Постанова 4811 № 456/2076/19

Справа № 456/2076/19 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С. Провадження № 22-ц/811/542/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:18 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Приколоти Т.І. секретаря: Бадівської О.О. за участю: ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності, ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача виконати умови договору, а саме: зобов`язати відповідача підписати акт приймання-передачі квартири (умовний №) кв. 4, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином за адресою: АДРЕСА_1 ; передати позивачу об`єкт інвестування (квартиру) (умовний №) кв. 4, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до розробленої згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації за актом приймання-передачі квартири; усунути перешкоди у здійсненні позивачем реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання передачі акту введення до експлуатації об`єкта капітального будівництва, технічного паспорту на квартиру та інших документів, необхідних для державної реєстрації права власності на квартиру згідно із переліком, встановленим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру (умовний №) кв. 4, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача неустойку відповідно до п.3.5 Договору №1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у розмірі 54 300 грн; судові витрати розподілити в порядку, встановленому ЦПК України. В обгрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 25 січня 2011 року між сторонами було укладено договір №1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру по АДРЕСА_1 . Згідно із цим договором позивач купив у продавця (відповідача) майнові права на квартиру, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином, за адресою: АДРЕСА_3 . Тобто, предметом цього договору є майнові права на квартиру, загальна площа якої становить 36,20 кв.м, та загальною вартістю 72 400,00 грн. Майнові права на дану квартиру належать продавцю (відповідачу) на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва (надані ОНБ) - 106-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03.09.2003, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_3 , посвідченого 03.09.2003 приватним нотаріусом Стрийського нотаріального округу Мірчук Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за №7454, зареєстрованого в Стрийській міській раді 02.10.2003 за №16, а також укладеного 23.10.2008 та 03.10.2010 додаткових договорів про внесення змін та доповнень до договору купівлі- продажу ОНБ - 106-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03.09.2003, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського нотаріального округу Мірчук Л.І., та зареєстрованого в реєстрі за № 7454. Метою договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру було завершення відповідачем (продавцем) житлового будівництва та набуття позивачем (покупцем) права власності на квартиру. Зокрема, відповідно до умов цього договору відповідач був зобов`язаний передати квартиру у відповідності до розробленої, згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації,терміном до 01 вересня 2011 рокута передати у державну адміністрацію всі необхідні документи для оформлення права власності на позивача, після завершення будівництва та прийому будинку Державною приймальною комісією і повної оплати по даному договору. Позивачповинен був оплатити вартість даної квартири в розмірі 72 400,00 грн готівкою в момент підписання даного договору, що підтверджується розпискою відповідача від 25 січня 2011 року про одержання від позивача обумовленої договором суми на виконання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Водночас, незважаючи на повну оплату вартості майнових прав на квартиру, відповідач до теперішнього часу залишається таким, що не виконав свій обов`язок щодо передання квартири. Тобто, відповідач є таким, що порушив умови договору, адже, незважаючи на те, що багатоквартирний житловий будинок з порушенням строку, але було введено в експлуатацію в серпні 2014 року згідно даних Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Однак, позивач до цього часу не може зареєструвати право власності на квартиру, адже відповідач ухиляється від передання позивачу всіх необхідних документів для оформлення права власності. Крім того, відповідно до п. 3.5 договору №1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, по АДРЕСА_1 , у разі перевищення встановлених термінів будівництва об`єкту з вини продавця більше ніж на три місяці, продавець сплачує Покупцю неустойку за кожен місяць прострочення у розмірі 10 % річних від суми оплаченої покупцем. Оскільки, відповідач є таким, що не виконав зобов`язання, а тому сума неустойки за період від 02.12.2011 по 02.06.2019 становить (72400 грн. х 10 % /100 х 90 місяців) /12 місяців = 54 300 грн. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 . Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивач повністю виконав свій обов`язок щодо оплати вартості квартири в обумовлений строк, що підтверджується розпискою відповідача від 25 січня 2011 року про одержання обумовленої договором суми на виконання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 січня 2011 року. Тобто, позивач, на відміну від відповідача, який і надалі ухиляється від виконання умов договору, належним чином виконав умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Вважає, що саме внаслідок невиконання відповідачем умов договору, останній повинен сплатити неустойку. Водночас, суд першої інстанції не надав доводам позивача належної оцінки, натомість, зазначив, що відсутній факт порушення відповідачем умов договору, а тому вимога про стягнення неустойки є недоведеною. Звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не було доведено факту невиконання відповідачем умов договору є невірними. Адже, саме у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору, позивач надалі не має можливості зареєструвати право власності на квартиру, майнові права на яку купив. Вважає, що позивач вчинив всі дії, які спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкти будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 просили скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, з мотивів, викладених у відзиві на скаргу. Зокрема, зазначали, що квартири, яка є предметом позову, не існує. Дія договору, на який покликається позивач, припинена, оскільки сторони за взаємною згодою перевели свої правовідносини в площину виключно фінансових відносин, що стверджується розпискою від 17.01.2013, яка підписана сторонами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає. Згідно з договором оренди землі від 25.06.2006 Стрийська міська рада надала орендарю ОСОБА_3 в платне користування терміном на три роки земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1582 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.13-14). Також, складено акт приймання-передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 04.09.2008, яким орендодавець Стрийська міська рада передає, а орендар підприємець ОСОБА_3 приймає в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1582 га. Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва 106-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03.09.2003, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І., продавець Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області зобов`язується передати у власність покупцеві ОСОБА_3 об`єкт незавершеного будівництва 106-ти квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти вказаний об`єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну, відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Також 23.10.2008 укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_3 додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу незавершеного будівництва 106-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , посвідченого 03.09.2003 Мірчук Л.І., приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу за реєстровим № 7454, який посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І., відповідно до якого покупець зобов`язпний добудувати об`єкт незавершеного будівництва та здати його в експлуатацію протягом семи років (до 03.09.2010) без збереження первісного призначення об`єкта (п.5.4). Як убачається з матеріалів справи, за замовленням ОСОБА_3 інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області надано дозвіл №7/64-09 на виконання будівельних робіт, виданий 01.09.2009 на будівництво 76-ти квартирного житлового будинку в збудовано-прибудованим магазином на АДРЕСА_1 (а.с..12). Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. Судом установлено, що 25.01.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір №1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру по АДРЕСА_1 . Згідно умов укладеного договору вбачається, що його предметом є купівля майнових прав на квартиру, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином, за адресою: АДРЕСА_1 (умовний №) кв.4. Загальна площа житла (квартири): 36,20 кв.м. Відповідно до пункту 2.2.1. даного договору визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцю квартиру у відповідності до розробленої, згідно діючих норм та стандартів, проектно-кошторисної документації, терміном до 01.09.2011. Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити кошти в розмірі 72 400,00 грн готівкою в момент підписання даного договору. На підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань по договору відповідачем ОСОБА_3 надано розписку від 25.01.2011 щодо сплати 72 400,00 грн на виконання договору №1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру по АДРЕСА_1 від 25.01.2011. Відповідно до п. 2.2. Договору купівлі-продажу майнових прав від 25.01.2011 продавець зобов`язується передати покупцю квартиру у відповідності до розробленої згідно діючих норм та стандартів, проектної кошторисної документації, терміном до 01.09.2011 (п.2.2.1.) та передати у державну адміністрацію всі необхідні документи для оформлення права власності на покупця, після завершення будівництва, прийому будинку Державною приймальною комісією і повної оплати по даному договору (п.2.2.2.). Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до положень ч.3 ст. 367 ЦПК України Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач зазначаючи, що в серпні 2014 року було введено в експлуатацію даний багатоквартирний житловий будинок згідно даних Державної архітектурно-будівельної інспекції України, однак жодних підтверджуючих доказів суду не надав; в позивача право власності на спірну квартиру не виникло, оскільки за змістом договору купівлі-продажу майнових прав позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Крім того, як убачається з Договору № 1 від 25.01.2011, предметом такого є майнові права на однокімнатну квартиру, яка розташована в третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином, загальною площею 46,20 кв.м. Проте, як установлено судом, у третій секції (перший під`їзд) над вбудовано-прибудованим магазином така квартира відсутня, а знаходиться двокімнатна квартира, загальною площею 76 кв.м, що визнали сторони в судовому засіданні апеляційної інстанції. З матеріалів справи також убачається, що відповідно до акту приймання передавання від 15.04.2010 на виконання умов інвестиційного договору про спільну діяльність без створення нової юридичної особи від 15.04.2010, укладеного між ОСОБА_3 та ЖБК «Успіх», ОСОБА_3 передав, а ЖБК «Успіх» прийняв незавершене будівництво - 25% готовності від 106-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином, що знаходиться по АДРЕСА_1 , майнові права на весь вищевказаний будинок (а.с.136). Разом з тим, ЖБК «Успіх», якому передано майнові права на весь будинок АДРЕСА_1 , не був залучений до розгляду справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:12.02.2021 Головуючий Судді