Постанова 4811 № 447/2136/20

Справа № 447/2136/20 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І. Провадження № 22-ц/811/2321/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2021 року м.Львів Справа № 447/2136/20 Провадження № 22ц/811/2321/21 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Миколаєві 12 травня 2021 року у складі судді Бачуна О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: Виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області, про зміну способу участі батька у вихованні дитини ( зміну часу побачень),- встановив: 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що діти проживають з нею (позивачем). Вказує, що між нею та відповідачем існують непорозуміння щодо прийняття участі відповідача у вихованні доньки. Вона не погоджується із рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради №237 від 3 вересня 2019 року, яким визначено час побачень ОСОБА_3 з донькою, оскільки таке прийняте у її відсутності, без врахування інтересів дитини та поведінки батька. Стверджує, що таким рішенням порушені права дитини. Просить визначити наступні способи участі відповідача у вихованні дитини: систематичні побачення ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_6 щовівторка з 17 год. до 18 год. у громадських місцях, у присутності матері та за бажанням дитини. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року в позові відмовлено. Рішення суду оскаржила позивач.Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. Вказує, що відповідач, за час їх спільного проживання, вчиняв психологічне та фізичне насильство щодо неї та дітей. Стверджує, що рішення органу опіки та піклування прийнято лише на підставі заява ОСОБА_3 , без її (позивача) присутності та баз врахування її заяв від 24 червня, 19 та 23 липня 2019 року. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. При вирішенні цього спору колегія суддів виходить з інтересів малолітньої ОСОБА_6 , положень та принципів Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції ООН про права дитини, прийнятої та відкритої для підписання, ратифікації та приєднання 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, Європейської соціальної хартії, яка вступила в силу 1 липня 1999 року, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, згідно з якими дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків. Встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 . Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 18 лютого 2020 року шлюб між сторонами розірвано. 14 червня 2019 року ОСОБА_3 звернувся із завою до Служби у справах дітей Новороздільської міської ради про встановлення порядку його побачень з донькою ОСОБА_6 24 червня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву до служби у справах дітей Новороздільської міської ради, у якій не заперечила проти зустрічей ОСОБА_3 з донькою у вівторок і четвер з 17 до 19 год., однак в її (позивача) присутності. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Новороздільської міської ради від 27 серпня 2019 року встановлено порядок побачень батька ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_6 згідно графіку: кожну першу та третю суботу місяця забирати з 11 год. та повернути кожну першу та третю неділю місяця до 19 год.; кожен вівторок та четвер тижня з 17 до 19 год.; можливість бачити дитину в день її народження з 17 до 19 год.; святкові дні за попередньою домовленістю з матір`ю. Висновком Служба у справах дітей Виконавчого комітету Новороздільської міської ради №01-06/17/210 від 27 серпня 2019 року встановлено графік побачення ОСОБА_3 з донькою, який був визначений на засіданні комісії. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області №237 від 3 вересня 2019 року визначено порядок участі батька ОСОБА_3 у вихованні дитини ОСОБА_6 згідно такого графіка: кожну першу та третю суботу місяця забирати з 11 год. та повернути кожну першу та третю неділю місяця до 19 год.; кожен вівторок та четвер тижня з 17 до 19 год.; можливість бачити дитину в день її народження з 17 до 19 год.; святкові дні за попередньою домовленістю з матір`ю. 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до Виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області заяву про зміну часу побачень ОСОБА_3 з донькою. 12 березня 2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Новороздільської міської ради розглянуто заяву ОСОБА_1 про зміну часу побачень ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_6 . Згідно висновку комісії право на звернення про встановлення порядку побачень має той із батьків, що проживає окремо від дитини, та що такої процедури, як зміни порядку побачень з дитиною за заявою того з батьків з ким проживає дитина не передбачено законом, а тому рекомендовано звернутися в суд для врегулювання спору. Згідно висновку КЗ ЛОР «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер» психодіагностичного обстеження дитини ОСОБА_6 від 25 лютого 2020 року вбачається, що дитина відчуває страх до батька, не хоче його бачити. З листа ГО «Жіночі перспективи» №234 від 9 листопада 2020 року вбачається, що у липні 2019 року до них звернулася ОСОБА_1 за психологічною та юридичною допомогою з приводу домашнього насильства з сторони чоловіка. Психіатричних розладів, депресії у ОСОБА_1 не виявлено Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно із ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5ст. 157 цього Кодексу. Згідно із ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Статтею 155 цього Кодексу передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно із ст. ст. 157, 159 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Статтею 158 СК України передбачено порядок вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Орган опіки та піклування за заявою матері, батька дитини визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Встановлено, що ОСОБА_6 проживає з матір`ю ОСОБА_1 . Шлюб між сторонами розірвано. Між позивачем та відповідачем існує конфлікт, який не надає їм можливості в позасудовому порядку вирішити питання щодо порядку і способу побачень з дитиною. Рішенням Виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 3 вересня 2019 року №237 встановлено порядок побачень відповідача з донькою. Вказане рішення позивачем не виконується, внаслідок чого постановою Миколаївського районного суду Львівської області 24 липня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.184 ч.5 КУпАП. 9 вересня 2020 року відносно позивача складено протокол щодо невиконання рішення про встановлення порядку побачень з дитиною. Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 23 листопада 2020 року закрито провадження у справі у зв`язку з неналежним фіксуванням неправомірних дій ОСОБА_1 . Вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що відповідач ОСОБА_3 протягом тривалого часу не приходить до доньки, не цікавиться нею, а також не виконує рішення Виконавчого комітету Новороздільської міської ради №237 від 3 вересня 2019 року, а також доводять наявність перешкод у відповідача щодо можливості побачень з донькою. Позивач посилалася на те, що рішення Виконавчого комітету Новороздільської міської ради №237 від 3 вересня 2019 року винесено без врахування інтересів дитини та без встановлення фактів, які мали значення для вирішення вказаного питання, а саме: неправомірних дій зі сторони відповідача по відношенню до доньки ОСОБА_6 . Встановлено, що позивач в процесі вирішення питання щодо порядку і способу побачень з дитиною зверталася в службу у справах дітей Новороздільської міської ради. 24 червня 2019 року вона подала заяву з запропонованим нею графіком таких побачень. 19 липня 2019 року нею подана заява, у якій зазначено її бачення щодо ставлення відповідача до доньки, а також вказано на можливі неправомірні дії ОСОБА_3 щодо ОСОБА_6 23 серпня 2019 року нею подано клопотання про відкладення розгляду заяви ОСОБА_3 на інший день. Вказані звернення, заяви, клопотання позивача були предметом розгляду та обговорення на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, оригінали таких знаходяться в матеріалах особової справи. Рішення №237 від 3 вересня 2019 року прийняте на підставі цих документів. Судом встановлено, що у висновок психодіагностичного обстеження дитини ОСОБА_6 , наданий КЗ ЛОР «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер» покладені можливі події трьох річної давності, коли дитині було три з половиною роки. Висновок складений у 2020 році. З 2018 року відповідач доньки фактично не бачив і вона його не пам`ятає. Висновок ГО «Жіночі перспективи» від 9 листопада 2020 року носить рекомендаційний характер, побудований виключно на позиції позивача та спрямований на виявлення її емоційному стану, а не дитини, а тому не має правового значення при визначення графіку побачень відповідача з донькою. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до постанови Верховного Суду № 462/5536/16-ц від 8 липня 2020 року застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідками. На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки чинним законодавством передбачено, що право на звернення про встановлення порядку побачень має той із батьків , що проживає окремо від дитини , а такої процедури як зміни порядку побачень з дитиною за заявою того з батьків з ким проживає дитина не передбачено законом, та відмовив у позові, оскільки відсутні докази, які б свідчили про негативне ставлення відповідача до доньки, вчинення ним будь-яких неправомірних та злочинних дій стосовно ОСОБА_6 . З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено і підписано 2 листопада 2021 року. Головуючий Судді