Постанова 4855 № 826/5029/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5029/16 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Суддя-доповідач: Файдюк В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України про: - визнання протиправним та скасування наказу виконуючого обов`язки Генерального прокурора України від 02 березня 2016 року № 252-ц про її звільнення з посади начальника управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури у зв`язку із припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України; - визнання недійсним запису № 29 від 02 березня 2016 року у трудовій книжці ОСОБА_1 ; - поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України з 03 березня 2016 року; - стягнення з Генеральної прокуратури України на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня 2016 року і до фактичного поновлення на роботі; - зобов`язання Генеральної прокуратури України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади". Позовні вимоги вмотивовані тим, що в контексті застосованих відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення норм Закону України «Про очищення влади» ОСОБА_1 не вчиняла дій, не допускала бездіяльності та не приймала рішень, які б були спрямовані на узурпацію влади, підрив основ національної безпеки і оборони або протиправне порушення прав і свобод людини, вчинення дій щодо чого є передумовою застосування норм вищевказаного закону. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, відмовлено в задоволенні даного позову. Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року вищезазначені судові рішення скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 02 березня 2016 року №252-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури у зв`язку із припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України з 03 березня 2016 року. Зобов`язано Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади». У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису від 02 березня 2016 року № 29 у трудовій книжці ОСОБА_1 відмовлено. Справу №826/5029/16 в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на роботі направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 березня 2016 року по 04 вересня 2020 року в розмірі 2 265 276,74 грн. (два мільйони двісті шістдесят п`ять тисяч двісті сімдесят шість гривень 74 коп.), без урахування обов`язкових податків та зборів. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання. При цьому, задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що у період з моменту звільнення ОСОБА_1 до дати прийняття судом рішення розмір посадового окладу начальника управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України підвищувався 06 вересня 2017 року, тому розрахунок середнього заробітку повинен здійснюватися з урахуванням коефіцієнта 2,24. Разом з тим, суд зауважив, що постановою Кабінета Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 внесено зміни до постанови Уряду від 08 лютого 1995 року №100, зокрема, виключено пункт 10 Порядка №100. Отже, з указаної дати правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення відсутні. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити його, зменшивши розмір середнбого заробітку за час вимушеного прогулу до 1 240 863,75 грн. В обґрунтування скарги зазначено, що рішення в частині застосування коефіцієнту коригування заробітної плати підлягає зміні у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, яке полягає у застосуванні п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин. Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилася. Надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд за відсутності представника апелянта у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч.4 статті 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та вірно відображено в рішенні, що наказом Генеральної прокуратури України від 08 серпня 2012 року № 3203-ц старшого радника юстиції ОСОБА_1 призначено начальником управління статистики, організації та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральної прокуратури України. Наказом Генеральної прокуратури України від 21 липня 2014 року № 1605ц державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 призначено начальником управління статистики, організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України. На виконання вимог частини 1 статті 14 Закону України «Про прокуратуру» наказами Генеральної прокуратури України від 16 липня 2015 року № 55шц та № 56шц затверджено нову структуру та штатний розпис Генеральної прокуратури України. 20 січня 2016 року ОСОБА_1 попереджено про вивільнення у зв`язку реорганізацією структури та скорочення кількості прокурорів та запропоновано вакантні посади. 20 січня 2016 року ОСОБА_1 надала згоду на призначення її на посаду начальника управління організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Генеральної прокуратури України. Наказом Генеральної прокуратури України від 02 березня 2016 року № 252-ц державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління статистики, організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури у зв`язку із припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України, на підставі довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_1 . Вважаючи зазначений наказ про звільнення з посади протиправним, а своє право на працю порушеним, позивач звернулася до суду з даним позовом. Колегія суддів наголошує, що наразі на перегляді апеляційного суду знаходиться питання щодо розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зокрема, суду необхідно встановити кількість днів, що є часом вимушеного прогулу, а також вирахувати середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у відповідності до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №

100. Відповідно до ч. 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. В частині 6 статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника (постанова Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц). Згідно ч.1, 2 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», який був чинний на момент звільнення ОСОБА_1 з посади, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Щодо визначення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті особі, поновленій на роботі, то вона має визначатися згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Відповідно до п.2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. При цьому, згідно п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку №100). Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505» внесено зміни, в тому числі і до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур», яка вступила в силу 06 вересня 2017 року. Відповідно до внесених змін до схеми посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур (додаток № 2) (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505), відбулось підвищення розміру посадового окладу. Згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 28 жовтня 2020 року №21-1239 зп за останні 2 календарні місяці роботи (січень та лютий 2016 року), сума середньоденної заробітної плати позивача складає 1102,99 грн., сума середньої заробітної плати складає 22059,80 грн. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 коефіцієнт підвищення посадового окладу начальника самостійного управління складав 2,24. Отже, за висновком суду першої інстанції, середній заробіток позивача за відповідні періоди вимушеного прогулу становить: 1) з 03 березня 2016 року по 05 вересня 2017 року: 1102,99 грн. (середньоденна з/п) х 376 робочих дня = 414724,24 грн. 2) з 06 вересня 2017 року по 04 вересня 2020 року: 1102,99 грн. (середньоденна з/п) х 2,24 (коефіцієнт підвищення)х749 робочих дня = 1 850 552,50 грн. Тобто, при вирахуванні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом було враховано п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, зазначено, що для того, щоб працівники у випадках підвищення окладів (тарифних ставок) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження відповідно до норм порядку не втрачали заробітку, пунктом 10 Порядку передбачено коригування середнього заробітку. Колегія суддів апеляційного суду з таким твердженням не погоджується з огляду на таке. Так, п.10 Порядку №100 передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховуються шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення. Якщо підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення окладів. При цьому, якщо протягом періоду вимушеного прогулу в установі, організації були підвищені посадові оклади відповідно до актів законодавства (в тому числі і за посадою незаконно звільненого працівника), то проводиться коригування заробітної плати за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення. З аналізу наведених норм колегія суддів зазначає, що чинне законодавство, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, не містить жодних положень щодо можливості розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника, а передбачає здійснення відповідного розрахунку виключно з урахуванням розміру заробітної плати за 2 місяці, що передували події звільнення. Застосування п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати є безпідставним, оскільки він підлягає застосуванню при збереженні за працівником середнього заробітку, а не під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, жодні норми законодавства не передбачають збереження за працівником середнього заробітку в період, коли особа не перебуває у трудових відносинах внаслідок її звільнення із займаної посади, навіть у випадку, якщо таке звільнення в подальшому визнано судом неправомірним. В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100», серед іншого, виключено пункт 10 Порядку. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для застосування підвищеного посадового окладу та коригування заробітної плати по відповідній посаді, що відбулось після звільнення позивача із займаної посади, немає. Судом першої інстанції встановлено та не заперечується жодною із сторін, що кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 03 березня 2016 року по 04 вересня 2020 року становить 1125. Таким чином, сума середнього заробітку позивача за весь час вимушеного прогулу позивача за період з 03 березня 2016 року по 04 вересня 2020 року складає 1 240 863,75 грн. (1 125 робочих днів*1102,99 грн. середньоденного заробітку). Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, тому взяті судом до уваги. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, однак, неправильно визначив належну до сплати суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року - змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини таким чином: «Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01601, м.Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 березня 2016 року по 04 вересня 2020 року в розмірі 1 240 863,75 грн. (один мільйон двісті сорок тисяч вісімсот шістдесят три гривні 75 коп.), без урахування обов`язкових податків та зборів». В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І.Мєзєнцев Я.М. Собків