Постанова 4809 № 404/5365/20

ПОСТАНОВА Іменем України 30 травня 2024 року м. Кропивницький справа № 404/5365/20 провадження № 22-ц/4809/423/24 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді - Головань А.М., Письменний О.А., за участю секретаря судового засідання Зубіцької Н. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; відповідач - ОСОБА_3 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Озерна Олена Петрівна, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Озерної Олени Петрівни про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2023 року (суддя Кулінка Л.Д.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частку спадкового майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало батькові позивача - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на все його майно, у встановлений законом шестимісячний строк він звернувся до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Озерної Олени Петрівни, з заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом заведена спадкова справа від 19.09.2019 №09/2019. Спадкоємцями померлого являється, крім позивача, також: дружина - ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_5 . Спадкоємець ОСОБА_5 відмовилась від прийняття спадщини на користь своєї матері. Вказує, що 25.08.2020, як спадкоємець за законом звернувся до нотаріуса для завершення процедури оформлення спадщини, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, однак документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно у позивача відсутні, у зв`язку з чим нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, про що винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.08.2020 №70/02-31. Йому достовірно відомо, що будинок АДРЕСА_1 , в якому проживав його батько належав йому і його двоюрідній сестрі - ОСОБА_3 в рівних частках. Щодо земельної ділянки, то вона має відповідати ідеальним часткам в володінні житла, тобто, також в рівних частках власників. Про інше рухоме, нерухоме майно, заощадження, зберігання, вклади, тощо, які б належали спадкодавцю - зазначає, що йому не відомо. Вказує, що не може реалізувати своє право на спадщину, яка визначена йому законом, а тому звернувся до суду із відповідним позовом. Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 подала зустрічний позов, яким просить усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування зустрічного позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_4 , спадкоємцями за законом якого є вона, його дружина - ОСОБА_2 , його дочка ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Спадкодавець важко хворів і його доглядом, забезпеченням ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням займались близькі люди, зокрема, вона як його дружина, та їх спільна донька ОСОБА_5 . Про безпорадний стан чоловіка було відомо ОСОБА_1 , проте він жодного разу не приїжджав до батька, вона особисто неодноразово зверталася до нього за допомогою, будь-якої матеріальної чи іншої допомоги він не надавав. Позивач відповідав, що йому байдуже, так як він коштів не має, окрім того, не має і вільного часу побути з батьком. На лікування чоловіка вона займала кошти в борг, через соціальні мережі просила допомоги у чужих людей, які також надавали посильну допомогу. Борги повертали разом з донькою. Позивач не приймав участі в похованні батька. Так як її чоловік - ОСОБА_4 був онкохворим, переніс операцію, протягом останнього року життя, потребував сторонньої допомоги та піклування, його доглядом, утриманням та піклуванням позивач не займався і не бажав цього робити, хоча мав таку можливість, отже відповідач вважає, що відповідно до частини 5 статті 1224 Цивільного кодексу України, за рішенням суду позивач має бути усунений від права на спадкування за законом після смерті спадкодавця (а.с.68-70 том 1). Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 березня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про усунення від права спадкування за законом, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Об`єднано в одне провадження вимоги за зустрічним позовом з первісним позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Озерної Олени Петрівни, про визнання права власності в порядку спадкування за законом (а.с.132 том 1). Позиція відповідача ОСОБА_3 . Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 березня 2021 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 (вх. №5152 від 10.02.2021), про залишення позову без розгляду, відмовлено (а.с.130 том 1). Короткий зміст відзиву позивача на зустрічну позовну вимогу. ОСОБА_1 подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якій заперечує щодо задоволення вимог ОСОБА_2 , зазначає, що з початку 2017 року, по теперішній час, перебував у скрутному матеріальному стані, є безробітнім, має незначні підробітки на підсобних роботах, які ледве забезпечують щомісячне проживання та оплату комунальних послуг. Будь-якого майна (нерухомості, земельних паїв, банківських вкладів) із яких можна отримати дохід не мав, і відповідно допомога по догляду за батьком була обмежена матеріальним станом. Під час зустрічей із батьком, передавав йому готівкою певні суми коштів, враховуючи свій матеріальний стан, при цьому його жінка ОСОБА_2 , жодного разу не була присутня під час вказаних зустрічей. Постійно перебував з батьком на зв`язку та за його проханням регулярно приходив та допомагав у побуті. Він жодним чином не ухилявся від надання допомоги, оскільки у них із батьком не було жодних розмов чи претензій з даного приводу. В матеріалах справи відсутні докази того, що за життя батько звертався до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на його утримання, заяв до органу соціального захисту щодо ухилення від надання допомоги як повнолітньої дитини, або інших зобов`язань передбачених Сімейним кодексом України не подавав. Надані епікризи не можуть свідчити про безпорадний стан спадкодавця, зумовлені тяжкою хворобою, внаслідок чого він потребував постійного нагляду та сторонньої допомоги. Спадкодавець мав власне житло, в якому проживав разом зі своєю дружиною, мав постійний догляд дружини, мав їжу, мав догляд за речами, підтримку та піклування. Самостійно пересувався, міг забезпечити себе необхідним, а тому не перебував в безпорадному стані. Матеріальний стан спадкодавця дозволяв йому самостійно забезпечувати себе всім необхідним та відкладати певні збереження. Батько за життя жодного разу не висловлювався про надання йому допомоги та не звертався до нього як до сина, за якимось певним видом допомоги, яка б могла бути викликана саме безпорадним станом вважає зустрічні вимоги безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах права (а.с.162-166 том 1). Позиція третьої сторони Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Озерна Олена Петрівна письмовою заявою зазначила, що вона як нотаріус, будь-яким чином не пов`язана з правовими відносинами, які мають місце між сторонами по справі. (а.с.247-248 том 1). Судове рішення Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2023 року в первісному позові ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Озерної Олени Петрівни, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , про усунення від права спадкування за законом, задоволено. ОСОБА_1 усунуто від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Суд виснував, що відповідачем в повному обсязі та беззаперечно доведено та в свою чергу позивачем не спростовано, що померлий спадкодавець ОСОБА_4 дійсно мав тяжку хворобу та перебував у безпорадному стані, а отже потребував допомоги як матеріальної так і фізичної, зокрема і від свого сина. Апеляційна скарга Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, якою просить рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 15.11.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог. Вказав, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновок здійснений без дотримання положень законодавства. Так, суд залишив поза увагою та не дослідив матеріальну складову матеріального стану позивача та його можливість надавати матеріальну допомогу спадкодавцю. Медична документація свідчить про наявність хвороб у спадкодавця, однак жоден із документів не вказує про неможливість спадкодавця за життя здатності до самостійного обслуговування, пересування або стану обмеженої дієздатності. Не з`ясовувався матеріальний стан померлого, зайняття ним підприємницькою діяльністю та отримання соціального забезпечення. Закон не визначає в якому обсязі кожен зі спадкоємців має утримувати спадкодавця за життя, який мав фізичну допомогу від сім`ї, з якою постійно проживав. Суд виснував про безпорадний стан ОСОБА_4 з медичної документації, які таких висновків не містять. Суд не встановив, якої саме допомоги спадкодавець потребував від позивача, відсутні докази, що в допомозі було відмовлено. Не з`ясовано які доходи мав позивач, який перебуває в скрутному становище, перебивається незначними заробітками. Відзив на апеляційну скаргу Адвокат Курлейко О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала відзив, яким просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Мотиви відзиву аналогічні обґрунтуванню зустрічного позову, конкретизовані доказами, які суд при ухваленні рішення прийняв до уваги, спростовуються доводи апелянта. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою суду від 01 березня 2024 року відкрито провадження у даній справі; встановлено строк для подачі відзиву. 04 березня 2024 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 11 квітня 2024 року, про що постановлено відповідну ухвалу. Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року продовжено ОСОБА_2 , строк, встановлений в ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 01 березня 2024 року для подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в даній справі. Протокольною ухвалою суду від 11 квітня 2024 року оголошено перерву у справі до 30 травня 2024 року Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с.69, 75-78 том 2). Позиція учасників справи в суді апеляційної інстанції Позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_3 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Озерна О.П.,в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 69, 75-78 том 2 ). В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Щедров О.Р. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Обставини встановлені судом Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30 липня 1975 року, виданого міським відділом ДРАЦС міста Кіровоград, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.7 том 1). Позивач є сином спадкодавця - ОСОБА_4 . Центральним відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського міськвиконкому 29 січня 1999 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №

40. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_4 , дружини: ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 29.01.1999 року (а.с.81 том 1). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 21 червня 1993 року, виданого Палацом новонароджених батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.81 том 1). Внаслідок укладення шлюбу дочка спакодавця змінила прізвище. Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області 28 квітня 2012 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , про що складено актовий запис №

187. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_11 , дружини: ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00024342783 (а.с.100-103 том 1). Кіровоградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 01 червня 2016 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що складено відповідний актовий запис №

249. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_14 , дружини: ОСОБА_5 (а.с.99 том 1). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 06.09.2019, виданого Кропивницьким міським відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що складено відповідний актовий запис № 2366 (а.с.77 том 1). 19 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Озерної Олени Петрівни з заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.78 том 1). 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Озерної Олени Петрівни з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.90 том 1). ОСОБА_5 , 24 жовтня 2019 року подано приватному нотаріусу Кропивницького міського нотаріального округу Озерній Олені Петрівні заяву про відмову від прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь своєї матері ОСОБА_2 (а.с.94 том 1). Згідно довідки № 642 від 28.09.2019 виданої Квартальним комітетом № 25 Фортечного району міста Кропивницького, про те, що ОСОБА_4 з 12.09.2000 року по день свої смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Інші зареєстровані особи за цією адресою відсутні (а.с.89 том 1). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.08.2020 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Озерною Оленою Петрівною відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова мотивована тим, що документи, які підтверджують право власності на спадкове майно, спадкоємцем ОСОБА_1 для оформлення спадщини надані не були (а.с.106-107 том 1). Матеріали цивільної справи містять належним чином завірену копію спадкової справи, №09/2019 заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.76-127 том 1). За інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 57609560 від 19.09.2019 року, заповіти та спадкові договори після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні (а.с.85 том 1). Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 57609508 від 19.09.2019 року спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні (а.с.86 том 1). Згідно епікризів-виписок із медичної картки стаціонарного хворого № 9087, № 1023, № 10034, № 1396, ОСОБА_4 встановлено діагноз: деформуючий артроз лівого колінного суглоба II-III ступенів. Хронічний синовііт. Виражений больовий синдром лівого колінного суглобу. Деформуючий артроз правового кульшового суглобу III ступенів. Комбінована контрактура правого кульшового суглобу. Порушення функції правого кульшавого і лівого колінного суглобів, опори та ходи II ступенів (а.с.112-115 том 1). Згідно висновку ультразвукового дослідження у ОСОБА_4 наявна гіпертрофія міокарда ЛЖ, признаки склеротичних змін створок АК, стінок аорти. Регуртація на МК. Діастолічна дисфункція ЛЖ. Скорочення міокарда збережено. Тахікардія (а.с.120-121 том 1). Відповідно до висновку мультизрізової комп`ютерної томографії у ОСОБА_4 виявлено признаки очагового ураження S8 в обох легенях (найбільш вірогідніше ділянки локального пневмофіброза) - потребує динамічного спостереження. Косвені признаки хронічного бронхіту. Кардиомегалія. Аортокоронасклероз, легенева гіпертензія. Остеохондроз, деформований спондилез грудного відділлу хребта. Об`ємні утворення лівої нирки. Жировий гепатоз (а.с.122-123 том 1). Згідно довідок Обласного клінічного онкологічного центру ОСОБА_4 було встановлено діагноз: злоякісне утворення гортані (а.с.118, 124 том 1). Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 911 від 06.09.2019 року ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 від злоякісного новоутворення гортані (а.с.117 том 1). Позиція апеляційного суду Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Отже, вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню. Мотиви апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, суд апеляційної інстанції вказує наступне. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. В порядку частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Спір порушений за позовами спадкоємців померлого з приводу спадкового майна, позивач просить визнати за ним право власності на спадок, відповідач усунути від спадкування. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Судом першої інстанції встановлено, що сторони є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач син померлого, відповідач дружина. Донька померлого відмовилася від спадку на користь матері. Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Положення частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Вказані правові висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 4 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 2 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 1 квітня 2021 року у справі № 760/8781/17-ц (провадження № 61-18807св20). Згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Судом встановлено, що спадкодавець мав численні захворювання, проте доказів того, що він потребував та йому рекомендована стороння допомога, матеріали справи не містять. Лише на це вказує у своїх поясненнях відповідач ОСОБА_2 та свідки з її боку. Суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, прийняв до уваги стан здоров`я спадкодавця, таким чином дійшов висновку про доведеність зустрічних вимог в тому числі і факту ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги спадкодавцеві, винної поведінки останнього, а також потребу спадкодавця в такій допомозі. Колегія суддів з таким висновком не погоджується. Доводи відповідачки, покази свідків, мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі. В апеляційній скарзі позивач правильно вказав, що закон не пов`язує безумовно стан спадкодавця і неотримання допомоги від спадкоємця, що напряму становить усунення від спадкування. Положеннями законодавства передбачені певні умови. Так, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Суд першої інстанції, задовольняючи зустрічні вимоги, не зазначив якими належними та допустимими доказами доведено те, що спадкодавець потребував допомоги саме від ОСОБА_1 , а останній, у свою чергу, умисно ухилявся від надання такої допомоги, при цьому мав можливість її надавати, що могло бути підставою для усунення від права на спадкування. Умисної винної поведінки сина спадкодавця під час розгляду справи встановлено не було. Також не підтверджені доводи про ухилення позивача від надання допомоги батькові та що така допомога потрібна була від нього. Покази свідків не можуть бути беззаперечною підставою для задоволення зустрічного позову. Наявні у матеріалах справи документи не підтверджують ні факту безпорадного стану ОСОБА_1 , ні умисного ухилення позивача від надання йому допомоги, які були б підставою для усунення від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Отже, у справі, яка переглядається, судом не встановлено ухилення позивача від надання допомоги спадкодавцю, безпорадного стану останнього. Крім того, ОСОБА_2 не навела переконливих доказів на підтвердження потреби спадкодавця в допомозі саме від позивача. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунутий від спадкування. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в частині вирішення зустрічних позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку, отже, спір вирішено без додержанням вимог матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Разом з тим не підлягають задоволенню і вимоги за первісним позовом, про що просив апелянт в скарзі. Суд першої інстанції не надавав оцінку даним вимогам, задоволення яких виключалося, у зв`язку з позитивним вирішенням зустрічного позову. Тому, апеляційний суд, скасувавши рішення в частині вирішення позову ОСОБА_2 , надає правову оцінку вимогам позивача ОСОБА_1 Дослівно предметом позовної вимоги є визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частку спадкового майна, розташованого у АДРЕСА_1 . В описовій частині йдеться про будинок та земельну ділянку, припускається про розмір частки померлого в цьому майні, співвласником якого є сестра спадкодавця ОСОБА_3 , яка не мала активної позиції в суді, вказала в заяві, що спір її не стосується, вимог до неї не заявлено. Долучена довідка з квартального комітету про місце проживання спадкодавця. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомості, за якими значиться про право власності тільки відповідача ОСОБА_3 на частину земельної ділянки площею 0,0725 га АДРЕСА_1 цільове призначення: землі під господарськими будівлями, право виникло за договором дарування; та земельна ділянка площею 0,0427 га за тією ж адресою для ведення особистого селянського господарства; та об`єкта нерухомості: об`єкт житлової нерухомості площею 84,86 кв.м житловий будинок, з господарсько-побутовими будівлями перелік вказаний, підстава договір дарування, розмір частки , державна реєстрація 2016 рік. Щодо ОСОБА_17 інформація у вказаних реєстрах відсутня. Стосовно спадкодавця долучені відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно, являє собою інформацію ОБТІ, (копія завірена позивачем) надана суду таким чином, що неможливо встановити дату її видачі, вказана інформація суперечить інформації за 2020 рік щодо власності ОСОБА_3 . А саме, за ОСОБА_4 зареєстрований об`єкт нерухомості: будинок по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 1111,5 кв.м, приватна спільна часткова власність частина, право виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.10.1993 року, дата внесення запису 2005 рік та приватна спільна часткова власність на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16.09.2005 року, що становить власність на ціле майно. У відмові нотаріуса вказано, про неможливість видачі свідоцтва про право спадкування за законом через відсутність правовстановлюючих документів також вказано про невизначені частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 . Про власність спадкодавця на земельну ділянку взагалі немає відомостей. За текстом позову йдеться про двох співвласників, але докази надані стосовно відповідача ОСОБА_3 , фактично, на думку, позивача, суд має виснувати без достатніх доказів про право власності спадкодавця на будинок з господарськими будівлями, земельну ділянку. За доказом, долученим до позову виходить, що за адресою АДРЕСА_1 розташований будинок, господарські будівлі 15 об`єктів, земельна ділянка, площа землі має розбіжність в описі об`єкта в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомості, за якими значиться про право власності тільки відповідача ОСОБА_3 , цільове призначення рілля та для будівництва 0,0427 га та 0.0725 га, загальна площа 0,1152 га та у відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому вказано право власності на будинок, який розташований на земельній ділянці площею 1111,5 кв.м. Іншої актуальної, зокрема якими мав би бути Витяг з реєстру речових прав та з Держземагенства (періоду що відповідає прийняття спадщини ОСОБА_17 ), а також конкретизації вимоги про об`єкти з чого складаються, на які претендує позивач як спадкоємець, матеріали справи не містять. Таким чином позивач не вказав в позові, передавши це на визначення та з`ясування суду наступне: обсяг спадкового майна, з чого воно складається, на яке саме просить визнати право власності в порядку спадкування. З Єдиної інформації, що стосується майна за адресою, на яку вказує ОСОБА_17 по АДРЕСА_1 зареєстровано, а відтак перебуває у власності земельна ділянка кадастровий номер 3510100000611608960016 площею 0,0427 га, рілля, для ведення особистого селянського господарства, право власності ОСОБА_3 ; земельна ділянка 350100000611608960015 площа 0,0725га, землі під господарськими будівлями і дворами для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; право власності ОСОБА_3 ; житловий будинок 84,86 кв.м. з переліком 15 об`єктів господарсько-побутових будівель, спільна часткова власність ОСОБА_3 . За ОСОБА_17 зареєстрований будинок по АДРЕСА_3 . Зазначені документи не становлять достатніх, належних та допустимих доказів для визначення обсягу належного майна померлому. Будинок розташований на земельній ділянці і право власності на нього має бути вирішено одночасно з правом на землю, також в описі об`єкту по АДРЕСА_1 вказано і про численні господарські будівлі «спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду». Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 3 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ньому, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, як саме необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи та докази, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах ВС від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). У ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 81 ЦПК України). За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд має вирішити, зокрема, питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України). Як передбачено у ч.2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Апеляційний суд враховує, що предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у справі. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права, а також підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 року № 910/4994/18. Таким чином, у процесуальному законодавстві передбачений обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. На позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, предмет, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку з урахуванням принципів. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднім. (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц). У правовій державі судова влада виконує роль арбітра, який слідкує за дотриманням законів. Саме правосуддя забезпечує дотримання прав і свобод громадян та їх захист у випадку порушень, виступає гарантом законності й порядку у суспільстві. Суд звертає увагу, що оцінка надається тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, збирати докази в інтересах сторони, тощо. Позивач в суді не заявляв вимог, в підтвердження підстав позову, про витребування доказів, в разі неможливості самостійного отримання таких, за яких суд беззаперечно вбачав про належність майна померлому і юридичну можливість визнати за ним, як спадкоємцем право власності на спадкове майно, через неможливість реалізувати своє право у нотаріуса. Суд дійшов висновку про право позивача на спадок у відповідній частці після смерті ОСОБА_17 . Однак вимога сторони не конкретизована, не визначене спадкове майно, а також відсутні достатні та переконливі докази на підтвердження вимоги, тобто що саме і в якій частці належить спадкодавцю, що перешкоджає здійснити судовий висновок про визнання права власності на спадкове майно. Вказане не перешкоджатиме ОСОБА_1 реалізувати право в суді, заявивши предмет позову і визначивши обсяг спадкового майна (що не становитиме той же предмет позову, який заявлений у даній справі), виходячи з майна належного спадкодавцю, яке має бути конкретизоване з відповідним описом. Загальний висновок Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовів сторін. Судові витрати У відповідності до вимог ч.13 ст. 141 ЦПК України, апеляційним судом здійснено новий розподіл судових витрат, тільки за подачу апеляційної скарги, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення за вимогою апелянта. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Озерної Олени Петрівни про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Відмовити задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування за законом. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 362, 00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді А.М.Головань О.А. Письменний