Постанова 4851 № 520/13248/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 р. Справа № 520/13248/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О.)від 25.05.2021 року (повний текст складено 08.06.21 року) по справі № 520/13248/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Харківській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_2 від 01.09.2020 року №274 о/с (по особовому складу) в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0081139/, слідчого відділу Новобаварського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області зі служби в Національній поліції України за п.6 ч. 1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України); - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Харківській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_2 від 21.08.2020 року №587 Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області, щодо старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого відділу Новобаварського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України; - поновити позивача на посаді слідчого Новобаварського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області з 02.09.2020 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції у Харківській області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 02.09.2020 р. на дату винесення судом постанови суду про поновлення його на службі; - допустити постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання; - зобов`язати керівництво Головного управління Національної поліції у Харківській області вибачитися перед позивачем та спростувати розповсюджену проти нього неправдиву інформацію; -стягнути з Головного управління Національної поліції у Харківській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки з 01.09.2020 р. по день фактичного розрахунку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані накази прийняті відповідачем необґрунтовано, з посади звільнено безпідставно, відтак слід у судовому порядку накази скасувати, позивача на посаді поновити, сплативши суму середнього заробітку, та зобов`язати керівництво Головного управління Національної поліції у Харківській області вибачитися перед позивачем та спростувати розповсюджену проти нього неправдиву інформацію. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість та правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки відсутні докази вчинення дисциплінарного проступку, а службове розслідування проведено без з`ясування всіх обставин. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач надав письмову відповідь на відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до протокольної ухвали від 28.10.2021 року у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач проходив службу в Національній поліції України. 23.07.2020 начальнику ГУНП в Харківській області надійшла доповідна запискат.в.о. начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області полковника поліції Придонського О.А., відповідно до якої керівництвом Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області виявлено слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який перебував на службі в робочий час в адміністративній будівлі Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області з явними ознаками сп`яніння. У зв`язку з чим, наказом від 24.07.2020 №1452 призначено службове розслідування за обставинами, які були викладені в доповідній записці т.в.о. начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області полковника поліції Придонського О.А. від 23.07.2020 № 4852/119/01 /12-2020. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 21.08.2020. Дисциплінарна комісія дійшла до висновку, що відомості про вчинення дисциплінарного проступку слідчим відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 слід вважати підтвердженими. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог абзацу 6 п. 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, п.14 ч. 3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також підпункту 6 пункту 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2020 №570, до слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом від 21.08.2020 №587 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог абзацу б п.2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, п.14 ч. 3 ст.1 Дисціплінарного статуту Національної поліції України, а також підпункту б пункту 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, застосовано до слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом від 01.09.2020 №274 о/с звільнено позивача зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частиною 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію з 01.09.2020. Не погоджуючись із правомірністю вказаних наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування. Також, оскільки решта позовних вимог є похідними від вимог про скасування оскаржуваних наказів, підстави для їх задоволення також відсутні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію", завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Згідно з ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію", поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про Національну поліцію", поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня. Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію",поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та іншихнормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію"). Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом. Згідно положень статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. У відповідності до ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов`язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визнається дисциплінарним проступком. Згідно положень ч.ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Згідно ч. 1 ст. 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (ч. 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту). Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Матеріалами справи підтверджено, що на підставі доповідної записки від 23.07.2020, наказом від 24.07.2020 призначено службове розслідування. З вказаним наказом ознайомлено позивача, що підтверджено підписом останнього. Дисциплінарною комісією проведено службове розслідування та складено висновок від 21.08.2020 року. Згідно частин першої та другої статті 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, не допускається, а підлягає відкладенню до його протверезіння (ч. 4 18 Дисциплінарного статуту). Під час розгляду справи встановлено, що у позивача було відібрано пояснення, згідно яких останній вказав, що 22.07.2020 прибув до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області так як був задіяний у слідчих діях. До підрозділу прибув об 11 годині. Приблизно о 14:20 позивачу зателефонував його керівник та запропоновував зайти до його кабінету, де позивача повідомлено про наявну інформацію щодо перебування ОСОБА_1 на службі у робочий час з ознаками алкогольного сп`яніння. Позивачу запропоновано пройти алкотест, результати якого вказали на наявність алкоголю 0,22 проміле. Після чого позивач повернувся на своє робоче місце та працював до 18 години. Також позивач вказав, що напередодні 21.07.2020 з 21 до 22 години вживав спиртні напої. У зв`язку з викладеними обставинами посадовими особами підрозділу ГУНП в Харківській області складено акт від 22.07.2020 (а.с.56 том 1), який затверджено т.в.о. начальника Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області Жуком Ю.