Постанова 4876 № 904/3220/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.11.2021 року м.Дніпро Справа № 904/3220/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021, ухвалене суддею Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 15.07.2021, у справі №904/3220/21 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг про стягнення 52 136 грн. 28 коп. ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 52 136 грн. 28 коп., з яких: плата за користування вагонами в сумі 48198,12 грн. та збір за зберігання вантажів в сумі 3938,16 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.2020 "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець регіональної філії "Придніпровської залізниці" АТ "Українська залізниця" в частині повної та своєчасної оплати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі №904/3220/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 48 198 грн. 12 коп. плати за користування вагонами, 3938 грн. 16 коп. збору за зберігання вантажів, судовий збір в сумі 2270 грн. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез"ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову в позові. Одночасно у змісті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду, яке мотивовано отриманням повного тексту рішення суду 26.07.2021. При цьому в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що: - позивачем до позовної заяви не було надано витягів з книг повідомлень за період дії наказів про затримку вагонів на підходах до станції Інгулець (на станціях Кривий Ріг - Західний, Марганець, Кривий Ріг - Головний) за період з 06.10.2020 по 19.10.2020, відповідно, не було доведено належним чином факт скупчення вагонів, що простоювали на станції на станції призначення Інгулець у період дії наказів, з вини Відповідача і що стали причиною затримки вагонів на станції підходу; - позивачем не долучено доказів щодо повноважень осіб, які підписали накази про затримку вагонів по станціям Кривий Ріг - Західний, Марганець, Кривий Ріг - Головний. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у відзиві на апеляційну скаргу (який поданий 13.10.2021 до відділення зв"язку) проти її задоволення заперечила, вважає рішення законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі з"ясування обставин справи і поданих у справі доказів. Звертає увагу, що доводи апеляційної скарги побудовані на недостатності доказів у справі, втім, вказує, що матеріали справи містять вичерпний перелік доказів, якими підтверджується скупчення вагонів на станції призначення Інгулець та неможливість в зв"язку з цим доставити спірні вагони, що і стало підставою нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу. Також, посилаючись на продовження карантину і норму п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням необхідності запиту інформації від структурних підрозділів, відпускну компанію, що ускладнює вчасне вчинення процесуальних дій, просить також відновити процесуальний строк, встановлений судом для подання відзиву на апеляційну скаргу, та прийняти цей відзив до розгляду. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів встановила наступне. Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. За приписами ч.4 ст.262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Частинами 1 та 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 1-7/158-09-3124: "Верховний Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. Також, до клопотання чи заяви повинні бути додані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами. " Так, в обґрунтування підстав пропуску на вчинення певної процесуальної дії - подання відзиву на апеляційну скаргу, позивачем вказано про продовження карантину, здійснено посилання на норму п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, зазначено про необхідність запиту інформації від структурних підрозділів, відпускну компанію, що ускладнює вчасне вчинення процесуальних дій. Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. З огляду на положення вказаної норми заявником має бути доведено відповідними доказами, що неможливість вчинення певної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв"язку з карантином. Втім, позивачем жодним доказом не підтверджено підстав, наведених у клопотанні. Відтак, позивачем жодним чином не обґрунтовано і не доведено, що саме обмеження впроваджені у зв"язку з карантином, відпускна компанія, вплинули на строк вчинення ним процесуальних дій. При цьому, колегія суддів наголошує, що попри те, що судом не здійснено направлення ухвали про відкриття провадження у справі учасникам процесу засобами поштового зв"язку у паперовій формі, судом здійснено направлення відповідного процесуального документу сторонами засобами електронного зв"язку: на електронну адресу позивача uz@uz.gov.ua, його регіональної філії - p.a-secretary@dp.uz.gov.ua, відповідача - info@ingok.com.ua. Також відповідну ухвалу суду вчасно розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99421243), зокрема ухвалу надіслано судом до Реєстру 07.09.2021, зареєстровано в реєстрі 08.09.2021 та опубліковано 09.09.2021. Згідно довідок Центрального апеляційного господарського суду ухвалу суду від 07.09.2021 доставлено до вищевказаних електронних скриньок отримувачів 07.09.2021. Таким чином, позивачем не роз`яснено причин пропуску строку і підстав, з яких заявник вважає ці причини поважними, не доведено відповідними доказами того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відтак, у поновленні строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу суд відмовляє та відповідний відзив до уваги судом апеляційної інстанції не приймається. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021, справу №904/3220/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Антонік С.Г. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через несплату судового збору у встановленому законом порядку і розмірі. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. 06.09.2021 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 18.08.2021, надійшла заява про усунення недоліків скарги до якого додано платіжне доручення №4500061092 від 25.08.2021 про сплату 3405,00 грн. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Антонік С.Г.) визнано причини пропуску строку на подання апеляційної скарги поважними та відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі №904/3220/21; зупинено дію рішення на час розгляду апеляційної скарги; з урахуванням суми спору вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. 20.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника структурного підрозділу "Служба комерційної роботи та маркетингу" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця, Позивач) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Власник колії, Відповідач) укладений Договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №ПР/М-20240/НЮдч (далі - Договір, а.с.30-33 т. 1). Відповідно до пункту 1 Договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця": стрілкою №5 до продовження станційної колії №3 та стрілкою №23 до продовження станційної колії №

2. Під`їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під`їзної колії є знаки "Межа під`їзної колії", які встановлено на продовженні колії №3 біля вхідного сигналу "НІ", на продовженні колії №2 біля вхідного сигналу "НІІ". Згідно з умовами пункту 4 Договору рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії. У пункті 5 Договору сторони погодили, що здавання вагонів для під`їзної колії здійснюється за повідомленням, які передає відповідальний працівник станції Інгулець по телефону відповідальному працівнику залізничного цеху ПРАТ "ІНГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форма ГУ-2. Відповідно до умов пункт 6 Договору вагони для під`їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій №1, 2, 3, ІV, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Всі вагони здаються на під`їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тон (пункт 7 Договору). Згідно з умовами пункту 10 Договору середньодобова переробна спроможність по основним вантажним фронтам наведена у додатку 1 до Договору. Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці. У пункті 11 договору сторони погодили, що для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 12,0 годин. Відповідно пункту 14 Договору власник колії сплачує залізниці: - за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; - за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; - інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами. Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД". Термін дії Договору №ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.2020 з 01.04.2020 до 31.03.2021 (включно). Доказів припинення чи визнання недійсним вказаного вище Договору сторонами суду не надано. З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2020 року на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК" були прийняті до перевезення порожні власні вагони. В перевізних документах станцією призначення зазначено станцію Інгулець Придніпровської залізниці. У зв`язку з тим, що на станції призначення Інгулець на той час мало місце скупчення вагонів, що прибули на адресу Відповідача раніше, і не були забрані ним на свою під`їзну колію, вантаж затримано на шляху прямування за наказами №№ 650, 646, 649 від 06.10.2020, № 653 від 07.10.2020, № 659 від 09.10.2020 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення. За цим фактом станціями затримки Кривий Ріг-Головний, Кривий Ріг-Західний, Марганець у порядку передбаченому п.п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №№ 30/31, 155/152, 19/20 від 06.10.2020, № 156/153 від 07.10.2020, № 158/155 від 09.10.2020, так і загальної форми ГУ-23 (№150, 163, 5432 від 06.10.2020, №151 від 07.10.2020, №153 від 09.10.2020) та станцією призначення Інгулець вручено представнику комбінату повідомлення про затримку цих вагонів. Накази на початок і кінець затримок надавались враховуючи наявність (відсутність) затримок в просуванні вагонів, які слідують на адресу підприємства, з метою уникнення заторів на шляху прямування через скупченість вагонів на станції призначення з вини цього підприємства. Інформація про акти загальної форми ГУ-23, які були складені про несвоєчасне забирання ПрАТ "ІнгулецькийГЗК" вантажу, що надійшов на його адресу, з колій станції Інгулець та підписані ним без: заперечення. Акти загальної форми складені на станції Інгулець за весь час затримки вагонів на станцій підходу Кривий Ріг-Західний до станції призначення по наказу № 646 за період з 17год. 18хв. 06.10.2020 по 11год.55хв. 08.10.2020. Акти загальної форми складені на станції Інгулець за весь час затримки вагонів на станції підходу Марганець до станції призначення по наказу № 649 за період з 17год.36хв. 06.10.2020 по 13год.05хв. 08.10.2020. Акти загальної форми складені на станції Інгулець за весь час затримки вагонів на станції підходу Кривий Ріг-Головний до станції призначення по наказу № 650 за періоду 17год.56хв. 06.10.2020 по 21 год. 10 хв. 06.10.2020. Акти загальної форми складені Інгулець, за весь час затримки вагонів на станції підходу Кривий Ріг Західний до станції призначення по наказу № 653 за період з 03год.44хв. 07.10.2020 по 11год.55хв. 08.10.2020. Акти загальної форми складені на станції Інгулець за весь час затримки вагонів на станції підходу Кривий Ріг Західний до станції призначення по наказу № 659 за період з 05год.05хв. 09.10.2020 по 07год.25хв. 09.10.2020. По наказу № 649 комерційним відділом зроблено перерахунок плати за користування вагонами за час користування, який підтверджено актами загальної форми ГУ-23. По прибуттю на станцію призначення вагонів на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК у відповідності з п.4 Правил користування вагонами, вантажоодержувача було повідомлено про прибуття та готовність подавання вагонів залізницею, про що зроблені відповідні записи в книзі ф.ГУ-2. Але, прибулі на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК" вагони своєчасно не забрані ним на під`їзну колію, про що складені акти загальної форми ГУ-23 №№ 3936, 3938, 3939, 3942, 3945, 3946, 3951, 3954, 3955, 3958 від 07.10.2020, №№ 3961, 3963, 3967, 3970, 3971 від 08.10.2020, № 3982 від 09.10.2020. Про прибуття вагонів на адресу відповідача, Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" своєчасно повідомлено залізницею, що підтверджується повідомленнями про затримку вагонів. Несвоєчасне забирання з колій станції Інгулець одержувачем ПрАТ "Інгулецький ГЗК", вантажів які прибували на його адресу є порушенням вимог п.3.3 Правил видачі вантажу та ст.ст.46,47,125 Статуту залізниць України та п.5 Договору № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.2020. Несвоєчасне вивільнення відповідачем колії станції Інгулець Придніпровської залізниці від вантажу, який вже прибув на його адресу, унеможливило виконання залізницею зобов`язань за договором на перевезення. Через затримку вагонів на станції призначення і на підході до неї з вини відповідача, була знижена пропускна спроможність для перевезення інших поїздів. Після прибуття спірних вагонів, станцією призначення Інгулець на підставі актів ф.ГУ-23а, ф.ГУ-23 складених станціями Кривий Ріг-Головний, Кривий Ріг-Західний, Марганець через затримку вагонів з вини відповідача на підставі наказів №№ 650, 646, 649 від 06.10.2020, № 653 від 07.10.2020, № 659 від 09.10.2020 нарахована плата за користування вагонами згідно відомостей ГУ-46 №№ 07109424, 07109425, 08109427, 08109439, 09109441, 09109442, 09109446, 09109448, 10109449, 10109451, 10109452, 10109455, 10109456, 10109457, 10109458, 10109459, 11109460, 11109461, 11109462, 11109463, 11109468, 12109469, 12109471, 14109477, 14109480, 19109489, 26119751 на загальну суму 48 198,12грн. (з ПДВ) та збір за зберігання вантажу по накопичувальним карткам ф.ФДУ-92 №№ 09109057, 13109059 в сумі 3 938,16грн. (з ПДВ) на загальну суму 52136,28грн. (з ПДВ). Вищезазначена сума розрахована з урахуванням наявності актів ф.ГУ-23, які підтверджували затримку вагонів на коліях станції призначення за весь час затримки вагонів на підходах до станції призначення. Відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальні картки ф. ФДУ-92 відповідачем було підписано із запереченнями. Відповідач нараховану плату за користування спірними вагонами у розмірі 48198,12 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 3938,16 грн не сплатив, що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд виходив із доведеності позивачем належними та допустимими доказами вини відповідача у зайнятості колій на станції призначення Інгулець, в зв`язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під`їзну колію, зокрема: актами загальної форми ГУ-23, складеними станцією призначення Інгулець Придніпровської залізниці, повідомленнями про прибуття вагонів, переданими відповідачу, зареєстрованими в Книзі повідомлень форми ГУ-2, складеними станцією Інгулець, відомостями про нарахування плати за користування вагонами форми ГУ-46, за якими нарахована плата за користування вагонами та накопичувальними картками, в яких розрахований збір за зберігання вантажу. При цьому відсутність своєї вини, за якою відповідач звільняється від відповідальності за нормами ст.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, відповідачем не доведено. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. При розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19. Аналізуючи відносини сторін, колегія суддів зазначає, що вони виникли із договору перевезення, що регламентований главою 64 підрозділу 1 розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, спеціальними нормативними актами у сфері перевезення. Відповідно ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з ч. 2 ст. 908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Положеннями статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, залізниця зобов`язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення. Відповідно до ст. 46, 47 Статуту залізниць України, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов`язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання. Для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії (ст. 64 Статуту). Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Згідно ст. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі. При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від у справі № 904/7360/17. Збір за зберігання вантажу нараховується згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної. Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 11.08.2021 №418 "Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.08.2021 за № 1070/36692, до тарифів, плат та зборів, що вказані у розділах II і III Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3,

023. Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. Згідно п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.02.1999 №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23. Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями. Відповідно п. 6, 7 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Час користування вагонами на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях. За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Згідно п. 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. За приписами п. 13 Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Згідно з п. 14 Правил розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством. Пунктом 15 Правил передбачено, що за час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків. Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 №205 "Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.03.2019 за № 320/33291, до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3,023. За статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Згідно пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що після прибуття вагонів на станцію призначення Інгулець Придніпровської залізниці позивач своєчасно, відповідно до пункту 5 договору, повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 (т.1, а.с. 139-152). Факт скупчення вагонів на станції призначення Інгулець доведений позивачем актами загальної форми ГУ-23: №№ 3936, 3938, 3939, 3942, 3945, 3946, 3951, 3954, 3955, 3958 від 07.10.2020, №№ 3961, 3963, 3967, 3970, 3971 від 08.10.2020, № 3982 від 09.10.2020 (а.с.123-138, т.1), в яких вказаний час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. За весь час затримки спірних вагонів на підставі актів загальної форми ГУ-23 та згідно з Тарифним керівництвом № 1 позивачем розрахована плата за користування спірними вагонами за Відомостями форми ГУ-46 №№ 07109424, 07109425, 08109427, 08109439, 09109441, 09109442, 09109446, 09109448, 10109449, 10109451, 10109452, 10109455, 10109456, 10109457, 10109458, 10109459, 11109460, 11109461, 11109462, 11109463, 11109468, 12109469, 12109471, 14109477, 14109480, 19109489, 26119751 на загальну суму 48 198,12грн. (з ПДВ) та збір за зберігання вантажу по накопичувальним карткам ф.ФДУ-92 №№ 09109057, 13109059 в сумі 3 938,16грн. (з ПДВ) на загальну суму 52136,28грн. (з ПДВ) (а.с. 38-93, т.1). Розрахунок плати за користування вагонами здійснений позивачем правильно, відповідно до вимог чинного законодавства. За цих обставин, з урахуванням наведених правових положень, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за користування вагонами у розмірі 48198,12 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 3938,16 грн, що є підставою для задоволення позовних вимог. Колегією суддів визнані безпідставними доводи скаржника про те, що позивачем під час розгляду справи не було надано витягів з книг повідомлень за період дії наказів про затримку вагонів на підходах до станції Інгулець з 06.10.2020 по 19.10.2020. Так, відповідно до ст.ст.74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. В рамках справи, що розглядається, документальними підставами вимог про стягнення спірної суми є акти ф. ГУ-23 №№ 3936, 3938, 3939, 3942, 3945, 3946, 3951, 3954, 3955, 3958 від 07.10.2020, №№ 3961, 3963, 3967, 3970, 3971 від 08.10.2020, № 3982 від 09.10.2020, якими підтверджується зайнятість колій на ст. Інгулець на час видачі спірних наказів. Отже, лише незгода зі змістом спірних наказів, без підтвердження належними та допустимими доказами, не свідчить про відсутність вини відповідача у затримці вагонів. Водночас, позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення вказаних обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу. Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав. При цьому доказами вини відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення Інгулець та правомірності дій залізниці щодо видання наказів, перелічених вище у цій постанові, є: акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів ф. ГУ-23а, повідомлення про затримку вагонів, накази на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 та накладні, оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п. п. 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст. ст. 119, 125 Статуту залізниць України, Договору сторін. Згідно матеріалів справи і встановлених судом першої інстанції обставин, позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) ПрАТ "Інгулецький ГЗК" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог. Також, матеріалами справи підтверджується, що станціями призначення та затримки оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки (початок і кінець затримки), згідно із Тарифним керівництвом №1 розрахована плата за користування спірними вагонами у розмірі 48198,12 грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 3938,16 грн. Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під`їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника. Натомість доказів повідомлення відповідачем позивача відповідно до п. 8 Договору про готовність вагонів до забирання матеріали справи не містять. Таким чином, матеріали справи свідчать, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46, 47 Статуту. Згідно з ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (п.8 договору). Згідно з абз. 5 п. 12 Інструкції оформлення затримки поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці, (затвердженої наказом начальника залізниці №75/Н від 08.02.2011) при поновленні приймання вагонів вантажовласником, зі станцій затримки у першу чергу повинні відправлятись вагони, які вказані у заявці вантажовласника, з урахуванням поїзної обстановки на дільниці, а за відсутності заявки - враховувати можливість відправлення вагонів, які були затримані першими. Вантажоодержувач повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передавання на під`їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на станції призначення більше нормативного часу і не забиралися на під`їзну колію. Порядок нарахування плати за користування вагонами визначений в Правилах користування вагонами і контейнерами, де зазначено: - п.12: "Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година."; - п.6: "Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника." Тобто, вагони, які затримані по наказах на станціях підходу та призначення з вини вантажовласника - знаходяться у користуванні вантажовласника. У такому разі, плата за користування вагонами обчислюється за загальний час (з часу передачі наказу на затримку вагонів до часу закінчення затримки на підході до станції призначення, згідно наказу) + (час від початку затримки до часу закінчення затримки на коліях станції призначення). Плата за користування вагонами розраховується на підставі вимог ст.ст.119, 125 Статуту залізниць України, п.п.3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, Розділу V Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтрансу №551 від 15.11.1999. Наявність вільних під`їзних колій на станції за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором та вказаними нормативними документами заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення. Також слід наголосити, що зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних, вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо. Підпунктом 14.2.1. пункту 14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України (затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язків України від 31.08.2005 №507) визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції. Відповідно до п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411) черговий по станції зобов`язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів. Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання. Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій з прибуття та відправлення поїздів всі колії станції повинно бути зайнято. Отже, на станції призначення, окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.06.2018 у справі №904/7535/17 та колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі №908/1925/19, від 23.06.2020 у справі №908/1746/19, від 06.04.2020 у справі №908/1417/19. Крім того, колегія суддів зауважує, що пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Причина звільнення від плати за користування загонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами). Як вбачається з відомостей плати за користування загонами, у графі "примітка" містяться лише поодинокі зазначення який тип вагону (власний/орендований), даних щодо інших даних графа "примітка" не містять. Також, не заповнений пункт 9 "... відповідальність залізниці та форс - мажор" графи "Час користування, год., хв.". При цьому, при підписанні представником відповідача відомостей, зауважень щодо вищевказаних граф не зафіксовано. В свою чергу, зауваження Відповідача в актах форми ГУ-23 та відомостях плати за користування вагонами, складених залізницею, не є належним доказом вини залізниці, оскільки такі зауваження позбавляють залізницю лише можливості списати плату у безспірному порядку, в той час, як в судовому порядку Відповідач має довести належними та допустимими доказами обґрунтованість своєї незгоди з актами і відомостями плати за користування вагонами. Отже, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження вживання відповідачем передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, вбачається вина останнього у такому скупченні, внаслідок чого спірні вагони затримувалися на станції призначення. Відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано доказів того, що він мав можливість прийняти спірні вагони, а також не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для відмови у позові з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами. Отже, вимоги позивача про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є правомірними та правильно задоволені судом першої інстанції. Слід також наголосити, що накази на затримку вагонів складені позивачем у відповідності до вимог п.п.9,10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, в той час, як в підтвердження своєї правової позиції та спростовування правомірності складання наказів відповідачем не надано жодного доказу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Оскільки загальна ціна позову становить 52136,28 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі № 904/3220/21 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі №904/3220/21 - залишити без змін. Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.11.2021. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя М.О. Дармін Суддя С.Г. Антонік