Постанова Луганський апеляційний суд № 431/4245/20

Справа № 431/4245/20 Провадження № 22-ц/810/805/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Луганської В.М., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Сінько А.І. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 01 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Форощука О.В., в м. Старобільськ Луганської області, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яка мотивована наступним: Позивач ОСОБА_1 з серпня 2019 року проживала спільно з відповідачем ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в м. Тячів Закарпатської області. Під час спільного проживання сторони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Наприкінці 2019 року ОСОБА_1 дізналась про свою вагітність. ОСОБА_2 спершу прийняв це нормально. 01.03.2020 року вона вимушена була поїхати додому щоб перебувати під наглядом лікаря, а відповідач залишився працювати. Пізніше ОСОБА_2 повідомив позивачу, що не має наміру визнавати своє батьківство. Після народження дитини відповідач перестав спілкуватися з позивачем, визнавати факт свого батьківства відмовляється та матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. У зв`язку з наведеним вона вимушена була звернутися до суду з зазначеним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 01 липня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Мотивуюче таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121/-21/1730-Б від 23.03.2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність даної події складає 99,99999999998%. Між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є біологічна спорідненість. Ймовірність даної події складає 99,99996%. сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Доводи апеляційної скарги Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та призначити по справі повторну молекулярно-генетичну експертизу проведення якої доручити Львівському НДЕКЦ МВС України. Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони по справі дійсно познайомилися влітку 2019 року так як разом працювали на підприємстві «Ламелла» в м, Тячів. При цьому позивачка працювала вахтовим методом, тобто місяць працювала на два тижні вона виїжджала додому в Луганську область, принаймні саме так вона пояснювала відповідачу, як потім з`ясувалося в неї за місцем її реєстрації була інша сім`я. Спілкування з позивачкою не вважав спільним проживанням так як сторони по справі просто зустрічалися. Відповідач до неї приходив в гуртожиток де вона проживала іноді залишався в неї ночувати, тому спільного побуту як такого сторони не вели. В кінці 2019 року позивачка заявила відповідачу, що вона звільняється з роботи та їде додому в Луганську область так як вона вагітна. Відповідач вмовляв позивачку не звільнятися з роботи тим більше під час вагітності, так як вона втратить лікарняні та інші виплати які виплачує підприємство при народженні дитини ще окрім державних соціальних виплат вона сказала, що їде до батька дитини а відповідач до дитини не має ніякого відношення. Так як відповідач знав, що в ОСОБА_5 були стосунки із іншим чоловіком і за час коли вони зустрічалися до неї приїжджав чоловік з Луганської області з яким в мене була розмова, через що між нами був конфлікт приблизно в жовтні- листопаді 2019 року. У відповідача не виникало сумнівів, що він не є батьком дитини і позивачка це підтвердила. На думку відповідача доводи позивачки в позові, щодо причин її переїзду « змушена була поїхати додому в с. Калмиківку так як необхідно було перебувати під наглядом лікаря» ., тобто проживаючи в районному центрі в м. Тячів де є поліклініка вона виїжджає в село без закладу охорони здоров`я під нагляд лікаря. Відповідачу позивачка повідомила одну причину її від`їзду, тобто до батька дитини, а в суді заявляє іншу не зовсім логічну причину. Щодо висновку молекулярно-генетичної експертизи, яка поставлена в основу рішення суду то відповідач вважає, що цей висновок є помилковим і повинен був оцінюватися судом наряду з іншими доказами. Так питання щодо призначення експертизи вирішується судом, але визначення експертної установи для проведення досліджень вирішується за згодою сторін (ч.3 ст.103 ЦПК України). Зразу ж після отримання ухвали суду про призначення експертизи відповідач будучи незгідним з запропонованою позивачкою експертною установою висловив свою недовіру та просив доручити призначення експертизи до НДЕКЦ МВС України в м. Ужгород чи будь яку іншу установу окрім Харьківського НДЕКЦ в зв`язку з недовірою саме цій установі та подав апеляційну скаргу на ухвалу про призначення експертизи , однак в зв`язку з несплатою судового збору вона залишена без розгляду.Оцінюючи поведінку позивачки та стосунки висновок молекулярно-генетичної експертизи викликає сумнів і тому в порядку ч.2 ст.113 ЦПК України відповідач вважає, що він має право з метою встановлення істини заявити клопотання про проведення повторної експертизи. Суд першої інстанції, прииняв рішення в відсутність сторін надавши перевагу та поставивши в основу судового рішення висновок експертизи з яким відповідач не був належним чином ознайомлений чим позбавив його можливості оспорити вищезазначений висновок та поставити питання про призначення повторної експертизи, що призвело до прийняття помилкового рішення. Відзив на апеляційну скаргу 18 жовтня 2021 року на адресу Луганського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 . Мотивуючи який позивачка зазначає, що скаржник зазначає про те, що він відноситься з недовірою до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в якому проводилася експертиза. При цьому ОСОБА_2 не надає ніяких належних доказів своїх слів. Навпаки, при проведенні експертизи, а саме відібранні біологічних зразків, ОСОБА_2 , який начебто не довіряє експертній установі, був присутній особисто, а не відмовився від надання зразків. Подання ОСОБА_2 апеляційної скарги на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 11 січня 2021 року про призначення молекулярно-генетичної експертизи без сплати судового збору та в подальшому не усунення вказаного недоліку, взагалі може бути розцінено як затягування розгляду справи та небажання останнього виконувати ухвалу суду.Зазначені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі відомості про відсутність стосунків між ним та позивачкою взагалі не можуть братися судом до уваги тому, що нічим окрім слів самого апелянта не підтверджені. Навпаки у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 та самій апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що зустрічався з позивачкою, мав із нею інтимні стосунки та вони разом проживали в орендованій квартирі. Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивач вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення вивчив наявні докази та надав їм правильну оцінку з урахуванням положень Конституції України, Сімейного кодексу України, Конвенції та Декларації прав дитини. Явка сторін Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, але ж в судове засідання не з`явились, заяв, клопотань, щодо відкладення розгляду справи не надходили. Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 : у графі «мати» записано ОСОБА_1 , «батько» - ОСОБА_6 . Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121/-21/1730-Б від 23.03.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність даної події складає 99,99999999998%. Між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є біологічна спорідненість. Ймовірність даної події складає 99,99996%. Згідност. 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч. 1 ст. 128 СК України завідсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття; позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. При розгляді спору щодо визнання батьківства суд виходить зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином судом взято до уваги те, що сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Відповідно до ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження. Главою 5 Цивільного-процесуального Закону регламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обов`язок доказування і подання доказів. Тому, при задоволенні позову суд виходить із засад змагальності щодо подання таких, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу представлених і наявних у цивільній справі документів, у тому числі висновку експерта, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання батьківства, а тому позов підлягає задоволенню в цій частині. Також судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини: Доводи апелянта стосовно того, що висновок єкспертизи є помилковим і повинен був оцінюватися судом наряду з іншими доказами, питання щодо призначення експертизи вирішується судом, але визначення експертної установи для проведення досліджень вирішується за згодою сторін. Не є слушними так як апелянт уже оскаржувавв суді проведення єкспертизи , однак не сплатив судового збору і після проведення експертизи отримав висновок єкспертизи (а.с.94), однак жодних клопотань не заявив. Інші доводи апеляційної скарги стосуються взаємовідносин сторін і не є критикою судового рішення. Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.259,367,374,375,382,384 ЦПК України, апеляційний суд- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 01 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Дата складання повного тексту постанови 04 листопада 2021 року. Головуючий Судді: