Постанова Київський апеляційний суд № 756/16592/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 756/16592/19 Головуючий у суді першої інстанції - Андрейчук Т.В. Номер провадження № 22-ц/824/13652/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Кредобанк» про визнання недійсними окремих положень договору добровільного страхування транспортного засобу, стягнення страхового відшкодування, - ВСТАНОВИВ: В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» про визнання недійсними окремих положень договору добровільного страхування транспортного засобу, стягнення страхового відшкодування, яку мотивувала тим, що нею та ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" 13 грудня 2018 року було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 112-0104-0978, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним на праві власності страхувальнику автомобілем Ravon R2, р.н. НОМЕР_1 . Вигодонабувачем за вказаним договором на момент укладення договору було ПАТ "Кредобанк", яке було перейменоване в АТ "Кредобанк". Позивач вказувала, що 27 квітня 2019 року близько 06 год 40 хв на вул. Гостомельське шосе в м. Києві вона, керуючи автомобілем Ravon R2, р.н. НОМЕР_1 , не обрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та здійснила виїзд за межі проїзної частини унаслідок чого транспортний засіб перекинувся. Своїми діями порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, за що була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Вважаючи згадану подію страховим випадком, ОСОБА_1 звернулася до страховика ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" з заявою про виплату страхового відшкодування, проте отримала відмову у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на пп. "а" п. 5.1.2 зазначеного вище Договору страхування, яким передбачено, що виплата страхового відшкодування не здійснюється у разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ (або ДО), які безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок порушення встановлених Правил дорожнього руху, а саме: проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника; порушення правил перетинання (руху) через залізничні переїзди; виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталось ДТП, порушення швидкості руху (розділ 12 Правил дорожнього руху). Також, відповідно до пп. 3.1.18 п. 3.1 договору визначено, що до страхових випадків не відносяться та страхове відшкодування не виплачується у разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ (або ДО), які завдані під час та/чи безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок порушення Правил дорожнього руху, обумовлених п. 5 цих Умов для відповідної програми страхування, яку обрано у п. 4 розділу І договору. ОСОБА_1 стверджувала, що усупереч положенням Закону України "Про страхування", Закону України "Про захист прав споживачів" до пп. "а" п. 5.1.2 договору добровільного страхування транспортного засобу від 13 грудня 2018 року № 0112-0104-0978 страховиком до умов договору страхування включено положення "порушення швидкості руху (розділ 12 Правил дорожнього руху)", які розширюють перелік виключень із страхових випадків і обмеження страхування, що не передбачено п. 6.1.19 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 04 січня 2010 року № 050/2 ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт". ОСОБА_1 вважає, що відповідач, посилаючись на несправедливі умови договору, протиправно відмовив їй у виплаті страхового відшкодування на користь вигодонабувача АТ "Кредобанк", а тому просила суд визнати недійсними положення пп. "а" п. 5.1.2 договору добровільного страхування транспортного засобу від 13 грудня 2018 року № 0112-0104-0978, що стосуються "порушення швидкості руху (розділ 12 Правил дорожнього руху)"; стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування у сумі 181687,50 грн. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на помилковість висновків суду, викладених у такому рішенні з огляду на те, що відповідачем, всупереч вимог Закону України «Про страхування» до підпункту Договору було включено положення «порушення швидкості руху (Розділ 12 ПДР)», що не просто розширило перелік виключень із страхових випадків і обмеження страхування, всупереч вимогам п. 6.1.19 Правил Добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №050/2 від 04 січня 2010 року, а й включено принципово нове обмеження. Апелянт вказує, що порушивши таким чином його права та інтереси, відповідач порушив дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду застрахованого, тому представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат. 21 вересня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» - Супрун Т.В., відповідно до якого вважає оскаржуване рішення законним та таким, в якому суд максимально точно дослідив обставини справи, надав належної правової оцінки всім доказам, що були надані сторонами, вірно застосував норми права. У відзиві просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Так, відповідач вказує, що звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом зумовлено відмовою у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, оскільки авто було пошкоджено через перевищення безпечної швидкості руху ОСОБА_1 . У відзиві посилається на добровільність погодження умов договору сторонами та вказує на незгоду позивача із оскаржуваним підпунктом лише через настання страхового випадку та відмову страховика у виплаті відшкодування. Відтак вважає відсутніми несправедливі умови у даному договорі. Наголошує, що на відміну від Правил добровільного страхування, яким визначено умови і порядок здійснення/запровадження страховиком добровільного/майнового страхування, договір майнового страхування - є документом, що регламентує взаємовідносини стін на конкретно визначених ними умовах, що узгоджуються ними на початку укладання. Тож в рішенні суд дійшов вірного висновку про пріоритетність умов договору над іншими супровідними джерелами, а позивач при укладенні договору не висловлювала заперечень, не наводила свої судження чи незгоду у включенні застереження «порушення швидкості руху (Розділ 12 ПДР)». При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_1 , адвокат Конюшко Д.Б. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, зазначивши, що суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір не врахував, що умови договору добровільного страхування транспортного засобу від 13 грудня 2018 року № 0112-0104-0978, що стосуються "порушення швидкості руху (розділ 12 Правил дорожнього руху)" суперечать положенням п. 6.1.19 Правил Добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №050/2 від 04 січня 2010 року, оскільки страховиком до умов договору включено принципово нове обмеження, яке фактично послугувало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Представник відповідача ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт», Супрун Т.В. до суду апеляційної інстанції не з`явилася і направила заяву про розгляд справи у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що 13 грудня 2018 року ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) уклали договір добровільного страхування транспортного засобу № 0112-0104-0978 за програмою страхування "Стандарт", предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним на праві власності страхувальнику автомобілем Ravon R2, р.н. НОМЕР_1 . Вигодонабувачем за вказаним договором є АТ "Кредобанк". Строк дії договору - з 26 грудня 2018 року до 25 грудня 2019 року. Невід`ємним додатком до цього договору є Умови добровільного страхування транспортного засобу (а. с. 10-19 т.1 ). 27 квітня 2019 року близько 06 год 40 хв на вул. Гостомельське шосе в м.Києві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ravon R2, р.н. НОМЕР_1 , не обрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та здійснила виїзд за межі проїзної частини унаслідок чого транспортний засіб перекинувся. Своїми діями позивач порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, тобто вчинила правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. За вищевказаним фактом Оболонським районним судом міста Києва 25 червня 2019 року ухвалено постанову про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а.с. 23 т.1) . Вважаючи згадану подію страховим випадком, ОСОБА_1 звернулася до страховика ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідач відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування, покликаючись на пп. "а" п. 5.1.2 договору добровільного страхування транспортного засобу від 13 грудня 2018 року № 0112-0104-0978, яким передбачено, що виплата страхового відшкодування не здійснюється у разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ (або ДО), які безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок порушення встановлених Правил дорожнього руху, а саме порушення швидкості руху (розділ 12 Правил дорожнього руху) внаслідок чого сталось ДТП. Пп. 3.1.18 п. 3.1 договору добровільного страхування транспортного засобу від 13 грудня 2018 року № 0112-0104-0978 визначено, що до страхових випадків не відносяться та страхове відшкодування не виплачується у разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ (або ДО), які завдані під час та/чи безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок порушення Правил дорожнього руху, обумовлених п. 5 цих Умов для відповідної програми страхування, яку обрано у п. 4 розділу І договору. Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що згідно до положень ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони у договорі добровільного страхування наземного транспорту управі погодити додаткові випадки, коли настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ не вважається страховим випадком та страхове відшкодування не виплачується. Підписуючи договір добровільного страхування транспортного засобу від 13 грудня 2018 року № 0112-0104-0978, страхувальник ОСОБА_3 засвідчила, що вона ознайомлена з Умовами добровільного страхування транспортного засобу та Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 04 січня 2010 року № 050/2 ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт", згодна з їх положеннями. Також позивач свідомо обрала програму страхування "Стандарт", яка, зокрема встановлює виключення зі страхових випадків у виді настання дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушень водієм застрахованого автомобіля вимог розділу 12 Правил дорожнього руху, хоча могла б обрати програму страхування "Преміум", яка не передбачає вказане виключення. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог та відмовив у їх задоволенні. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. За змістом статті 988 ЦК України та статті 20 Закону України "Про страхування", обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору. Положення зазначеної норми узгоджується з правилами частини першої, третьої статті 6 ЦК України, відповідно до якої сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частиною другою статті 26 Закону України "Про страхування" передбачено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про страхування" Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Вони повинні містити, зокрема виключення із страхових випадків і обмеження страхування. Положеннями п. 6.1.19 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 04 січня 2010 року № 050/2 ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" закріплено, що до страхових випадків не відноситься та страхове відшкодування не виплачується в разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ, які безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок порушення Правил дорожнього руху, а саме: проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника; порушення правил перетинання (руху) через залізничні переїзди; виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталось ДТП, недодержання вимог дорожніх знаків, що забороняють рух транспортних засобів, крім випадків, якщо таке порушення викликане необхідністю уникнути ДТП, якщо договором страхування не передбачене інше. Сторони у договорі добровільного страхування наземного транспорту управі погодити додаткові випадки, коли настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ не вважається страховим випадком та страхове відшкодування не виплачується. Укладаючи 13 грудня 2018 року договір добровільного страхування транспортного засобу № 0112-0104-0978 страховик ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" та страхувальник ОСОБА_1 визначили в пп. 3.1.18 п. 3.1, що до страхових випадків не відносяться та страхове відшкодування не виплачується у разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ (або ДО), які завдані під час та/чи безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок порушення Правил дорожнього руху, обумовлених п. 5 цих Умов для відповідної програми страхування, яку обрано у п. 4 розділу І договору. Підпунктом "а" пункту 5.1.2 договору добровільного страхування транспортного засобу від 13 грудня 2018 року № 0112-0104-0978 передбачено, що виплата страхового відшкодування не здійснюється у разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ (або ДО), які безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок порушення встановлених Правил дорожнього руху, а саме: проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника; порушення правил перетинання (руху) через залізничні переїзди; виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталось ДТП; порушення швидкості руху (розділ 12 Правил дорожнього руху). Ураховуючи, що обумовлена сторонами у договорі страхування умова (підпункт 3.1.18 п. 3.1, та пп. «а» п. 5.1.2), що передбачає відмову у виплаті страхового відшкодування у разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ (або ДО), які безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок порушення встановлених Правил дорожнього руху, а саме - порушення швидкості руху (розділ 12 Правил дорожнього руху, не суперечить вимогам закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відповідність зазначеної відповідачем причини відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування, вказана відмова відповідає положенням статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України "Про страхування". Схожий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № № 937/7972/19 від 14 квітня 2021 року. Доводи апелянта про невідповідність умов договору страхування Правилам добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 04 січня 2010 року № 050/2 ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт", колегія суддів вважає не обґрунтованими , оскільки положеннями п. 6.1.19 вказаних Правил закріплено, що до страхових випадків не відноситься та страхове відшкодування не виплачується в разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ, які безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок порушення Правил дорожнього руху, а саме: проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника; порушення правил перетинання (руху) через залізничні переїзди; виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталось ДТП, недодержання вимог дорожніх знаків, що забороняють рух транспортних засобів, крім випадків, якщо таке порушення викликане необхідністю уникнути ДТП, якщо договором страхування не передбачене інше. При цьому сторони, погоджуючи умови договору страхування визначили у пп. «а» п. 5.1.2 порушення швидкості руху (розділ 12 ПДР) як підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, а також в пункті 14.5 Договору визначили що у випадку розбіжності між положенням цих Умов та Правил страхування перевага надається положенням цих Умов. Вказана умова договору кореспондується з умовами Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), які зареєстровані уповноваженим державним органом, на який покладено функції державного контролю за страховою діяльністю (Нацкомфінпослуг), чим підтверджено їх відповідність законодавству, в тому числі статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених в рішенні суду та не мають наслідком його скасування. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 04 листопада 2021 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв