Постанова Харківський апеляційний суд № 617/1031/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 617/1031/19 Головуючий суддя І інстанції Глоба М. М. Провадження № 22-ц/818/1430/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Котелевець А.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 21 вересня 2020 року, постановлену у складі судді Глоби М.М., по цивільній справі за клопотанням ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, В С Т А Н О В И В : Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 21 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі № 617/1031/19. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Геращенко В.Г. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову та заборонити ОСОБА_3 проведення будь-яких будівельних робіт на спірній межі між земельним ділянками АДРЕСА_1 , і роботи з монтажу (демонтажу) огорожі (паркану) на спірній межі між зазначеними ділянками. В обґрунтування скарги зазначено, що судом не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до постановлення неправильної ухвали. Вказав, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував необхідність такої відмови та не прийняв до уваги самочинні дії позивача по встановленню межі земельних ділянок вищевказаним шляхом, що створить для відповідача певні труднощі в поновленні існуючої межі, а послався лише на норми процесуального права, дозволивши позивачу фактично розпоряджатися належною ОСОБА_2 земельною ділянкою і на свій розсуд встановлювати межу. Послався на те, що не має будь-якого значення, у якому місці зруйновано огорожу (паркан) зі встановленої Державним актом межі, та в якому місці, з порушенням цієї межі, будується фундамент. Вважає, що суд не зазначив, яким чином заборона ОСОБА_3 самочинно зносити огорожу, і здійснювати капітальне будівництво на належній ОСОБА_2 на праві приватної власності земельній ділянці, порушує його конституційні права. Адвокатом Кулабуховим О.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що стороною відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження доводів заяви про забезпечення позову, щодо початку позивачем будівельних робіт з переносу огорожі (паркану), заливки фундаменту тощо. Відповідачем не було надано доказів порушення позивачем прав відповідача. Тому суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що заявником не було доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Геращенка В.Г., за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що відповідно до ст.ст. 131, 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 у липні 2019 року звернувся до суду із вказаним позовом. Просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6321689201:00:001:0138, 6321689201:00:001:0139 шляхом відновлення меж між земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельними ділянками, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 , та перенести існуючу огорожу (паркан), що розділяє земельні ділянки згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи. Ухвалою суду від 18.07.2019 відкрито провадження у цивільній справі, справу призначено до підготовчого судового засідання. Ухвалою суду від 11.03.2020 у справі призначена судова земельно-технічна експертиза. 18.08.2020 до суду надійшли матеріали справи з повідомленням експерта про неможливість надання висновку експертизи. Ухвалою суду від 20.08.2020 поновлено провадження у справі, призначено до підготовчого судового засідання. До початку підготовчого судового засідання представник відповідача надав суду клопотання про забезпечення позову, в обґрунтування якого зазначив, що позивач розпочав роботу з переносу огорожі (паркану) на спірній межі, підготовлює опалубку для заливки фундаменту. Просив заборонити позивачу ОСОБА_3 вчиняти будь-які будівельні та інші роботи з монтажу (демонтажу) огорожі (паркану) на спірній земельній ділянці. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції свої висновки обґрунтував недоведеністю доводів заяви відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Всупереч вимогам ст.ст. 12, 81, ч. 1 ст. 151 ЦПК України в клопотанні про забезпечення позову не наведено доказів стосовно того, що невжиття в даному випадку визначених заявником заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Суду не надано належних та допустимих доказів щодо місцезнаходження та факту проведення позивачем робіт на земельній ділянці відповідача. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. За ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до проявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам було роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до п. п. 2-3, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п.п. 1-9 цієї частини. Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 21 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії А.В. Котелевець. О.М. Хорошевський.