Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 158/1007/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Олексюк А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 158/1007/21 пров. № А/857/13840/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Хобор Р.Б. за участю секретаря судового засідання: Омеляновська О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2021 року у справі № 158/1007/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: 09.04.2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №674658 від 01.04.2021р. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.06.2021р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.06.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав. 01.04.2021р. Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №674658. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП; ч.1 ст.126 КУпАП. Із змісту вказаної постанови видно, що позивач в 11 год. 39 хв. 01.04.2021р. на автодорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин 387км.+400м. керував транспортним засобом марки «Peugeot 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 поза населеним пунктом без увімкненого ближнього світла фар в денну пору доби, чим порушив п.9.8.б Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП. та при перевірці документів відмовився пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.2.4 «а» Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП. Щодо вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП. ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. п. 9.8 Правил дорожнього руху України передбачено, що з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Зокрема, ч.2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із змісту ст.251 КУпАП видно, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч. 1). Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу (ч.2). Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поліція може застосовувати такі превентивнi заходи, зокрема перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кінозйомки, відеозапису (ст.31 Закону України «Про Національну поліцію»). ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Отже, поліції відповідно до Закону надано право використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Як видно з наданого поліцейським відеозапису знятого з відео-реєстратора патрульного автомобіля DM4133, транспортний засіб «Peugeot 206» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по дорозі та виконував вимоги інспектора, щодо його зупинки. (а.с. 44) Однак, з відеозапису не встановлено порушення вимог п.9.8.б Правил дорожнього руху України. Тобто, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з наданих відеоматеріалів, по відношенню до місце розташування вищевказаного транспортного засобу не можливо встановити чи позивач здійснював керування автомобілем без увімкненого ближнього світла фар в денну пору доби. Будь яких інших доказів з переліку, визначеного ст.251 КУпАП, ст.77 КАС України щодо недотримання ОСОБА_1 правил дорожнього руху також не надано суб`єктом владних повноважень. ст.62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №674658 від 01.04.2021р. за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки прийнята суб`єктом владних повноважень не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Щодо вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП. ч.1 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В п. 2.1 Правил дорожнього руху України видно, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: - посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб; -страховий поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; п.2.4 Правил дорожнього руху України визначено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 вказаних правил. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст.16 Закону України «Про дорожній рух» із змісту якої видно, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже, органи Національної поліції вправі перевіряти наявність зазначених у п.2.1 Правил дорожнього руху України документів, що кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. З відеозапису знятого з відео-реєстратора патрульного автомобіля DM4133 видно, що ОСОБА_1 не надав на вимогу інспектора посвідчення водія відповідної категорії, та реєстраційні документи на транспортний засіб, що свідчить про порушення останнім п.2.1, п.2.4 Правил дорожнього руху України, відповідальність за як передбачена ч.1 ст.126 КУпАП. При цьому, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що позивач не зобов`язаний пред`являти працівнику поліції документи які передбачені в п.2.1 Правил дорожнього руху України до того моменту коли останній не доведе що зупинка транспортного засобу була законною виходячи з наступних підстав. Так, ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. В даній справі, підставою для зупинки інспектором поліції транспортного засобу який належить позивачу є факт здійснення останнім керування транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар в денну пору доби. ( п. 9.8 Правил дорожнього руху України) Отже, дії інспектора поліції щодо зупинки керованого позивачем автомобіля та його вимога пред`явлення водієм відповідних документів, в тому числі посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ґрунтуються на вимогах закону. При цьому, недоведеність відповідачем здійснення ОСОБА_1 порушення вимог п.9.8 Правил дорожнього руху України не спростовує правильності зупинки поліцейським керованого останнім автомобіля. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 25.09.2019р. у справі №127/19283/17 із змісту якої видно про помилковість позиції скаржника про наявність у нього права не пред`являти посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №674658 від 01.04.2021р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами та Конституцією України. В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ДПО18 №674658 від 01.04.2021р. року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП України та ухвалити в цій частині нове рішення яким в задоволення позову відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2021 року у справі № 158/1007/21 скасувати в частині задоволення позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ДПО18 №674658 від 01.04.2021р. року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП України та ухвалити в цій частині нове рішення яким в задоволення позову відмовити. В решті рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2021 року у справі № 158/1007/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 08.11.2021р.