Постанова Закарпатський апеляційний суд № 306/1574/19

Справа № 306/1574/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 27 жовтня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідачки Готри Т. Ю., суддів Куштана Б.П., Собослоя Г.Г., за участю секретарки судового засідання Терпай С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 3 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Вінер Е.А., повний текст рішення складено 08.10.2019, в с т а н о в и в: У серпні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК, банк, позивач) в особі представника Савіхіної А.М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 24.05.2011, відповідно до якої отримала кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у цій анкеті-заяві. Також указаною заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в банку, які були надані їй в письмовій формі. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 повинна здійснювати погашення заборгованості щомісяця, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками згідно з умовами договору. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах установленого кредитного ліміту. Однак ОСОБА_1 узятих на себе зобов`язань належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 30.06.2019 у неї виникла заборгованість у розмірі 11 542,57 грн, з яких: 4 767,85 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 948,88 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 800,00 грн заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500 грн штраф (фіксована частина) та 525,84 грн штраф (процентна складова), а тому банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 24.05.2011 у розмірі 11 542,57 грн, а також 1 921,00 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору. Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 3 жовтня 2019 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість тіла кредиту за кредитним договором б/н від 24.05.2011 у розмірі 4 767,85 гривень. У задоволенні решти позовних вимог банку відмовлено. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 47,70 грн судових витрат по сплаті судового збору. В апеляційній скарзі представниця АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Крилова О.Л. просила скасувати зазначене рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, пені, комісії та штрафів і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги банку. В іншій частині рішення просила залишити без змін, а також вирішити питання про розподіл понесених судових витрат. Скарга мотивована тим, що місцевим судом порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки матеріалами справи встановлено, що між сторонами було укладено договір приєднання, відповідно до якого відповідачка підписала анкету-заяву від 24.05.2011, в якій підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які розміщені на сайті банку, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг. Судом не враховано, що відповідачкою погоджено умови кредитування, шляхом підписання довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторонами погоджено умови кредитування, а саме визначено тип картки, тип кредитної лінії, базова відсоткова ставка -2,5% на місяць, розмір щомісячного платежу 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування пені та розмір штрафів за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, а також розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів тощо. Отже сторонами погоджено всі істотні умови договору. Крім того розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви у повній мірі відображає рух коштів за карткою. Дії відповідачки щодо користування кредитними коштами та погашенню заборгованості свідчать про визнання нею заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Відповідачка ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу банку не скористалась. У судовому засіданні представниця апелянта АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Дурдинець Р.Ю. апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з підстав наведених у скарзі. Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с.117), а тому її неявка, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідачку, пояснення представниці апелянта ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апелянтом рішення суду в частині вирішення позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4 767,85 грн за тілом кредиту не оскаржується, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не перевіряється. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом, пені і комісії, штрафів, суд першої інстанції виходив із того, що банком не надано суду доказів на підтвердження укладення між сторонами договору про умови кредитування, сплати відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строк повернення кредиту та відповідальність у виді неустойки (пені та комісії, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки такого суд дійшов із додержанням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне. Згідно з частинами 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Положеннями частин 1, 2 ст. 633 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У частині 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За замістом статей 526, 1048, 1054, 1055 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України), відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отож, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду зі вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг із Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Судом установлено, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву від 24.05.2011 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, де вказано лише її анкетні й особисті дані та відсутніми при цьому є у ній відомості щодо: бажаного розміру отримання кредиту; відсоткової ставки за користування кредитом; порядку, розміру, умов відповідальності за порушення зобов`язань; отримання пам`ятки клієнта, яка містить тарифи та основні умови обслуговування і кредитування тощо /а.с.8/. Також відповідачка ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 25.05.2011, в якій сторонами погоджено умови кредитування, а саме визначено тип картки, тип кредитної лінії - відновлювальна, валюта картрахунку гривня, базова відсоткова ставка -2,5% на місяць, розмір щомісячного платежу 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування пені, комісії і штрафу за порушення строків платежів (а.с.9). Згідно з довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданою представницею банку Дурдинець Р.Ю. в суді апеляційної інстанції, то відповідачці ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н (дата договору відсутня) було видано три кредитні картки з терміном дії до : 02/15; 08/18 та 07/22. Проте, коли саме були видані відповідачці ці кредитні картки, зазначена довідка таких відомостей не містить /а.с.88/. Згідно з розрахунком заборгованості за договором №б/н від 24.05.2011 станом на 30.06.2019 у відповідачки існує заборгованість у розмірі 11 542,57 грн, з яких: 4 767,85 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 948,88 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 800,00 грн заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500 грн штраф (фіксована частина) та 525,84 грн штраф (процентна складова). Однак із зазначеного розрахунку заборгованості слідує, що відповідачка виконувала свої зобов`язання за договором включно до вересня 2018 року (строк дії кредитної картки до 08/18), після чого платежів не здійснювала. Доказів отримання відповідачкою третьої кредитної картки, а також користування нею, матеріали справи не містять. А тому надана представницею банку в суді апеляційної інстанції довідка про дію третьої кредитної картки до 07/22 не стверджує факт її отримання відповідачкою та користування нею. Станом на вересень 2018 року заборгованість відповідачки становила 4 600,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 569,61 грн заборгованості по відсоткам. Заборгованість за комісією та пенею була відсутня. Водночас із розрахунку заборгованості за договором №б/н від 24.05.2011 слідує, що банком відповідачці неодноразово в односторонньому порядку збільшувався розмір відсотків, а саме з 30,00% річних (погоджених сторонами) на 34,80 % річних (01.09.2014), а в подальшому на 43,20% річних (01.04.2015) /а.с.5-7/. Отже, з 01.09.2014 по 01.09.2018 відповідачкою було сплачено відсотків у більшому розмірі, ніж було погоджено сторонами у підписаній ОСОБА_1 довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 25.05.2011, в якій сторони погодили процентну ставку у розмірі 2,5% на місяць (30% річних). Будь-яких інших умов щодо порядку та підстав збільшення цієї процентної ставки зазначена довідка та матеріали справи не містить. Зважаючи на те, що додані банком до позовної заяви Умови і Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки, а довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 25.05.2011 не містить таких умов як збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку банком, а тому колегія суддів уважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://privatbank.ua/terms/pages/70) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник АТ «ПРИВТАБАНК) в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24.05.2011) до моменту звернення до суду з указаним позовом (серпень 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці ОСОБА_1 умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також щодо порядку та підстав збільшення розміру цих відсотків в односторонньому порядку, надані банком витяги з Тарифів, Умов і Правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують указаних обставин. Водночас апеляційний суд констатує, що банком не надано доказів, що саме долучені ним до позовної заяви тарифи, умови та правила, діяли на момент підписання ОСОБА_1 заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку . Підписана відповідачкою анкета-заява від 24.05.2011, на яку посилається апелянт як на доказ укладення між сторонами кредитного договору та досягнення згоди з усіх істотних умов договору, не містить таких умов як збільшення розміру відсотків в односторонньому порядку банком. За наведених вище обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також умов щодо порядку та підстав збільшення розміру відсотків в односторонньому порядку, надані банком Витяг з Умов та довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 25.05.2011, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Дані правовідносини між сторонами є споживчими, а відтак на них поширюються вимоги законодавства у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду лише з формальних міркувань. Недоліки вирішення місцевим судом даного спору між сторонами не призвели до порушення прав і законних інтересів сторін та не впливають на правильність й справедливість ухваленого судом першої інстанції рішення. З огляду на наведене, вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафів пред`явлені з підстав, що не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи та ці вимоги банку не були належним чином обґрунтованими та доведеними. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Положеннями ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, на переконання апеляційного суду, оскаржене рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн слід віднести за рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 3 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 8 листопада 2021 року. Суддя-доповідачка Судді