LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803205/3135/20

від 08.11.2021 ·

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3147/21 Справа № 205/3135/20 Головуючий у першій інстанції: Басова Н. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 серпня 2020 року по справі за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, 3% річних та інфляційних втрат, ВСТАНОВИЛА: У квітні 2020 року КП «Теплоенерго» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що протягом опалювальних періодів з листопада 2016 року по квітень 2019 року КП «Теплоенерго» ДМР надавало послуги із централізованого опалення за адресою по АДРЕСА_1 , де зареєстрованими користувачами є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Також позивач зазначає, що до квітня 2016 року послуги з централізованого опалення за вказаною адресою надавались КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР. На підставі рішення ДМР «Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП «Дніпровські міські теплові мережі» на баланс КП «Теплоенерго» №24/23 від 19.07.2017 року, КП «Теплоенерго» ДМР передано право вимоги за заборгованістю, яка виникла перед КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР. Невиконання відповідачами своїх обов`язків з оплати послуг із централізованого опалення, спричинило необхідність позивача звернутися до суду з даним позовом. Тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості по сплаті за теплопостачання за період з 01.11.2016 року по 30.04.2019 року в розмірі 21870,77 грн., яка складається із суми основного боргу 17949,28 грн.; 3% річних 1122,29 грн., інфляційні втрати 2799,20 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2020 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.11.2016 року по 30.04.2019 року в сумі 21870,77 грн., яка складається з суми основного боргу 17949,28 грн.; 3 % річних 1122,29 грн., інфляційних втрат 2799,20 грн. Стягнуто рівними частками з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради судовий збір в сумі 2102,00 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 21870,77 грн., розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Від КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення місцевого суду без змін. Також до апеляційного суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на відзив КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є побутовими споживачами послуг теплопостачання, а саме централізованого опалення за адресою по АДРЕСА_1 , за яким відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 (а.с. 8). Згідно копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №1890, виданої ТОВ ЄРЦ КП 02.10.2019 року, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 (наймач) з 22.04.2015 року, ОСОБА_1 з 27.09.2019 року та ОСОБА_4 з 27.09.2019 року (а.с. 9). Вказане також підтверджується наданою апелянтом копією довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №1210, виданої 23.01.2020 року Відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с. 98). Надання послуг із теплопостачання за вказаною вище адресою до жовтня 2016 року здійснювалось КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР (а.с.12). Згідно рішення Дніпровської міської ради «Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП «Дніпровські міські теплові мережі» на баланс КП «Теплоенерго» №24/23 від 19.07.2017 року, КП «Теплоенерго» ДМР передано право вимоги за заборгованістю, яка виникла перед КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР, у тому числі приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.11). Договір на надання послуг централізованого опалення між КП «Теплоенерго» ДМР та споживачами послуг за адресою по АДРЕСА_1 не укладався, проте особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито за вказаною адресою (а.с.8). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , опалювальна площа квартири складає 44 кв.м, зареєстровано 3 мешканці, в період з листопада 2016 року по квітень 2019 року заборгованість складає 21870,77 грн., а саме: основний борг 17949,28 грн.; 3 % річних 1122,29 грн., інфляційні 2799,20 грн. (а.с.10). Статтею 64 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК УРСР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору (частина 1 статті). За положеннями статті 67 вказаного вище Кодексу, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно частини 1 статті 68 ЖК УРСР, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1875-ІV), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України №1875-ІV, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII (далі Закон України №2189-VIII, введений в дію 01.05.2019 року), предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України №2189-VIII, комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до ст. 9 Закону України №2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частини 1, 3 статті). Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України №2189-VIII, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати комунальних послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними за згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідачів оплатити надані їм комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16, які на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом. Разом з тим, у статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, зокрема передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч. 1 статті), при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені відповідними договорами. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №686/6276/19 (провадження №61-3604 св 20). Як було встановлено судом, у квартирі АДРЕСА_2 (наймач) зареєстрована з 22.04.2015 року, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - з 27.09.2019 року. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; враховуючи нараховану позивачем заборгованості за спожиті послуги зтеплопостачання за адресою по АДРЕСА_1 , станом на квітень 2019 року; приймаючи до уваги, що апелянт ОСОБА_1 зареєструвалась проживаючою за вказаною адресою лише з 27.09.2019 року, - колегія приходить до висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення з неї на користь позивача заборгованості за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року (згідно змісту позовних вимог), оскільки апелянт такими послугами за вказаний період не користувалась. Доказів проживання апелянта ОСОБА_1 до 27.09.2019 року за адресою по АДРЕСА_1 суду не представлено. Колегія звертає увагу, що згідно змісту розрахунку заборгованості, складеного позивачем, заборгованість зтеплопостачання нарахована станом на квітень 2019 року, тобто до реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 10). Отже, колегія дійшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 21870,77 грн., з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про відмову у стягнення коштів з вказаного відповідача. За положеннями частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інші відповідачі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) не реалізували своє право на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтувань щодо порушення прав апелянта в частині задоволених позовних вимог до інших відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Тому суд апеляційної інстанції, справу в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на користь КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованості за послуги теплопостачання, 3 % річних та інфляційних втрат не переглядає, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України. За положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з них на користь КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при подання позовної заяви в сумі 2102,00 грн., тобто по 1051,00 грн., з кожного (а.с. 4, 5). Крім того, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та відмовою в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , на її користь з позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді сплаченого апелянтом судового збору при поданні апеляційної скарги у розмірі 3153,00 грн. (а.с. 92). Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, колегій дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2020 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 21870,77 грн., яка складається із суми основного боргу 17949,28 грн.; 3 % річних 1122,29 грн., інфляційних 2 799,20 грн.; та в частині розподілу судових витрат скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, 3% річних та інфляційних втрат відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148) судові витрати в сумі по 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп., з кожного. Стягнути з Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в сумі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»