Постанова 4857 № 460/5667/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5667/21 пров. № А/857/18273/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Олександрійської сільської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 року (рішення ухвалене о 11:11 хв. у м. Рівне судом у складі головуючого судді Нор У.М., повне судове рішення складено 10.08.2021) у справі за позовом Олександрійської сільської ради до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанов,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №63496373 від 05.11.2020 року, винесену державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчик Ольгою Ігорівною у розмірі 20000.00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.11.2020 року в сумі 200 грн., скасування постанови ВП №64047796 від 06.01.2021 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в сумі 20000 грн., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.01.2021 року в сумі 69 грн., постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2021 року в сумі 200 грн., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.01.2021 року в сумі 69 грн.. винесені державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчик Ольгою Ігорівною. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 05.11.2020 державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчик Ольгою Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63496373 про примусове виконання виконавчого листа №570/5151/16-ц від 19.11.2018. Зазначив, що у зв`язку добровільним виконанням рішення Рівненського районного суду у справі №570/5151/16, 21.12.2020 державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчик Ольгою Ігорівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №63496373. Однак, 05.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору №63496373 у розмірі 20000.00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.11.2020 року в сумі 200 грн. В подальшому державним виконавцем було винесено постанову ВП №64047796 від 06.01.2021 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в сумі 20000 грн., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.01.2021 року в сумі 69 грн., постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2021 року в сумі 200 грн., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.01.2021 року в сумі 69 грн. Зауважив, оскільки Олександрівська сільська рада не визнана в судовому порядку боржником по виконавчих провадженнях №63496373 та №64047796 та в добровільному порядку виконала виконавчий лист №570/5151/16-ц за зобов`язаннями Заборольської сільської ради, то оскаржувані постанови підлягають до скасування. Просив позов задоволити. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржила Олександрійська сільська рада. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 05.11.2020 державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчик Ольгою Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63496373 про примусове виконання виконавчого листа №570/5151/16-ц виданого 19.11.2018 Рівненським районним судом Рівненської області про зобов`язання Заборольській сільській раді Рівненського району Рівненської області на черговій сесії розглянути питання про надання безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с.Забороль Рівненського району Рівненської області. 07.12.2020 до Відділу надійшов лист з додатками № 576 від 02.12.2020 Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, в якому повідомлялося про те, що на черговій сесії Олександрійської ради 01.12.2020 було розглянуто питання про надання ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с.Забороль. 21.12.2020 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону Украіни «Про виконавче провадження», постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.11.2020 № 63496373 виокремлено в окремі провадження. Як вбачається з заяви Олександріївської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 12.04.2021 вих. № 03-01-28/296 Олександріївська сільська рада згідно рішення № 964 від 22.01.2018 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єдналася з територіальними громадами сіл Кустин, Решуцьк, Сергіївка Кустинської сільської ради, сіл Забороль, Боянівка Заборольської сільської ради в Олександріївську територіальну громаду у селі Олександрія. 12.04.2021 Олександріївська сільська рада звернулася до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) і заявою № 03-01-28/296 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору №63496373, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.11.2020, постанови №64047796 від 06.01.2021, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.01.2021, постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2021, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.01.2021. 12.05.2021 листом за №24091 Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) повідомив про відсутність підстав скасування оскаржуваних постанов. Частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. 05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 4 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Згідно статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України, у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Згідно частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Відповідно до абзацу 2 частини 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень затверджену наказом Міністерства юстиції № 512/5 від 02.04.2012 виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Згідно частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до абзаців 11-12 пункту 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень затверджену наказом Міністерства юстиції № 512/5 від 02.04.2012, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня 3 дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Згідно п.5 ч.І ст. З Закону України «Про виконавче провадження» виконавчими документами є постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, які підлягають виконанню в порядку визначеному Закону. Відтак, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Апеляційним судом встановлено, що 05.11.2020 державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчик Ольгою Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63496373, постанову про стягнення виконавчого збору ВП №63496373, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №63496373. Вказана постанова про стягнення виконавчого збору в розумінні п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404 є окремим виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню, і самостійною підставою для відкриття виконавчого провадження по їх виконанню. Зазначена постанова про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню не визнавалися, не оскаржувалася, не скасована, а тому державний виконавець при відкритті виконавчих проваджень діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Перелік підстав, за яких не сплачується виконавчий збір, наведений у частині п`ятій статті 27 Закону України №1404-VIII, зокрема: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. У даному випадку підстави, за яких не сплачується виконавчий збір, відсутні. Таким чином, за своїм призначенням виконавчий збір є винагородою державному виконавцю за вчинення ним заходів примусового виконання рішення, яке боржник не виконав добровільно. Водночас, не залежно від того чи буде це рішення виконане в подальшому, розмір виконавчого збору вже встановлено постановою про відкриття виконавчого провадження і ця сума має бути стягнута з боржника у безспірному порядку. Виключенням з цього правила є лише випадки, встановлені частиною п`ятою статті 27 Закону України №1404-VIII. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2019 року у справі №750/3852/17 (адміністративне провадження №К/9901/33895/18). У постанові від 20 листопада 2019 року (справа №480/1558/19, адміністративне провадження №К/9901/21929/19) Верховний суд вказав, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Відтак, визначаючи у постанові про відкриття виконавчого провадження вимоги про стягнення виконавчого збору та приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору, відповідач діяв правомірно. У даному випадку стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком, а не правом державного виконавця, а стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження здійснюється незалежно від вчинених державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання рішення, визначених статтею 10 Закону України №1404-VIII. Згідно рішення № 964 від 22.01.2018 та Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» Олександріївська сільська рада об`єдналася з територіальними громадами сіл Кустин, Решуцьк, Сергіївка Кустинської сільської ради, сіл Забороль, Боянівка Заборольської сільської ради в Олександріївську територіальну громаду у селі Олександрія. Згідно абзацу 2 частини 3 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» у разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що державним виконавцем вирішується питання щодо заміни сторони виконавчого провадження з боржника Заборольська сільська рада Рівненського району Рівненської області на Олександріївську сільську раду Рівненського району Рівненської області. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що в даній адміністративній справі суд надає оцінку діям державного виконавця при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та постанов про розмір мінімальних витрат в межах ВП №63496373, а не діям щодо вжиття заходів з метою заміни сторони виконавчого провадження. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Олександрійської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 року у справі №460/5667/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 10.11.2021