Постанова Львівський апеляційний суд № 462/3154/19

Справа № 462/3154/19 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О. Провадження № 22-ц/811/547/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.., секретаря Юзефович Ю.І. з участю представника позивачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2020 року в складі судді Боровкова Д.О. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі,- встановив: У травні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , з участю третьої особи Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі. В обгрунтування позову покликалася на те, що відповідачка, яка є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , самовільно зайняла частину її земельної ділянки по АДРЕСА_2 та земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності м. Львова. Вказані дії відповідачки призвели фактично до перекриття заїзду до її земельної ділянки, а іншого заїзду немає. Просила зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0321, шляхом перенесення встановлюваної частини огорожі довжиною 41,96 м, яка розташована на її земельній ділянці та частини огорожі довжиною 26,83 м, яка розташована на земельній ділянці територіальної громади м. Львова, на належну відповідачу земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0171. Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2020 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі - задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_3 на праві власності земельною ділянкою у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0321, шляхом перенесення частини огорожі довжиною 41,96 м, яка розташована на земельній ділянці ОСОБА_3 та частини огорожі довжиною 26,83 м, яка розташована на земельній ділянці територіальної громади м. Львова, на належну ОСОБА_2 земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0171. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 768 гривень 40 копійок судового збору. Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01 лютого 2021 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Онищенка Андрія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7850 гривень 00 копійок судових витрат на проведення експертизи. Рішення оскаржила відповідачка ОСОБА_2 , із оскаржуваним рішенням не погоджується, оскільки судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що з часу укладення договору дарування земельної ділянки від 12.12.2008, за яким ОСОБА_4 подарувала їй 44/100 частку земельної ділянки АДРЕСА_2 , площею 0,0442 га, і по сьогоднішній день площа її земельної ділянки не змінювалася, має ті самі межі, претензій органів місцевого самоврядування щодо користування земельною ділянкою не було. Звертає увагу, що згідно із технічною документацією із землеустрою, виготовленою ТзОВ «ГІД-ПРОЕКТБУД» наданої позивачем до позовної заяви, вона не підписувала акт обстеження показу земельної ділянки у АДРЕСА_2 від 24.05.2017, а зазначено витяг з протоколу № 41 від 21.07.2017. Із змісту протоколу № 41 від 21 липня 2017 року вбачається, що узгоджувальна комісія слухала звернення ОСОБА_3 від 08 червня 2017 року про вирішення земельного спору щодо погодження меж земельної ділянки на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , відповідно ухвалила погодити межі земельної ділянки на АДРЕСА_2 відповідно до акту обстеження та показу земельної ділянки. При цьому, землі по лініях В-Г та Г-Д належать їй на праві власності, однак позивачка не зверталася до неї щодо підписання даного акту, а також її не викликали на узгоджувальну комісію у Львівську міську раду 21.07.2017, в чому вбачає порушення вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, а також п. 4.2. Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 17.03.2016. Крім цього, судом першої інстанції при постановленні рішення взято до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3/03-20я від 24.06.2020, складений судовим експертом Заєць І.Г. на замовлення ОСОБА_3 , однак, на переконання апелянта, судом безпідставно відхилено інший висновок експерта Бочуляка Р.П. від 20.08.2020, складений на її замовлення. Також, вважає порушенням вимог ст. 49 ст. 126 ЦПК України дії суду щодо прийняття заяви представника позивачки ОСОБА_1 від 01.09.2020 про уточнення позовних вимог, оскільки підготовче провадження у даній справі закрито ухвалою від 05.08.2019. Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 18 червня 2021 року представник позивачки ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення. Ухвалою судового засідання від 09 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі № 462/3154/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі до вирішення справи № 462/5606/20. В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам відзиву на апеляційну скаргу. Інші учасники справи відповідачка ОСОБА_2 , представник третьої особи Львівської міської ради, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, відповідач ОСОБА_2 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із не проходженням повного курсу вакцинації від захворювання СOVID-19. Колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є розумність строків розгляду справи судом, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України). Враховуючи те, що за клопотанням відповідачки ОСОБА_2 відкладено розгляд справи 05.10.2021, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 , а також інших учасників справи, відтак у клопотанні про відкладення розгляду справи відмовлено. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_1 на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновком судової будівельно-технічної експертизи № 3/03-20я від 24 червня 2020 року та актом обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_3 , суміжних із земельною ділянкою на АДРЕСА_2 від 25 червня 2018 року встановлено, що раніше встановлені межі земельної ділянки ОСОБА_3 порушені з боку суміжного землевласника - відповідача ОСОБА_2 , яка частково захопила земельну ділянку позивача площею 0,0036 га, встановивши на ній огорожу довжиною 41,96 м. Врахувавши те, що позивач не давала відповідачу згоди на влаштування на своїй земельній ділянці огорожі у вигляді паркану на бетонній основі, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та володінні належною ОСОБА_3 на праві власності земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0321, шляхом перенесення частини огорожі довжиною 41,96 м, на належну ОСОБА_2 земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0171. Крім цього, взявши до уваги, що Львівська міська рада не надавала відповідачу дозволу на влаштування на своїй земельній ділянці огорожі у вигляді паркану на бетонній основі, а також, враховуючи те, що вказана огорожа створює перешкоди позивачу у користуванні її земельною ділянкою, суд прийшов висновку про наявність всіх правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_3 на праві власності земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0321, шляхом перенесення частини огорожі довжиною 26,83 м, яка розташована на земельній ділянці територіальної громади м. Львова, на належну ОСОБА_2 земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0171. Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України колегія суддів враховує таке. Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Частиною 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41). Згідно із ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Частиною 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Судом першої інстанції встановлено, що згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.03.2016 № 54281728 позивачці ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок у АДРЕСА_2 . Згідно із ухвалою Львівської міської ради № 485 від 21.06.2016 позивачці надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Ухвалою Львівської міської ради № 3251 від 22.03.2018, серед інших, затверджено ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 52-54). Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 121579467 від 23.04.2018, позивачці ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:04:017:0321, площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т. 1 а.с. 56) В свою чергу, з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4604988652017 віл 26 квітня 2017 року вбачається, що відповідачці ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка у АДРЕСА_1 загальною площею 0,0442 га, кадастровий номер 4610136300:04:017:0171 (т. 2 а.с.36). Вказану земельну ділянку відповідачка ОСОБА_2 набула у власність на підставі договору дарування частини земельної ділянки, укладеного 12 грудня 2008 року між ОСОБА_4 , з однією сторони, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , з другої сторони, посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Партикою Н.О., зареєстрований в реєстрі за № 4-1957 (т. 1 а.с.101-103). Відповідно до умов вказаного договору дарування, дарувальник подарувала, а обдаровані прийняли в дарунок земельну ділянку, площею 0,0914 га, що становить ідеальну частку - 91/100 від земельної ділянки АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_2 - 44/100 часток вищевказаної земельної ділянки, площею 0,0442 га, а ОСОБА_5 - 47/100 часток тієї ж земельної ділянки, площею 0,0472 га. ОСОБА_4 була власником земельної ділянки, площею 0,10000 га, що розташована по АДРЕСА_2 , яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 30705081 виданого Львівською міською радою 25 грудня 1997 року та зареєстрованого за № 285 (т. 1 а.