Постанова 4824 № 752/12758/22

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 752/12758/22 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6948/2023 Головуючий у суді першої інстанції Т. М. Шевченко Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 03 травня 2023 року місто Київ Справа №752/12758/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Сіра Ю. М. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо» розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року, ухвалені у складі судді Шевченко Т. М., в приміщенні Голосіївського районного суду м.Києва у с т а н о в и в : У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» про стягнення страхового відшкодування, мотивованим тим, що 01.06.2022 сторони уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №19078302-02-10-00, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов?язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, зокрема, спеціалізованим н/пр-цистерна-Е MERCERONM-343RDP125, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1999, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; страхова сума - 657 800,00 грн. 15.08.2022 за адресою: АДРЕСА_1 на території АЗС «Гранд» сталася пожежа, внаслідок якої згорів застрахований н/пр-цистерна-Е MERCERON M-343RDP125, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Цього ж дня позивачем повідомлено ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» про настання страхового випадку та подано всі необхідні документи. Листом від 30.08.2022 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 3.4.2 договору страхування, у зв?язку із несплатою ним до 01.08.2022 страхового платежу, який було сплачено лише 15.08.2022, а також ненаданням для огляду транспортного засобу. Позивач не погодився з відмовою відповідача, вважає таку відмову незаконною. Зазначає, що укладений між сторонами договір страхування на момент події діяв, що є підставою для повної виплати страхового відшкодування. З урахуванням викладених обставин просив суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» на свою користь страхове відшкодування у розмірі 657 800,00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» про стягнення страхового відшкодування залишено без задоволення. У січні 2023 року ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» подала до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 28 750,00 грн. В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що подаючи до суду відзив на позов, ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» вказувала про понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складатиме 32 890,00 грн. Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, відповідач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на правничу допомогу. На підтвердження надання відповідачу правової допомоги в рамках розгляду цієї справи суду надано копію договору про надання правової допомоги № 1-20 КЮО від 20.01.2020, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» та адвокатом Сокіл Д. В.; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 1-20 КЮО від 20.01.2020, укладену 13.10.2022 між ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» та адвокатом Сокіл Д. В.; детальний розрахунок робіт (надання послуг) виконаних для надання правничої допомоги. Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року заяву ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» витрати на правничу допомогу у розмірі 14 375,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсзяі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції не врахував, що серед підстав відмови у виплаті стахового відшкодування, встановлених у п.16.1. договору добровільного страхування, не передбачено такі випадки як своєчасність (несвоєчасність) оплати чергового платежу. Зокрема судом не враховано, що у п. 16.10 Договору зазначено, що якщо на момент виплати страхового відшкодування страховий платіж за договором не сплачено страхувальником повністю, страховик має право зменшити страхову суму страхового відшкодування на несплачену частину ТЗ, з яким виникла страхова подія, в рахунок погашення страхового платежу за договором. Тобто тільки в момент виплати страхового відшкодування зобов`язані встановлювати факт страхового платежу, а не в момент події страхового випадку. Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду у тому, що на момент ДТП договір добровільного страхування наземного транспорту припинив свою дію, оскільки позивачем не було своєчасно внесено черговий платіж за договором добровільного страхування, а було його внесено в день страхової події 15.08.2022, було повідомлено страховика про страхову подію та заявлено вимогу про виїзд комісарів на місце події для огляду транспортного засобу, проте з урахуванням п.9.3 страховиком вжито заходи для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу і складення акту огляду лише 17.08.2022. ОСОБА_1 вказав на те, що ПрАт «СК «Вусо» жодних вимог до нього щодо сплати чергового платежу не пред`являло. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що жодного судового рішення про визнання договору страхування недійсним, розірваним не було та жодного листа відповідача на предмет припинення дії договору добровольного страхування позивач не отримував, а тому договір страхування на момент настання страхового випадку відповідно до вимог закону припиненим не був та продовжував свою дію. Оскільки дострокового припинення дії договору не було, тому є підстави для повної виплати відповідачем суми страхового відшкодування по події, яка мала місце 15.08.2022. Також ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на додаткове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 не погоджується з розміром судових витрат (їх співмірністю), оскільки вартість години роботи адвоката у розмірі 2 500,00 грн значно перевищує ринкову вартість, яка становить 1 000,00 грн за годину. Вказав, що при визначенні суми витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Апелянт звернув увагу, що станом на день подачі апеляційної скарги послуги адвоката відповідачем не оплачено, розрахунок адвоката не відповідає чинному законодавству, тому вважає, що існує зловживання правами стороною відповідача. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала подані апеляційні скарги, просила їх задовольнити з викладених у скаргах підстав. Представники ПрАТ «СК «Вусо» Винокуров В. О. та Сокол Д. В. заперечували проти задоволення апеляційних скарг позивача, з підстав зазначених у відзивах на апеляційні скарги, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду просили залишити без змін як законні та обґрунтовані. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 та представників відповідача Винокурова О. В. та Сокол Д. В. , перевіривши доводи апеляційних скаргих, законність та обґрунтованість судових рішень в межах їх апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав. Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, згідно з вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 01.06.2022 між ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 19078302-02-10-00. Згідно умов п. 1.1 Договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечить закону, пов?язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортними засобами, надалі ТЗ, вказаними в додатку № 1 до договору. Пунктом 3.4 Договору встановлено, що розмір загального страхового платежу становить 341 961,32 грн, графік сплати чергових платежів: перший платіж в сумі 28 496,78 грн має бути сплачений у строк до 01.06.2022; другий платіж в сумі 26 642,26 грн - до 01.07.2022; третій платіж у сумі 26 642,26 грн. - у строк до 01.08.2022. Згідно додатку № 1 до договору страхування, за умовами останнього в тому числі забезпечено транспортний засіб за умовами якої н/пр-цистерна-Е MERCERON M-343RDP125, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1999, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 . За умовами договору страхування страхова сума складає 657 800,00 грн, франшиза по повній загибелі ТЗ - 5,0. 20.06.2022 між ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 19078302-02-10-00 від 01.06.2022. 15.08.2022 близько 15:00 год на території АЗС ТОВ «ГРАНД-ТС» за адресою: м.Чернівці, вул. Січових Стрільців, 39-А, сталася пожежа, внаслідок якої було знищено спеціалізований напівпричіп цистерна-Е MERCERON M-343RDP125, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1999, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . Зазначене підтверджене даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації 15.08.2022 кримінального провадження №12022262020002467 за ознаками складу кримінального правопорушення за ст.272 ч.2 КК України. А також даними талону-повідомлення єдиного обліку №60002 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, листа заступника начальника - начальника відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Чернівецького районного управління Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області від 22.08.2022. Згідно протоколу огляду ТЗ, складеного спеціалістом ПрАТ «СК «Вусо» 17.08.2022, встановлено повну загибель ТЗ внаслідок пожежі. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Вусо» із заявою, в якій просив визнати повну конструктивну загибель транспортного засобу - спеціалізованого напівпричіпу цистерни -Е MERCERON M-343RDP125, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1999, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , без проведення дефектування автомобіля, який постраждав внаслідок пожежі 15.08.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , на території АЗС «ГРАНД». Листом від 30.08.2022 № 2269/2250804 ПрАТ «СК «Вусо» повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення страхового відшкодування за подією, що відбулась 15.08.2022. Як на підставу для відмови ПрАТ «СК «Вусо» посилалося на здійснення третього платежу 15.08.2022; ненадання транспортного засобу для огляду страховику 15.08.2022. Також страховиком вказано, що з урахуванням наведеного станом на 15.08.2022 договір не діяв і страховий захист на ЗТЗ не поширювався. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що подія, яка сталася з належним позивачу транспортним засобом 15.08.2022 о 15.00 з огляду на положення п. 3.5, п.п. 3.5.1 договору від 01.06.2022, не може бути визнаною страховим випадком, оскільки договір добровільного страхування не відновив свою дію після прострочення чергового страхового платежу позивачем. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду є законними та обґрунтованими, вони відповідають встановленим у справі обставинам, з огляду на наступне. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). За змістом частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України). Відповідно до статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Статтею 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»). Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату Страхувальнику, застрахованій особі або іншій третій особі. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Тлумачення статей 990, 991 ЦК України, частини другої статті 8, частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» свідчить, що обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає. Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановленні статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування», згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. З наведених положень вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Частиною першою статті 997 ЦК Українипередбачено, що договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. За змістом пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, зокрема у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред`явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору. Згідно п. 16 Правил № 03-02 «Добровільного страхування наземного транспорту», зареєстрованих в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 16.12.2018 № 0681722 договір страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором страхування строки. Згідно п. 3.5 договору Добровільного страхування наземного транспорту №19078302-02-10-00 від 01.06.2022 договір набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу (у повному обсязі) на поточний рахунок страховика і діє до дати, вказаної в п. 3.4 як дата внесення наступного чергового платежу. Відновлення дії договору наступає з моменту внесення чергового страхового платежу (у повному обсязі) і діє до настання терміну внесення наступного платежу. Після внесення останнього страхового платежу договір діє до 24.00 години 31.05.2023. Пунктом 3.5.1 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного внесення страхового платежу договір відновлює свою чинність після проведення огляду ТЗ і підписання акту огляду страхувальником і представником страховика. За умовами укладеного договору добровільного страхування наземного транспорту № 19078302-02-10-00 від 01.06.2022, розмір загального страхового платежу складає 321 561,68 грн, та сплачується на поточний рахунок або в касу страховика згідно наступного графіка: перший платіж в сумі 28 496,78 грн має бути сплачений у строк до 01.06.2022; другий платіж в сумі 26 642,26 грн - до 01.07.2022; третій платіж у сумі 26 642,26 грн - у строк до 01.08.2022. Проте третій платіж в розмірі 26 642,26 грн надійшов на рахунок страховика лише 15.08.2022 року. Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував на те, що черговий платіж було внесено ним 15.08.2022, тобто у день коли сталася дорожньо - транспортна пригода. Оскільки умовами договору добровільного страхування передбачено, що відновлення дії договору наступає з моменту внесення чергового страхового платежу судом першої інтанції було витребувано докази з метою встановлення часу здійснення такого платежу. Згідно відповіді АТ «Перший український міжнародний банк» № КНО-07.8.6/2161БТ від 01.12.2022, за результатами проведеної перевірки банк підтвердив перерахування коштів 15.08.2022 у сумі 26 642,26 грн з рахунку № НОМЕР_3 у гривні, відкритого на ім?я ФОП ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_4 у гривні, відкритого на ім?я ПрАТ «СК «Вусо» в АТ «Банк «Січ». Вказана операція була здійснена 15.08.2022 о 19:49:33 (гг.хх.сс). Отже встановленим є, що третій платіж позивач сплатив відповідачу 15.08.2022 о 19:49:33, тобто через чотири години після дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 15.08.2022 о 15:00 год із забезпеченим транспортним засобом. Судом першої інстанції достеменно встановлено, що позивач дійсно прострочив сплату третього платежу, сплативши його 15.08.2022 після того як сталася ДТП, тоді як пунктом 3.4.2 договору датою граничного строку сплати третьої чергової частини страхового платежу було визначено 01 серпня 2022 року. У зв`язку із зазначеним слід дійти висновку, що договір припинив свою дію з 00-00 год 02.08.2022 та поновив її з 19:49:33 15.08.2022. Ураховуючи наведене, подію, яка сталась з транспортним засобом позивача 15 серпня 2018 року о 15:00 год, з огляду на положення п. 3.5, п.п. 3.5.1 договору від 01.06.2022 не можна вважати страховим випадком, оскільки на час її виникнення договір добровільного страхування не діяв. З урахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції вважає, що укладаючи договір страхування, сторони погодили випадки припинення зобов`язання у разі невнесення чергового платежу у строки, передбачені договором, у зв`язку із чим страховий платіж внесений страхувальником після настання 15.08.2022 близько 15:00 год на території АЗС ТОВ «ГРАНД-ТС» за адресою: м. Чернівці, вул. Січових Стрільців, 39-А, пожежі, внаслідок якої знищено спеціалізований напівпричіп цистерна-Е MERCERON M-343RDP125, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1999, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , є простроченим, а тому на момент настання випадку, відповідальність страховика припинилась через несплату страхувальником чергового страхового платежу в строки, передбачені договором. Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано стороною позивача до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи. Таким чином, встановивши, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення позову в силу того, що договір добровільного страхування не припиняв свою дію, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги у тому, що суд першої інстанції не врахував, що серед підстав виплати стахового відшкодування, встановлених у п.16.1. договору добровільного страхування, не передбачено такі випадки як своєчасність (несвоєчасність) оплати чергового платежу, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки зазначений пункт договору підлягає застосуванню у разі дії договору добровільного страхування. Проте судом встановлено, а позивачем не спростовано, що договір добровільного страхування наземного транспорту № 19078302-02-10-00 від 01.06.2022 припинив свою дію 01.08.2022 у зв`язку із невнесення страхувальником чергового страхового платежу та відновив свою дію з моменту внесення чергово страхового платежу з 19:49:33 15.08.2022. Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності у задоволенні позову у повному обсязі, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору. Загалом такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до намагання переоцінити встановлені судом обставини. Щодо додаткового рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18. В поданому відповідачем у жовтні 2022 року відзиві на позов вказано орієнтовний розрахунок суми витрат на правничу допомогу, який відповідач очікує понести у розмірі 32 890,00 грн та повідомлено про намір подати до суду відповідні документи в п`ятиденний строк після ухвалення рішення. 20.01.2023 ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» подало до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача судові витрати у розмірі 28 750,00 грн. На підтвердження надання відповідачу правової допомоги в рамках розгляду даної справи надано суду копію договору про надання правової допомоги № 1-20 КЮО від 20.01.2020, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» та адвокатом Сокіл Д.В.; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 1-20 КЮО від 20.01.2020, укладену 13.10.2022 між ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» та адвокатом Сокіл Д.В.; детальний розрахунок робіт (надання послуг) виконаних для надання правничої допомоги. Згідно детального розрахунку робіт (надання послуг) виконаних для надання правничої допомоги адвокатом Сокол Д.В. надано правничу допомогу, що полягала у наступному: - ознайомлення та правовий аналіз змісту позовної заяви з додатками; кількість витрачених годин - 1 год. 30 хв.; вартість - 3 750,00 грн; - підготовка, підписання, копіювання та надсилання іншим учасникам справи та суду відзиву від 13.10.2022 на позов; кількість витрачених годин - 4 год.; вартість - 10 000,00 грн; - підготовка та надання суду клопотання про витребування доказів від 31.10.2022 (включаючи витрати на підготовку та направлення адвокатського запиту від 30.09.2022 до АТ «ПУМБ»); кількість витрачених годин - 1 год.; вартість - 2 500,00 грн; - підготовка та надання суду додаткових письмових пояснень від 07.12.2022 з актуальною практикою Верховного Суду; кількість витрачених годин - 3 год.; вартість - 7 500,00 грн; - участь у судових засіданнях безпосередньо в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва; кількість витрачених годин - 2 год.; вартість - 5 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг, при вартості однієї нормогодини в розмірі 2 500 грн, становить 28 750,00 грн. Суд дійшов висновку про погодження ПрАТ «СК «Вусо» та адвокатом Сокол Д. В. вартості послуг з представництва інтересів відповідача у цьому суді з огляду на наявність договору № 1-20 КЮО та розрахунку робіт (наданих послуг), виконаних для надання правничої (правової) допомоги. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції враховує висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 у справі № 922/1163/18 та постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 у справі № 873/26/20, згідно з якими визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Відповідно до пункту 8 договору № 1-20 КЮО від 20.01.2020 гонорар адвоката визначається у додаткових угодах до договору. Згідно п.1 додаткової угоди від 13.10.2022 до договору № 1-20 КЮО від 20.01.2020 розмір гонорару за цим договором у цій справі визначається згідно детального розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правничої допомоги, який складаєттьсч та підписується сторонами. В детальному розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правничої допомоги вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її загальна вартість з розрахунку вартості однієї нормогодини - 2500, 00 грн. Так, при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20). Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав до суду клопотання про зменшення судових витрат до 2 225,00 грн, мотивоване тим, що заявник має право на компенсацію судових витрат, понесених на правничу допомогу лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактично неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Проте зазначена вартість години роботи адвоката у розмірі 2 500,00 грн є завищеною, а послуги не оплачені відповідачем адвокату. Урахувавши наявність заяви позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та її складність, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, тривалість розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 14 375,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатом послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Саме такий розмір витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, та він відповідає критерію реальності та розумності. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження сплати відповідачем адвокату витрат на правничу допомогу не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у судовому рішенні, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки у сукупності. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Суд у своєму рішенні навів мотиви з яких не прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову та навів достатнє мотивоване обґрунтування підстав для прийняття заперечень відповідача. Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія не знаходить. Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційні скарги позивача без задоволення. Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 15 травня 2023 року. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна