Постанова 4814 № 533/1106/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 533/1106/20 Номер провадження 22-ц/814/1955/21Головуючий у 1-й інстанції Козир В. П. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року (повний текст рішення складено 18 червня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури про відшкодування завданої шкоди, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури про відшкодування завданої шкоди, у якій просив стягнути з Держави на його користь із Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у відшкодування моральної шкоди 450000,00 грн. У подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог до 650000,00 грн та пізніше - до 700000,00 грн, а також змінив підставу позову в частині прийняття в якості додаткової підстави позову порушення державою в особі відповідачів процесуального аспекту права на життя позивача, передбаченого статтею 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, шляхом здійснення неефективного досудового розслідування, що спричинило завдання моральної шкоди. Позовна заява обґрунтована тим, що надмірна тривалість досудового розслідування, яке зумовлено неефективним досудовим розслідуванням, кримінального провадження № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року, у якому позивач має статус потерпілого, та застосування службовими особами відповідачів відносно позивача неналежної правової процедури завдали йому значних душевних страждань, які позивач оцінив у загальному розмірі 700000,00 грн, у тому числі: розмір моральної шкоди, завданої внаслідок надмірної тривалості та неефективності досудового розслідування 200000,00 грн; моральна шкода внаслідок застосування до позивача неналежної правової процедури (порушення лікарської таємниці) 250000,00 грн; моральна шкода внаслідок застосування до позивача неналежної правової процедури (порушення права на повагу до приватного життя) 250000,00 грн. Короткий зміст рішення суду Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури про відшкодування завданої шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 300,00 грн по 100,00 грн з кожного. Короткий зміст вимог апеляційних скарг Із рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року не погодилися ОСОБА_1 , Державна казначейська служба України, Полтавська обласна прокуратурата оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохає оскаржуване рішення скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі. Полтавська обласна прокуратура прохає рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Державна казначейська служба України прохає скасувати рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Позиції учасників справи Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 . На думку позивача, розмір призначеного відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції є необґрунтованим. Зазначає, що сам факт невиконання службовими особами ухвал слідчого судді є підтвердженням порушення права на ефективний юридичний захист. Що ж стосується відеофіксації, то, на думку позивача, вона є неправомірною, адже про здійснення фіксування на камеру розмови він не був повідомлений, що порушує його право на приватне життя. Узагальнені доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають істотне значення по справі. Представником Державної казначейської служби України зазначено, що відшкодувати матеріальну шкоду завдану протиправною бездіяльністю посадової особи Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Полтавської обласної прокуратури має саме та юридична особа, працівник якої своїми діями чи бездіяльністю призвів до завдання матеріальної шкоди, тобто Головне управління Національної поліції в Полтавській області та Полтавська обласна прокуратура. Також вказано, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Узагальнені доводи апеляційної скарги Полтавської обласної прокуратури Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Що ж стосується задоволення слідчим суддею скарг на дії посадових осіб правоохоронних органів, то зазначено, що незгода позивача з прийнятими посадовими особами відповідачів рішеннями та оскарження їх, не свідчить про протиправність таких дій та наявність підстав для відшкодування йому моральної шкоди. Що ж стосується тривалості досудового розслідування, то факти порушення розумності строків досудового розслідування не встановлювались, до того ж значна тривалість пов`язана із процесуальними діями самого позивача. Також наголошується, що суд цивільної юрисдикції не наділений повноваженнями щодо встановлення неефективності досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також інших порушень вимог КПК України. Позивач наголошуючи на невиконанні правоохоронними органами ухвал слідчого судді не вказує, які ж саме судові рішення не було виконано. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт завдання позивачу моральної шкоди. Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Головне управління Національної поліції в Полтавській області, пославшись на відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди, прохало апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційні скарги відповідачів. Так, позивач зазначає, що апеляційна скарга Державної казначейської служби України подана неуповноваженою особою, вказуючи, що довіреність не є належним підтвердженням самопредставництва. Пославшись на докази, які містяться в матеріалах справи, прохав в задоволенні апеляційних скарг відповідачів відмовити у повному обсязі. Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити в повному обсязі, зазначив, що наявні всі підстави для задоволення його апеляційної скарги. Крім того, прохав апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення. Представник Полтавської обласної прокуратури проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував, прохав задовольнити вимоги апеляційних скарг Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури. Представник Головного управління Національної поліції в Полтавській області в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційних скарги Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував. Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 жовтня 2019 року за заявою позивача ОСОБА_1 органом досудового розслідування внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за № 42019171190000073 (далі кримінальне провадження або КП) за фактом дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої позивач отримав тілесні ушкодження. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення частина перша статті 286 Кримінального кодексу України (далі КК України). У даному кримінальному провадженні позивач має статус потерпілого (т. 1 а.с. 11, т. 3 а.с. 107). Досудове розслідування розпочато Козельщинським ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області. Постановою начальника Козельщинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Пластуна С.В. від 14 листопада 2019 року задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_1 у рамках КП про проведення ряду слідчо-розшукових дій (т. 1 а.с. 12) та надано вказівки (т. 1 а.с. 13) з метою повного, об`єктивного та всебічного встановлення обставин КП, дотримання розумних строків проведення досудового розслідування. 21 листопада 2019 року слідчий звернувся із запитом до медичної установи, у якому просив на підставі статтей 40, 93, 99 КПК України надати йому цифрові рентгенограми на CD або DVD-диску, що виконані 22 серпня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 для проведення судово-медичної експертизи у рамках проведення досудового розслідування у матеріалах КП (т. 1 а.с. 25). 22 листопада 2019 року КНП «Козельщинська центральна районна лікарня» надала слідчому цифрову рентгенограму на диску, виконану 22 серпня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 26). 23 грудня 2019 року закінчено судово-медичну експертизу ОСОБА_1 та надано висновок експерта № 623 (т. 3 а.с. 121-128), за підсумками якого тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_1 , викликали незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. При проведенні консультативних досліджень, наданих на експертизу рентгенограм на ім`я ОСОБА_1 , кісткових ушкоджень не виявлено. З дослідної частини висновку експерта також вбачається, що 01 листопада 2019 року рентген-знімки на фотопапері, направлені на консультацію до обласного лікаря-рентгенолога. 18 листопада 2019 року надано консультацію обласного рентгенолога від 07 листопада 2019 року, якою затребувано цифрові Ро-грами (на CD), а не роздруковані. Слідчому надано запит щодо надання медичної документації, а саме цифрових рентгенограм на CD-дисках. 25 листопада 2019 року слідчим надано 1 DVD-R-диск з цифровими рентгенограмами. 26 листопада 2019 року DVD-R-диск з цифровими рентгенограмами та CD-диск з МРТ колінного суглоба направлені до обласного лікаря-рентгенолога на консультацію. 23 грудня 2019 року отримано консультацію обласного рентгенолога від 05 грудня 2019 року, відповідно до якої «помітних кісткових пошкоджень не виявлено». Позивач зазначав, що слідчим незаконно (без згоди потерпілого та без судового рішення слідчого судді) отримано рентгенограму для проведення експертизи та, як наслідок, його медична документація була поширена без його згоди невідомому лікареві, з яким консультувався експерт. 28 грудня 2019 року Головним слідчим управлінням Національної поліції України надано відповідь на скаргу ОСОБА_1 щодо неналежного розслідування КП та доручено керівництву СУ ГУНП в Полтавській області ініціювати питання щодо проведення службового розслідування за виявленими під час перевірки порушеннями (т. 1 а.с. 14). У зв`язку з отриманням висновку експерта про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого (легкі тілесні ушкодження) постановою слідчого СВ Козельщинського ВП Кобеляцького ВП ГУ НП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Статишнюком М.А. від 30 грудня 2019 року закрито кримінальне провадження за відсутністю складу злочину (т. 1 а.с. 15). Постановою начальника Козельщинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Пластуном С.В. скасовано постанову слідчого від 30 грудня 2019 року про закриття кримінального провадження як передчасну, оскільки в ході досудового розслідування не виконано усі письмові вказівки прокурора, не були всебічно та об`єктивно досліджені всі обставини КП, що унеможливлювало прийняття законного та обґрунтованого рішення (т. 1 а.с. 16). За клопотанням прокурора від 21 січня 2020 року, ініційованим у свою чергу позивачем, на підставі пункту 8 часини другої статті 36, статті 110 КПК України ініційовано відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування у КП (т. 1 а.с. 17). У подальшому позивачем неодноразово подавалися скарги до керівних органів на дії та бездіяльність прокурора та працівників поліції (т. 2 а.с. 56-58, 60, 66-68). За наслідками скарг позивача були відкриті дисциплінарні провадження відносно працівників прокуратури та поліції. Слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області повідомлено позивача, що на підставі наказу ГУНП від 17 січня 2020 року призначено та проведено службове розслідування за фактами, викладеними у скаргах позивача, та наведені факти частково знайшли своє підтвердження. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог норм Закону України «Про Національну поліцію», положень КПК України, Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570, заслуговують на притягнення до дисциплінарної відповідальності заступник начальника Козельщинського ВП ГУНП капітан поліції ОСОБА_2 та слідчий СВ Козельщинського ВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_3 . До винних працівників дисциплінарні стягнення застосовані не були (т. 1 а.с. 18, т. 2 а.с. 31-32). Додатково листом від 02 квітня 2021 року Слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області надано інформацію за наслідками розгляду скарг позивача (т. 3 а.с. 14), відповідно до якої за фактом неналежного проведення досудового розслідування у КП проведено службове розслідування та факт вказаного у скаргах знайшов своє підтвердження. За неналежне проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, що виразилося у порушенні вимог КПК України, Закону України «Про Національну поліцію», старшому слідчому слідчого відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Ільченку О.О. оголошено догану, заступнику начальника відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Москаленку І.І. оголошено зауваження (т. 3 а.с. 14). Доказів притягнення працівників прокуратури до дисциплінарної відповідальності суду надано не було. Згідно рапорту начальника слідчого відділення поліції капітана Горбулі О. з метою вручення повістки про виклик потерпілого для проведення слідчого експерименту на 24 січня 2019 року ним у складі СРПП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було здійснено виїзд за адресою проживання ОСОБА_1 , останній від отримання повістки відмовився (т. 1 а.с. 28). Постановою від 27 грудня 2020 року визнано і приєднано до матеріалів КП як речовий доказ DVD-диск, на якому міститься запис відмови потерпілого ОСОБА_1 від вручення повістки (т. 1 а.с. 28). У січні 2020 року позивач звертався до прокурора Полтавської області зі скаргою на бездіяльність слідчого СВ Козельщинського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області та прокурорів, у якій просив надати вказівки по проведенню належного, своєчасного та неупередженого досудового розслідування КП протягом розумного строку, ініціювати службові розслідування та притягнути винних до відповідальності передбаченої законом (т. 1 а.с.104-105). Позивач звернувся до прокурора Полтавської області із запитом про результати розгляду його скарги (т. 1 а.с. 105 на звороті), відповідь на яку ним не була отримана. Постановою керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області від 10 березня 2020 року на підставі статті 36, 100, частини другої статті 218 КПК України визначено підслідність КП за СВ Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП у Полтавській області (т. 1 а.с. 21). 22 серпня 2020 року позивач звернувся до Генерального прокурора зі скаргою у порядку статті 308 КПК України (оскарження недотримання розумних строків) (т. 1 а.с. 106-107). 24 вересня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 вересня 2020 року у справі № 532/1743/20 зареєстровано кримінальне провадження № 42020171190000111 за частиною третьою статті 382 (невиконання судового рішення) КК України (т. 1 а.с. 25). Потерпілий неодноразово: 30 жовтня 2019 року, 12 листопада 2019 року, 14 січня 2020 року звертався за професійною медичною допомогою різного характеру та отримував рецепти для придбання ліків (т. 1 а.с. 94-98). 13 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Кобеляцької місцевої прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій зазначав, що слідчий Ільченко О.В. тричі відмовив йому у задоволенні клопотання з одних і тих самих підстав. Такі мотиви слідчого були предметом перевірки слідчим суддею та визнанні неприйнятними та необґрунтованими, а постанови слідчого про відмову у задоволенні клопотання були скасовані. Слідчим суддею було констатовано, що дії слідчого, якими він тричі відмовив у задоволенні клопотання потерпілого з одних і тих самих підстав, є неприйнятними та необґрунтованими, незважаючи на викладені слідчим суддею висновки у відповідних ухвалах, є такими, що не відповідають завданням та засадам кримінального провадження, а також обов`язкам слідчого, покладених на нього КПК України. Повідомляв, що слідчим умисно та цілеспрямовано створюються штучні перешкоди для реалізації потерпілим його процесуальних прав, визначених КПК України та Конституцією України, та вважав, що це свідчить про наявність у діях слідчого ознак кримінальних правопорушень передбачених статтями 382, 367 КПК України (т. 1 а.с. 236). Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року (справа № 532/84/21) задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури та зобов`язано внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 та розпочати досудове розслідування, надати йому витяг з ЄРДР та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки (т. 1 а.с. 234,235). Слідчий суддя встановив, що 13 січня 2021 року ОСОБА_1 на адресу Кобеляцької місцевої прокуратури подана заява по факту вчинення слідчим Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених статтями 382, 367 КК України, однак відомості згідно його заяви до ЄРДР внесено не було, що суперечить пунктом 1 статті 214 КПК України. 25 січня 2021 року НАЗК на звернення позивача надало відповідь про наявність приватного інтересу, у разі реалізації заступником керівника місцевої прокуратури як прокурором вищого рівня службових повноважень та розгляду скарги на власні дії як прокурора у окремому кримінальному провадженні, що свідчитиме про порушення прокурором пунктом 3 частини першої статті 28 Закону «Про запобігання корупції», прийняття рішення (вчинення дій) в умовах реального конфлікту інтересів, за що статтею 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність (т. 2 а.с. 3). ОСОБА_1 неодноразово оскаржував дії та бездіяльність слідчих та прокурорів (процесуальних керівників у КП) до слідчого судді протягом строку досудового розслідування КП. Загалом ним було подано близько 54 скарг, 32 з яких було задоволено (т. 2 а.с. 178-180), у тому числі (але не виключно): -ухвалою слідчого судді від 12 серпня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність, що полягає у нездійсненні процесуальної дії задоволено. Зобов`язано групу процесуальних керівників у кримінальному провадженні за № 42019171190000073 повідомити про результати розгляду поданого ОСОБА_1 28 липня 2020 року клопотання № 1 (т. 1 а.с. 154-155); -ухвалою слідчого судді від 13 серпня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність, що полягає у нездійсненні процесуальних дій задоволено. Зобов`язано групу слідчих та групу процесуальних керівників у кримінальному провадженні за № 42019171190000073 вжити заходів по виявленню майна на яке може бути накладено арешт та вжити заходів по накладенню арешту на таке майно (т. 1 а.с. 145-147); - ухвалою слідчого судді від 18 вересня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність групи слідчих СВ Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області та групи процесуальних керівників, які здійснювали повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42019171190000073 Новосанжарського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури задоволено. Слідчому СВ Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 286 КК України, встановлено процесуальний строк проведення процесуальної дії за задоволеним клопотанням потерпілого від 14 серпня 2020 року у даному кримінальному провадженні щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей та документів, 1 місяць з дня винесення ухвали. Процесуальному керівнику, який здійснював повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, забезпечити здійснення вказаної процесуальної дії у зазначений строк (т.1 а. с. 165-167); - ухвалою слідчого судді від 01 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність групи слідчих СВ Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області та групи процесуальних керівників, які здійснюють повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42019171190000073 Новосанжарського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури задоволено. Слідчому СВ Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, встановлено процесуальний строк проведення процесуальної дій за задоволеним клопотанням потерпілого від 19 вересня 2020 року у даному кримінальному провадженні щодо призначення комплексної судово-автотехнічної та судово-фототехнічної експертизи, строком 5 днів, з дня отримання ухвали. Процесуальному керівнику, який здійснював повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, забезпечити здійснення вказаної процесуальної дії у зазначений строк (т. 1 а. с. 137-138); - ухвалою слідчого судді від 01 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, яка полягає у нездійсненні розгляду скарги, поданої в порядку статті 308 КПК України задоволено. Зобов`язано керівника Кобеляцької місцевої прокуратури повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду поданої 23 вересня 2020 року ним, як потерпілим, скарги в порядку статті 308 КПК України щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року за частиною першою статті 286 КК України (т. 1 а. с. 156-158); - ухвалою слідчого судді від 15 жовтня 2020 року клопотання старшого слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції Ільченка О.