Постанова 4818 № 626/1700/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 4 листопада 2021 року м. Харків справа №626/1700/20 провадження №22ц/818/3613/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Бурлака І.В., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання Сабельнік Б.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи, які не завляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Мошкова Надія Олексіївна, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 березня 2021 року в складі судді Рибальченко І.Г., У С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Красноградського районного нотаріального округу (далі - ПН КРНО) Харківської області Мошкова Н.О., яким просила встановити факт ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язку щодо утримання свого батька, померлого спадкодавця ОСОБА_5 . Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також на 1/2 частину автомобіля Citroen Jumper, державний номер НОМЕР_1 . Крім позивача, спадкоємцями за законом після померлого є його діти: відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 . Відповідач, маючи матеріальну можливість і розуміючи свій обов`язок та необхідність свого батька, ухилявся від своїх обов`язків по догляду за ним та його утриманням. Встановлення цього факту усуне відповідача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , оскільки відповідно ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Позивач вказала, що відповідач жодного разу не надав допомоги спадкодавцю як повнолітня дитина, допомоги на поховання не надавав, цікавився лише майном, що залишилось після смерті батька. При цьому ОСОБА_5 належно виконував свій батьківський обов`язок щодо відповідача, від його матері - колишньої дружини померлого жодних претензій до нього не було, зокрема, з позовом про стягнення аліментів тощо до суду не зверталась, а отже допомога, яку їй надавав колишній чоловік, повністю її задовольняла та дозволяла належним чином утримувати дитину, якою був відповідач. Про ухилення відповідача від утримання батька свідчить те, що він взагалі не цікавився його життям і здоров`ям, хоча і мешкав недалеко. Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 10 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що судом з пояснень сторін, допитаних в судовому засіданні свідків встановлено, що відповідач приймав участь у житті свого батька та відвідував його в період хвороби, крім того з 01.09.2018 до 30.09.2018 працював на посаді комерційного директора ФОП ОСОБА_6 , яка є тещею спадкодавця, вживав заходів для його лікування в межах своїх фінансових можливостей, зокрема ОСОБА_7 за рецептом отримувала ліки в КПОЗ "ЦРА №102" для ОСОБА_5 . Судом також встановлено, що дохід відповідача за 2018 рік склав 3723 грн., які були отримані у вересні після смерті батька, родина позивача мала достатньо коштів для утримання ОСОБА_5 під час хвороби. Зокрема нерухоме майно, співвласником якого був покійний, згідно висновку про його вартість коштує 309900 грн, а транспортний засіб - 69778,45 грн., дружина і дочка спадкодавця були працездатними, ОСОБА_5 був пенсіонером і отримував пенсію.Відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що мала місце винна поведінка ОСОБА_2 , який усвідомлював свій обов`язок та мав можливість його виконувати, але не вчиняв необхідних дій, а спадкодавець потребував допомоги саме від відповідача ОСОБА_2 , а останній, у свою чергу, умисно ухилявся від надання такої допомоги, що могло б бути підставою для усунення від права на спадкування. Відповідач надавав своєму батьку ОСОБА_5 матеріальну допомогу та підтримку в силу своїх можливостей, що не може свідчити про його винну поведінку та свідоме ухилення від виконання встановленого законом обов`язку щодо надання допомоги спадкодавцю. На підставі викладеного суд дійшов висновку про невстановлення факту ухилення повнолітнього сина від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, якою просить рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10.03.2021 скасувати і постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обгрунтована невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що наведені в оскаржуваному рішенні посилання суду на постанови Верховного Суду є правомірними лише частково, оскільки вони стосуються загального регулювання предмету доказування в аналогічних справах, однак не містять обов`язку суду на визначення доказової бази та відповідного обґрунтування своєї позиції по справі. Визначення конкретних обставин по справі відбувається судом індивідуально. Як зазначив суд, дружина відповідача дійсно одного разу отримала ліки для спадкодавця, однак кошти для цього були надані позивачем. Докази щодо доходів відповідача за 2018 рік та вартості спадкового майна в даній категорії справ не можуть бути використані судом, оскільки стосуються часу, коли ОСОБА_5 вже помер, а предметом спору є виконання обов`язку спадкоємцем під час перебування в безпорадному стані спадкодавця до дня смерті. Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 пояснили, що відповідач не надавав допомоги померлому під час хвороби, відносини між батьком і сином були складними, відповідач належним чином утримував себе, а отже мав можливість допомагати батьку. При цьому суд не вказав про критичне ставлення до цих показань, вони суперечать іншим доказам по справі або не відповідають вимогам процесуального закону, тобто не виконав вимоги процесуального закону щодо відхилення показів свідків як наданих доказів з мотивуванням такого відхилення. Покази свідка ОСОБА_11 апелянт вважає поверхневими, оскільки вони не містять конкретики. Щодо висновку суду про відсутність у відповідача фінансової можливості допомагати батьку - в цій частині відсутня належна аргументація. При цьому, під час хвороби батька відповідач їх, одягався, робив собі МРТ, купив собі веломашину за 10000 грн., однак матеріальної допомоги батьку не надавав, не зважаючи на його неодноразові прохання. Можлива економія відповідача на собі дозволила б спрямувати ці кошти на лікування або полегшення стану ОСОБА_5 . Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Згідно довідки про причину смерті, ОСОБА_5 помер внаслідок раку простати. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва та 1/2 частину автомобіля Citroen Jumper. Довідкою підтверджується, що ОСОБА_5 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав в АДРЕСА_2 , разом з ним були зареєстровані дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_3 , теща ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.07.2020, ПН КРНО ОСОБА_12 посвідчила, що на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_5 є його: дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 . Спадщина складається з 1/2 частки матеріалів, обладнання , які були використані в процесі будівництва об`єкта, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (незавершеного будівництва). Свідоцтво на право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна видано ОСОБА_2 . Відповідно наданих виписок з медичної документації, лабораторних досліджень, протоколів МРТ-досліджень, результатів аналізів, фіскальних чеків, ОСОБА_5 тривалий час лікувався, на що були витрачені за розрахунками позивача 99490 грн. Довідкою №28 від 05.11.2020 за підписом завідуючого Комунального підприємства охорони здоров`я «Центральна районна аптека №102» підтверджено, що 19.04.2018 за рецептом на ім`я ОСОБА_5 було відпущено Морфіну 2/х 1 мл в кількості 20 ампул ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 176). Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, 29.01.2010 між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний запис №69. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 присвоєно прізвище ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 175). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Київським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харків, Україна, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_5 (батько) і ОСОБА_15 (мати), про що зроблено відповідний запис за №03 (т. 1, а.с. 172). Під час розгляду справи судом першої інстанції в судовому засіданні в якості свідків були допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , показанням яких суд дав належну оцінку. Статтями 1216-1218, 1222, 1223 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Статтею 1261 ЦК України визначено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Статтею 1224 ЦК України передбачені випадки усунення від права на спадкування. Так, абзацом 2 частини 3 указаної статті визначено, що не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Відповідно до частин 5, 6 даної статті за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Пунктом 6 указаної постанови роз`яснено, що правило абзацу 2 частини 3 статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини 5 статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №712/4709/15 (провадження №61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі №321/1573/17 (провадження №61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі №676/5086/15-ц (провадження №61-25032св19). Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Зазначене питання неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду, зокрема у постановах від 21 березня 2018 року у справі №337/6000/15-ц (провадження №61-1302св18) та від 04 липня 2018 року у справі №404/2163/16-ц (провадження №61-15926св18), де зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. При цьому відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Відповідно до частин 1, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що за життя спадкодавець ОСОБА_5 хворів, у зв`язку з чим його дружина ОСОБА_1 здійснювала догляд за чоловіком, який потребував стороннього догляду. Також позивачем не надано доказів, що нею були витрачені грошові кошти на лікування чоловіка саме в зазначеному нею розмірі, і щомісячні витрати перевищували сукупний розмір доходів позивача та її чоловіка. Матеріали справи не містять довідок про доходи сторін та померлого ОСОБА_5 . При цьому, матеріали справи містять звіт про незалежну оцінку об`єкта незавершеного будівництва (т. 1, а.с. 14-19), згідно якого нерухоме майно, співвласником якого був спадкодавець, становить 309900 грн. Згідно звіту (акту) про оцінку колісного транспортного засобу №8-1 від 09.07.2020 (т. 1, а.с. 24-25), вартість належного ОСОБА_5 транспортного засобу становить 69778,45 грн. Крім того, в ході розгляду справи позивач не довела, що ОСОБА_5 звертався саме до відповідача ОСОБА_2 з проханням про допомогу, догляд та утримання, від чого останній ухилявся. З матеріалів справи вбачається, що під час хвороби допомогу ОСОБА_5 надавала позивач, про що свідчать надані нею на підтвердження оплати медикаментів та медичних послуг, необхідних для лікування хворого спадкодавця, чеки. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що померлий потребував допомоги саме від відповідача, оскільки позивачем визнається та матеріалами справи підтверджено отримання спадкодавцем допомоги від самого позивача. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22 лютого 2021 року у справі №495/9325/18. Отже, ОСОБА_1 не надала до суду будь-яких переконливих та об`єктивних доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, а саме, доказів, які б підтверджували його винну поведінку, яка б свідчила, що спадкодавець у зв`язку із безпорадним станом потребував допомоги саме відповідача, звертався за допомогою до нього, а останній відмовив у наданні такої допомоги. У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №404/2163/16-ц зроблено висновок про те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних, допустимих та безспірних доказів, що є його процесуальним обов`язком щодо ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача. Вирішуючи даний спір суд першої інстанції правильно виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в порушення приписів норм процесуального права щодо обов`язку доказування і подання доказів, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спадкодавець потребував допомоги саме відповідача, а останній свідомо ухилявся від надання такої допомоги спадкодавцю у зв`язку з його безпорадним станом. На підставі викладеного, з урахуванням встановлених судом обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту ухилення відповідача від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин; були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується апеляційний суд. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду - без змін. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення, судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 388-390, 391 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 березня 2021 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 4 листопада 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді І.В. Бурлака О.В. Маміна