В., який згідно довідки від 24.05.2021 №2152/11965/01/12-21 не перебував 22.07.2020 на лікарняному або у відпустці. Колегія суддів зазначає, що нетверезий стан працівника або особи, яка проходить публічну службу, може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом. Аналогічний висновок був висловлений у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року в справі №806/2272/16, від 07 листопада 2019 року в справі №826/1610/18. Судовим розглядом встановлено, що поліцейські ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області проводили огляд позивача на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810, який відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 01.12.2019 № 12-01/7659 (чинний до 10.12.2020) виданого Державним підприємством Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів за результатами повірки вказаний засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам методики повірки МПУ 066/05-2013. Газоаналізатор Drager Alkotest, в тому числі 6810, включений до вказаного переліку під № У 788-14, що підтверджується сертифікатом відповідності засобів вимірювальної техніки №UA-MI/2-96-2007 від 10.07.2007 виданим Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики серії А № 004454. Згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року №1529 "Про державну реєстрацію медичних виробів" Газоаналізатор DragerAlkotest має свідоцтво про державну реєстрацію №14455/2014, у якого необмежений строк дії. Виробник DragerSafety AG &Со/ KGaARevalstrasse І LubekGermany, що відповідає реєстраційним матеріалам, згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29.12.2014 №1529 внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволений для застосування на території України. Як вбачається з листа заступника генерального директора Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів Мінекономрозвитку України №12-41/42 від 29.09.2016 інтервал між операціями градуювання газоаналізаторів, зокрема, DragerAlkotest 6810, з урахуванням наданої компанією ТОВ АТЗТ Компанія Сатурн Дейта Інтернешнл інформації, а також враховуючи результати державних випробувань та періодичної повірки зазначеного газоаналізатора, можливо встановити максимальний інтервал між градуюваннями - 12 місяців. Згідно з роздрукованого результату приладу DragerAlkotest 6810, за допомогою якого позивач проходив огляд, вказані аналогічні відомості про дату останнього калібрування приладу - 10.12.2019. Таким чином, оскільки огляд позивача відбувся 22.07.2020 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання результатів тестування недійсними. При цьому, позивач як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її апеляційного перегляду не заперечував факту вжиття 21.07.2020 року спиртних напоїв. Колегія суддів відхиляє наведені скаржником в апеляційній скарзі розрахунки виведення алкоголю з організму, оскільки вони не підтверджуються жодними доказами. Посилання позивача на те, що йому було заборонено залишати приміщення управління є необґрунтованим та не надійшло свого підтвердження під час розгляду справи. Колегія суддів враховує, що позивач погодився пройти огляд за допомогою вказаного газоаналізатору, підписав акт від 22.07.2020, заперечень або незгоди із результатами або процедурою огляду не подавав, із письмовими заявами про проведення огляду у закладі охорони здоров`я не звертався. Також, під час проведення службового розслідування посадовими особами відповідача надані пояснення, копії яких долучені до матеріалів адміністративної справи. Так, згідно змісту наданих пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , позивач 22.07.2020 перебуваючи на службі мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, мляву мову та почервоніння обличчя. Також, допитані судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили перебування позивача на службі у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, ОСОБА_4 , який є безпосереднім керівником позивача, надав показання, що напередодні, а саме 21.07.2020 позивач був обізнаний про необхідність проведення слідчих дій зранку 22.07.2020. Судом першої інстанції також вказано, що наданими у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 не спростовані показання інших осіб, що допитувались судом та вказані свідки також підтвердили, що 21.07.2020 позивач був обізнаний про необхідність проведення слідчих дій вранці 22.07.2020. Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України Про Національну поліцію, ;Про запобігання корупції та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає в порушенні вимог абзацу 6 п. 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, п.14 ч. 3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також підпункту 6 пункту 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2020 №570. Колегія суддів зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Отже, поліцейський в будь-який час та за будь-яких обставин зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики та чинного законодавства, бути взірцем для громадян, та не допускати зі свого боку дій, які підривають авторитет та довіру громадян до поліції. Обов`язок поліцейського полягає у тому, щоб неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини та дотримуватися службової дисципліни. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Колегія суддів зазначає, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №802/2046/18-а та у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 814/2622/13-а. Дії позивача, встановлені службовим розслідуванням, є такими, що підривають авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що є неприпустимими. Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого наказу про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. Матеріалами службового розслідування, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни. Сам по собі висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції. Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в цьому випадку щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права. З наведеного випливає, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення. При цьому, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту). Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту). Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту). Колегія суддів зазначає, що у процедурі дисциплінарного провадження відносно поліцейських законодавець наділив свободою адміністративного розсуду одразу двох учасників, а саме: дисциплінарну комісію та керівника, дискреція кожного з яких є вільною, самостійною і незалежною один від одного (тобто межі дискреції цих суб`єктів дисциплінарного провадження не перетинаються, а вчинені адміністративні волевиявлення не мають безумовно імперативного характеру). В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини діяння поліцейського з`ясувала повно, оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння кваліфікувала правильно, норму закону визначила неналежну, зміст норми права витлумачила відповідно до її дійсної суті, а, відтак, забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності. Порушень, недоліків або дефектів у реалізації цим суб`єктом владних повноважень управлінських функцій контролю за дисципліною у сфері поліцейської діяльності судовим розглядом не встановлено. Перевіряючи наведені учасниками справи аргументи змістом належних норм права та приєднаними до справи доказами, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що у ході розгляду справи відповідачем подані докази відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог. Натомість, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність звільнення позивача з посади. В силу ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувані накази відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). З огляду на встановлені обставини, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем було доведено правомірність прийняття оскаржуваних наказів, відповідні позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки решта позовних вимог є похідними від вимог про скасування оскаржуваних наказів, підстави для їх задоволення також відсутні. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року по справі №520/13248/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло