ц/811/3025/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Юзефович Ю.І. з участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року в складі судді Сас С.С. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності,- встановив: У травні 2019 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності. Вимоги обгрнутовував тим, що 25 січня 2011 року між сторонами укладено договір № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру по АДРЕСА_1 . Згідно із цим договором позивач купив у продавця (відповідача) майнові права на квартиру, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином, за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, предметом цього договору є майнові права на квартиру, загальна площа якої становить 36,20 кв. м, та загальною вартістю 72 400 грн. Майнові права на квартиру належали продавцю на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва (надані ОНБ) - 106-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 вересня 2003 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_2 , посвідченого 03 вересня 2003 року приватним нотаріусом Стрийського нотаріального округу Мірчук Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 7454, зареєстрованого в Стрийській міській раді 02 жовтня 2003 року за № 16, а також укладених 23 жовтня 2008 року та 03 жовтня 2010 додаткових договорів про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу від 03 вересня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського нотаріального округу Мірчук Л. І. Метою договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру було завершення відповідачем (продавцем) житлового будівництва та набуття позивачем (покупцем) права власності на квартиру. Зокрема, відповідно до умов цього договору відповідач був зобов`язаний передати квартиру у відповідності до розробленої, згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації, терміном до 01 вересня 2011 року та передати у державну адміністрацію всі необхідні документи для оформлення права власності на позивача, після завершення будівництва та прийому будинку державною приймальною комісією і повної оплати по даному договору. Позивач повинен був оплатити вартість даної квартири в розмірі 72 400 грн готівкою в момент підписання даного договору, що підтверджується розпискою відповідача від 25 січня 2011 року про одержання від позивача обумовленої договором суми на виконання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Незважаючи на повну оплату вартості майнових прав на квартиру, відповідач не виконав свій обов`язок щодо передання квартири, тобто порушив умови договору, адже, незважаючи на те, що багатоквартирний житловий будинок з порушенням строку, всетаки введено в експлуатацію в серпні 2014 року згідно даних державної архітектурно-будівельної інспекції України, позивач до цього часу не може зареєструвати право власності на квартиру, адже відповідач ухиляється від передання позивачу всіх необхідних документів для оформлення права власності. Крім того, відповідно до пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, по АДРЕСА_1 , у разі перевищення встановлених термінів будівництва об`єкту з вини продавця більше ніж на три місяці, продавець сплачує покупцю неустойку за кожен місяць прострочення у розмірі 10 % річних від суми оплаченої покупцем. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання, тому сума неустойки за період від 02 грудня 2011 року по 02 червня 2019 року становить (72 400 грн х 10 % /100 х 90 місяців) / 12 місяців = 54 300 грн. Просив зобов`язати відповідача виконати умови договору, а саме: зобов`язати відповідача підписати акт приймання-передачі квартири (умовний №) кв. НОМЕР_1 , яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином за адресою: АДРЕСА_1 ; передати позивачу об`єкт інвестування (квартиру) (умовний №) кв. НОМЕР_1 , яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до розробленої згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації за актом приймання-передачі квартири; усунути перешкоди у здійсненні позивачем реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 , шляхом зобов`язання передачі акту введення до експлуатації об`єкта капітального будівництва, технічного паспорту на квартиру та інших документів, необхідних для державної реєстрації права власності на квартиру згідно із переліком, встановленим постановою КМ України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»; визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру (умовний №) кв. НОМЕР_1 , яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача неустойку відповідно до пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у розмірі 54 300 грн. Оскаржуваним заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 . Справа розглядалася судами різних інстанцій. Так, ОСОБА_4 оскаржив заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року в апеляційному порядку. Постановою Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року залишено без змін. У квітні 2021 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, просив оскаржені рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача. Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру змінено, шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови. Постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки відповідно до пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у розмірі 54 300 грн скасовано та справу № 456/2076/19 в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в скасованій частині втратила законну силу. 25.08.2021 цивільна справа № 456/2076/19 надійшла на адресу апеляційного суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021 для розгляду цивільної справи № 456/2076/19 (провадження № 22-ц/811/3025/21) визначено колегію суддів в складі: судді-доповідача Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М. З 25.08.2021 по 31.08.2021 у матеріалах справи наявні протоколи неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями (т. 2 а.с. 117-134). В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Стверджує, що повністю виконав свій обов`язок щодо оплати вартості квартири в обумовлений строк, що підтверджується розпискою відповідача від 25 січня 2011 року про одержання обумовленої договором суми на виконання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 січня 2011 року. При цьому, саме внаслідок невиконання відповідачем умов договору, останній повинен сплатити неустойку. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що відсутній факт порушення відповідачем умов договору, тому вимога про стягнення неустойки є недоведеною. Звертає увагу, що вчинив всі дії, які спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкти будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відповідні вимоги задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. НОМЕР_1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів виходить з того, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виконав свої грошові зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав, повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, установлену цим договором. В обов`язки відповідача ОСОБА_2 входить передача покупцю майнових прав на спірну квартиру, зокрема останній зобов`язаний передати покупцю квартиру у відповідності до розробленої, згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації, терміном до 01 вересня 2011 року та передати у державну адміністрацію всі необхідні документи для оформлення права власності на позивача, після завершення будівництва та прийому будинку Державною приймальною комісією і повної оплати по даному договору. В серпні 2014 року було введено в експлуатацію даний багатоквартирний житловий будинок, згідно даних Державної архітектурно-будівельної інспекції України, однак жодних підтверджуючих доказів суду надано не було. Позивачем не було надано жодного допустимого доказу про те, що з часу виникнення порушення його прав, а саме з 02 вересня 2011 року по даний час позивач звертався до відповідача про належне виконання умов договору, оскільки позивач міг дізнатися про порушення його права, тобто будь які вимоги позивача про виконання умов договору, відсутні, у тому числі підписання акта приймання-передачі. При цьому, за змістом договору купівлі-продажу майнових прав позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно Окремо суд першої інстанції вказав, що відповідно до п. 3.5 договору №1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, по АДРЕСА_1 , у разі перевищення встановлених термінів будівництва об`єкту з вини продавця більше ніж на три місяці, продавець сплачує Покупцю неустойку за кожен місяць прострочення у розмірі 10 % річних від суми оплаченої покупцем, однак оскільки суд не встановив факт порушення відповідачем умов договору, вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойку є недоведеною. Залишаючи в силі оскаржуване рішення апеляційний суд у постанові від 02 лютого 2021 року виходив з того, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно врахував, що у позивача право власності на спірну квартиру не виникло, оскільки за змістом договору купівлі-продажу майнових прав позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно, тобто предметом договору є майнові права на однокімнатну квартиру, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином, загальною площею 46,20 кв.м, однак як встановлено судом, у третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином така квартира відсутня, а знаходиться двокімнатна квартира, загальною площею 76 кв. м, що визнали сторони в судовому засіданні апеляційної інстанції. Крім цього, відповідно до акту приймання-передавання від 15 квітня 2010 року на виконання умов інвестиційного договору про спільну діяльність без створення нової юридичної особи від 15 квітня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЖБК «Успіх», ОСОБА_2 передав, а ЖБК «Успіх» прийняв незавершене будівництво - 25 % готовності від 106-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином, що знаходиться по АДРЕСА_1 , майнові права на весь вказаний будинок, при цьому ЖБК «Успіх», якому передано майнові права на весь будинок АДРЕСА_1 , не був залучений до розгляду справи. Ухвалюючи судове рішення касаційний суд зазначив, що спір у ОСОБА_4 виник щодо квартири по АДРЕСА_1 , права на які передані ЖБК «Успіх», однак позивач позовних вимог до ЖБК «Успіх» не пред`явив, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляв, відтак підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру, відсутні, внаслідок неналежного складу співвідповідачів. Поряд з цим, касаційний суд зазначив, що зробивши правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру, суд першої інстанції помилився щодо мотивів такої відмови, при цьому апеляційний суд зазначивши, що ЖБК «Успіх» не був залучений до розгляду справи, помилково не змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині. Враховуючи наведене Верховний Суд змінив заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру, шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції своєї постанови. Щодо позовних вимог про стягнення неустойки касаційний суд зазначив, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки згідно пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, оскільки суду не вдалося встановити факт порушення відповідачем умов договору і тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойку є недоведеною, однак апеляційний суд при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні неустойки жодних мотивів не вказав і по суті в цій частині рішення суду першої інстанції не переглянув, тому прийшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення неустойки. Зважаючи на те, що касаційний суд надіслав дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції лише в частині вимог позивача про стягнення неустойки відповідно до пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у розмірі 54 300 грн., колегія суддів слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та ст. 417 ЦПК України, спір в іншій частині не переглядає. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України). Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч. ч. 1, 2, НОМЕР_1 ст. 639 ІІК України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно із положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Судами різних інстанцій встановлено, що згідно із договором оренди землі від 25 червня 2006 року Стрийська міська рада надала орендарю ОСОБА_2 в платне користування терміном на три роки земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1582 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Також складено акт приймання-передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 04 вересня 2008 року, яким орендодавець Стрийська міська рада передає, а орендар підприємець ОСОБА_2 приймає в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1582 га. (т. 1 а.с. 13). Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва - 106-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 вересня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л. І., продавець Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області зобов`язується передати у власність покупцеві ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва - 106-ти квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти вказаний об`єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну, відповідно до умов, що визначені в цьому договорі (т. 1 а.с. 16-18). В подальшому, 23 жовтня 2008 року укладено додатковий договір між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_2 про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу незавершеного будівництва - 106-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І., відповідно до якого покупець зобов`язаний добудувати об`єкт незавершеного будівництва та здати його в експлуатацію протягом семи років (до 03 вересня 2010 року) без збереження первісного призначення об`єкта (пункт 5.НОМЕР_1). За замовленням ОСОБА_2 інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області надано дозвіл № 7/64-09 на виконання будівельних робіт, виданий 01 вересня 2009 року на будівництво 76-ти квартирного житлового будинку в збудовано-прибудованим магазином на АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 12). 25 січня 2011 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру по АДРЕСА_1 , предметом якого є купівля майнових прав на квартиру, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином, за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа житла (квартири): 36,20 кв. м. (т. 1 а.с. 8-9). Зазначеним договором сторони дійшли згоди, що продавець зобов`язаний передати покупцю квартиру у відповідності до розробленої, згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації, терміном до 01 вересня 2011 року (пункт 2.2.1.); покупець зобов`язаний оплатити кошти в розмірі 72 400 грн готівкою в момент підписання договору (пункт 2.3.1.). Згідно із пунктом 2.2. договору продавець зобов`язується передати покупцю квартиру у відповідності до розробленої згідно діючих норм та стандартів, проектної кошторисної документації, терміном до 01 вересня 2011 року та передати у державну адміністрацію всі необхідні документи для оформлення права власності на покупця, після завершення будівництва, прийому будинку Державною приймальною комісією і повної оплати по даному договору. У разі перевищення встановлених термінів будівництва об`єкту з вини продавця більше ніж на три місяці, продавець сплачує Покупцю неустойку за кожен місяць прострочення у розмірі 10 % річних від суми оплаченої покупцем (пункт 3.5.). На підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань по договору позивачем надано розписку від 25 січня 2011 року щодо сплати 72 400 грн на виконання договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру по АДРЕСА_1 від 25 січня 2011 року (т. 1 а.с. 10). Відповідно до акту приймання-передавання від 15 квітня 2010 року на виконання умов інвестиційного договору про спільну діяльність без створення нової юридичної особи від 15 квітня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЖБК «Успіх», ОСОБА_2 передав, а ЖБК «Успіх» прийняв незавершене будівництво - 25 % готовності від 106-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином, що знаходиться по АДРЕСА_1 , майнові права на весь вказаний будинок(т. 1 а.с. 136). ЖБК «Успіх», якому передано майнові права на весь будинок АДРЕСА_1 , не був залучений до розгляду справи. Поряд з цим, в матеріалах справи наявна розписка від 30.12.2011 згідно змісту якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 705000 грн., які зобов`язувався повернути до 01.09.2012 зі сплатою 60 % річних, за кожен місяць користування грошима. Одночасно сторонами даної розписки зазначено та підтверджено, що жодних інших зобов`язань у ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 не має. Пясля підписання даної розписки всі попередні домовленості, договори і т.д., втрачають свою юридичну силу та за взаємною згодою сторін, вважаються недійсними (т. 1 а.с. 134). Крім цього, ОСОБА_2 отримав (позичив) у ОСОБА_4 1022250,00 грн., які зобов`язувався повернути до 01.09.2013 зі сплатою 60 % річних, за кожен місяць користування грошима, що підтверджується розпискою від 17.01.2013 (т. 1 а.с. 138). Згідно розписки-пропозиції від 18.01.2014, ОСОБА_2 визнав, що станом на 01.09.2013 винен ОСОБА_4 1409975,00 грн, відтак пропонував ОСОБА_4 розрахунок по зазначеній сумі здійснити шляхом надання ОСОБА_4 майнових прав на 5 (п`ять) квартир загальною площею 252 кв.м. та підвальне приміщення загальною площею 140 кв.м., що разом становитиме суму у розмірі 1439200,00 грн., тобто буде достатньою для покриття боргу у розмірі 1409975,00 грн (т. 1 а.с. 135). В свою чергу, за договором про переведення боргу від 20.02.2014 ОСОБА_2 , як первісний боржник перевів свій борг за розпискою-пропозицією від 18.01.2014 наданою кредитору первісним боржником та зобов`язується відмінусувати новому боржникові за прийняття боргу, що визначений цим договором, майнові права на 5 квартир загальною площею 252 кв.м., а також підвальне приміщення загальною площею 140 кв.м. Підписанням цього договору кредитор надав згоду на заміну первісного боржника на нового боржника та переведення боргу за розпискою-пропозицією від 18.01.2014. Згідно договору новий кредитор ЖБК «Успіх» (т. 1 а.с. 142). Поряд з цим, власне упущення позивача в частині визначення належного складу співвідповідачів та неналежне реагування на це суду першої інстанції, мали наслідком зміни касаційним судом у відповідній частині судових рішень першої та апеляційної інстанцій. Так, статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). За змістом частини 5 ст. 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом. Згідно ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається, як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України). Таким чином, враховуючи те, що станом на 01 вересня 2011 року, як термін до якого згідно договору від 25 січня 2011 року укладеного між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) про купівлю-продаж майнових прав на квартиру по АДРЕСА_1 , продавець зобов`язаний був передати покупцю квартиру у відповідності до розробленої, згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації, ОСОБА_2 передав, а ЖБК «Успіх» прийняв незавершене будівництво - 25% готовності від 106-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином, що знаходиться по АДРЕСА_1 , майнові права на весь вказаний будинок, власне останній мав би відповідати за пред`явленими ОСОБА_4 вимогами, зокрема щодо стягнення неустойки відповідно до пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у розмірі 54 300 грн. Також, колегія суддів враховує, що в подальшому згідно договору про переведення боргу від 20.02.2014, ОСОБА_2 , як первісний боржник, перевів і свій борг за розпискою-пропозицією від 18.01.2014 новому кредитору ЖБК «Успіх». Іншими словами, колегія суддів приходить висновку, що відповідна вимога ОСОБА_4 пред`явлена до неналежного відповідача, що має наслідком відмови у її задоволенні. Наведене свідчить про часткову підставність доводів апеляційної скарги та необхідність зміни оскаржуваного рішення, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови, тобто відмови у вимозі про стягнення неустойки з інших підстав, що не має наслідком перерозподілу судових витрат. Відповідно до п.п. 1, НОМЕР_1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково. Заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року в частині вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки відповідно до пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у розмірі 54 300 грн. - змінити, відмовити в задоволенні такої вимоги з інших підстав, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року, з врахуванням постанови Верховного Суду від 04 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 10 листопада 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк