Постанова Сумський апеляційний суд № 583/884/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року м.Суми Справа №583/884/21 Номер провадження 22-ц/816/1478/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Анацького Олега Валерійовича на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2021 року в складі судді Ільченко В.М., постановленого у м. Суми, повний текст судового рішення виготовлено 05 липня 2021 року, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду з позовом в травні 2021 року, позивач просив суд визнати договір дарування від 03.02.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського округу ковальчук С.П недійсним з підстав його фіктивності. Свій позов мотивував тим, що у 2013 році ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до нього про стягнення моральної та матеріальної шкоди, що заподіяна внаслідок ДТП. Вказаний позов було задоволено, а загальні судові витрати склали 40189 грн. 61 коп. З метою приховання наявного майна для відшкодування завданої шкоди, між ним та відповідачем укладено договір дарування квартири від 03.02.2016 року, що розташована: за адресою: АДРЕСА_1 . 15.06.2002 року сторонами було зареєстровано шлюб, який потім було розірвано 21.12.2020 року за рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області. Вказує, що на даний час між сторонами наявний спір з приводу поділу спільно нажитого за час шлюбу майна, до складу якого, за оскаржуваним договором дарування увійшла також дана квартира. Вважає, що спірний договір дарування укладений фіктивно, з метою уникнення від стягнення з нього заборгованості в примусовому порядку. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що при укладенні оспорюваного договору був відсутній намір створити юридичні наслідки у вигляді відчуження майна у позивача та набуття майна у відповідачки, а також не наведено фактичних даних на спростування встановленої законом презумпції правомірності правочину. Крім того, передбачені договором дарування квартири від 03.02.2016 правові наслідки настали, а сторони вказаного договору вчинили всі передбачені цим договором дії для його виконання, а саме передали майно від дарувальника обдарованій, яка прийняла дарунок. При цьому мотиви, з яких позивач вчинив дії по відчуженню майна шляхом його дарування, не мають правового значення. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Анацький Олег Валерійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводи скарги мотивує тим, що вказує, що мотиви позивача при укладанні спірного договору були спрямовані на приховування майна, котре підлягало стягненню. Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на акт опису та арешту нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що саме для уникнення повторного звернення стягнення на зазначену квартиру і було укладено оскаржуваний договір. Вказує, що якщо правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, то вказана обставина не виключає того, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного судочинства. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі та зазначає, що у відповідача ніколи не було загрози звернення стягнення на спірну квартиру. Вказує, що позивач мав намір подарувати їй спірну квартиру до Дня Святого Валентина. Зазначає, що станом на день укладання оскаржуваного договору у сторін було наявне інше майно, на яке можна звернути стягнення, загальна сума якого, включаючи автомобіль складає 151150 грн. 00 коп. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Відповідач та її представник в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали та просили в її задоволенні відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 11.01.2021 № 240033056, 10.08.2011 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування квартири від 30.07.2011, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Каменєвим В.І., зареєстрованого у реєстрі № 2181 та дублікату свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 10.03.2011, виданого виконавчим комітетом Охтирської міської ради Сумської області. 15.06.2002 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 . В судовому засіданні сторони підтвердили, що після реєстрації шлюбу відповідач у квітні місяці 2004 року вселилася у приміщення квартири як член сім`ї і проживає до цього часу, маючи вільний доступ до приміщення квартири. Згідно договору дарування квартири від 03.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 66, ОСОБА_1 передав безкоштовно у власність ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пунктів 2.1. і 2.2. договору дарування від 03.02.2016р. сторони домовилися, що під передачею квартири за цим договором слід вважати символічну передачу речі та прийняття обдарованим від дарувальника ключів від квартири, що свідчить проте, що передача відбулась. В присутності нотаріуса дарувальник передав обдарованій ключі від квартири. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу квартири обдарованій. 21.12.2020 рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі № 583/3894/20, провадження № 2/583/865/20, шлюб між сторонами розірвано. Постановою державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу ДВС від 22.05.2015року було накладено арешт на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 23.12.2016р. складено акт опису і арешту майна, але дані про склад майна, який було описано, матеріали справи не містять. Частиною 1 ст.20 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. За змістом частин 1-5 ст. 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 цього Кодексу передбачає презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За ст.215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Як визначено у частині 1 ст. 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже, виконав узгоджені умови передання квартири у дар, визначені в договорі дарування, для сторін настали правові наслідки за яких у відповідача виникло право власності на квартиру, оскільки сам факт відкриття виконавчого провадження та обставини накладення арешту на все майно позивача не можуть свідчити проте, що позивач під час укладення договору дарування діяв в супереч своєму волевиявленню і його дії з приводу вчинення такого правочину не були вільними. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. На підставі викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і залишає оскаржене судове рішення без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, колегія суддів дослідивши представлені документи щодо витрат на правничу допомогу, фактично понесених відповідачем під час судового розгляду справи апеляційним судом у розмірі 2400 грн, враховуючи її складність, приходить до висновку про необхідність часткового їй відшкодування таких витрат у рівні 1200грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника представника ОСОБА_1 - адвоката Анацького Олега Валерійовича залишити без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по наданню професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 1200 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 листопада 2021 року Головуючий - С.С. Ткачук Судді: О.І. Собина Т.А. Левченко