с.99,100). З вказаного державного акту вбачається, що вказана земельна ділянка мала наступні параметри по периметру: від кута А до кута Б по межі з будинковолодінням АДРЕСА_2 - 68,50 м; від кута Б до кута В по межі із землями постійного користування будинку АДРЕСА_4 ; від кута В до кута Г по межі з будинковолодіння АДРЕСА_5 м + 2,00 м + 8,80 м + 1,40 м + 12,80 м + 39,00 м; від кута Г до кута А по межі зі землями загального користування 13,5 м. У 2009 році Львівська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру» за заявою відповідача ОСОБА_2 виготовила технічну документацію по переоформленню державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 згідно з договором дарування (т. 1 а.с.92-111). У матеріалах технічної документації за 2009 рік міститься кадастровий план земельної ділянки № 4610136300:04:017:0171, складений землевпорядником району, згідно з даними якого новоутворена земельна ділянка площею 0,0442 га, розташована по АДРЕСА_2 , мала наступні параметри по периметру: від кута А до кута Б по межі зі землями загального користування - 5,21 м: від кута Б до кута В по межі із землекористуванням ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 - 68,50 м; від кута В до кута Г по межі із землекористуванням ОСОБА_4 по АДРЕСА_6 - 6,95 м; від кута Г до кута Д по межі із землеволодінням ОСОБА_5 по АДРЕСА_6 - 36,19 м + 2,80 м + 5,00 м + 5,11 м + 5,20 м + 2,12 м; від кута Д до кута А по межі із землеволодінням ОСОБА_4 по АДРЕСА_6 - 4,87 м + 2,10 м + 82,30 м + 14,32 м (т. 1 а.с.107). З акта про передачу і показ меж земельної ділянки від 22 травня 2009 року вбачається, що інженер-землевпорядник Управління Держкомзему у м. Львові і представник Львівського міського відділу Львівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» у присутності землевласника Бігайло Х.З. склали цей акт про те, що земельну ділянку по АДРЕСА_6 передали у користування відповідачу, а також, про те, що межа земельної ділянки показана користувачеві, якому оголошено про заборону переміщення встановлених меж відведеної земельної ділянки без відома Управління Держкомзему у м. Львів, після чого відповідач власноручно розписалася про прийняття меж та отримання одного примірника цього акту (т. 1 а.с.110). Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 04 травня 2016 року № 280 «Про затвердження висновку міжвідомчої комісії про розподіл будинковолодіння АДРЕСА_6 на два самостійних» вирішено: розподілити будинковолодіння АДРЕСА_6 на два самостійних з присвоєнням окремих поштових адрес (пункт 2); визнати за частиною будинку під літ. «А-2» загальною площею 117,8 кв.м., яка належить ОСОБА_2 , а також підвал під літ. «А-1-2», гараж під літ. «Б», літня кухня під літ. «В», сарай під літ «Г» - власність в цілому і присвоїти поштову адресу: АДРЕСА_1 (пункт 3); визнати за частиною будинку під літ. «А-2» загальною площею 127,6 кв.м., яка належить ОСОБА_5 , а також підвал під літ. «А-2», колодязь під літ. «к» - власність в цілому і залишити поштову адресу: АДРЕСА_6 (пункт 4) (т. 1 а.с.76). У 2017 році ТзОВ «Центр земельного кадастру» за заявою відповідача ОСОБА_2 від 23 січня 2017 року виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0171 (т. 1 а.с.59-91). У матеріалах вказаної документації міститься кадастровий план земельної ділянки № 4610136300:04:017:0171, складений інженером-землевпорядником ОСОБА_7 , який був внесений 26 квітня 2017 року до Державного земельного кадастру (т. 1 а.с.83). У зазначеному кадастровому плані параметри по периметру земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0442 га вказані з такою ж самою точністю, як у кадастровому плані земельної ділянки на АДРЕСА_6 , який міститься у матеріалах технічної документації за 2009 рік. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4604988652017 віл 26 квітня 2017 року встановлено, що відповідачці ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка у АДРЕСА_1 загальною площею 0,0442 га, кадастровий номер 4610136300:04:017:0171 (т. 2 а.с.36). З аналізу матеріалів, які містяться в обох вищевказаних технічних документаціях за 2009 та 2017 роки вбачається, що у всіх державних актах на право власності на земельну ділянку та кадастрових планах земельної ділянки № 4610136300:04:017:0171 межа між земельними ділянками на АДРЕСА_6 та АДРЕСА_2 , а також, межа між новоутвореною земельною ділянкою на АДРЕСА_1 та земельною ділянкою на АДРЕСА_2 зазначається у вигляді прямої лінії. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0171, є суміжною із земельною ділянкою, на якій розташоване належне позивачці ОСОБА_3 будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 . На підставі замовлення позивачки ОСОБА_3 від 27 листопада 2017 року ТзОВ «ГІД-ПРОЕКТБУД» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.7-55). У матеріалах вказаної технічної документації міститься акт обстеження та показу меж земельної ділянки АДРЕСА_2 від 24 травня 2017 року, з долученою до нього схемою розмежування землекористувань, який був складений виконавцем робіт ТзОВ «ГІД-ПРОЕКТБУД» в присутності позивача та представників суміжних користувань по межі, а саме: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ). Відповідач ОСОБА_2 не була присутня під час обстеження вказаної земельної ділянки, акта обстеження та показу меж земельної ділянки АДРЕСА_2 від 24 травня 2017 року не підписала. З вищевказаної схеми розмежувань землекористування встановлено, що межа між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 утворює пряму лінію, позначену літерами В-Г та Г-Д. Проте, на земельній ділянці по АДРЕСА_2 знаходиться огорожа, яка відноситься до будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яка зображена на схемі у вигляді дугообразної лінії та не співпадає з лінією В-Г та Г-Д (т. 1 а.с.27 зворот). Згідно із кадастровим планом земельна ділянка № 4610136300:04:017:0321, що розташована по АДРЕСА_2 площею 0,1000 га, має наступні параметри по периметру: від кута А до кута Б по межі із землями будинковолодіння АДРЕСА_3 - 8,98 м + 4,27 м + 35,92 м; від кута Б до кута В по межі із із землями будинковолодіння ОСОБА_8 за АДРЕСА_8 м + 10,47 м + 1,14 м; від кута В до кута Г по межі із землями будинковолодіння АДРЕСА_1 - 3,45 м; від кута Г до кута Д по межі із землями будинковолодіння АДРЕСА_9 м + 10,90 м + 15,12 м; від кута Д до кута Е по межі із землями загального користування - 3,99 м; від кута Е до кута В по межі із землями будинковолодіння ОСОБА_10 за АДРЕСА_10 м + 12,54 м + 25,17 м + 4,19 + 5,55 м + 1,8 м (т.1 а.с.30). Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Разом із тим відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України). Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України). Частиною 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість фактично мати (утримувати) в себе певне майно. Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). За статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. До найпоширеніших способів захисту права власності належать віндикаційний і негаторний позови, які між собою є взаємовиключними, тобто не можуть бути заявлені одночасно. Так, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Такий спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном. Звертаючись до суду із позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі позивачка покликалася на те, що відповідачка, яка є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , самовільно зайняла частину її земельної ділянки по АДРЕСА_2 та земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності м. Львова. Вказані дії відповідача призвели фактично до перекриття заїзду до її земельної ділянки, а іншого заїзду немає. Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Відповідно до ст. 189 ЗК України та ст. 20 Закону України «Про охорону земель» самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами. З метою встановлення факту порушення з боку відповідачки, позивачка ОСОБА_3 зверталася із письмовими заявами до Львівської міської ради та Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області. З акту обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_6 , суміжних із земельною ділянкою на АДРЕСА_2 від 25 червня 2018 року, затвердженого директором департаменту містобудування Львівської міської ради Коровайником С. встановлено, що ОСОБА_2 , власницею житлового будинку АДРЕСА_1 , самовільно зайнято частини земельних ділянок орієнтовною площею 24,5 кв.м. по АДРЕСА_6 та орієнтовною площею 19,9 кв.м. на АДРЕСА_2 , встановлено на цих ділянках паркан на бетонній основі, а ширина даної присадибної ділянки від АДРЕСА_6 становить 14,50 м. Беручи до уваги звернення ОСОБА_3 , дозвіл власнику житлового будинку АДРЕСА_11 не надавався. Земельні ділянки орієнтовною площею 24,5 кв.м. (землі комунальної власності) та орієнтовною площею 19,9 кв.м. (частина земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_3 ) самовільно зайнято та використовуються власником житлового будинку АДРЕСА_1 без відповідних рішень Львівської міської ради та належно оформлених документів на землю. Крім цього, такими діями ОСОБА_2 унеможливлює ОСОБА_3 повноцінний під`їзд до власної присадибної ділянки на АДРЕСА_2 (т.1 а.с.113). Згідно із відповіді Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 08.04.2019 № 136/0-193/6-19, ОСОБА_2 здійснила самовільне зайняття земельних ділянок загальною площею 0,00070 га, а саме земельної ділянки площею 0,0033 га за рахунок земельної ділянки, що перебуває у приватній власності ОСОБА_3 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0321 та площею 0,0037 га за рахунок земель комунальної власності територіальної громади на АДРЕСА_2 , шляхом встановлення огорожі, чим порушила положення ст.ст. 91, 125, 126, п. б ст. 211 ЗК України. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. (ст.1 Закону України «Про судову експертизу»). У п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», звернуто увагу судів на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. З матеріалів справи встановлено, що з метою об`єктивного розгляду справи та враховуючи необхідність оцінки спірних правовідносин з точки зору спеціальних знань, які, не можуть бути замінені у даній справі іншими засобами доказування, суд першої інстанції призначав у даній справі судову земельно-технічну експертизу. Так, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №13/03-20я від 24 червня 2020 року, фактичний стан користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0171, що належить на праві власності ОСОБА_2 , не відповідає правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку (технічній документації із землеустрою) в частині межі від Б до В. Земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136300:04:017:0171, що належить на праві власності ОСОБА_2 накладається: а) на земельну ділянку, що належить до комунальної власності м. Львова (див додаток 2 колір жовтий), площею 0,0038 га та розмірами сторін: від т.1 до т.2 - 0,99 м.п.; від т.2. до т.3 - 26,83 м.п.; від т.3 до т.5 - 2,40 м.п.; від т.5 до т.1 - 28,16 м.п. б) на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 (див додаток 2 колір синій), площею 0,0036 га та розмірами сторін: від т.3 до т.4 - 41,96 м.п.; від т.4 до т.5 - 40,34 м.п.; від т. 5 до т.3 - 2,40 м.п. (т. 2 а.с. 89-91). При цьому, судом першої інстанції надано правильну оцінку висновку експерта від 20 серпня 2020 року № 37/20 по результатах проведення земельно-технічної експертизи з визначенням накладень земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , наданому відповідачкою ОСОБА_2 , а саме, що пункти 2 та 3 заключної частини вказаного висновку експерта підтверджують висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3/03-20я від 24 червня 2020 року про те, що фактичний стан користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , не відповідає правовстановлюючим документам на вказану земельну ділянку, при цьому, суд обґрунтовано не взяв до уваги висновок експерта від 20 серпня 2020 року № 37/20 в частині пунктів 1 та 4 його заключної частини. Доводи апелянта про те, що в порушення вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, а також п. 4.2. Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 17.03.2016, позивачка ОСОБА_3 не зверталася до неї щодо підписання даного акту, а також її не викликали на узгоджувальну комісію у Львівську міську раду 21.07.2017, не заслуговують на увагу, оскільки власне відмова ОСОБА_2 від підпису на акті обстеження та показу меж земельної ділянки від 24.05.2017, стало підставою для звернення ОСОБА_3 до узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, на засіданні якої 21 липня 2017 року вирішено погодити межі земельної ділянки на АДРЕСА_2 по лінії А-Б, В-Г та Г-Д відповідно до акту обстеження та показу земельної ділянки (виконавець робіт ТОВ «ГІД-ПРОЕКТБУД») (т. 1 а.с.28). Відповідач ОСОБА_2 вищевказане рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради не оскаржувала, а відтак, погодилися з його висновками. Враховуючи наведені вище норми закону та встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачці ОСОБА_3 у користуванні власною земельною ділянкою, при цьому дії ОСОБА_2 , які пов`язані із самовільним зайняттям земель комунальної власності, унеможливили ОСОБА_3 повноцінний під`їзд до власної присадибної ділянки на АДРЕСА_2 , що підтверджується дослідженими судом доказами, об`єктивність встановлених фактів якими, відповідачем не спростована, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження, як такі що є підставними. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 10 листопада 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М.Бойко С.М. Копняк