Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/783/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/783/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Юлія Миколаївна Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 04 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. за участю: секретаря судового засідання: Москалюк Ю.П., представника позивача - Гончара О.І. представника відповідача - Пенської О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області, Публічного акціонерного товариства «Жорнище» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Жорнище» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Публічне акціонерне товариство "Жорнище" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 листопада 2019 року № 000179501, № 000181501, №000180501, №000182501, №0004401306, №000184501, №0004411306, №000183501, №000185501, №0004421306. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000181501 від 04 листопада 2019 року, яким до публічного акціонерного товариства "Жорнище" застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Акцизний податок у розмірі 505549,15 грн.; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000184501 від 04 листопада 2019 року, яким до публічного акціонерного товариства "Жорнище" застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Акцизний податок у розмірі 3910,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог, суд відмовив. Не погодившись із прийнятим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. В свою чергу позивач звернувся до апеляційного суду зі скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, а просив скасувати його в частині відмовлених позовних вимог. Вказав, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи. Також, позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині задоволених позовних вимог, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги податкового органу в повному обсязі та просив колегію суддів їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги ПАТ "Жорнище", а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ГУ ДПС у Вінницькій області необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ПАТ «Жорнище» задовольнити частково з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Жорнище» (попередня назва СТОВ «Жорнище») зареєстровано, як юридична особа, 05.05.1996 за №11521200000000324 та являється платником податків і зборів, зокрема, податку на додану вартість, орендної плати за землю, податку з доходів фізичних осіб, військового збору. Згідно відомостей, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), основними видами діяльності ПАТ «Жорнище» є: 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. В період з 26.04.2019р. по 27.08.2019 ГУ ДФС у Вінницькій області та ГУ ДПС у Вінницькій області, на підставі направлень: - №1408 від 26.04.2019, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників основних галузей економіки та перевірок інших галузей економіки Управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області Подзірей Тетяні Борисівні; - №1466 від 06.05.2019 виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу аудиту платників Немирівського, Тульчинського, Іллінецького, Липовецького, Оратівського районів Управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області Каспрук Тетяні Миколаївні; - №39 від 03.09.2019, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу Немирівського управління, управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення га міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Вінницькій області Каспрук Тетяні Миколаївні; - №1407 від 26.04.2019, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС Проняєву Віктору Васильовичу; - №36 від 03.09.2019, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області Проняєву Віктору Васильовичу; - №1406 від 26.04.2019, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями Управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області Калиті Олегу Вікторовичу; - № 37 від 03.09.2019, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Вінницькій області Калиті Олегу Вікторовичу; - №1405 від 26.04.2019, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_1 ; - №38 від 03.09.2019, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному ревізору-інспектору відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_1 , відповідно до наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 11.04.2019 за № 2020, наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 03.09.2019 проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «Жорнище» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2016 по 28.02.2019, валютного законодавства за період з 01.03.2016 по 28.02.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 28.02.2019. Результати перевірки оформлено актом від 17.09.2019 за №82/0501/00414210. Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки, окрім іншого, встановлено порушення позивачем: - п.п.14.1.13, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.71, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 «г» ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), а саме: встановлено заниження податкового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 811010 грн., в тому числі: - за травень 2016 року - 5940 грн.; за червень 2016 року - 5287 грн.; за липень 2016 року- 3 149 грн.; за серпень 2016 року - 219 грн - за вересень 2016 року - 1022 грн.; - за жовтень 2016 року - 894 грн.; - за листопад 2016 року - 1412 грн.; за грудень 2016 року - 113 гри.; за січень 2017 року - 4393 грн.; - за липень 2017 року - 145 грн.; за вересень 2017 року - 1447 грн.; - за жовтень 2017 року - 21631 грн.; - за грудень 2017 року - 44742 грн.; - за січень 2018 року - 36386 грн.; - за серпень 2018 року - 16019 грн.; - за вересень 2018року - 86521 грн.; - за жовтень 2018 року - 502402 грн.; - за листопад 2018 року - 36531 грн.; - за грудень 2018 року 28480 грн.; - за січень 2019 року - 14277 гри.; - п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, п.п. 212.1.15 п.212.1, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212, п.п. 213.1.1, п.п. 213.1.3 п. 213.1 ст.213 ПК України, а саме: ПАТ «Жорнище» не відображено передачу права розпорядження пальним на суму 505549,15 грн. в т.ч. квітень 2017 р. на суму 49645,70 грн., травень 2017 року на суму 34721,80 грн., червень 2017 року на суму 44092,9 грн., липень 2017 року на суму 45793,50 грн., серпень 2017 року на суму 56209.90 грн., вересень 2017 року на суму 32785,60 грн, січень 2018 року на суму 8566,16 грн., березень 2018 року на суму 10948,80 грн., квітень 2018 року 23640,80 грн., червень 2018 року на суму 11719 60 грн., липень 2018 року на суму 34022,50 грн., серпень 2018 року на суму 78515,80 грн., вересень 2018 року на суму 29942,30 грн., жовтень 2018 року на суму 33313,10 грн., листопад 2018 року на суму 11630,90 грн.; - п.п 266.2.1, п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України, а саме: ПАТ «Жорнище» занижено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінене від земельної ділянки, всього в сумі 30418,48 грн. в тому числі за період з 01.03.2016 по 31.12.2016 - 1199,22 грн.. за 2017 рік - 3336,96 грн., за 2018 рік - 25882,3 грн.; - п.49.1, п.49.2, п.п 49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України, а саме: ПАТ «Жорнище» не подано податкову декларацію по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 р., 2017р., 2018р., 2019р. - п.2.11, п.3.1, п.3.4 та п.7.39, п.7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 за № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 за №40/10320 (із змінами та доповненнями), а саме готівкові кошти за оренду земельних ділянок (земельних паїв) видавались фізичним особам - орендодавцям, які на дату виплат були померлими, тобто проведення виплати без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами готівкових коштів в загальній сумі 20645,62 грн.; - ст.18, п. 51.1 ст.51., п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: подання Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ, ІV квартали 2016 року, за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2017 року, за І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року податкової звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями та помилками; - п.54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п.176.2 «а» ст.176, п.п. 168.1.4 п 168.1 ст. 161 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті заробітної плати із каси підприємства в загальній сумі 24040,74 грн., у тому числі: серпень 2017 року - 13050,37 гри., січень 2018 року - 10990,37 грн.; - п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті орендної плати із каси підприємства в загальній сумі 32100,85 грн., у т. ч.: березень 2018 року 6378,88 грн, червень 2018 року 10938,61 грн., серпень 2018 року 2891,24 грн., вересень 2018 року 11892,12 грн.; - п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: не своєчасне перерахування військового збору податковим агентом, при виплаті орендної плати та заробітної плати із каси підприємства в загальній сумі 33309,02 грн., у т.ч.: лютий 2017 року 559,93 грн., березень 2017 року - 2685,90 грн., квітень 2017 року - 4145,16 грн., травень 2017 року 2035,94 грн., червень 2017 року - 5091,11 грн., липень 2017 року - 7764,58 гри., серпень 2017 року - 11026,40 грн. Не погоджуючись з висновками вищезазначеного Акту перевірки позивач 18.10.2019 звернувся до ГУ ДПС у Вінницькій області із письмовими запереченнями (том 1 а.с. 235-241). За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС у Вінницькій області оскаржувані в даній адміністративній справі висновки Акту перевірки залишено без змін, про що листом від 30.10.2019 за №2959/10/02-32-05-01 повідомлено позивача. Крім того, за результатами розгляду зазначених заперечень, відповідач дійшов висновку, що в акті перевірки не відображено порушення позивачем п. 49.2-1 ст. 49, п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України, а саме: ПАТ «Жорнище» не подано податкової декларації з акцизного податку за період з квітня 2017 року по лютий 2019 року, в зв`язку з чим доповнив Акт перевірки відповідним висновком. На підставі акту від 17.09.2019 за №82/0501/00414210 податковим органом 04.11.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) форми «Р», а саме: - № 000179501, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 994241,00 грн., в тому числі за основним платежем 795393,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 198848 грн. (порушення п.п.14.1.13, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.71, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України); - № 000181501, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Акцизний податок в сумі 505549,15 грн. (порушення п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, п.п. 212.1.15 п.212.1, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212, п.п. 213.1.1, п.п. 213.1.3 п. 213.1 ст.213 ПК України); - № 000184501, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем Акцизний податок в сумі 3910,00 грн. (порушення п. 49.2-1 ст. 49, п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України); - № 000182501, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальній сумі 36524,07 грн., в тому числі за основним платежем 29219,26,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7304,81 грн. (порушення п.п 266.2.1, п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України); - № 000183501, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 510,00 грн. (порушення п.49.1, п.49.2, п.п 49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України); - № 0004411306, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 34929,62 грн. (порушення п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України); - № 0004421306, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п в сумі 510,00 грн. (порушення ст.18, п. 51.1 ст.51., п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України). - № 0004401306, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з військового збору, шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24030,33 грн. (порушення п.54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п.176.2 «а» ст.176, п.п. 168.1.4 п 168.1 ст. 161 ПК України); - № 000185501, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510,00 грн. (порушення ст. 44 ПК України); Не погоджуючись з висновками вищезазначеного Акту перевірки та прийнятими ППР позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою від 18.11.2019. За наслідком розгляду поданої позивачем скарги, Державна податкова служба України прийняла рішення за вих. № 205/6/99-00-08-05-01-06 від 17.01.2020, яким оскаржувані ПРР залишено без змін. Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов наступних висновків. Щодо дотримання порядку проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Жорнище» суд першої інстанції вважає, що оскільки допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Жорнище» відбувся, а ГУ ДПС у Вінницькій області фактично реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваної перевірки не є таким, що порушують права позивача. Окрім того, суд критично оцінив доводи сторони позивача щодо необізнаності про прийняття ГУ ДФС у Вінницькій області наказу №2572 від 17.05.2019, адже саме ПАТ «Жорнище» було зацікавлене та ініціювало питання про перенесення термінів проведення перевірки. Також суд вважає помилковим посилання представника позивача на недотримання контролюючим органом строків надсилання Акту документальної перевірки, як підставу для визнання останнього недопустимим доказом, адже такий недолік має вплив лише на час, з якого позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження та мав би значення при вирішення питання про поновлення строків на оскарження результатів перевірки. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зауважень щодо строків адміністративного оскарження результатів перевірки до позивача не ставилось, а відтак права позивача не були обмежені в наслідок допущеного недоліку. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що допущені під час проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Жорнище» процедурні порушення не мають впливу на достовірність відображеної в акті перевірки інформації, в зв`язку з чим вважає необґрунтованими посилання сторони позивача на те, що відповідний Акт є недопустимим доказом. Щодо правомірності прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: - суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки в частині порушення позивачем п.п.14.1.13, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.71, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України, а саме заниження податкового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 811010 грн. та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань з ПДВ згідно ППР №000179501 від 04.11.2019 на суму 994241,00 грн; - суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки в частині порушення позивачем п.п 266.2.1 п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки згідно ППР №000182501 від 04.11.2019 на суму 36524,00 грн., а також застосування штрафних санкцій за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 510,00 грн. згідно ППР № 000183501 від 04.11.2019; - суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки в частині порушення позивачем п.54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57 ПК України та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних (фінансових) санкцій згідно ППР від 04.11.2019 №0004411306, №000185501 та №0004401306; - суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки в частині порушення позивачем ст.18, п. 51.1 ст.51, п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних (фінансових) санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 04.11.2019 № 000185501, № 0004421306. Водночас, суд визнав протиправним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за платежем Акцизний податок у розмірі 505549,15 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №000181501 від 04 листопада 2019 року, а також застосування штрафних (фінансових) санкції за платежем Акцизний податок у розмірі 3910,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення №000184501 від 04 листопада 2019 року; Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Відповідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Згідно з приписами п. 82.1 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів. Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. Судом встановлено, що в період з 26.04.2019р. по 27.08.2019 відповідача було допущено до перевірки, у зв"язку з чим, проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Жорнище», за результатами якої складено Акт перевірки від 17.09.2019 за №82/0501/00414210. Водночас, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відтак, оскарження платниками податків рішень (у тому числі порядку проведення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15 (К/9901/6626/18). Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Жорнище» відбувся, а ГУ ДПС у Вінницькій області фактично реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваної перевірки не є таким, що порушують права позивача. Щодо доводів позивача про протиправність дій посадових осіб, спрямовані на виконання наказів від 11.04.2020 № 2020 та від 03.09.2019 за №108, а саме прибуття на перевірку працівників без наявності дійсних посвідчень, а також за відсутності отримання направлення на перевірку головного державного ревізора-інспектора ГУ ДПС у Вінницькій області Подзірей Т.Б., колегія суддів зважує на наступне. Відповідно до Інструкції щодо порядку зберігання, видачі і знищення службових посвідчень працівників органів ДФС, затвердженої наказом Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 № 207 службове посвідчення працівника органів фіскальної служби усіх рівнів (далі - посвідчення) є офіційним документом, який засвідчує особу працівника фіскальної служби, підтверджує її повноваження, передбачені законодавством України, та ідентифікує її власника. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» Головне управління ДФС у Вінницькій області реорганізовано шляхом приєднання на Головне управління ДПС у Вінницькій області. Отже, внаслідок реорганізації шляхом поділу Державної фіскальної служби України, були утворенні державні інституції, в структурі яких утворено ГУ ДПС у Вінницькій області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Вінницькій області та фактично виконує ті самі повноваження. Суд першої інстанції вірно зауважив, що наявність в службових посвідченнях напису "ДФС" замість "ДПС" не скасовує обов`язок платника податку допустити до перевірки посадових осіб ГУ ДПС у Вінницькій області, а також не свідчить про неоднакову реалізацію останніми своїх повноважень. Крім того, надання посвідчення жодним чином не впливає на правомірність чи неправомірність висновків Акту перевірки, оскільки впливає безпосередньо лише на допуск платником податків до такої перевірки. Судом встановлено, що позивач допустив перевіряючих до проведення перевірки за відсутності зауважень щодо неналежного оформлення службових посвідчень. Також, на час допуску перевіряючи до перевірки в сторони позивача були відсутні й зауваження щодо неотримання направлення на проведення документальної планової перевірки головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки та інших галузей економіки, перевірок у сфері матеріального виробництва, торгівлі та послуг Управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Вінницькій області. Судовим розглядом підтверджено наявність у посадових осіб відповідача, які проводили перевірку ПАТ «Жорнище», повноважень на вчинення відповідних дій, що підтверджується витягами з наказів ГУ ДПС у Вінницькій області №8-о від 03.09.20219, №15-о від 09.09.2019, №6-о від 29.08.2019, №6-о від 29.08.2019 (том 4 а.с. 112-117), а їх посвідчення як працівників ГУ ДФС у Вінницькій області були списані лише 03.01.2020 згідно Акту списання №65 (том 4 а.с. 118), тобто діяли на час проведення перевірки. Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем визначених Податковим кодексом України строків проведення документальної планової перевірки судом встановлено наступне. Перевірка розпочалась 26.04.2019 на підстав наказу ГУ ДФС України від 27.08.2019 за №4378. В подальшому, позивач звернувся до відповідача з заявою від 17.05.2019 за №154, в якій просив контролюючий орган перенести терміни проведення перевірки через втрату бази даних за період 2016 року, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітів підприємства, розрахункових документів установи ПАТ «Жорнище». В заяві клопотали про надання підприємству 90 календарних днів для відновлення бухгалтерських документів. В зв`язку з отриманням від позивача відповідної заяви, начальником управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області було направлено на ім`я заступника начальника ГУ ДФС у Вінницькій області доповідну записку, в якій зазначено про відповідні обставини, що перешкоджають проведенню перевірки. Поряд із цим, 17.05.2019 головним державним ревізором-інспектором Подзірей Т.Б. складено Акт №355/1401/00414210 про неможливість проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Жорнище». В подальшому, 17.05.2019 заступником начальника ГУ ДФС у Вінницькій області видано наказ №2572 про перенесення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Жорнище» з 17.05.2019 до дати відновлення та надання документів для перевірки, в межах строків визначених п. 44.5 ст. 44 ПК України. Наведене вище спростовує твердження позивача щодо необізнаності про прийняття ГУ ДФС у Вінницькій області наказу №2572 від 17.05.2019, адже саме ПАТ «Жорнище» було зацікавлене та ініціювало питання про перенесення термінів проведення перевірки. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що перевірка позивача відбулась з порушенням процедури її проведення. Щодо суті виявлених податковим органом порушення позивачем податкового законодавства, колегія суддів враховує наступне. Даючи правову оцінку наведеним в Акті перевірки висновкам податкового органу в частині допущення позивачем порушень п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, п.п. 212.1.15 п.212.1, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212, п.п. 213.1.1, п.п. 213.1.3 п. 213.1 ст.213 ПК України, що виразилось в не відображенні ПАТ «Жорнище» передачі права розпорядження пальним на суму 505549,15 грн. в період з квітня 2017 року по листопад 2018 року та п. 49.2-1 ст. 49, п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України, що виразилось у неподанні податкової декларації з акцизного податку за період з квітня 2017 року по лютий 2019 року, суд встановив, що податковий орган, досліджуючи господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 виявив, що під час передачі ПАТ «Жорнище» (Замовником) власного пального (дизельного палива) третій особі (Виконавцю) на виконання умов договорів про надання послуг здійснена передача права розпорядження (відпуск, відвантаження) дизельного палива від Замовника до Виконавця, що належить до операції з реалізації пального у розумінні п.п, 14.1,212 гі.14.1 ст.14 ПК України. Таким чином, на переконання відповідача, ПАТ «Жорнище» при здійсненні господарських операцій з вищезазначеними контрагентами є особою, що реалізує пальне. Разом з тим, не відобразив належним чином передачу права розпорядження пальним третім особам. Згідно підпункту 212.1.5 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. Згідно із пунктом 117.3 статті 117 вказаного Кодексу здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального. Тобто, визначальними кваліфікуючими ознаками для накладення на суб`єктів господарювання штрафу на підставі вказаної норми, є: 1) здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального; 2) не реєстрація суб`єктів господарювання платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України. При цьому за визначенням підпункту 14.1.141 пункту 14.1 статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу. Під реалізацію пального для цілей розділу VI цього Кодексу розуміються будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (абзац другий підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (підпункт 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК України). Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (підпункт 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України у редакції, чинній на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій). Отже, під визначення об`єкта оподаткування підпадають операції з реалізації пального, намір здійснювати які обтяжує суб`єкта господарювання обов`язком зареєструватися платником акцизного податку. В свою чергу в судовому засіданні встановлено, що за відсутності в ПАТ «Жорнище» технічної можливості самостійно виконати роботи з викорчовування дерев та по збиранню врожаю кормових культур, позивачем в період з 2016 по 2018 роки було укладено ряд договорів та додаткових угод з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , за якими останні зобов`язувались з використанням власної техніки виконати обумовлені договорами роботи. При цьому, оскільки, позивач, як сільськогосподарський виробник, мав у своєму розпорядженні достатні об`єми паливно-мастильних матеріалів для забезпечення роботи наданої контрагентами техніки, тому з метою мінімізації витрат на оплату послуг контрагентів, умовами договорів було передбачено, що паливо не входить до вартості наданих послуг. Під час судового розгляду, судом досліджено господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 та встановлено, що в 2017 та 2018 роках між ПАТ «Жорнище» (замовник) та ФОП ОСОБА_3 було укладено договори про надання послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур. Пунктом 1.1 вказаних договорів визначено, що замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по збиранню врожаю кормових культур 2017 року та відповідно 2018 року, що належить Замовнику, комбайном Claas Jaguar 860». Також, умовами договорів визначено, що роботи проводяться на паливі Замовника у відповідності з агротехнічними вимогами. Надання палива здійснюється за вимогою Виконавця протягом однієї доби в об`ємах, що забезпечують потребу не менш як дводенного виконання робіт. Вартість палива не включається до загальної суми договору. Паливо має бути належної якості та відповідати вимогам стандартів України. У випадку надання палива низької якості, що призвело до поламки транспорту Виконавця, Замовник відшкодовує Виконавцю всі збитки із цим пов`язані, в тому числі і втрачену вигоду. Реальності наданих за вищезазначеним договором послуг по збиранню врожаю кормових культур 2017 року та відповідно 2018 року підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 3 а.с. 87-88). Також судом встановлено, що 13.07.2016 між ПАТ «Жорнище» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено Договір №13 про надання послуг. Згідно п. 1.1 умов Договору за завданням Замовника Виконавець надає Замовнику послугу з викорчовування дерев трактором Т-170 в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 3.4 Договору визначено зобов`язання замовника оплачувати надані Виконавцем послуги на умовах та в порядку, визначеному цим Договором. В свою чергу, вказаним Договором визначено, що вартість наданих послуг, які доручаються Виконавцю за даним Договором складає 320 грн. за годину роботи механізма без урахування паливно-мастильних матеріалів. Окремо зазначено, що Договірна ціна за даним договором є динамічна (п. 4.3 Договору). Також встановлено, що в 2017 та 2018 роках між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди від 01.09.2017 та від 01.06.2018 до Договору від 13.07.2016, згідно яких збільшено вартість наданих послуг за вказаним договором, в той же час інші умови договору не змінювались. На підтвердження реальності наданих за вищезазначеним договором послуг з викорчовування дерев трактором Т-170 позивачем до матеріалів справи додано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Відповідно до наданих до матеріалів справи копій лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінносте (ПММ), прослідковується в якій кількості та в якому розмірі підприємством видавалось дизельне паливо на виконання окреслених у вищезазначених договорах робіт. Факт видачі паливно- мастильних матеріалів узгоджується та, відповідно, підтверджується Актами списання товарів та дефектними відомостями, які також містяться в матеріалах справи. При цьому, відповідна документація також досліджувалась перевіряючими під час проведення документальної перевірки, проте залишилась без врахування при формуванні оскаржуваних висновків. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відображені в Акті документальної перевірки документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про реалізацію позивачем в перевіряємий період дизельного пального контрагентам ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , не свідчать про перехід права власності або права користування за укладеними договорами від позивача до зазначених контрагентів, а лише підтверджують використання дизельного палива у власній господарській діяльності, провадження якої зумовило задіяння трудових та матеріальних ресурсів третіх осіб. Судовим розглядом підтверджено, що списання дизельного палива відбулось саме в наслідок провадження власної господарської діяльності по збиранню врожаю та викорчовування дерев, адже за відомостями ЄДР позивач є сільгоспвиробником та згідно з КВЕД займається наступними видами торгівлі: Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Оптова торгівля фруктами й овочами; Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. Відтак, оскільки видача пального мала місце при здійсненні позивачем власної господарської діяльності, яка провадилась транспортними засобами, що належать іншим суб`єктам господарювання, тобто фактично переходу права власності на товар не відбулось, адже останній виділявся для досягнення певної мети, колегія суддів погоджується з висновком суду, що у ПАТ «Жорнище» не виникло обов`язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального. Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2019 за №000181501, яким до публічного акціонерного товариства "Жорнище" застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Акцизний податок у розмірі 505549,15 грн. та за №000184501, яким до публічного акціонерного товариства "Жорнище" застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Акцизний податок у розмірі 3910,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Визначаючись щодо висновків акту перевірки в частині допущення позивачем порушень п.п 266.2.1, п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України, в зв`язку з не нарахуванням та не сплатою в період з 2016 по 2019 роки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, судом встановлено наступні фактичні обставини. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ПАТ «Жорнище» володіє нежитловою будівлею (офісне приміщення - контора) загальною площею 695,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Іллінецький р-н, с. Жорнище, вул. Бойка б.

17. Номер об`єкта нерухомого майна в РПВН: 37496298. Позивач вважає, що відносно всіх будівель господарських підприємств, які здійснюють виробництво термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей. Тому, застосування пільги пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. З даного приводу варту врахувати, що за правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України). У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об`єктів нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності. Як передбачено підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. За положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»). Зміст наведених положень дає підстави дійти правового висновку, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17. Судом встановлено, що належна ПАТ «Жорнище» нежитлова будівля загальною площею 695,2 кв.м. використовується останнім як офісне приміщення - контора. Наведене свідчить, що зазначений об`єкт нерухомості позивачем не використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), а відтак не підпадає під пільгу встановлену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України Згідно з п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст..266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Таким чином, юридичні особи платники податку самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта оподаткування декларацію за встановленою формою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Відповідно до п.п. 266.5.1 Кодексу, ставки податку для об`єктів житлової/та або нежитлової нерухомості , що перебувають у власності фізичних осіб та юридичних осіб , встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування. Відповідно до Рішень про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території Жорницької селищної ради, Іллінецької міської ради ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлено: на 2016 рік ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості - 0,15 %.; на 2017 рік будівлі офісні - 0,15 %.; на 2018 рік будівлі офісні - 1 % . Водночас, позивачем не надано підтвердження подання до податкового органу декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки, чим допущено порушення п.п 266.2.1 п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Враховуючи викладене, висновки акту перевірки в частині порушення позивачем п.п 266.2.1 п. 266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п. 266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 ПК України та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки згідно ППР №000182501 від 04.11.2019 на суму 36524,00 грн., а також застосування штрафних санкцій за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 510,00 грн. згідно ППР № 000183501 від 04.11.2019 колегія суддів вважає обгрунтованими. Щодо висновків акту перевірки в частині допущення позивачем порушень п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: - несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті заробітної плати із каси підприємства в загальній сумі 24040,74 грн., у в тому числі: серпень 2017 року - 13050,37 грн., січень 2018 року - 10990,37 грн.; - несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті орендної плати із каси підприємства в загальній сумі 32100,85 гри., у т. ч. : березень 2018 року - 6378,88 грн.. червень 2018 року - 10938,61 грн.. серпень 2018 року - 2891,24 грн., вересень 2018 року - 11892,12 грн.; - несвоєчасне перерахування військового збору податковим агентом, при виплаті орендної плати та заробітної плати із каси підприємства в загальній сумі 33309,02 грн., в тому числі: лютий 2017 року - 559,93 грн., березень 2017 року - 2685,90 грн., квітень 2017 року - 4145,16 грн., травень 2017 року - 2035,94 грн., червень 2017 року - 5091,11 грн., липень 2017 року - 7764,58 грн., серпень 2017 року - 11026,40 грн., суд зазначає наступне. Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими встановлено: - при виплаті готівкою з каси підприємства заробітної плати 2017 - 2019 роки податок на доходи фізичних осіб не перераховувався до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такої виплати; - при виплаті готівкою з каси підприємства орендної плати за земельні частки (паї) за 2017 - 2019 роки податок на доходи фізичних осіб не перераховувався до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такої виплати; - при виплаті готівкою з каси підприємства орендної плати за земельні частки (паї) за 2017 - 2019 роки військовий збір не перераховувався до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такої виплати. Згідно п.54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті перерахуванню до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом в момент виникнення податкового зобов`язання; Пунктом 176.2 «а» ст.176 ПК України, визначено, що підприємство зобов`язано своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; Відповідно до приписів п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України в редакції до 01.01.2017, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). При цьому, починаючи з 01.01.2017 дана правова норма викладена в наступній редакції: якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Згідно з п.31.1 ст.31 ПК України момент виникнення податкового обов`язку податкового агента визначається календарною датою. При цьому, згідно з п.36.1 ст.36 податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Відповідальність за вказані порушення передбачено п. 127.1 ст. 127 ПК України, яка була чинна на час проведення документальної перевірки та прийняття оскаржуваних ППР. Відповідно до пункту 127.1 етапі 127 ПК України, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у т.ч. податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; - ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та / або сплаті до бюджету ; - ті самі дії, вчинені протягом 1095 днів втретє накладення штрафу в розмірі 75 відсотків суми податку, що сплаті до бюджету. Як зауважив суд першої інстанції в оскаржуваному рішення, факти несвоєчасного перерахування ПАТ «Жорнище» податку на доходи з фізичних осіб податковим агентом, при виплаті заробітної плати із каси підприємства, несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб при виплаті готівкою з каси підприємства орендної плати за земельні частки (паї) та несвоєчасне перерахування сум військового збору не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, проте останній пояснив, що відповідні обставини були зумовлені смертю осіб, на користь яких необхідно було здійснити відповідні виплати, на підтвердження чого до матеріалів справи було надано свідоцтва про право на спадщину. Разом з тим, положення п. 127.1 ст. 127 ПК України, чинні на час виникнення спірних правовідносин, не містять виключень та вимагають в разі не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у т.ч. податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, застосування до відповідного платника податків штрафних фінансових санкцій, у визначених даною статтею розмірах. Отже, висновки акту перевірки в частині порушення позивачем п.54.2 ст.54, п.57.1 ст. 57 ПК України та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних (фінансових) санкцій згідно ППР від 04.11.2019 №0004411306, №000185501 та №0004401306 також є обгрунтованими. Щодо наведених в акті перевірки висновків податкового органу в частині допущення позивачем порушень ст.18, п. 51.1 ст.51, п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ, ІV квартали 2016 року, за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2017 року, за І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року податкової звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями та помилками, то як вбачається з Акту перевірки, посадовими особами відповідача виявлено наступні недоліки ведення бухгалтерського обліку, а саме: - в III кварталі 2016 року (порція 1) допущені помилки в колонці "З", невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 156, 203, 210, 740 код помилки « 98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито), допущені помилки в колонці "З", невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці № 325, 363, 753, 843, 847 код помилки « 99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО), допущені помилки в колонці «З», невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 5. 7, 10, 11, 13, 38, 57, 76, 103, 105, 118, 121, 130, 168, 173, 844 код помилки « 77» (податковий номер фізичної особи закрито в зв`язку з повідомленням про смерть від відділів РАГС); - в IV кварталі 2016 року (порція 1) допущені помилки в колонці "З" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 293, 783 код помилки « 99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО), допущені помилки в колонці «З», невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 5, 6, 8, 9, 10, 33, 46, 64, 87, 89, 102, 105, 144 код помилки « 77» (податковий номер фізичної особи закрито в зв`язку з повідомленням про смерть від відділів РАГС), допущені помилки в колонці "З", невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 170, 177, 178, 675 код помилки « 98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито); - в І кварталі 2017 року (порція 1) допущені помилки в колонці "З" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 2, 3, 238, 239 код помилки « 99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО). допущені помилки в колонці "З", невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 341 код помилки « 98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито); - в II кварталі 2017 року (порція 1) допущені помилки в колонці «З» невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці № 210 код помилки « 98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито), допущені помилки в колонці "З" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 2, 156 код помилки « 99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО); - в III кварталі 2017 року (порція 1) допущені помилки в колонці «З» невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці № 159, 258, 268, 405. 480, 574, 725. 871 код помилки « 77» (податковий номер фізичної особи закрито в зв`язку з повідомленням про смерть від відділів РАГС), допущені помилки в колонці «З» невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці № 551, 907, 908 код помилки « 98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито), допущені помилки в колонці "З" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 14, 15, 17, 158, 433, 458, 943 код помилки « 99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО); - в IV кварталі 2017 року (порція 1) допущені помилки в колонці "З" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 182 код помилки « 99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО), допущені помилки в колонці "3", невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 182 код помилки « 98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито); - в 1 кварталі 2018 року (порція 2) допущені помилки в колонці "3" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 3 код помилки « 99» (податковий помер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО); - в І кварталі 2018 року (порція 1) допущені помилки в колонці "3" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 128, 221 код помилки « 99» Додатковий помер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО). допущені помилки в колонці « 3» невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 78, 193 код помилки « 98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито); - в II кварталі 2018 року (порція 1) допущені помилки в колонці "3" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 106 код помилки « 98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито), допущені помилки в колонці "3" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 160 код помилки « 99» (податковий номер фізичної особи не дійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО); - в III кварталі 2018 року (порція 1) допущені помилки в колонці "3" невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 119, 880 код помилки « 98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито), допущені помилки в колонці « 3», невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 418, 612, 661, 860 код помилки « 77» (податковий номер фізичної особи закрито в зв`язку з повідомленням про смерть від відділів РАГС), допущені помилки в колонці « 3» невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки платника по стрічці за № 353, 929 код помилки « 98» (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито). За неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - передбачена відповідальність відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України. В свою чергу позивач зауважив, що недоліки ведення податкової звітності зумовлені технічними помилками при веденні бухгалтерського обліку. Разом з тим, колегія суддів зважує на положення п. 119.2 ст. 119 ПК України, яка не містить виключень у разі виявлення вищенаведених порушень ведення податкового обліку платником податків, а відтак застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в даному випадку узгоджується з вимогами чинного законодавства. Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки акту перевірки в частині порушення позивачем ст.18, п. 51.1 ст.51, п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних (фінансових) санкцій згідно ППР від 04.11.2019 № 000185501, № 0004421306. В свою чергу, надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суду першої інстанції в частині висновків суду щодо допущення позивачем порушень п.п.14.1.13, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.71, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 994241,00 грн., колегія суддів враховує наступне. Так, суд першої інстанції зауважив, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Зокрема, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином суд першої інстанції вважає, що сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. З акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу щодо заниження ПАТ «Жорнище» податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 994241,00 грн. сформовано на підставі виявлення наступних порушень. Зокрема, згідно проведеного аналізу цін на реалізацію пшениці (без ПДВ) по ПАТ «Жорнище» встановлено, що ціна на пшеницю становила в вересні 2018 оку 4,41666 грн. за 1 кг. , а в жовтні 2018 року - 4,41666грн. за 1 кг. Водночас, ПАТ «Жорнище» в періоді з 01.03.2016 по 28.02.2019 реалізовувало озиму пшеницю 2018 року неплатнику по цінах нижче звичайних цін даної продукції на загальну суму 93911,85 грн., в тому числі у вересні 2018 року - 86520,88 грн., у жовтні 2018 року - 7390,97 грн. Також, перевіркою встановлено, що в вересні 2018 року ПАТ «Жорнище» згідно податкової накладної: - №81 від 30.09.2018 кінцевому споживачу реалізовано озиму пшеницю 2018 року в кількості 272225 кг по ціні 2,8333333грн. на загальну суму 925565 грн. в т.ч. ПДВ 154261 грн.; - №82 від 30.09.2018 кінцевому споживачу реалізовано озиму пшеницю 2018 року в кількості 1000 кг по ціні 2,83333 грн. на загальну суму 5100 грн. в т.ч. ПДВ 850 грн. Водночас, реалізацію озимої пшениці іншим господарствам ПАТ «Жорнище» проводило по ціні 4.41666грн за 1 кг. Заниження ціни при реалізації пшениці становить 1,5833267 грн. за 1 кг., що призвело до заниження суми постачання на 432604,40 грн. та заниження суми податку на додану вартість за вересень 2018 року на 86520,88 грн. В жовтні 2018 року ПАТ «Жорнище» згідно податкової накладної №1 від 01.10.2018 кінцевому споживачу реалізовано озиму пшеницю 2018 року в кількості 23340 кг по ціні 2.8333333 грн., на суму 66129,99 грн. ПДВ 13225,99 грн. Реалізацію озимої пшениці іншим контрагентам ПАТ «Жорнище» проводило по ціпі 4,41666грн. за 1 кг. Заниження ціни при реалізації пшениці становить 1,5833267 гри. за 1 кг., що призвело до заниження суми постачання па 36954,84 грн. та заниження суми податку на додану вартість за жовтень 2018 року на 7390,97 грн. В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що реалізована у вказаний період озима пшениця в кількості 272225 кг та в кількості 1000 кг була нижчого сорту, а саме 3-ого, що мало безпосередній вплив на формування ціни. Крім того, представник позивача пояснив, що дана пшениця була надана орендодавцям земельних ділянок, що використовуються підприємством у власній господарській діяльності, в якості натуроплати. На підтвердження наведених обставин представником позивача суду першої інстанції було надано накази по підприємству №36 від 02.07.20218 та №29 від 01.07.2019 «Про ціноутворення», яким визначено порядок установлення базової ціни на сільськогосподарську продукцію. Зокрема, п. 1.1 наказу базовою ціною сільськогосподарської продукції встановлено ринкову ціну відповідної сільськогосподарської продукції, яка склалась на внутрішньому ринку на момент реалізації. При цьому, п. 2.3 вказаного наказу визначено, що для підвищення лояльності та налагодження довгострокових відносин з орендодавцями землі, при проведенні розрахунків сільськогосподарською продукцією в розрахунок орендної плати за земельні ділянки, а також реалізації сільськогосподарської продукції за готівку таким особам, сільськогосподарська продукція відпускається зі знижкою 20% від ціни, за якою продукція аналогічного виду та якості реалізується іншим покупцям. Також, на підтвердження своєї позиції позивачем до матеріалів справи додано видаткові накладні на реалізацію Ярого ячменю 2018 року, відомості натуроплати на видачу: Ярого ячменю 2018; видаткові накладні на підтвердження реалізації пшениці; відомості натуроплати на видачу: пшениці. Надаючи оцінку доводам сторін, суд першої інстанції врахував, що вищезазначені документи дійсно свідчать про реалізацію позивачем в вересні та жовтні 2018 року ярого ячменю та пшениці орендодавцям в розрахунок орендної плати за земельні ділянки, які перебувають в оренді ПАТ «Жорнище». При цьому, наявні в матеріалах справи податкові накладні №1 від 01.02.2018 , №81 від 30.09.2018, №82 від 30.09.2018 свідчать, що визначена позивачем вартість пшениці, яка передавалась орендодавцям в розрахунок оплати оренди земельних ділянок становить 2,83333 грн. за 1 кг., а ярого ячменю - 2,83334 грн. за 1 кг. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що знижка, яку позивач надавав орендодавцям в розрахунок оплати оренди земельних ділянок становила понад 35%, що не відповідало навіть розміру знижки, самостійно визначеному наказами по підприємству №36 від 02.07.20218 та №29 від 01.07.2019 «Про ціноутворення». Даючи правову оцінку спірним правовідносинам між сторонами та висновкам суду щодо допущення позивачем порушень п.п.14.1.13, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.71, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України, в результаті чого, на думку податкового органу, занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 994241,00 грн., колегія суддів враховує наступне. Відповідно до п.п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. За визначенням з п.п. 14.1.219 п. 14.1 статті 14 Кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах. Приписами п.п. 14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України окреслено, що пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв, зокрема для юридичних осіб, як: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа. Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України. Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. Крім того, колегія суддів звертає увагу податкового орган, що Податковий кодекс України (п. 188.1 статті 188 Кодексу) лише у період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року визначав, що база оподаткування податком на додану вартість з реалізації самостійно виготовлених товарів залежала від собівартості таких товарів та не могла бути меншою їх собівартості. У період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року платник податків був зобов`язаний визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.01.2021 року у справі № 200/1718/20. Отже, факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим. Тобто, обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін у цьому випадку покладається на контролюючий орган. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і у апеляційному суді не надав жодних доказів на підтвердження того, які дії ним здійснені щодо дослідження ринку цін та проведення аналізу цін на продукцію позивача за період, що перевірявся; не надано доказів, на підставі яких фактичних даних ним встановлено, що ціни, за якими позивач у перевіряємий період реалізовував продукцію власного виробництва, не були звичайними цінами (або не відповідали їх рівню), і що такі дії ґрунтувалися на вимогах відповідного порядку, тобто на вимогах законодавства. Отже, висновок про заниження позивачем рівня звичайних цін на реалізацію пшениці, на переконання колегії суддів зроблено відповідачем всупереч вимог п.п. 188.1 статті 188 ПК України, які діяли станом на час періоду, який перевірявся, адже податковим органом не доведено факту заниження позивачем рівня звичайних цін. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 000179501 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 117391грн., в тому числі за основним платежем - 93912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23479 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо заниження сум ПДВ за господарськими операціям позивача з придбання у ФОП ОСОБА_4 новорічних подарунків в кількості 215 шт. на загальну суму 19245 грн. та відображення в бухгалтерському обліку, як безкоштовне постачання, а також реалізація цукру в мішках - не відображено постачання самих мішків, відпущених безкоштовно покупцям при реалізації готової продукції (цукру-піску), в кількості 6757шт. на суму 56308,33 грн., суд встановив, що згідно накладної №22 від 28.12.2018, позивачем придбано в ФОП ОСОБА_4 новорічні подарунки в кількості 215 шт. на загальну суму 19245 грн., які безкоштовно були передані працівникам ПАТ «Жорнище», що підтверджується відомістю на видачу новорічних подарунків 2019 (том 3 а.с. 69-75). Також, в жовтні 2018 року позивачем придбано мішки у ТОВ «Іллінецький цукровий завод», так і подальша реалізація готової продукції (цукру-піску), в кількості 6757 шт. на суму 56308,33 грн. з безкоштовним наданням придбаних в контрагента мішків. Водночас, доказів придбання відповідних мішків стороною позивача на вимогу суду не було надано. Як зазначено в Акті перевірки, безкоштовне постачання відображено бухгалтерським проведенням по Д-т 92 «Адміністративні витрати» (на даному рахунку ПАТ «Жорнище» відображає адміністративні витрати) К-т 221 «Малоцінні та швидкозношуючі предмети» Д-т 79 «Фінансовий результат» К-т 92 «Адміністративні витрати» мішки в кількості 6757 шт. на суму 56308,33 грн. Відповідно до п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 зареєстрованого в Мін`юсті України 02.11.1999 за №751/4044 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: - сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності. Відповідно до п.п. 14.1.13 п.14.1 ст.14, ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею. Відповідно до п.п. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються, окрім іншого, будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); Також, відповідно до п.п. 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване па митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; .. Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни). Таким чином, передача позивачем на безоплатній основі працівникам підприємства придбаного в контрагента товару (в даному випадку новорічних подарунків), а також безкоштовне постачання покупцям разом з придбаним товаром (цукру-піску) мішків, придбаних в іншого контрагента відповідно до п.п. 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України є продажем (реалізацією) товарів та підлягає оподаткуванню. Також, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що ПАТ «Жорнище», за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 здійснювало списання сільськогосподарської продукції при зберіганні (яблуко, зернові культури, м`яса яловичини, свинини та інші товарно - матеріальні цінності), на підставі актів списання. В бухгалтерському обліку ПАТ «Жорнище» дане порушення відображено наступною кореспонденцією рахунків: Дт 94.7 (нестачі і втрати від псування цінностей) Кт 27 (сільськогосподарська продукція); Дт 79.1 (фінансові результати) Ю 94.7 (нестачі і втрати від псування цінностей). Перевіркою встановлено, ще дані втрати в сумі 1025108 грн. (податок на додану вартість становить 205018 грн.) не були віднесені на собівартість іншої сільськогосподарської продукції. Водночас доказів віднесення вартості зіпсованої продукції на собівартість іншої сільськогосподарської продукції позивачем надано не було. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки податкового органу що ПАТ "Жорнище", на порушення п.п. 14.1.36. п. 14.1. статті 14 п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України, не нараховано умовний продаж на сільськогосподарську продукцію (яблуко, зернові культури, м`яса яловичини, свинини та інші товарно - матеріальні цінності), які не використані в господарській діяльності, а списані з балансу підприємства, як втрати при зберіганні, в зв`язку з чим занижено суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму - 205018 гри. Що стосується виявлення податковим органом заниження ПАТ «Жорнище» сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «СММ ГРУП», судом встановлено наступне. Як вбачається з акту перевірки ПАТ «Жорнище» (орендодавець) в вересні 2018 року уклало договір оренди багаторічних насаджень (біологічних активів) № б/н від 01.09.2018 з ТОВ «СММ Групп» (орендар) на оренду саду в кількості 253 га. на суму 88 551 грн. в т.ч. ПДВ 14759 грн. Відповідач дійшов висновку, що по даній операції ПАТ «Жорнище» понесений збиток отриманий, як перевищення виробничої собівартості продукції над доходами від її реалізації, що не є витратами, що пов`язані із веденням господарської діяльності. Згідно визначення фінансового результату здійсненого виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована ПАТ «Жорнище» у складі собівартості виготовленої та реалізованої продукції (яблук 2018 року), а саме: з даних "Головна книга" за 2018 рік, оборотно-сальдових відомостей, карток рахунку по номенклатурі «Яблуко 2018 року» здійснено співставлення рахунків 701 "Дохід від реалізації продукції вітчизняним покупцям", 901 "Собівартість продажу продукції". Також використовувались дані рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 23111 «Виробництво», 23112 «Виробництво», в яких наведено щомісячний аналітичний облік по продукції у звітних місяцях у грошовому та натуральному виразі та списання продукції по найменуваннях у цінах виробничої собівартості та у цінах реалізації. У зв`язку з тим, що збиток, отриманий як перевищення виробничої собівартості продукції над доходами від її реалізації, не є витратами, що пов`язані із веденням господарської діяльності, то відповідно і ПДВ, нарахований при їх придбанні, не може бути пов`язаний із веденням господарської діяльності (здійснення збиткової діяльності не передбачає отримання доходу, що не призводить до збільшення економічної вигоди у вигляді надходження активів та до зростання власного капіталу та відповідно не пов`язане із господарською діяльністю). Таким чином, у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які в подальшому використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю, такий платник податку відповідно до п. 198.5 ПК України зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 цього Кодекс. Зазначене підтверджується рахунком на оплату №134 від 13.11.2018, згідно з яким позивач отримав від контрагента оплату за оренду саду в сумі 88551,01 грн, з яких ПДВ складає 14758,50 грн., платіжне доручення №2286 від 14.11.2018, податкової декларацією платника єдиного податку 4 групи, відомостями про наявність земельних ділянок В контексті наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки відповідача в частині порушення позивачем п.п.14.1.13, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.71, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України, а саме заниження податкового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 717098 грн. та, як наслідок, правомірність визначення ПАТ «Жорнище» податкових зобов`язань з ПДВ згідно ППР №000179501 від 04.11.2019 на суму 876850 грн. Водночас, що стосується доводів апеляційної скарги позивача в цій частині рішення №000179501, колегія суддів зауважує, що жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду в цій частині, у апеляційній скарзі не зазначено. Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи позицію апелянтів, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводи відповідача на спростування висновків суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Що стосується доводів позивача, зазначених у апеляційній скарзі, колегія суддів за результатом апеляційного розгляду дійшла висновку, що вони частково спростовують висновки суду, а тому такі вимоги скаржника підлягають задоволенню частково. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки. У силу п.2 ч.1 ст.315КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню частково. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жорнище» задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2021 року №000179501 в частині нарахування податкового зобов"язання по податку на додану вартість в розмірі 117391,00 грн. Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 04 листопада 2021 року №000179501 в частині нарахування податкового зобов"язання по податку на додану вартість в розмірі 117391,00 грн. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 11 листопада 2021 року. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.