Постанова 4803 № 212/9048/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2553/25 Справа № 212/9048/24 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 212/9048/24 Дніпровський апеляційний суд ускладі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року, яке ухвалено суддею Дехтою Р. В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 23 жовтня 2024 року, УСТАНОВИВ: У вересні 2024 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (надалі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення. Позовна заява мотивована тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов`язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів. На виконання своїх зобов`язань, АТ «Криворізька теплоцентраль» надавало послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані відповідачі. Свої зобов`язання з надання послуг з централізованого опалення АТ «Криворізька теплоцентраль» сумлінно виконувало, однак у зв`язку з неналежним виконанням споживачами своїх зобов`язань, за період з 01 грудня 2016 року по 31 травня 2024 року у відповідачів виникла заборгованість оплату за отриману теплову енергію в сумі 28 662 грн 60 коп, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів. Також, у зв`язку із невиконанням відповідачами обов`язку щодо сплати заборгованості позивач просив суд стягнути з них суму індексу інфляції у розмірі 1 901,07 грн, 3% річних у розмірі 799,80 грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 247,26 грн та пеню у розмірі 406,83 грн, а також відшкодувати судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 3 028 грн. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за період з 02 квітня 2017 року по 31 травня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 27 089,41 грн, 3 % річних у розмірі 667,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 722,39 грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 247,26 грн, пеня в розмірі 406,83 гривень, а всього стягнуто 30 133 грн 24 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 849 грн 79 коп., по 1 424 грн 89 коп, з кожного. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем по справі не доведено заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду першої інстанції доказів на підтвердження обсягу спожитого тепла та методики, за якою було здійснено нарахування, крім того не враховано наявності у будинку АДРЕСА_2 загальнобудинкового засобу обліку теплової енергії. Також апелянт посилається на незаконність нарахування пені, суми індексу інфляції та 3% річних в період дії в Україні воєнного стану. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом установлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на обслуговуванні у АТ «Криворізька теплоцентраль», на яку відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого опалення (а.с.14). Наданими представником позивача актами підтверджується, факт подання та припинення подання теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за період з грудня 2016 року по травень 2024 року (а.с.18-26). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у встановлені законом строки, не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку за період з з 02 квітня 2017 року по 31 травня 2024 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами. Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі, у встановлені законом строки, не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань, обрахований за три роки, що передували зверненню позивача до суду з даним позовом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку суми заборгованості по оплаті за централізоване опалення за період з 02 квітня 2017 року по 31 травня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 27 089,41 грн, однак не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції щодо періоду та суми стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних та суми індексу інфляції, з огляду на наступне. Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу. Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. 01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії. Індивідуальний споживач - фізичнаабо юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першоїЗакону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII). Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язанийукладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 9 Закону Закон України«Про житлово-комунальні послуги» від 09листопада 2017 року №2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність порушеного права АТ «Криворізька теплоцентраль», дійшов правильного висновку про те, що у відповідачів наявна заборгованість зі сплати за послуги з централізованого опалення, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт неповного внесення відповідачами за вказаний період оплати за теплову енергію, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті послугиз централізованого опалення. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду першої інстанції доказів на підтвердження обсягу спожитого тепла та методики, за якою було здійснено нарахування, крім того не враховано наявності у будинку АДРЕСА_2 загальнобудинкового засобу обліку теплової енергії, оскільки на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано акти, які підтверджують факт подання та припинення подання теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за період з грудня 2016 року по травень 2024 року та постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про встановлення тарифу за теплову енергію для потреб населення АТ «Криворізька теплоцентраль» за спірний період. Доказів того, що при нарахуванні вартості за послугу з централізованого опалення позивачем не було враховано показників згальнобудинкового засобу обліку теплової енергії, матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що такий засіб обліку теплової енергії наявний в будинку АДРЕСА_2 . Крім того, заперечуючи проти наданого позивачем розрахунку, відповідачі власного розрахунку ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано. Крім того, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про те, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, та враховуючи ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не в повному обсязі вносили плату за надані позивачем послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань. Разом з тим, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині періоду та суми стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних та суми індексу інфляції не врахував наступне. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває і на момент ухвалення рішення суду. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набирала чинності з дня її опублікування 06 березня 2022 року і застосовувалася з 24 лютого 2022 року. У подальшому, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово- комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було викладено у новій редакції, та установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285). Таким чином, з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року, включно, існувала заборона на нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги без обмеження територією ведення бойових дії або тимчасово окупованими територіями, затвердженими наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 №

309. Отже, колегія суддів вважає, що нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню з відповідача у межах заявлених позовних вимог за період з 01 лютого 2020 по 23 лютого 2022 року включно та з 30 грудня 2023 року по 01 червня 2024 включно, згідно з розрахунком позивача, який відповідає вимогам чинного законодавства України. Враховуючи зазначене, до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 624,76 грн та інфляційні нарахування в сумі 1 705,13 грн. При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830, зі змінами, у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Таким чином, на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає стягненню з відповідача нарахована пеня у період з 01 листопада 2023 року по 01 червня 2024 року включно в сумі 406,83 грн, виходячи з розрахунку позивача та ставки 0,01% річних. На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині стягнення з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку 3 % річних у розмірі 667,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 722,39 грн з ухваленням в нового рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» 3 % річних у розмірі 624,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 705,13 грн за періоди з 01 лютого 2020 по 23 лютого 2022 року включно та з 30 грудня 2023 року по 01 червня 2024 року включно. Як наслідок, рішення суду першої інстанції підлягає зміні із зменшенням загальної суми заборгованості, стягнутої солідарно з відповідачів на користь позивача з 30 133 грн 24 коп до 30 073 грн 38 коп. В іншій частині рішення суд має бути залишено без змін. Керуючись ст. ст.367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» 3 % річних у розмірі 667,36 гривень та інфляційних втрат у розмірі 1 722,39 гривень та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» 3 % річних у розмірі 624,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 705,13 грн за періоди з 01 лютого 2020 по 23 лютого 2022 року, включно, та з 30 грудня 2023 року по 01 червня 2024 року, включно. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року змінити в частині визначеного судом загального розміру стягнутої заборгованості, зменшивши вказаний розмір з 30 133 грн 24 коп до 30 073 (тридцять тисяч сімдесят три) грн 38 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 24 червня 2025 року. Головуючий: Судді: