Постанова 4824 № 381/903/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2020 року місто Київ справа № 381/903/19 провадження №22-ц/824/2677/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеус А.М., сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Ковалевської Л.М., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: у березні 2019 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідачка ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» підписала заяву № б/н від 21 травня 2009 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач виконав умови договору. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, у останньої станом на 17 лютого 2019 року утворилась заборгованість в розмірі 89058 грн.57 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4578 грн.47 коп., 76916 грн.23 коп.- заборгованості по процентам за користування кредитом, 2846 грн.80 коп.- заборгованості по за пенею та комісією, а також штрафів: фіксована частина - 500 грн. та процентна складова - 4217 грн.07 коп. Посилаючись на зазначені обставини, та на підставі ст..ст. 509, 525, 526,527, 530, ч.1 ст.598, 599, 610, ч.2 ст.615, 629, 1050, 1054 ЦК України позивач просив позов задовольнити. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 21 травня 2009 року, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 4578 грн.47 коп. та судові витрати в сумі 98 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник позивача АТ КБ «Приватбанк» - Крилова О.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зокрема, посилається на те, що оскільки укладений між сторонами договір є публічним, тому відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах та Тарифах не свідчить про те, що відповідачка ОСОБА_1 не була ознайомлена з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він ознайомлений з відповідними документами, а отже повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах, про що також свідчать дії відповідача, який використовував надані кредитні кошти та частково погашав заборгованість за кредитом. Висновок суду першої інстанції в тій частині, що в заяві, підписаній відповідачем, відсутні умови щодо сплати відсотків, пені та штрафів, спростовується змістом самої заяви, в якій вказано, що відповідач бажає отримати кредитну картку та зазначено: вид картки - кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; валюта карти-гривня; сума кредитного ліміту - 3800 грн.; базова відсоткова ставка за користування кредитом - 2,5 в місяць (30% річних) на залишок заборгованості. Окрім того, відповідачем також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій вказано: базову відсоткову ставку за користування кредитом, розмір та нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов`язанням більш ніж на 120 днів та інше. За таких обставин, на думку апелянта, у суду були відсутні підстави вважати, що банком не дотримано вимоги законодавства щодо узгодження з відповідачем умов кредитування щодо сплати відсотків, пені та штрафів, оскільки такі висновки суду спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам матеріального права. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки у анкеті- заяві наявна домовленість сторін по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, а умови кредитування належним чином погоджені з відповідачем. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача АТ КБ «Приватбанк» без задоволення. Вважає рішення законним і обґрунтованим, винесеним з додержанням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відсутність її підпису на Умовах та Правилах банківських послуг, а також не підписання нею Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не може свідчити про укладення між сторонами кредитного договору. Надані копії Анкети-заяви та довідки обслуговування кредитування містять різну за змістом інформацію щодо умов кредитування. Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. У відповіді на відзив представник АТ КБ «Приватбанк» просив задовольнити позовні вимоги, не погодившись з доводами відзиву ОСОБА_1 , посилався на обставини, викладені в апеляційній скарзі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 21 травня 2009 року ОСОБА_1 підписала Анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ЗАТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона згодна з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між нею і банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Крім того, судом установлено, що у заяві позичальника від 21 травня 2009 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах справи, не містить підпису відповідача. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, пені та штрафу, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки у анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, позивачем же, в свою чергу, не надано доказів, що підтверджують конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення відповідача про умови кредитування та узгодження з останнім саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Установлено, що 21 травня 2009 року ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» підписали анкету - заяву, в якій позичальник висловила бажання отримати платіжну картку Кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». У заяві вказано, що базова процентна ставка за кредитом становить 2,5% на місяць на залишок заборгованості, а також вказано номер картки - НОМЕР_3 та дата відкриття рахунку - 21 травня 2009 року.. В цей же день ОСОБА_1 підписана довідка про умови кредитування з використанням Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено базова відсоткова ставка на місяць - 2,5% (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік), розмір щомісячних платежів і строк їх внесення - 7% від заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок сплати комісії, пені та штрафів (а.с.7-8). З інформації, що міститься у довідці: пеня нараховується за несвоєчасне погашення заборгованості і складається із пені (базова процентна ставка по договору), яка нараховується за кожний день прострочки кредиту, та пені -1 % від заборгованості, але не менше 10грн на місяць, яка нараховується 1 раз у місяць, за наявності прострочки по кредиту чи процентам 5 або більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн. Штраф нараховується при порушенні строків платежів по будь-якому грошовому зобов`язанню більше ніж на 120 днів - 500 грн.+5% від суми позову. З довідки слідує право банку нараховувати комісію: за зняття готівки: в банкоматах і пунктах видачі готівкових ПриватБанка - 4% від суми операції, в банкоматах інших банків України - 4% + 5 грн., в закордонних банкоматах 4% +3 долари США.; за моніторинг неактивної картки - в розмірі залишку коштів на картрахунку, але не більше 10 грн. на місяць; за отримання балансу на чек у банкоматах ПриватБанка - 0, 10 грн.; за безготівковий платіж - 2% від суми операції. У довідці відсутня інформація щодо строку кредитування та можливість кредитора збільшувати процентну ставку в односторонньому порядку. У позовній заяві банк зазначав про наявність у відповідача заборгованості в сумі 89058 грн.57 коп. ( станом на 17 лютого 2019 року), яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 4578 грн.47 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 76916 грн.23 коп., заборгованості за пенею та комісією в сумі 2846 грн.80 коп., а також штрафи - 500 грн. штраф (фіксована частина), 4217 грн.07 коп. - штраф (процентна складова). Із розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховувалися відсотки за користування кредитом в розмірі 30% річних, що відповідає умовам кредитування, викладених як у заяві позичальника, так і у довідці, підписаної відповідачем. З 1 вересня 2014 року розмір процентів був збільшений до 34,80%, , з 1 квітня 2015 року - до 43,20%. З виписки по рахунку по картці НОМЕР_3, про видачу якої зазначено у анкеті-заяві, вбачається, що відповідач користувався карткою до 29 грудня 2012 року, в цей день відбулося зняття готівкових коштів у банкоматі в сумі 210 грн. В подальшому будь-яких операцій за допомогою картки з цим номером проведено не було (а.с.120-125). Крім того, установлено, що Умови та Правила надання банківських послуг відповідачкою ОСОБА_1 не підписані. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( ст.1055 ЦК України). Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник. У ситуації, коли є сумніви у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято споживачем - позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому. Конструкція договору приєднання, викладена у ч.1 ст.634 ЦК України, полягає не у тому, що споживач зобов`язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що споживач може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни тощо. Проте саме воля споживача на приєднання до певних умов такого договору має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком. У законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору. За змістом ч.2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст..549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Установлено, що в день підписання анкети-заяви, яка містить інформацію щодо процентної ставки, як плати за користування отриманими у кредит коштами, відповідачкою ОСОБА_1 підписана довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки Кредитка «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, що дає підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені та штрафу) та комісії за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Зважаючи на наведене, необґрунтованими є висновок суду першої інстанції про те, що банком не доведено до відому позичальника ОСОБА_1 про умови кредитування та не узгодження між сторонами таких умов. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, комісії і пені, а також штрафу підлягає скасуванню. Визначаючи розмір заборгованості ОСОБА_1 по процентам за користування кредитними коштами, апеляційний суд виходить із 30% річних ( нараховуються на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році), як було погоджено сторонами при підписанні анкети-заяви, а також суми заборгованості, яка зазначена в графі 3 розрахунку, починаючи з 1 вересня 2014 року, і в графі 5 розрахунку з28 лютого 2018 року. Так, станом на 29 серпня 2014 року у ОСОБА_1 рахувалась заборгованість по процентам в сумі 634 грн.99 коп., а період з 1 вересня 2014 року по 17 лютого 2019 року заборгованість по процентам становить 6191 грн.03 коп., що загалом складає 6826 грн.02 коп. За період з 1 вересня 2014 року по 17 лютого 2019 року сума погашення за наданим кредитом становить 5508 грн.89 коп. (остання графа розрахунку), на яку має бути зменшена сума заборгованості за процентами. Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за процентами за користування кредитними коштами становить 1317 грн.13 коп.. Що стосується вимог банку про стягнення комісії і пені, а також штрафу то в цій частині слід зазначити наступне. Відповідно до положень ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Ураховуючи, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення-строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі 6-2003цс15. Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зважаючи на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за комісіє і пенею та штраф, апеляційний суд вважає, що стягненню підлягає лише штраф у його фіксованій частині в сумі 500 грн. та процентній складовій в сумі 294 грн.78 коп. (4578,47 +1317,13) х5% : 100%) , а всього 794 грн.78 коп., який є менший за сукупний розмір заборгованості по пені та комісії, що згідно наданого розрахунку та заявлених вимог неможливо роз`єднати на заборгованість по пені та комісії. Зазначене з одного боку забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів сторін, а з іншого дозволить реалізувати забезпечувальну функцію неустойки. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд виходить із пропорційності задоволених позовних вимог та апеляційної скарги (ст.141 ЦПК України). Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45 грн.58 коп. за подання позовної заяви та 72 грн.04 коп. за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН НОМЕР_1 ; проживає: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570; рах.№ НОМЕР_2 , м.Київ, вул.. Грушевського,1-Д) заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 1317 грн.13 коп. та штраф у розмірі 794 грн.78 коп. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею та комісією відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН НОМЕР_1 ; проживає: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570; рах.№ НОМЕР_2 , м.Київ, вул. Грушевського,1-Д) судовий збір в сумі 117 грн.62 коп. за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус