Постанова 4851 № 520/37196/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2024 р. Справа № 520/37196/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 (суддя: Тітов О.М., м. Харків) по справі № 520/37196/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТД "САН ОЙЛ") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з неповернення безпідставно стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" виконавчого збору у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3, ВП НОМЕР_4, ВП НОМЕР_5, ВП НОМЕР_6, ВП НОМЕР_7 в розмірі 160800,00 гривень; - зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) сформувати та подати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України за місцем зарахування платежу до бюджету подання про повернення на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" № НОМЕР_1 у ПАТ «БАК ВОСТОК» коштів надміру стягнутого виконавчого збору в розмірі 160800,00 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно стягнуто з позивача виконавчий збір у виконавчих провадженнях НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 в розмірі 160800,00 гривень. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 по справі № 520/37196/23 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною - відмовлено. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 по справі № 520/37196/23 скасувати повністю та винести постанову, якою визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з неповернення безпідставно стягнутого з позивача виконавчого збору у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3, ВП НОМЕР_4, ВП НОМЕР_5, ВП НОМЕР_6, ВП НОМЕР_7 в розмірі 160800,00 гривень та зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) сформувати та подати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України за місцем зарахування платежу до бюджету подання про повернення на рахунок ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» № НОМЕР_1 у ПАТ «БАК ВОСТОК» коштів надміру стягнутого виконавчого збору в розмірі 160800,00 гривень. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що обставини справи щодо припинення користування рядом АЗС жодним із судів не досліджено, таким не надана будь-яка оцінка. Зазначає, що під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець керується ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», жодним пунктом якої, як і Законом в цілому, не передбачено, що державний виконавець повинен відмовити стягувачу у відкритті виконавчого провадження у випадку, якщо рішення суду є виконаним, у нього навіть відсутнє право перевіряти таке виконання до відкриття виконавчого провадження. Цим же законом встановлено обов`язок державного виконавця в цей же день винести постанову про стягнення виконавчого збору. Тобто, законодавець не передбачив будь-якої нормативної можливості для державного виконавця перевірити стан виконання рішення до відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору. Таким чином, висновки суду про необхідність оскарження постанови про стягнення виконавчого збору (та похідних від неї дій) вважає такими, що грубо суперечать ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №520/9989/21 задоволено адміністративний позов Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (пр. Шевченка, буд. 12, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 43879780) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" (вул. Ромена Роллана, буд. 12, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 39197130) про тимчасову заборону (зупинення) діяльності. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №520/9989/21 видано виконавчі листи №520/9989/21 від 17.05.2023 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дiм «САН ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 39197130) на АЗС у м. Одеса та Одеської області. Так, на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебували виконавчі листи № 520/9989/21 від 17.05.2023 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ» код ЄДРПОУ 39197130 в частині використання джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: - трьох одиниць підземних резервуарів для зберігання бензинів об`ємом 20, 15 га 15 м3; одного підземного резервуара для зберігання ДП об`ємом 25 м3; двох одиниць двосторонніх восьми рукавних ПРК та однієї однорукавної швидкісної ПРК для відпуску ДП; локальних очисних споруд (мазуто-вловлювача) за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 30а; - трьох одиниць підземних резервуарів для зберігання бензинів об`ємом 25, 30 га 54 м3; одного підземного резервуара для зберігання ДП об`ємом 53 м3; восьми одиниць двосторонніх дворукавних ПРК; дизель-генератора та локальних очисних споруд (мазуто-вловлювача) за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140а; - трьох одиниць підземних резервуарів для зберігання бензинів об`ємом по 23 м3; двох підземних резервуарів для зберігання ДП та ДП Євро об`ємом по 23 та 15 м3; п`яти одиниць двосторонніх восьмирукавних ПРК (дев`ята та десята ПРК має по одній одиниці паливо-роздавальних пістолетів для заправлення автомобілів ЗВГ - включно); двох одиниць наземних резервуарів для зберігання ЗВГ об`ємом по 5 м3; дизельного генератора та локальних очисних споруд (мазуто-вловлювача) за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 46/1 до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. До отримання висновку з оцінки впливу на довкілля на види об`єктів другої категорії, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, а саме: - чотири одиниці підземних резервуарів для зберігання РМП загальним об`ємом 99 м3, що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 30а; - чотири одиниці підземних резервуарів для зберігання РМП загальним об`ємом 162 м3, що знаходяться за адресою: м. Одеса. Вул. Люстдорфська дорога, 140а; - п`ять одиниць підземних резервуарів для зберігання РМП загальним об`ємом 107 м3, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 46/1. 14.07.2023 державним виконавцем відкрито виконавчі провадження з виконання виконавчих листів № 520/9989/21 від 17.05.2023, виданих Харківським окружним адміністративним судом № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13. 14.07.2023 державним виконавцем винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_8 в розмірі 369,00 грн., № НОМЕР_9 в розмірі 369,00 грн., № НОМЕР_10 в розмірі 369,00 грн., № НОМЕР_11 в розмірі 369,00 грн., № НОМЕР_12 в розмірі 369,00 грн., № НОМЕР_13 в розмірі 369,00 грн.. Також, 14.07.2023 державним виконавцем винесені постанови про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_8 в розмірі 26800,00 грн., № НОМЕР_9 в розмірі 26800,00 грн., № НОМЕР_10 в розмірі 26800,00 грн., № НОМЕР_11 в розмірі 26800,00 грн., № НОМЕР_12 в розмірі 26800,00 грн., № НОМЕР_13 в розмірі 26800,00 грн.. 17.07.2023 на адресу відповідача надійшли пояснення ТОВ «ТД «САН ОЙЛ», в яких зазначено, що ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» використовував вказані у рішенні суду об`єкти нерухомості у м. Одеса та Одеській області на підставі договору піднайму (суборенди), укладеного 12.12.2019 з ТОВ «ПЕТРОЛ СТЕЙШЕН ЮКРЕЙН» (копія додається). Відповідно до п. 3.1. вказаного договору, строк найму складав 12 місяців з моменту підписання договору сторонами. Додатковою угодою до договору піднайму (суборенди) від 27 липня 2021 року сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2021 (копія додається). Позивач зазначив, що з 01 січня 2022 року договір піднайму (суборенди), на підставі якого ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» використовував вказані у позовній заяві об`єкти у м. Одеса та Одеській області, припинив свою дію. Сторони не змогли домовитись стосовно продовження договірних відносини на новий термін і 31 січня 2022 року ТОВ «ТД «САН ОЙЛ» повернув наймодавцю ТОВ «ПЕТРОЛ СТЕЙШЕН ЮКРЕЙН» все отримане за договором найму (суборенди), про що сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) об`єктів нерухомого майна, оформлений у вигляді додатку №3 до договору найму (копія додається). Вказано, що станом на даний час ТОВ "ТД "САН ОЙЛ" зазначені об`єкти не використовує, доступу до них не має, об`єкти повернуто у володіння наймодавця, підстави для експлуатації припинились 01.01.2022. Позивач просив закрити виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 у зв`язку із закінченням строку дії договору піднайму (суборенди) від 12.12.2019 зазначених у рішенні суду об`єктів. 20.07.2023 державним виконавцем здійснено перевірку виконання вимог виконавчого документу за адресами експлуатації об`єктів у виконавчих провадженнях НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, якою встановлено, що станом на 20.07.2024, за даними адресами фактично перебуває, здійснює свою діяльність та експлуатує об`єкти, зазначені у виконавчому документі, ТОВ «ВСТ ОЙЛ». Також, 20.07.2023 державним виконавцем на електронну адресу позивача (SUNOIL@sunoil.org) направлено: вимоги державного виконавця НОМЕР_2, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11 № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, в яких зазначено про необхідність вирішення питання зі сплати виконавчого збору, винесеного відповідно до постанов про стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, НОМЕР_7 (в розмірі 26800 грн.*6 = 160800,00 грн.), та мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчих провадженнях № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13 (в розмірі 369,00 грн.*6= 2214 грн.). 22.08.2023 з боржника стягнуто виконавчий збір та мінімальні витрати виконавчого провадження відповідно до постанов про стягнення виконавчого збору та мінімальний розмір витрат виконавчого провадження у виконавчих провадженнях № НОМЕР_8, НОМЕР_3, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13 шляхом направлення платіжної інструкції до банківської установи, в якій, згідно з відповіддю ДФС, обслуговуються рахунки боржника. 23.08.2023 кошти, що надійшли 22.08.2023, перераховано до державного бюджету України: виконавчий збір у розмірі 26800,00 грн.*6=160800,00 грн. та витрати виконавчого провадження 369,00*6=2214,00 грн.. 28.08.2023 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду залишено без задоволення заяву Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про заміну боржників у виконавчому провадженні по справі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ» про тимчасову заборону (зупинення) діяльності. 05.10.2023 державним виконавцем винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_8, НОМЕР_3, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13 в порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ", вважаючи, що боржник добровільно виконав рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неповернення, на думку позивача, безпідставно стягнутого з останнього виконавчого збору у виконавчих провадженнях НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 в розмірі 160800,00 гривень, звернулось до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчих провадженнях НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 в розмірі 160800,00 гривень та відсутності підстав для його повернення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження» 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно ч.1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч.1 статті 13 цього Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктами 1, 16 ч.3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частиною 4 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Відповідно до п.1 ч.1 статті 26 вказаного Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з ч.5 цієї статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір. Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Положеннями частини 5 вказаної статті визначено виключний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору. У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (ч.5 статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати). В останньому випадку йдеться про ч.9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», за якою виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Питання про закінчення виконавчого провадження, та, відповідно, про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з`ясує, що для цього є відповідні підстави. Судом встановлено, що, в силу приписів Закону №1404-VIII, постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13 є виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню. Предметом позову у межах цієї справи є дії відповідача з неповернення стягнутого з позивача виконавчого збору у виконавчих провадженнях НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 в загальному розмірі 160800,00 гривень. Колегія суддів зауважує, що позивач, не оскаржуючи постанови про стягнення виконавчого збору, фактично наводить доводи щодо незгоди із такими. Разом з тим, постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, на підставі яких стягнуто з останнього такий збір, є чинними та в межах даної справи не оскаржуються. Крім того, позивачем не оскаржено постанови про відкриття виконавчих проваджень в частині стягнення з боржника виконавчого збору та дії державного виконавця з направлення платіжних інструкцій на адресу банківських установ, в яких, згідно з відповіддю ДФС, обслуговуються рахунки боржника у виконавчих провадженнях № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, НОМЕР_7 Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження позивача про безпідставність стягнення виконавчого збору та бездіяльність з неповернення коштів є необґрунтованими, оскільки постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про відкриття виконавчих проваджень в частині стягнення з боржника виконавчого збору, дії державного виконавця з направлення платіжних інструкцій на адресу банківських установ, в яких, згідно з відповіддю ДФС, обслуговуються рахунки боржника у виконавчих провадженнях № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, НОМЕР_7 незаконними або протиправними визнані не були. Стверджуючи про обов`язок відповідача повернути стягнуті кошти, позивачем не надано доказів оскарження процесуальних документів, на підставі яких з боржника було стягнуто виконавчий збір за вищезазначеними виконавчими провадженнями. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно стягнуто з позивача виконавчий збір у виконавчих провадженнях НОМЕР_16, НОМЕР_17, ВП НОМЕР_4, ВП НОМЕР_5, НОМЕР_14, НОМЕР_15 в розмірі 160800,00 гривень, а тому підстави для його повернення відсутні. Доводи позивача про те, що обставини справи щодо суті виконання виконавчих листів №520/9989/21 від 17.05.2023, на підставі яких відкрито виконавчі провадження, жодним із судів не досліджено, таким не надана будь-яка оцінка, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не впливає на висновки суду у даній справі та не спростовує правомірності дій відповідача щодо неповернення виконавчого збору. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 по справі № 520/37196/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова