Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/4125/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 року м. Черкаси Справа № 711/4125/20 Провадження № 22-ц/821/1825/21 категорія: 304000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Єльцова В. О., Карпенко О. В., секретаря Винник І. М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центральне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державне підприємстве «Система електронних торгів арештованим майном (ДП «Сетам»), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державна казначейська служба України, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Міщенка Сергія Валентиновича на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Система електронних торгів арештованим майном (ДП «Сетам»), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державна казначейська служба України, про застосування наслідків недійсності правочину, у складі: головуючого судді Позарецької С. М., повний текст додаткового рішення складено 20 серпня 2021 року, в с т а н о в и в : У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом в якому просила стягнути з відповідачів на її користь солідарно грошові кошти в сумі 807 576 грн, як плату за придбану нею квартиру АДРЕСА_1 , що оформлена Актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 12.12.2017, договору купівлі-продажу, який рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2018 по справі № 711/750/18 було визнано недійсним. Стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів в сумі 42504 грн за період з 03.10.2018 по 08.11.2019: 3% річних в сумі 1404,38 грн та індекс інфляції в сумі 3149,55 грн, а всього 4553,93 грн. Стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів в сумі 807 576 грн за період з 03.10.2018 по 11.06.2020: 3% річних в сумі 40990,87 грн та індекс інфляції в сумі 81717,98 грн, а всього 122 708,85 грн. Стягнути з відповідачів солідарно на користь на користь ОСОБА_1 19 348,39 грн судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2021 року, із врахуванням ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2021 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 76497,88 грн; кошти в розмірі 8854,79 грн за прострочення виконання зобов`язання за період з 03.10.2018 по 08.11.2019; судовий збір в розмірі 853,50 грн, а всього 86206,17 грн. Стягнуто з ДП «Система електронних торгів арештованим майном» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4553,93 грн за прострочення виконання зобов`язання за період з 03.10.2018 по 08.11.2019. В іншій частині відмовлено. Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2021 року, ухваленим за ініціативою суду, стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 грошові кошти за прострочення виконання зобов`язання за період з 09.11.2019 по 11.06.2020: 3% річних в розмірі 1358,09 грн, інфляційні втрати 1413,56 грн, судовий збір в розмірі 27,35 грн, а всього 2799 грн. Стягнуто з ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 45,58 грн. Додаткове рішення мотивоване тим, що стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, а саме стягнення із Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інфляційних втрат та 3% річних нарахованих за період часу з 09.11.2019 по 11.06.2020. Крім того, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з цього відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 27,35 грн. Судом зазначено, що також, під час постановлення судового рішення від 15.06.2021 не було вирішено питання про судові витрати, враховуючи, що з відповідача ДП «Сетам» на користь позивача ОСОБА_1 стягнуті грошові кошти за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 4553,93 грн нараховані за період з 03.10.2018 по 08.11.2019. В апеляційній скарзі, поданій 08 вересня 2021 року, представник ОСОБА_1 адвокат Міщенко С. В. просив суд додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2021 року скасувати. У частині вирішених Придніпровським районним судом м. Черкаси у додатковому рішенні від 17.08.2021 позовних вимог ухвалити нове рішення (постанову), яким в цій частині задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 в повному обсязі. Стягнути солідарно із Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 : грошові кошти в сумі 807 576 грн, за період з 03.10.2018 по 11.06.2020: 3% річних в сумі 40 990,87 грн та індекс інфляції в сумі 81 717,98 грн, а всього на суму 122 708,85 грн та судові витрати в сумі 9 348,39 грн. Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвалюючи судове рішення від 15 червня 2021 року суд, на думку позивача, розглянув всі позовні вимоги і ухвалив рішення, яким позов задовольнив саме частково. Вважає, що ухвалене додаткове рішення, яким суд все ж стягнув із Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 грошові кошти за прострочення виконання зобов`язання за період з 09.11.2019 по 11.06.2020, а також із ДП «Сетам» судовий збір є нічим іншим, як намагання суду першої інстанції здійснити самостійний перегляд уже ухваленого судового рішення, що суперечить вимогам ст. 24 УПК України, а тому це є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення в межах вимог позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення від 15 червня 2021 року. Крім того, це додаткове рішення по своїй суті не відповідає нормам матеріального права та суперечить дійсним обставинам справи, які були встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції. Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та висновки Верховного Суду, зокрема є помилковими висновки суду першої інстанції викладені в додатковому рішенні про часткове, а не повне стягнення коштів за прострочення виконання зобов`язання за період з 03.10.2018 по 08.11.2019. У свою чергу не частково, як помилково вважав суд першої інстанції, а в повному обсязі має бути стягнуто з відповідачів і понесені позивачем судові витрати. Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Тобто, вказана норма процесуального закону встановлює, визначає та регламентує підстави вирішення питання про ухвалення додаткового рішення. Цей перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним. Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення суду - це такий акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання. Суд не вправі під видом додаткового рішення змінити зміст рішення або розв`язати нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні. У справі, що переглядається, суд вирішив задовольнити позов частково та встановив підстави, зокрема, для стягнення з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 76497,88 грн; коштів в розмірі 8854,79 грн за прострочення виконання зобов`язання, вирішивши, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат необхідно проводити за період з 03.10.2018 по 08.11.2019. Крім того, в судовому рішенні від 02 червня 2021 року суд, в мотивувальній частині, чітко визначив, що судовий збір підлягає стягненню із Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в розмірі 853,50 грн, що відображено у резолютивній частині рішення. На ряду з цим в резолютивній частині чітко зазначено про те, що в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити. Отже, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2021 року суд частково задовольнив позовні вимоги, дав їх правову кваліфікацію в мотивувальній частині, а в іншій частині позовних вимог відмовив, про що також вказав у резолютивній частині рішення. Проте, оскаржуваним додатковим рішенням суд першої інстанції вирішив питання про стягнення 3% річних та інфляційних втрат із Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за інший період, а саме з 03.10.2018 по 08.11.2019 та розподілу витрат в цій частині, а також щодо стягнення судових витрат із ДП «Сетам». Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення, хоча і посилався як на підставу його ухвалення на не вирішення частини позовних вимог, проте фактично вирішив змінити зміст судового рішення, змінивши період за який підлягали стягненню штрафні санкції за невиконання зобов`язання, що суперечить поняттю додаткового рішення визначеного в ст. 270 ЦПК України. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення за власною ініціативою у даній справі. Крім того, слід зауважити, що постановою Черкаського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2021 року в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 грошових коштів, які були внесені ОСОБА_1 на оплату квартири АДРЕСА_1 з урахуванням встановленого індексу інфляції з та трьох процентів річних за період з 03 жовтня 2018 року по 11 червня 2020 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто із Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 807576 грн, які були внесені ОСОБА_1 на оплату квартири АДРЕСА_1 ; за період з 03 жовтня 2018 року по 11 червня 2020 року: інфляційні втрати у розмірі 81717,98 грн та 3% річних у розмірі 40990,87 грн, а всього 930284,85 грн. В решті рішення залишено без змін. При цьому, виходячи з положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, вказаною постановою відповідно змінено розподіл судових витрат. Отже, судом апеляційної інстанції ухвалено нове рішення в частині, що стосувалася стягнення на користь позивача із Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), як суми боргу, так і штрафних санкцій, а також здійснений новий розподіл судових витрат. Відповідно до роз`яснень викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 16.04.2018 у справі № 923/631/15. Виходячи зміст постанови Черкаського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року підстав для ухвалення додаткового судового рішення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2021 року постановлено з порушення норм процесуального права та, враховуючи скасування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2021 року у відповідній частині, є підстави для скасування додаткового рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2021 року, ухваленого за власною ініціативою суду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Міщенка Сергія Валентиновича задовольнити частково. Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2021 року скасувати. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 08 листопада 2021 року Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. О. Єльцов О. В. Карпенко