Постанова 4854 № 420/1335/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1335/21 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (суддя Балан Я.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 31.03.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Відділу освіти Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 29 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до УДКС України у Біляївському районі Одеської області, в якому просила: - визнати протиправним дії Управління щодо повернення виконавчого листа №495/1895/17, виданого 01.08.2019 року Біляївським районним судом Одеської області з іншими документами по справі, як такого, що не відповідає вимогам, передбаченим Закону Укаїни "Про виконавче провадження" відповідно до відповіді №02-28-13/857 від 23.12.2020 року; - зобов`язати Управління прийняти виконавчий лист №495/1895/17, виданий 01.08.2019 року Біляївським районним судом Одеської області по справі №495/1895/17 до виконання та здійснити дії, направлені на виконання такого виконавчого листа. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений частково. Визнано протиправними дії УДКС України у Біляївському районі Одеської області щодо повернення листом №02-28-13/857 від 23.12.2020 року виконавчого листа №495/1895/17, виданого Біляївським районним судом Одеської області 1 серпня 2019 року з іншими документами по справі, як такого, що не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року. Зобов`язано УДКС України у Біляївському районі Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виконання рішення про стягнення коштів, за виконавчим листом Біляївського районного суду Одеської області №495/1895/17, виданим 01.08.2019 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням УДКС України у Біляївському районі Одеської області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповного з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що Управління правомірно повернуло виконавчий лист №495/1895/17 через його невідповідність вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у ньому не зазначено повністю прізвище, ім`я, по батькові та посади посадової особи, яка його видала, а також не вірно зазначена посада посадової особи, яка його видала. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 1 серпня 2019 року Біляївським районним судом Одеської області видано виконавчий лист по цивільній справі №496/1895/17 щодо стягнення з Управління освіти Біляївської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 1 червня 2017 року по 19 червня 2018 року, у розмірі 159 880,76 грн. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11 січня 2019 року виправлено описку у виконавчому листі по цивільній справі №496/1895/17 від 19.06.2018 року у частині найменування боржника та постановлено вважати вірним найменуванням "Управління освіти Біляївської районної державної адміністрації". Листом №02-28-13/857 від 23.12.2020 року УДКС України у Біляївському районі Одеської області повідомило ОСОБА_1 про повернення виконавчого листа №496/1895/17 разом з іншими документами по справі, як такого, що не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження". А саме, у виконавчому листі не зазначено повністю прізвище, ім`я, по батькові та посади посадової особи, яка його видала, а вказано лише прізвище та ініціали судді та секретаря. Також у виконавчому листі не вірно зазначена посада посадової особи, яка його видала, оскільки у Біляївському районному суді Одеської області відсутня така посада, як "секретар". Вірна назва посади секретаря ОСОБА_2 є секретар судового засідання. Вважаючи, що управління ДКС протиправно повернуло виконавчий лист, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що повернення виконавчого листа здійснено відповідачем у порушення норм чинного законодавства. При цьому суд вважав, що вимоги позивача щодо прийняття виконавчого документа до виконання є дискреційними повноваженнями Казначейства, тому, зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виконання рішення про стягнення коштів, з урахуванням правової оцінки наданої судом. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого перевіряє чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Згідно частини другої статті 6 Закону №1404-VIIІ рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У відповідності до абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство). Отже, при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, органи казначейства України є суб`єктами владних повноважень, на яких покладений обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі Порядок №845). Згідно пункту 2 Порядку №845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні, зокрема: безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Відтак, операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання органами Казначейства рішень про стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчих документів, які оформлені в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку. Відповідно до частин першої та третьої статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Згідно частини четвертої наведеної статті виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. Зазначеній нормі кореспондує пункт 9 Порядку №845, згідно якого орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ, зокрема, видано або оформлено з порушенням установлених вимог. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для повернення виконавчого листа, виданого Біляївським районним судом Одеської області №495/1895/17 від 01.08.2019 року, його не відповідність Закону №1404-VIII, а саме: - виконавчий лист не містить повного зазначення прізвища, ім`я, по батькові, а також посади посадової особи, яка його видала, а вказано лише прізвище та ініціали судді та секретаря; -у виконавчому листі не вірно зазначено посаду посадової особи, яка його видала, а саме, у Біляївському районному суді Одеської області відсутня така посада, як "секретар". Вірна назва посади секретаря ОСОБА_2 "секретар судового засідання". Вирішуючи питання щодо наявності в Управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області підстав для повернення виконавчого листа №495/1895/17 від 01.08.2019 року, суд зазначає наступне. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовується апелянтом, виконавчий лист Біляївського районного суду Одеської області №495/1895/17 від 01.08.2019 року підписаний суддею Горяєвим І.М. і секретарем Козян Л.М., та скріплений печаткою суду (а.с. 13). Зазначене повністю відповідає приписам вищенаведеної частині третьої статті 4 Закону №1404-VIII. Посилання апелянта на те, що прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист, не можуть бути вказані у скороченій формі колегія суддів відхиляє як прояв надмірного формалізму. Щодо твердження відповідача, що у районному суді відсутня така посада, як "секретар", то як встановлено судом першої інстанції, згідно листа Біляївського районного суду Одеської області №01-101/131/21 від 22.01.2021 року, станом на 2018-2019 року, займана посада ОСОБА_2 секретар судового засідання Біляївського районного суду Одеської області (згідно трудової книжки). Однак, у зв`язку з неукомплектованістю вакантної посади державної служби секретаря Біляївського районного суду Одеської області та у зв`язку з виробничою необхідністю, відповідно до наказу керівника апарату суду, з 15.06.2018 року на ОСОБА_2 покладено обов`язки секретаря суду (а.с. 30). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавчий лист №495/1895/17, виданий Біляївським районним судом Одеської області 1 серпня 2019 року, відповідає вимогам, встановлених частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII, а тому повернення такого виконавчого листа здійснено відповідачем протиправно. При вирішені даної справи колегія судді звернула увагу на те, що з листа УДКС від 23.12.2020 року №02-28-13/857, яким було повернуто виконавчий лист №495/1895/17 (а.с.14-18), вбачається, що зазначений виконавчий лист подано до відповідача на виконання 1 вересня 2019 року, а повернуто з підстав не відповідності вимогам Закону №1404-VIIІ, майже через один рік і п`ять місяців. Такі дії Управління ДКС протирічать пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIIІ, якою встановлено, що у разі якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, такій Виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення. При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, згідно з підпунктом 2 пункту 4 Порядку № 845, органи Казначейства, вживають заходів до виконання виконавчих документів. З підпунктів 1, 3 та 7 пункту 5 Порядку №845 вбачається, що під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема: повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом; безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; вживати інших заходів до виконання виконавчих документів. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач, який наділений спеціальними повноваженнями при здійсненні виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників за виконавчими документами усувати спірні питання, які ускладнюють виконання, шляхом звернення до органу, який видав виконавчий документ, щодо виконавчого листа №495/1895/17 до органу, що видав виконавчий лист не зверталось, та неслушно, на підставі листа боржника, переклало на стягувача негативні наслідки наявної інформації стосовно виконавчого листа, що суперечить приписам Порядку №845 та Закону №1404-VIIІ. Резюмуючи викладене, слід ще раз наголосити на тому, що статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас, частинами 1 та 2 статті 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень збоку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, і наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов