Постанова Київський апеляційний суд № 754/7049/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року місто Київ. Справа 754/7049/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13270/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепа О.В. суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. секретар судового засідання Гордійчук Ж.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року ( у складі судді Грегуль О.В., повний текст складено 13.04.2021 року) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну виплату аліментів,- ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, посилаючись на несвоєчасність сплати відповідачем аліментів, просила стягнути з останнього: 273750,00 грн. - неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.03.2019 по 01.03.2021 та 30000 грн. - правничої допомоги. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації відповідно до відзиву: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ): 32800 грн. - неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та 3614,46 грн. - правничої допомоги. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації відповідно до відзиву: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у дохід держави: 908 грн. - судового збору. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 13.08.2021 року подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Зазначає, що судом порушенонорми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, при цьому суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи. Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно виходив з розміру заборгованості , зазначеної в довідці виконавця, без врахування банківських документів, які свідчили про перерахування ним коштів, чим порушив ст. 81, 89 ЦПК України. Також вказує на те, що позивачка не надала до суду доказів того, що до 29.10.2019 року відповідачу був відомий її банківський рахунок, на який він повинен був сплачувати аліменти. Позивачка не надала до суду доказів того, що отримані нею від ОСОБА_1 аліменти у сумі 30 000 грн. (квитанція від 01.11.2019 - 24 000 грн.; 22.11.2019 - 3 000 грн.; 10.12.2019 - З 000 грн.) (а.с. 61-65), у той період, коли донька проживала разом із батьком у м. Бровари, вона використала на утримання дитини, а не на власні потреби. Подаючи до суду заяву про збільшення позовних вимог позивачка не надала до суду доказів ненадходження коштів (аліментів) від ОСОБА_1 на її банківський рахунок (банківські рахунки) у період з 01.03.2019 року по 19.03.2021 року (дата подання до суду заяви про збільшення позовних вимог, а.с. 108-109), а суд першої інстанції такий доказ не витребував. Звертає увагу на те, що ухвалою суду від 21.07.2020 року розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України в порушення вказаної статті, судом першої інстанції у п`ятому судовому засіданні була прийнята заява позивачки про збільшення позовних вимог (а.с. 108-109, 114) і на підставі цієї заяви, за відсутності скаржника, було ухвалено оскаржуване рішення (а.с. 116-118). До канцелярії суду 23 вересня 2021 року надійшов від ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить суд у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю. Обґрунтовуючи тим, що предметом розгляду даної справи є стягнення неустойки , а не розмір заборгованості по аліментам, відтак єдиним належним і допустимим доказом наявності заборгованості по ВП№60438264 є довідка - розрахунок заборгованості, яка міститься в матеріалах справи. Інші твердження відповідача, що донька з 03 жовтня 2019 року по 17 травня 2020 року проживала з ним у м. Бровари, навчалася в Броварській школі, перерахування будь-яких коштів позивачу не мають відношення до справи і тому не повинні прийматись судом до уваги. Ухвалою Київського апеляційного суду 26 жовтня 2021 року апеляційний суд вийшов з письмового провадження в даній справі та призначив справу до апеляційного розгляду з викликом сторін на 02 листопада 2021 року на 16 годину 20 хвилин. В судове засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник не з`явились про розгляд справи повідомлялись. Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи через хворобу судом не задоволено, так як доказів такої хвороби до клопотання долучено не було . Представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Треті особи Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів, керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши представника позивача, доповідь судді Желеи О.В., перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно ч. 1 - ч. 3 ст. 196 СК України,

1. У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,сторони мають дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 05.10.2018. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.06.2019, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.09.2019 і постановленими у справі № 754/3242/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини. На підставі зазначених судових рішень був виданий виконавчий лист № 754/3242/19 від 16.10.2019, який перебуває на виконанні у третьої особи 2, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження державного виконавця третьої особи 2 від 29.10.2019. На виконання ухвали суду від 23.11.2020 до суду 10.03.2021 від третьої особи 2 надійшов розрахунок заборгованості по аліментам і відповідно до якого відповідач з березня 2019 по лютий 2021 включно має заборгованість по аліментам, розмір якої станом на 01.03.2021 становить: 32800 грн.. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованими є позовні вимоги лише в частині стягнення неустойки (пені) в сумі: 32800 грн.. Доказів про наявність правових підстав для застосування судом при вирішенні спору положень абзацу другого ч. 1 та ч. 2 і ч. 3 ст. 196 СК України, суду не надано і судом не здобуто. Суд першої інстанції також встановив, що визначена позивачем у позові неустойка (пеня) у (273750,00 грн. : 32800 грн. = (з урахуванням математичного округлення) 8,34 рази перевищує 100 % заборгованість по аліментам, що не узгоджується із діючими нормами права. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для притягнення відповідача до відповідальності на підставі ст. 196 СК України, разом з тим вважає, що розмір стягнутої неустойки має бути зменшений , а рішення суду змінено з огляду на наступне. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Крім того вказана норма не містить жодних посилань на те, що неустойка стягується лише за не виконання рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Вказана норма містить вказівку лише на існування судового рішення про стягнення аліментів, тобто будь-яких аліментів незалежно від того на утримання кого вони стягуються. Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Вказаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі №572/1762/15-ц. З матеріалів справи вбачається , що позовні вимоги про стягнення неустойки заявлені за період з 01 березня 2019 року по 01 березня 2021 року. Такі вимоги були заявлені у позовній заяві про збільшення позовних вимог, яка була подана до суду 13 квітня 2021 року, що підтверджується протоколом судового засідання на а.с.

113. Рішення в даній справі також ухвалено 13 квітня 2021 року. З вказаного вбачається, що прийняттям такої заяви та ухваленням рішення в цей же день, були порушені права відповідача на надання відзиву на таку заяву та доказів на її спростування. За таких обставин, апеляційний суд прийняв нові докази на стадії апеляційного розгляду, в тому числі і нову довідку державного виконавця, відповідно до якої, розмір заборгованості відповідача станом на 01 березня 2021 року становить 17873 грн. 38 коп. (а.с. 170) Апеляційним судом , шляхом порівняння довідки державного виконавця, яка надавалась суду першої інстанції та апеляційному суду встановлено, що розмір заборгованості відповідача станом на 01 березня 2021 року, з урахуванням проведених ним оплат на користь позивача, які були враховані виконавцем після надання банківських документів та ухвалення рішення становить 17 873 грн. Представник позивача не заперечував, що його довірителька отримала ті кошти, які були враховані виконавцем під час видачі нової довідки, прийнятої апеляційним судом, а тому колегія суддів вважає, що з огляду на норми права, відповідно до яких розмір неустойки не може бути більшим за розмір заборгованість, рішення суду необхідно змінити зменшивши розмір стягнутої суми до 17 873 грн. Інші доводи скарги з приводу використання позивачем коштів не на утримання дитини, а також проживання дитини в певний період з батьком не мають правового значення для вирішення спору про стягнення пені. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Наведені порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Таким чином, колегія встановила, що суд першої інстанції, увалюючи рішення порушив норми процесуального права, які призвели до не повного встановлення фактичних обставин справи, не вірного визначення розміру заборгованості за спірний період, а тому у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України воно підлягає зміні. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки ОСОБА_5 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги покладається на нього. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації відповідно до відзиву: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ): 17873 грн. 38 коп. - неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 04 листопада 2021 року. Головуючий О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.Ф. Мазурик