Постанова Київський апеляційний суд № 754/12228/23

справа № 754/12228/23 головуючий у суді І інстанції Саламон О.Б. провадження № 22-ц/824/14324/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 21 жовтня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з ОСОБА_3 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини у розмірі 142 907 грн. 72 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року шлюб між сторонами розірвано, а 26 березня 2021 року Деснянським районним судом міста Києва видано судовий наказ у справі № 754/4032/21 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частин всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. 31 травня 2021 року Деснянським відділом державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на виконання зазначеного судового наказу. Станом на 30 червня 2023 року внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 судового наказу виникла заборгованість зі сплати аліментів, яка становить 142 907 грн. 72 коп. З метою захисту прав та інтересів малолітньої доньки, на підставі ч. 1 ст. 196 СК України, ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою та надала розрахунок суми пені за формулою, вказаною у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц за період з березня 2021 року по липень 2023 року, за яким, загальна сума пені становить 724 409 грн. 10 коп. Між тим, враховуючи положення ч. 1 ст. 196 СК України, так як неустойка (пеня) не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, на її думку, розмір пені, який підлягає стягненню складає 142 907 грн. 72 коп. Також сторона позивача зазначала, що відповідач обізнаний щодо судового наказу, а отже мав контролювати стан виконавчого провадження. При цьому, ОСОБА_3 не виконує належним чином судове рішення, а тому, наявна його вина у виникненні заборгованості. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П. просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин справи, визнання встановленими обставини, які не є доведеними, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції проігнорував позицію та аргументи апелянта стосовно наявності вини відповідача та послався на розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 02 жовтня 2023 року, хоча позовні вимогу ґрунтуються на розрахунку заборгованості від 30 червня 2023 року. Крім того, суд порушив норми процесуального права щодо строків розгляду справи, принцип рівності учасників судового процесу та змагальності, не давши можливість стороні позивача викласти свою позицію. Так, в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1 міститься супровідний лист про відкриття виконавчого провадження від 31 травня 2021 року, де вказується, що державний виконавець Савенкова О.В. направила відповідачу для виконання та до відома постанову про відкриття виконавчого провадження від 31 травня 2021 року, винесену при примусовому виконанні судового наказу № 754/4032/21. Крім того, 23 червня 2023 року відповідач був на прийомі в державного виконавця Савенкової О.В., де був повідомлений про заборгованість і виконавець в його присутності перерахувала розмір боргу. Позивач також зазначає, що інформація по виконавчому провадженню є відкритою. В оскаржуваному рішенні суд дійшов до висновку, що відповідач здійснював системні платежі на утримання дитини на рахунок позивача. Проте, такий висновок не відповідає дійсності і спростовується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 30 червня 2023 року. Так, за березень 2021 року, квітень 2021 року, липень 2021 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, липень 2022 року, вересень 2022, листопад 2022 року, січень 2023 року, червень 2023 року, тобто за 10 місяців із 27 місяців, за які здійснювався розрахунок, відповідач не сплатив аліменти взагалі. За всі решту місяців існує значна заборгованість зі сплати аліментів. 05 липня 2023 року ОСОБА_3 погасив заборгованість. При цьому, останній не оскаржував ні саму по собі наявність боргу, ні його розрахунок, що свідчить про визнання заборгованості, а отже і своєї вини у неналежній сплаті аліментів, що призвело до виникнення заборгованості. Після здійснення розрахунку заборгованості від 30 червня 2023 року відповідач лише через 3 місяці, а саме, 20 вересня 2023 року подав заяву виконавцю про здійснення перерахунку. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та не порушив норми процесуального права, а твердження позивача про зворотнє є надуманими та необґрунтованими. Так, позовні вимоги ґрунтуються на розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 30 червня 2023 року у виконавчому провадження № НОМЕР_1, який є невірно обрахованим, виходячи із розрахунку заборгованості від 02 жовтня 2023 року, який є продовженим за липень, серпень, вересень 2023 року з наростаючим підсумком і є сукупною поточною заборгованістю. Так, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року у справі №754/4032/21 визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Деснянського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 02 жовтня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та скасовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 02 жовтня 2023 року, у тому числі за період з березня 2021 року по червень 2023 року у зв`язку з невідповідністю у графі «розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості» сумам згідно довідки із статистичною інформацією (за березень, квітень, травень, червень 2021 року). При цьому, ОСОБА_1 у справі №754/4032/21 була учасником, як стягувач, але не скористалась своїм правом на оскарження ухвали від 23 січня 2024 року. Крім того, стороні позивача після скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів під час розгляду справи роз`яснювалось право на зміну позовних вимог на підставі нового розрахунку заборгованості, але таким правом ні позивач, ні її представник, не скористались. Також представник зазначає, що судом першої інстанції у повній мірі досліджено обставини справи щодо добровільної сплати відповідачем аліментів на утримання дитини, зокрема, на рахунок позивача і державного виконавця. Таким чином, на думку відповідача, ним спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості, з чим і погодився суд першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконанні у Деснянському відділі державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу у справі № 754/4032/21, виданого Деснянським районним судом м. Києва 05 травня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно із заявою ОСОБА_1 від 23.06.2023 остання просить державного виконавця врахувати сплачені боржником аліменти 06.05.2021 - 2 750 грн., 19.05.2021 - 2 750 грн., 09.06.2021 - 2 763 грн., 02.08.2021 - 2 763 грн., 01.09.2021 - 2 777,71 грн., 30.10.2021 -2 736, 25 грн., 16.11.2021 - 2 736,25 грн., 16.11.2021 - 2 736,25 грн., 03.12.2021 - 2 736,25 грн. , 19.12.2021 - 2 736, 25 грн., 11.01.2022 - 1 309 грн., 07.02.2022 - 1 309 грн., 17.03.2022 - 1 400 грн., 17.03.2022 - 1 400 грн., 21.06.2022 - 1 300 грн., 12.08.2022 - 1 306,53 грн., 12.08.2022 -1 313,10 грн.,02.10.2022 - 1 313, 10 грн., 02.10.2022 - 1 319,70 грн.,01.12.2022 - 1 340 грн., 04.02.2023 - 1 340 грн., 04.02.2023 - 1 346,73 грн., 03.04.2023 - 1 353,50 грн., 20.05.2023 - 1 353,50 грн., 20.05.2023 - 1 360,30 грн. Із долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості станом на 30 червня 2023 року вбачається, що вказані сплачені кошти враховано у суму заборгованості. Постановою старшого державного виконавця Савенкової О.В. від 23 червня 2023 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_3 . Крім того, 23 червня 2023 року відомості про ОСОБА_3 внесено до Єдиного реєстру боржників. 30 червня 2023 року до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Кавалер С.В. подав заяву, яка зареєстрована за №15853, у якій останній просив надати йому розрахунок суми нарахованих та несплачених аліментів у рамках виконавчого провадження У відповідності до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів старшого державного виконавця Савенкової О.В. за судовим наказом № 754/4032/32, виданим 05 травня 2021 року Деснянським районним судом м. Києва, станом на 30 червня 2023 року за період з травня 2021 року по червень 2023 року сума заборгованості за сплати аліментів становить 142 907 грн. 72 коп. Посилаючись саме на вказаний розрахунок від 30 червня 2023 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з позов про стягнення пені (неустойки) зі сплати аліментів. Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, у відповідності з яким за період з березня 2021 року по червень 2023 року пеня (неустойка) складає 724 409 грн. 10 грн. При цьому, ОСОБА_3 у повному обсязі сплатив 142 907 грн. 72 коп. шляхом зарахування грошових коштів на рахунок Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із зазначенням платежу «ВП № НОМЕР_1, платник ОСОБА_3 », що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції про переказ готівки № 66303388 від 05 липня 2023 року. Вказана сума коштів була зарахована на рахунок стягувача ОСОБА_1 24 липня 2023 року, що підтверджується випискою по картці/рахунку ОСОБА_1 за період з 01 липня 2023 року по 31 липня 2023 року. Постановою старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенковою О.В. від 07 липня 2023 року знято арешт з усіх рахунків, що належать ОСОБА_3 . Крім того, постановою старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенковою О.В. від 07 липня 2023 року виключено відомості про ОСОБА_3 з Єдиного реєстру боржників. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що відповідач був обізнаний з 2021 року про примусове виконання судового наказу від 05 травня 2021 року, відкриття виконавчого провадження у Деснянському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та свідомо вчиняв заходи щодо невиконання рішення суду або неналежного його виконання. Також суд прийняв до уваги, що ОСОБА_3 після отримання даних щодо наявної заборгованості 05 липня 2023 було сплачено у повному обсязі заборгованість у розмірі 142 907 грн. 72 коп. Апеляційний суд по суті погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду. Згідно із частиною третьою статті 71 цього Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. У частині восьмій цієї статті зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 зазначеного Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, що містяться у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц. Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів. У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 316/639/18 зазначено, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне уточнити висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Як свідчать наявні матеріли справи, відомості про те, що ОСОБА_3 було відомо про існування судового наказу від 05 травня 2021 року до червня 2023 року, відсутні. Матеріали справи не містять даних про направлення боржнику ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадження №65606630 від 31 травня 2021 року, а також докази вручення йому процесуальних документів в межах зазначеного виконавчого провадження. Колегією суддів також враховано, що відповідачем після отримання даних щодо наявної заборгованості 05 липня 2023 року було сплачено у повному обсязі заборгованість у розмірі 142 907 грн. 72 коп. До цього, ОСОБА_3 здійснював платежі на утримання дитини безпосередньо на рахунок стягувача ОСОБА_1 , що не заперечувалось останньою. Крім того, ОСОБА_3 скористався своїм правом на оскарження наявного розрахунку у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року, яка набрала законної сили 08 лютого 2024 року у справі № 754/4032/21 визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Деснянського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенкової Олесі Володимирівни щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 02 жовтня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та скасовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 02 жовтня 2023 року, складений державним виконавцем Деснянського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савенковою О.В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Зі змісту даної ухвали вбачається, що у розрахунку заборгованості державного виконавця від 02 жовтня 2023 року вбачаються невідповідності у графі «розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості», а саме суми не відповідають довідці зі статистичною інформацією. Зокрема, у розрахунку заборгованості містяться відомості щодо середньої заробітної плати у березні 2021 року у розмірі 20 422 грн., квітні 2021 року - 20 422 грн., травні 2021 року - 19 287 грн., червні 2021 року - 20 455 грн., що не відповідають статистичним даним. Також, наявний розрахунок заборгованості не містить інформації щодо доходів скаржника, отриманих останнім від ТОВ «ФК «Елаєнс», ТОВ «Ейенді Солюшн» та ТОВ «ФК «Гелексі». Твердження в апеляційній скарзі на помилкове посилання суду першої інстанції на розрахунок заборгованості від 02 жовтня 2023 року, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на розрахунку заборгованості від 30 червня 2023 року апеляційний суд відхиляє, оскільки як було встановлено під час розгляду справи у рамках оскарження дій державного виконавця, відомості щодо середньої заробітної плати у березні 2021 року, квітні 2021 року, травні 2021 року, червні 2021 року не відповідають статистичним даним. Також розрахунок заборгованості не містить інформації щодо доходів скаржника, отриманих останнім від ТОВ «ФК «Елаєнс», ТОВ «Ейенді Солюшн» та ТОВ «ФК «Гелексі». Отже, судом встановлено, що розрахунок пені позивачем здійснено на підставі неналежного доказу, а саме невірного розрахунку заборгованості по аліментам. За таких обставин розмір пені, яку просить стягнути позивач, є недоведеним наявними у справі доказами, що є окремою достатньою підставою до відмови в задоволенні позову. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо відсутності вини в несвоєчасній сплаті аліментів у відповідача та невідповідності вимогам закону розрахунку заборгованості по аліментах, який позивачем взято за основу при здійсненні нарахування пені. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.