Постанова КЦС ВС № 615/1261/19

Постанова Іменем України 03 листопада 2021 року м. Київ справа № 615/1261/19 провадження № 61-3305св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем`яненко Валентина Олександрівна, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Харківської області, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року в складі колегії суддів Тичкової О. Ю., Кругової С. С., Пилипчук Н. П., ВСТАНОВИВ : ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування. В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Валківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року в справі № 615/790/17 стягнуто з ОСОБА_3 на її користь 257 849,07 грн заборгованості за договором позики, 9621,64 грн 3% річних, 115 478,99 грн процентів за користування коштами. 19 січня 2018 року Міжрайонним відділом ДВС по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ в Харківській області на підставі виконавчого листа, виданого за вказаним рішенням, відкрито виконавче провадження № 55575159, в рамках якого 29 січня 2018 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3 в межах суми стягнення. Вважає, що квартира АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 08 квітня 2005 року, під час перебування сторін у шлюбі. За поданням Міжрайонного відділу ДВС по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ в Харківській області ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2019 року визначено Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 майном ОСОБА_3 . У липні 2019 року позивачці стало відомо, що 11 квітня 2019 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 290 подарувала своєму сину ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Вчинення цих дій під час розгляду подання відділу ДВС про виділення частки майна боржника ОСОБА_3 у спільному майні свідчать про фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів. Рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь позивача не виконане. На думку позивача, зміна власника квартири із спільного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинена всупереч постанови державного виконавця від 29 січня 2018 року про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_3 в межах суми стягнення, тому є незаконною, так як вчинена з метою уникнення виконання рішення суду, що порушує її права. За таких обставин позивач просить визнати недійсним договір дарування квартири загальною площею 60,1 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем`яненко В. О. 11 квітня 2019 року за №

290. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2020 року в складі судді Токмакової А. П. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_2 , яка, укладаючи оспорюваний договір дарування, не мала будь-яких боргових зобов`язань перед позивачкою, у зв`язку з чим суд вважав, що договір дарування був укладений з наміром створення реальних правових наслідків, обумовлених цим договором, знаючи заздалегідь, що він буде виконаний і не матиме інших цілей, ніж ті, що передбачені правочином. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Валківського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсним договір дарування Ѕ частини квартири загальною площею 60,1 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем`яненко В. О. 11 квітня 2019 року за реєстровим № 290; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що квартира придбана ОСОБА_2 під час перебування з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, а тому є спільним сумісним майном подружжя, у зв`язку з чим апеляційний суд зробив висновок про те, що укладення ОСОБА_2 договору дарування квартири АДРЕСА_1 своєму сину направлено на ухилення від виконання рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики, що свідчить про наявність підстав для визнання його в частині Ѕ частини квартири недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника. Аргументи учасників справи У березні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року та просив її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд. Касаційна скарга, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що апеляційний суд: - не звернув увагу на те, що спірна квартира з 26 жовтня 2020 року перебуває у власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не залучені до участі у справі: - зробив безпідставний висновок про те, що квартира перебувала у спільній сумісні власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 придбала її за власні кошти та розпорядилася цим майном, подарувавши своєму сину, який зареєстрований в квартирі з 2005 року та проживає разом зі своєю сім`єю. Відчуження квартири відбулося на користь ОСОБА_4 , який не є сином боржника, укладення спірного договору дарування не направлено для приховання цього майна від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів, оскільки квартира ніколи не перебувала у власності боржника, а куплена його дружиною для свого сина за особисті кошти; - вийшов за межі заявлених вимог, визнавши недійсним договір дарування Ѕ частини квартири визначивши при цьому частки майна, яке не виділено в натурі. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі в справі. Фактичні обставини справи Суди встановили, що рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 272 674,90 грн, 3% річних - 10 197,22 грн та проценти за користування коштами - 122 501,93 грн, що становить 405 374,05 грн. 11 січня 2018 року Валківським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 615/790/17 щодо виконання рішення суду. Постановами заступника начальника Міжрайонного відділу ДВС по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ в Харківській області Абрамова Р. М. від 19 січня 2018 року відкрито виконавче провадження № 55575159 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа; 29 січня 2018 року накладено арешт на все майно ОСОБА_3 в межах суми стягнення; 12 лютого 2018 року оголошено в розшук майно боржника: автомобіль «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіль «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 . З листа Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Харківській області від 19 лютого 2018 року № 579/119-27/02/-2018 встановлено, що транспортні засоби «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіль «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 перебувають у власності іншої особи. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 128677183 від 22 червня 2018 року, за ОСОБА_3 зареєстровано: - право власності на незакінчений будівництвом об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою АДРЕСА_3 ; - право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_4 ; - право власності на квартиру АДРЕСА_5 ; Згідно відповіді КП «Валківське БТІ» від 20 листопада 2018 року № 01/24/279, житловий будинок АДРЕСА_4 належить Релігійній громаді Свідки Єгови в м. Люботин; квартира АДРЕСА_5 - ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2016 року. Водночас, повідомлено про наявність у дружини боржника ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з 26 серпня 1988 року по 07 липня 2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі. 08 квітня 2005 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 . З постанови Харківського апеляційного суду від 16 липня 2019 року в справі № 615/790/17 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали мирову угоду, згідно якої поділили майно подружжя наступним чином: за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_3 - право власності на об`єкт незакінченого будівництва (нежитлова будівля), що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зазначена угода подружжя не посвідчена нотаріально. 11 квітня 2019 року ОСОБА_2 подарувала квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_4 . Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 169966722 від 11 червня 2019 року вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 11 квітня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_4 . Згідно довідки про склад сім`ї № 1246 від 10 грудня 2019 року, наданої відділом реєстрації Валківської міської ради Харківської області, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_4 , зареєстрований в квартирі 21 квітня 2005 року, його дружина - ОСОБА_9 , донька - ОСОБА_10 , син - ОСОБА_6 , сестра - ОСОБА_11 . Позиція Верховного Суду Колегія суддів частково приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів. Суди встановили, що позивачка просить визнати недійсним договір дарування квартири, сторонами якого є дарувальник ОСОБА_2 , обдаровуваний ОСОБА_4 . Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову-обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 296/1205/17 (провадження № 61-21476св19) зроблено висновок, що «у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись усі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них». У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту». У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, оскарженим судовим рішенням задоволено, зокрема, позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування від 11 квітня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Позовних вимог до ОСОБА_3 ОСОБА_1 не пред`явила, а тому в задоволенні позову до нього слід було відмовити з підстав неналежного складу співвідповідачів, у зв`язку з чим постанова апеляційного суду підлягає зміні в частині мотивів вирішення позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_3 . Позовні вимоги про визнання правочину недійсним вірно пред`явлені до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідачів свідчить про їх згоду з постановою апеляційного суду. Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_3 не навів переконливих доводів того, яким чином оскаржене судове рішення в частині визнання правочину недійсним порушує його права та інтереси за умови, що сторони такого правочину (відповідачі, до яких пред`явлено вказану позовну вимогу) не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з судовим рішенням. Доводи касаційної скарги про те, що змінилися власники спірної квартири, які не залучені до участі в справі, колегія суддів не приймає, оскільки на ці обставини сторони під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій не посилалися. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 296/1205/17 (провадження № 61-21476св19) дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду в частині позовних вимог пред`явлених до ОСОБА_3 підлягає змінити з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови; в іншій частині оскаржена постанова підлягає залишенню без змін. Оскільки постанова апеляційного суду змінена тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук