Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 569/9354/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 569/9354/21 пров. № А/857/17882/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2021 року у справі №569/9354/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до рядового поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Демчук Вероніки Степанівни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції Першко О.О., місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 21.07.2021),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до рядового поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Демчук В.С., Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати дії рядового поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Демчук В.С. протиправними, визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 415036 від 02 травня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 травня 2021 року постановою рядового поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Демчук В.С. її було притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення п. 8.7.3 є Правил дорожнього руху. Вважає, що притягнення її до відповідальності є незаконним та необґрунтованим. Вказує, що не порушувала Правил дорожнього руху, оскільки зупинилась на перехресті в лівому крайньому ряду на червоний сигнал світлофора. В правому ряду відразу біля її авто стояв тролейбус, за яким взагалі не було видно світлофора. Жодного сигналу світлофора в її напрямку не можливо було побачити, бо він розвернутий в сторону протилежну її напрямку руху. Через декілька секунд тролейбус почав рух через перехрестя, після чого вона почала такий рух власним авто. При цьому на пішохідному переході були відсутні пішоходи, оскільки для пішоходів, які переходять від Автостанції «Чайка» був саме зелений сигнал світлофора, а для пішоходів по її траєкторії руху - червоний. За нею їхав екіпаж патрульної поліції, який зупинивши її, виніс вищезазначену постанову. Жодного доводу на підтвердження відсутності правопорушення відповідачем враховано не було. Вказує, що відповідачем від руки в постанові зазначено технічний пристрій ВК 00065, на який нібито було зафіксовано правопорушення, проте такий технічний пристрій не було долучено додатком до постанови та він не був підставою для її винесення, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення містить посилання, що воно було зафіксоване не в автоматичному режимі. Відтак відповідач не може посилатись на нього як підставу фіксування правопорушення. Інші докази вчинення правопорушення відсутні. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2021 року в позові відмовлено. Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що вона не порушувала Правил дорожнього руху, оскільки зупинилась на перехресті в лівому крайньому ряду на червоний сигнал світлофора. В правому ряду відразу біля її авто стояв тролейбус, за яким взагалі не було видно світлофора. Жодного сигналу світлофора в її напрямку не можливо було побачити, бо він розвернутий в сторону протилежну її напрямку руху. Через декілька секунд тролейбус почав рух через перехрестя, після чого вона почала такий рух власним авто. Вказує, що відповідачем від руки в постанові зазначено технічний пристрій ВК - 00065 на який нібито було зафіксовано правопорушення, проте такий технічний пристрій не було долучено додатком до постанови та він не був підставою для її винесення, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення містить посилання, що воно було зафіксоване не в автоматичному режимі. З урахуванням наведеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 02 травня 2021 року рядовим поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Демчук В.С. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4150536 відносно позивача. Як зазначено у оскаржуваній постанові 02 травня 2021 року о 13:54:56, в м. Рівне по вул. Гагаріна, буд. 14, позивач керуючи транспортним засобом марки «LEXUS NX 200», номерний знак НОМЕР_1 , проїхала регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий в поєднанні з червоним сигнал світлофора, чим порушила вимоги п. 8.7.3. є Правил дорожнього руху. Згідно постанови, інспектор, враховуючи, що позивач скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, постановила застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що відповідачем доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме порушення п. 8.7.3 є Правил дорожнього руху, що свідчить про обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 4150536 від 02 травня 2021 року. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно із приписами ч.ч.1, 3, 6, 9, 10 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом. Згідно приписів ч.1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:1) про накладення адміністративного стягнення;2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу;3) про закриття справи. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за №1408/27853,затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно пункту 4 розділу І Інструкції №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 2 статті 122 КУпАП. Відповідно до пункту 1 та 2 розділу III Інструкції №1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 2 статті 122 виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. З аналізу вищезазначених норм слідує, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (далі Правила дорожнього руху України) встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності регламентовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як встановлено ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів зазначає, що для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП необхідно встановити у діях особи склад адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, в тому числі проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника (спірне у даному випадку), що є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення вимог відповідних дорожніх знаків. Відповідно до вимог п. 8.7.3 «є» Правил дорожнього руху України сигнали світлофора мають такі значення: поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу. Як вже зазначалось вище, спірною постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4150536 від 02.05.2021р., на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП, за те, що 02.05.2021 року о 13:54:56 в м. Рівне по вул. Гагаріна, буд. 14, позивач керуючи транспортним засобом марки «LEXUS NX 200», номерний знак НОМЕР_1 , проїхала регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий в поєднанні з червоним сигнал світлофора. Як встановлено ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 268 КУпАП визначає права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Як встановлено колегією суддів, доказом в справі згідно ст. 251 КУпАП є відеозапис порушення з відеореєстратора з поліцейського автомобіля, який наявний в матеріалах справи. Із наявного в матеріалах справи наданого відповідачем відеозапису з відеореєстратора колегією суддів встановлено, що позивач дійсно, рухаючись автомобілем марки «LEXUS NX 200», номерний знак НОМЕР_1 , проїхала регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий в поєднанні з червоним сигнал світлофора, що свідчить про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів зауважує, що відеозапис самого порушення є суцільним, не переривається та відображає правопорушення, здійснене позивачем. Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Щодо покликань апелянта на те, що відповідачем невірно кваліфіковано правопорушення вчинене позивачем до уваги не береться, оскільки за порушення правил проїзду на заборонний сигнал світлофора, передбачена відповідальність саме за ч. 2 ст. 122 КУпАП, про що і зазначено в оскарженій постанові. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що постанова серії ЕАН № 415036 від 02 травня 2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2021 року у справі №569/9354/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 05.11.2021