Постанова Київський апеляційний суд № 758/12040/20

справа № 758/12040/20 головуючий у суді І інстанції Ларіонова Н.М. провадження № 22-ц/824/5085/2024 головуючий суддя Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 24 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» - адвоката Мамедової Інги Русланівни на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення суми страхового відшкодування та витрат на ремонт автомобіля внаслідок ДТП, - в с т а н о в и в : У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал страхування»), в якому просила стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 144 386 грн 19 коп. та витрати на ремонт транспортного засобу у розмірі 20 104 грн 43 коп. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 24 травня 2019 року між нею та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1319/19-Тз/К/06 (далі -договір добровільного страхування), за умовами якого ПрАТ «СК «Арсенал страхування» прийняло на себе обов`язок здійснювати страхове відшкодування, в тому числі внаслідок ДТП. 21 жовтня 2019 року за її участі на АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 21 жовтня 2019 року о 20 год 50 хв на вулиці Набережно-Хрещатицька, 1 у місті Києві керуючи автомобілем марки «SuzukiVitara», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала швидкості руху, не впоралась з керуванням та скоїла наїзд на металевий відбійних. При ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 12.1 5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та вчинила правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП України. Також щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким 21 жовтня 2019 року о 20 год 50 хв на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «SuzukiVitara», д.н.з. НОМЕР_1 , та вживала алкоголь (Рево), місткістю 0,5 л, після ДТП. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 130 КУпАП. Зазначені протоколи про адміністративні правопорушення надійшли на розгляд до Подільського районного суду міста Києва та були об`єднані в одне провадження (справа № 758/13849/19). Позивач 23 жовтня 2019 року, з дотриманням строків передбачених договором добровільного страхування, звернулась із заявою до ПрАТ «СК «Арсенал страхування» про страховий випадок, в якій просила відшкодувати їй збитки, завдані внаслідок ДТП. ПрАТ «СК «Арсенал страхування» листом від 22 листопада 2019 року № 22/119-03791/К/у відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування за заявленим страховим випадком, посилаючись на відсутність правових підстав. Вказувала, що автомобіль є кредитним, проте страхове відшкодування своєчасно від ПрАТ «СК «Арсенал страхування» вона не отримала внаслідок необґрунтованої відмови. Пошкоджений у ДТП автомобіль їй потрібен для здійснення підприємницької діяльності, проте вона не могла його використовувати,тому була змушена за власні кошти частково відремонтувати автомобіль на базі авторизованої СТО ДП «Авто Інтернешнл». Також позивач звернулася авторизованої ПрАТ «СК «Арсенал страхування» СТО ДП «Авто Інтернешнл» для огляду пошкодженого автомобіля, розрахунку вартості ремонту та часткового ремонту автомобіля за власні кошти. 28 жовтня 2019 року за наслідками первинного кузовного огляду автомобіля пошкодженого внаслідок ДТП авторизована СТО ДП «Авто Інтернешнл» виставила рахунок фактуру № 170052 РФ 109871 на загальну суму ремонтних робіт 135 962 грн 30 коп. Після поглибленого огляду прихованих пошкоджень автомобіля внаслідок ДТП було підготовлено рахунки-фактури: № 1173476 РФ 112056 від 21 листопада 2019 року на суму 8 142 грн 35 коп., який позивач не оплатила через відсутність коштів на ремонт та відмову страхової у виплаті страхового відшкодування; № 1173475_РФ_112054 від 21 листопада 2019 року на суму 10 108 грн 40 коп., який позивач частково оплатила, а суму 9 826 грн 86 коп., що підтверджується актом виконаних робіт № 1173475_ВН_173136 від 04 червня 2020 року та квитанцією №7 від 04 червня 2020 року, у зв`язку з тим, що страхова компанія безпідставно відмовила їй у виплаті страхового відшкодування; № 1173126 від 23 листопада 2019 року на суму 10 277 грн 57 коп., який позивач оплатила повністю, що підтверджується квитанцією №30 від 23 листопада 2019 року. Враховуючи викладене, позивач зазнала витрат на частковий відновлювальний ремонт кредитного автомобіля на загальну суму 20 104 грн 43 коп. Вартість ремонту автомобіля, яку нарахувало авторизоване СТО та який позивач не сплатила за браком коштів та яке зобов`язана сплатити страхова компанія, складає 144 386 грн 19 коп. 29 травня 2020 року Подільським районним судом міста Києва у справі № 758/13849/19 винесено постанову, яка набрала законної сили 08 червня 2020 року, якою провадження за статтею 124, частиною четвертою статті 130 КпАП України відносно позивача закрито, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. З огляду на зазначене у відповідача відсутні законні підстави для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування внаслідок ДТП. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СК» Арсенал страхування» про стягнення суми страхового відшкодування та витрат на ремонт автомобіля внаслідок ДТП задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 144 386 грн 19 коп. Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 витрати на ремонт транспортного засобу у розмірі 20 104 грн 43 коп. Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 644 грн 90 коп. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 не встановлена в ДТП, яка мала місце 21 жовтня 2019 року, оскільки постановою від 29 травня 2020 року провадження у справі за статтею 124, частиною четвертою статті 130 КпАП України закрито, у зв`язку з відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, тому сума страхового відшкодування та витрат на ремонт автомобіля внаслідок ДТП підлягає відшкодуванню. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ «СК «Арсенал страхування» - адвокат Мамедова І. Р. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також здійснити розподіл судових витрат, пов`язаних із переглядом судового рішення у апеляційному порядку. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції проігнорував умови договору добровільного страхування, укладеного між сторонами, доводи страховика та наявні в матеріалах справи докази, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню. Суд першої інстанції процитував положення статей 509, 526, 979, 991 ЦК України, статті 6 Закону України «Про страхування» та зробив висновок про те, що жодна з названих норм не містить підстав для відмови, зазначених у листі відповідача. Натомість суд першої інстанції не врахував, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування містяться у статті 26 Закону України «Про страхування», статті 991 ЦК України та у договорі добровільного страхування, укладеному між сторонами. Згідно з підпунктом 24.3.4 пункту 24.3 договору добровільного страхування, страховик відмовляє у виплаті страхового відшкодування, якщо: страхувальник (його представник) не виконав обов`язків, передбачених умовами договору (пункт 28.4.6 договору); страхувальник (водій застрахованого ТЗ) не виконав обов`язок пройти медичний огляд на стан сп`яніння в порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункт 28.4.18 договору). Отже, сторони узгодили умови та вимоги, за порушення яких страхувальник має нести ризик настання негативних наслідків у вигляді рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування. Невиконання страхувальником обов`язків є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Позивачем не було дотримано порядку проходження огляду на стан сп`яніння, встановленого чинним законодавством України; матеріали справи таких доказів також не містять, тому відповідач обґрунтовано відмовив у виплаті страхового відшкодування. Позивач ввела суд в оману та надала документи, які містять недостовірну інформацію. Судом першої інстанції не враховано аргументи страховика та порушено норми процесуального права. Суд першої інстанції двічі стягнув із страховика вартість одних і тих же запчастин та робіт. Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в їїзадоволенні, посилаючись на те, що заперечення відповідача щодо неповноти розгляду справи про адміністративне правопорушення, недопустимості доказів, незаконності постанови від 29 травня 2020 року Подільського районного суду міста Києва у адміністративній справі № 758/13849/19 не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі заперечення не стосуються предмета розгляду цієї справи, а могли бути розглянуті виключно у межах справи про адміністративне правопорушення відносно неї. Порушення порядку огляду на стан сп`яніння працівниками поліції не може бути підставою для негативних наслідків для неї, оскільки залежать не від її волі. Лише факт складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною четвертою статті 130 КУпАП щодо неї не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування; жодного належного та допустимого доказу того, що вона вживала алкоголь до, під час та після ДТП немає. Постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки у справах, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що 24 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Арсенал страхування» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1319/19-Тз/К/06, за умовами якого ПрАТ «СК «Арсенал страхування» прийняло на себе обов`язок здійснювати страхове відшкодування, в тому числі внаслідок ДТП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 21 жовтня 2019 року о 20 год 50 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «SuzukiVitara», д.н.з. НОМЕР_1 , та вживала алкоголь (Рево), місткість 0,5 л, після ДТП за її участю. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 130 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 21 жовтня 2019 року о 20 год 53 хв за адресою: місто Києві, вулиця Набережно-Хрещатицька, 1, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «SuzukiVitara», д.н.з. НОМЕР_2 , не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала швидкості руху, не впоралась з керуванням та скоїла наїзд на металевий відбійних. При ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги пункту 12.1 ПДР та вчинила правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП України. Протоколи про адміністративні правопорушення надійшли на розгляд до Подільського районного суду міста Києва та були об`єднані в одне провадження - справа № 758/13849/19. 23 жовтня 2019 року, з дотриманням строків передбачених договором добровільного страхування, ОСОБА_1 звернулась з заявою до ПрАТ «СК «Арсенал страхування» про страховий випадок, в якій просила відшкодувати збитки внаслідок ДТП. ПрАТ «СК «Арсенал страхування» листом від 22 листопада 2019 року № 22/119-03791/К/у відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування за заявленим страховим випадком, посилаючись на відсутність правових підстав. ОСОБА_1 , з урахуванням відмови страхової компанії, звернулась до СТО ДП «Авто Інтернешнл» для огляду пошкодженого автомобіля, розрахунку вартості ремонту та часткового ремонту автомобіля. 28 жовтня 2019 року за наслідками первинного кузовного огляду автомобіля ОСОБА_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, СТО ДП «Авто Інтернешнл» виставила рахунок фактуру № 1170052_РФ_109871 на загальну суму ремонтних робіт 135 962 грн 30 коп. Після поглибленого огляду прихованих пошкоджень автомобіля внаслідок ДТП авторизована СТО ДП «Авто Інтернешнл» підготувала наступні рахунки фактури: - № 1173476 РФ 112056 від 21 листопада 2019 року на суму 8 142 грн 35 коп., який позивач не оплатила через відсутність коштів на ремонт та відмову страхової у виплаті страхового відшкодування; - № 1173475_РФ_112054 від 21 листопада 2019 року на суму 10 108 грн 40 коп., який позивач частково оплатила на суму 9 826 грн 86 коп., що підтверджується актом виконаних робіт № 1173475_ВН_173136 від 04 червня 2020 року та квитанцією № 7 від 04 червня 2020 року; - № 1173126 від 23 листопада 2019 року на суму 10 277 грн 57 коп., який позивач оплатила повністю, що підтверджується квитанцією №30 від 23 листопада 2019 року. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 зазнала витрат на частковий відновлювальний ремонт кредитного автомобіля на загальну суму 20 104 грн 43 коп. та вартість ремонту автомобіля, яку нарахувало СТО, на суму 144 386 грн 19 коп. Постановою Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі № 758/13849/19 провадження у справі за статтею 124, частиною четвертою статті 130 КпАП України відносно ОСОБА_1 закрито, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП та частиною четвертою статті 130 КУпАП. 08 червня 2020 року постанова суду набрала законної сили. Згідно з положеннями частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України. Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Як зазначено вище, 24 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Арсенал страхування» було укладено договір добровільного страхування, за умовами якого ПрАТ «СК «Арсенал страхування» прийняло на себе обов`язок здійснювати страхове відшкодування, в тому числі внаслідок ДТП. Згідно з підпунктами 25.1.5, 25.1.6 пункту 25 договору добровільного страхування в разі настання передбаченої у пункті 22.2 договору (страхові випадки) події, страхувальник зобов`язаний: при ДТП діяти у відповідності до пунктів 2.10, 2.11 ПДР; при ДТП пройти огляд на стан сп`яніння в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 21 жовтня 2019 року за участю ОСОБА_1 , яка керувала застрахованим транспортним засобом марки «SuzukiVitara»,д.н.з. НОМЕР_1 , сталася ДТП. За фактом вказаної ДТП щодо ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 124 КУпАП та частиною четвертою статті 130 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 307445, складеним 21 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 130 КУпАП, ОСОБА_1 після ДТП за її участю від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася у присутності двох свідків, чим порушила пункт 2.10 (є) ПДР (а. с. 53). Вказане також підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 54). Відповідно до підпункту 24.3.4 пункту 24.3 страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі розділу 28 цього договору. Підпунктами 28.4.6, 28.4.18 пункту 28.4 договору добровільного страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо: страхувальник (його представник) не виконав обов`язків, передбачених умовами договору; страхувальник (водій застрахованого ТЗ) не виконав обов`язок пройти медичний огляд на стан сп`яніння в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2019 року у справі № 910/10638/18 вказано, що: «касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що фіксація уповноваженими особами вказаної обставини у протоколі про адміністративне правопорушення є достатнім доказом на підтвердження невиконання відповідачем однієї з умов Договору страхування та не залежить від результатів розгляду судом справи щодо наявності чи відсутності у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, що вказує на невиконання обов`язку, передбаченого підпунктом 25.1.6 пункту 25.1 Договору страхування, відповідно, на правомірність відмови у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь ТОВ «ІТ-ІНТЕГРАТОР», а, отже, й відсутність правових підстав для задоволення позову. Місцевий господарський суд, задовольняючи позов частково, зосередився виключно на наявності постанови Вишгородського районного суду Київської області від 02 березня 2018 року у справі № 363/3698/17, якою провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, без урахування змісту тих умов Договору страхування, порушення яких ТОВ «ІТ-ІНТЕГРАТОР» стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування». Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 та частиною четвертою статті 130 КпАП України, тому сума страхового відшкодування та витрат на ремонт автомобіля внаслідок ДТП підлягає відшкодуванню. Колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від проходження медичного огляду, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення та у поясненнях свідків, чим порушила умови договору добровільного страхування, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. В той же час, суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував те, що одним із фундаментів, на якому базується цивільне право, є обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Натомість суд першої інстанції зосередився виключно на наявності постанови Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі № 758/13849/19, якою закрито провадження у справі за статтею 124, частиною четвертою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, без урахування змісту тих умов договору добровільного страхування, порушення яких стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Викладене узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 910/10638/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц, від 08 вересня 2023 року у справі № 447/3950/21. Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. Посилання у відзиві на апеляційну скаргу про те, що лише факт складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною четвертою статті 130 КУпАП щодо неї не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки у цій справі відмова страховика пов`язана не з складанням відносно страхувальника протоколу про адміністративне правопорушення за частиною четвертою статті 130 КУпАП, а у зв`язку з відмовою від освідчення на наявність алкогольного сп`яніння. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга представника ПрАТ «СК «Арсенал страхування» - адвоката Мамедової І.Р. підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Щодо судових витрат Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» судові витрати, понесені ПрАТ «СК «Арсенал страхування» за подання апеляційної скарги у розмірі 2 467 грн 35 коп. слід компенсувати за рахунок держави. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» - адвоката Мамедової Інги Русланівни задовольнити. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення суми страхового відшкодування та витрат на ремонт автомобіля внаслідок ДТП - відмовити. Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Арсенал страхування» судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 467 грн 35 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська