Постанова 4856 № 240/10830/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10830/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 27 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулось до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Дідківського А.С. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 19.09.2019 року №3.2/13503 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №56844800. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року позов ГУ Держгеокадастру у Житомирській області задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 19.09.2019 у ВП №56844800 в частині стягнення з боржника: Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Управління державної виконавчої служби Відділ примусового виконання рішень виконавчого збору у розмірі 2100 гривень 00 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З прийнятим рішенням сторони не погодились, подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Покликаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження», скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 19.09.2019 року у ВП №56844800, оскільки суд не надав правильної правової оцінки тому, що позивачем 31.07.2018 року відповідачу направлено лист про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду та надано відповідно копію наказу № 6-2481/14-18СГ. Апеляційна скарга Головного територіального управління юстиції у Житомирській області аргументована тим, що суд першої оцінки не вказав в чому саме полягає протиправність дій державного виконавця під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Відтак, оскільки норми Закону № 1404 чітко визначають порядок дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та його розміру, відповідач правомірно, в межах чинного законодавств прийняв оскаржувану постанову. Скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції не надав правильної правової оцінки обставинам справи і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. У відзиві позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача, вважає, що державний виконавець в порушення норм чинного законодавства виніс постанову про стягнення виконавчого збору від 19.09.2019 року в сумі 16992,00 грн. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем подано не було. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до вимог ч.1 та ч.2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 у справі №806/357/18 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння орієнтовною площею 40,1951 га із земель запасу, яка розташована за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області. 16.07.2018 року Житомирським окружним адміністративним судом у справі видано виконавчий лист. 23.07.2018 року ОСОБА_1 подав до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ у Житомирській області заяву про прийняття до примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року у справі №806/357/18. 24.07.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області Дідківським А.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 56844800, відповідно до якої боржнику (ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів . Пунктом третім резолютивної частини постанови постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 14 892 грн. (а.с. 35). Доказів оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження № 56844800 від 24.07.2018 року та стягнення виконавчого збору матеріали справи не містять. 27.07.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області видано Наказ №6-2481/14-18-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", за змістом якого вбачається, що він прийнятий на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 у справі №806/357/18. 31 липня 2018 року Боржник надіслав відділу примусового виконання рішень лист №1-6-0.62-5546/2-18 про виконання судового рішення , що підтвердив доданою до листа копією наказу №6-2481/14-18-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 27.07.2018 року та просив закінчити виконавче провадження. 19.09.2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області Дідківським А.С. винесено постанову про стягнення виконавчого збору по ВП № 56844800, відповідно до якої необхідно стягнути з боржника (Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області) виконавчий збір у розмірі 16 992, 00 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 138,01 грн., які надіслані для виконання боржнику. Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що постановою про стягнення виконавчого збору від 19.09.2018 року відповідач протиправно збільшив розмір виконавчого збору на 2100 грн., оскільки розмір виконавчого збору визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2018 року і становить 14 892 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Частиною 3 статті 27 вказаного Закону визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. За частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII в аспекті спірних правовідносин колегія суддів дійшла висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню. У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п`ята статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати). В останньому випадку йдеться про частину дев`яту статті 27 Закону № 1404-VIII, за якою виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відтак розпочато примусове виконання рішення). Питання про закінчення виконавчого провадження, та відповідно про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з`ясує, що для цього є відповідні підстави. З огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник цей спір, правильним є висновок суду, що на дату відкриття виконавчого провадження, у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору (у постанові про відкриття виконавчого провадження) за вказаним виконавчим документом. Стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У даній справі державним виконавцем виконувалось рішення суду зобов`язального характеру. Частиною 3 статті 27 вказаного Закону визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3723 гривні. А тому, виконавчий збір, що підлягає стягненню, становить 14892,00 грн. (4 *3723,00 грн.). Зміни суми виконавчого збору залежно від зміни мінімального розміру заробітної плати , законом не передбачено. Отже, постанова державного виконавця від 19.09.2019 р. в частині збільшення розміру виконавчого збору, що підлягає стягненню з 14892,00 грн. до 16992,00 ( виходячи з мінімального розміру заробітної плати на 2019 рік) є протиправною, а тому підлягає в цій частині скасуванню. Оцінюючи доводи апеляційних скарг, суд виходить з того, що місцевим судом надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційних скаргах не зазначено. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 02 березня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.