В. про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, задоволено. Продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року за частиною першою статті 286 КК України до 6 (шести) місяців, тобто до 23 квітня 2021 року (т. 1 а. с. 178-179); - ухвалою слідчого судді від 23 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, яка полягає у нездійсненні розгляду скарги, поданої в порядку статті 308 КПК України задоволено. Зобов`язано керівника Кобеляцької місцевої прокуратури розглянути та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду поданої 23 вересня 2020 року ним, як потерпілим, скарги в порядку статті 308 КПК України щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року за частиною першою статті 286 КК України (т.1 а. с. 170-171); - ухвалою слідчого судді від 09 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність, що полягає у нездійсненні процесуальної дії задоволено частково. Зобов`язано слідчого, який здійснював досудове розслідування та прокурора, який здійснював процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, з`ясувати питання щодо проведення слідчого експерименту 06 жовтня 2020 року та вирішити питання щодо ознайомлення потерпілого з процесуальними документами, складеними за його результатами, відповідно до вимог статті 221 КПК України, встановивши для цього процесуальний строк 5 днів з дня винесення ухвали (т.1 а. с. 135-136); - ухвалою слідчого судді від 20 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, яка полягає у нездійсненні процесуальної дії задоволено. Зобов`язано керівника (особу, яка виконує обов`язки керівника) Кобеляцької місцевої прокуратури розглянути та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду поданої 24 вересня 2020 року ним, як потерпілим, скарги в порядку статті 308 КПК України щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року за частиною першою статті 286 КК України (т.1 а. с. 176-177); - ухвалою слідчого судді від 30 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого про відмову у задоволенні клопотання задоволено частково. Скасовано постанову старшого слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області Ільченка О.В. від 12 листопада 2020 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року та зобов`язано слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області повторно розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року про проведення тимчасового доступу до операторів мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» та ПрАТ Київстар про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг свідків, прийняти відповідне процесуальне рішення та повідомити потерпілого ОСОБА_1 про результати розгляду клопотання (т. 1 а. с. 168-169); - ухвалою слідчого судді від 16 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчої дії задоволено частково. Скасовано постанову старшого слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області Ільченка О.В. від 09 грудня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року та зобов`язано слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області повторно розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року про проведення тимчасового доступу до операторів мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» та ПрАТ Київстар про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг свідків, прийняти відповідне процесуальне рішення та повідомити потерпілого ОСОБА_1 про результати розгляду клопотання (т. 1 а. с. 148-149); - ухвалою слідчого судді від 17 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, яка полягає у нездійсненні розгляду скарги, поданої в порядку статті 308 КПК України, задоволено. Зобов`язано керівника (особу, яка виконує обов`язки керівника) Кобеляцької місцевої прокуратури розглянути та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду поданої 23 вересня 2020 року ним, як потерпілим, скарги в порядку статті 308 КПК України щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року за частиною першою статті 286 КК України (т. 1 а. с. 141-142); - ухвалою слідчого судді від 06 січня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчої дії задоволено частково. Скасовано постанову старшого слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області Ільченка О.В. від 30 грудня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року. Зобов`язано слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області, який входить до групи слідчих у кримінальному провадженні № 42019171190000073, повторно розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року про проведення тимчасового доступу до операторів мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» та ПрАТ Київстар про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг свідків, при цьому: перевірити наявність у користуванні абонентських номерів станом на 22 серпня 2019 року, прийняти відповідне процесуальне рішення по суті вимог клопотання, з наведенням інших підстав та мотивів ніж ті, які зазначені в постановах про відмову у задоволенні клопотання від 13 листопада 2020 року, 09 грудня 2020 року та 30 грудня 2020 року та повідомити потерпілого ОСОБА_1 про результати розгляду клопотання (т.1 а. с. 237-240). - ухвалою слідчого судді від 18 січня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури задоволено. Зобов`язано керівника Кобеляцької місцевої прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 13 січня 2021 року, розпочати досудове розслідування, надити йому витяг з ЄРДР та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки (т. 1 а. с. 234, 235). - ухвалою слідчого судді від 26 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність групи слідчих у кримінальному провадженні та групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудового розслідування кримінального провадження № 42019171190000073, що полягає у нездійсненні процесуальної дії, задоволено частково. Зобов`язано групу слідчих у кримінальному провадженні та групу процесуальних керівників у кримінальному провадженні № 42019171190000073 розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19 лютого 2021 року про здійснення процесуальної дії у кримінальному провадженні № 42019171190000073, а саме: повідомити про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України в порядку та строки, визначені статтею 220 КПК України, про що повідомити потерпілого (т.2 а. с. 209-211). - ухвалою слідчого судді від 16 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність, що полягає у нездійсненні процесуальної дії задоволено. Зобов`язано керівника Решетилівської окружної прокуратури розглянути та повідомити про результати розгляду, поданої 11 квітня 2021 року потерпілим скарги в порядку статті 308 КПК України про недотримання розумних строків у кримінальному провадженні за № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року за частиною першою статті 286 КК України та винести процесуальне рішення у відповідності до статті 110 КПК України (т.3 а. с. 108-111). - ухвалою слідчого судді від 19 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність, що полягає у нездійсненні процесуальної дії задоволено. Зобов`язано групу процесуальних керівників розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 11 квітня 2021 року про вжиття заходів по підвищенню оперативності досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, шляхом здійснення процесуальної дії у кримінальному провадженні № 42019171190000073, у виді направлення обвинувального акту до суду та винести процесуальне рішення у відповідності до статей 110, 220 КПК України. Встановлено процесуальний строк для проведення відповідної процесуальної дії терміном у два дні (т. 3 а. с. 112-115). Протягом строку досудового розслідування органом досудового розслідування вчинялись певні слідчі дії, перелік яких зазначено у довідці Слідчого управління ГУНП в Полтавській області від 04 березня 2021 року (т. 2 а.с. 226-233), та у Інформації про проведені основні процесуальні та слідчі дії, підготовленій позивачем (т. 1 а.с. 101-103). 15 жовтня 2020 року ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ Новосанжарського ВП Ільченка О.В., погоджене прокурором, про продовження строку досудового розслідування. Строк досудового розслідування продовжено до 23 квітня 2021 року (т. 1 а.с. 178-179). Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 23 квітня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, у якому позивач мав статус потерпілого було передано до суду. Позиція суду апеляційної інстанції Щодо апеляційної скарги Державної казначейської служби України Відповідно до частини третьої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва органу державної влади, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками органу державної влади. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такого органу державної влади без додаткового уповноваження. Такий висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 (провадження № 11-137заі20). Апеляційна скарга Державної казначейської служби України підписана представником Шевчугою Т.В., яка займає посаду провідного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області. На підтвердження повноважень представником надано довіреність Державної казначейської служби України, якою уповноважено Шевчугу Т.В. бути представником Державної казначейської служби України, в томі числі, і в судах. Довіреність дійсна до 31 грудня 2021 року. Також надано зміни до Положення про юридичний відділ Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, які затверджені наказом Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області «Про внесення змін до Положення про юридичний відділ Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області» від 02 березня 2020 року, відповідно до пункту 3.6. яких передбачено, що юридичний відділ забезпечує та бере участь у представництві (самопредставництві) в установленому законодавством порядку інтересів органів Казначейства в судах та інших органах. Аналіз апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що вони містять визначені частиною третьою статті 58 ЦПК України документи, які можуть підтвердити повноваження Шевчуги Т.В. діяти від імені Державної казначейської служби в порядку самопредставництва. Щодо залучення співвідповідачем Державної казначейської служби України Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19 зазначено, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача. Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Покладаючи відшкодування завданої фізичній особі моральної шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі. Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові. З вищевказаного вбачається можливість залучення співвідповідачем у справі про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовими або службовими особами Державної казначейської служби України чи її територіального органу, що в свою чергу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі. Щодо моральної шкоди у зв`язку із неефективністю та тривалістю досудового розслідування Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із скаргами на дії та/або бездіяльність слідчих та прокурорів, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні, де позивач є потерпілим. Ухвалами слідчих суддів неодноразово задовольнялись скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність слідчих і процесуальних керівників, що полягали у нездійсненні процесуальних дій тощо, та зобов`язувалися як слідчі, так і процесуальні керівники до здійснення певних дій. Слід наголосити, що мова йде не про поодинокі випадки бездіяльності чи неправомірні дії/рішення, які були виправлені завдяки судовому контролю, а про їх систематичність у даному кримінальному провадженні, що, як уже зазначалося знайшло підтвердження постановами слідчих суддів. У відповідності до частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 11) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Суд першої інстанції правильно зазначив, що тільки відмова у задоволенні скарги може свідчити про відсутність протиправних дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора. Решта ж ухвал слідчого судді, що ухвалюються на користь скаржника, свідчать про встановлення слідчим суддею певних порушень з боку слідчих та/або прокурорів. Разом з тим, з листа слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 02 квітня 2021 року вбачається, що за неналежне здійснення контролю за станом досудового розслідування та неналежне проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019171190000073 заступнику начальника відділення поліції №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Москаленку І.І. оголошено зауваження, а старшому слідчому слідчого відділення відділення поліції №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Ільченку О.О. -догану, відповідно, що також свідчить про наявність порушень з боку органу досудового розслідування. Як вже зазначалося, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Оскільки судовими рішеннями встановлена протиправність дій чи бездіяльності слідчих та прокурорів у процесі досудового розслідування кримінального провадження №42019171190000073 та листом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 02 квітня 2021 року підтверджується неналежне здійснення контролю за станом досудового розслідування та неналежне проведення досудового розслідування, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності усіх складових цивільно-правової відповідальності, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди. Слід наголосити, що у цій справі підставою відшкодування позивачу моральної шкоди є не сам факт скасування прийнятих уповноваженими особами відповідачів процесуальних рішень, а встановлена незаконність цих рішень, систематична протиправна бездіяльність згаданих осіб відносно розслідування кримінальної справи, предметом якої, зокрема є завдання позивачу тілесних ушкоджень. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (§ 62 рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року в справі «Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01). Ураховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 унаслідок неналежного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019171190000073та з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 10000,00 грн, а доводи щодо невірного визначення розміру моральної шкоди в цій частині, не підтверджуються матеріалами справи. При цьому, судом першої інстанції належним чином обґрунтовано, чому він прийшов до визначеного розміру моральної шкоди у сумі 10000,00 грн. Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб правоохоронних органів у завданні моральної шкоди, а також тих обставин, що наведеними вище судовими рішеннями, якими скарги позивача були задоволені порушене право позивача фактично було відновлено. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Щодо відшкодування моральної шкоди у зв`язку із п орушенням права на повагу до приватного життя (незаконного здобуття та поширення медичної документації та незаконної відеофіксації) Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України). Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними доказами є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України). Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (частина друга статті 91 КПК України). Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення в судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого в такому провадженні, належним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Зазначені висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20). З вищевказаного вбачається, що суд апеляційної інстанції в порядку цивільного судочинства позбавлений можливості оцінювати докази, зібрані в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, тому колегія суддів позбавлена можливості надати оцінку отримання медичної документації та відеозапису, на які посилається позивач як на підставу відшкодування моральної шкоди. Що ж стосується дій працівників правоохоронних органів, які здійснені ними з метою отримання вищевказаних матеріалів та документів, то вони впливають на допустимість таких доказів. Окрім того, порядок оскарження дій слідчого чи прокурора визначено главою 26, а саме статтями 303-307 КПК України і за загальним правилом рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора оскаржується до слідчого судді. Також частиною другою статті 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не звертався в рамках кримінального провадження із скаргами щодо незаконності дій працівників правоохоронних органів під час отримання медичної документації та здійснення відеофіксації. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2019 року по справі № 242/4741/16-ц дійшла до правового висновку, що належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. Висновки, які зазначені у постанові від 27 листопада 2019 року по справі № 242/4741/16-ц можна застосувати і щодо розгляду даної справи щодо належного підтвердження протиправності дій при проведенні досудового розслідування. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи, що позивач не оскаржував у передбаченому законодавством порядку дії працівників правоохоронних органів щодо отримання медичної документації та здійснення відеофіксації, що в свою чергу зумовлює відсутність встановлення таких дій незаконними та протиправними, а позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про відшкодування моральної шкоди, то відсутні правові підстави для задоволення в цій частині вимог позовної заяви. Також колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції в порядку цивільного судочинства позбавлений можливості надати оцінку діяльності правоохоронних органів під час здійснення ними досудового розслідування, адже, як зазначалося, в чинному кримінальному процесуальному законодавстві передбачений певний порядок вчинення даних дій. Отже, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди у частині вимог, які пов`язані з отриманням медичної документації, яким порушено лікарську таємницю та відео фіксуванням, яким порушено право на повагу до приватного життя з підстав недоведеності таких рішень чи дій протиправними (неправомірними). Щодо інших доводів апеляційних скарг Досудове розслідування кримінального провадження за частиною першою статті 286 КК України, у якому позивач мав статус потерпілого, було розпочато 23 жовтня 2019 року. Ухвалою слідчого судді від 15 жовтня 2020 року строк досудового розслідування кримінального провадження було продовжено до 23 квітня 2021 року. 23 квітня 2021 року обвинувальний акт було передано до суду, а кримінальне провадження закінчено. Загальний строк досудового розслідування кримінального провадження склав півтора роки. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що кримінальне провадження було здійснено та закінчено у строки, визначені КПК України, в матеріалах справи відсутні відомості щодо встановлення факту надмірної тривалості здійснення досудового розслідування, й у цілому загальний строк досудового розслідування не був надто тривалим та відповідав «розумному строку», передбаченому пунктом першим статті 6 Конвенції, тому позовні вимоги з підстав тривалості досудового розслідування не підлягають задоволенню. Також колегія суддів вкотре наголошує, що у цій справі підставою відшкодування позивачу моральної шкоди є не сам факт скасування прийнятих уповноваженими особами відповідачів процесуальних рішень, а встановлена незаконність цих рішень, систематична протиправна бездіяльність згаданих осіб відносно розслідування кримінальної справи, предметом якої, зокрема є завдання позивачу тілесних ушкоджень. Також слід відзначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 2, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково, а рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 рокузмінити з підстав викладених у мотивувальній частині цієї постанови та, відповідно, зменшити суму стягнення із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди із 30 000,00 грн до 10 000,00 грн. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. В частині четвертій статті 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, провадження № 14-57цс18, дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Верховний Суд виходить з того, що позивачі, які згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг. Враховуючи, що за подання даної позовної заяви та апеляційної скарги не справляється судовий збір, то судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід віднести за рахунок держави. Вищевказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №204/8037/18. Отже, в частині розподілу судових витрат рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року слід змінити, а саме судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви віднести за рахунок держави. В іншій частині рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року слід залишити без змін. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року змінити з підстав викладених у мотивувальній частині цієї постанови, зменшивши суму стягнення із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди із 30 000,00 грн до 10 000,00 грн. Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року в частині розподілу судових витрат змінити, а саме судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви віднести за рахунок держави. В іншій частині рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 листопада 2021 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко