Постанова 4852 № 160/15676/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/15676/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Чередниченка В.Є., Панченко О.М., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2021р. у справі №160/15676/20 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020р. ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштивого зв`язку, звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції позов зареєстровано 25.11.2020р. /а.с. 1-5,50/. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2020р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/15676/20 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 52/. Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що їй на праві власності належить будівля дитячого дошкільного закладу загальною площею 1128,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . У листопаді 2020р. нею було отримано податкове повідомлення-рішення №0004503-0414-0410 від 04.11.2020р., яким податковим органом визначено їй суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальному розмірі 62620,28 грн, у тому числі за: 2017р. 18059,2 грн., 2018р. - 21010,75 грн., 2019р. 23550,33 грн. Вона вважає це рішення відповідача необґрунтованим та безпідставним, прийнятим з порушенням норм діючого законодавства оскільки це рішення прийнято податковим органом несвоєчасно, крім цього відсутні підстави для здійснення нарахування такого податку за 2017р. з огляду на те, що рішення Павлоградської міської ради, яким визначено ставку податку , опубліковано у січні 2017р. що виключає можливість здійснення нарахування податку за 2017р.. Крім цього вона вважає, що відповідачем для визначення розміру податку за 2018р., 2019р. було невірно застосовано коефіцієнт 0,5%, як для об`єкту комерційного призначення, оскільки з огляду на поточний стан належної їй будівлі дитячого дошкільного закладу загальною площею 1128,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка знаходиться в занедбаному стані, що виключає можливість використання її у будь-якій комерційній діяльності, то для розрахунку повинен застосовуватись коефіцієнт 0,25%, крім цього саме такий коефіцієнт для визначення розміру ставки податку на нерухоме майно для такого об`єкту нерухомості встановлено рішенням Павлоградської міської ради №1231/37 від 19.06.2018р. Отже з урахуванням наведених обставин просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0004503-0414-0410 від 04.11.2020р.. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2021р. у справі №160/15676/20 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0004503-0414-0410 від 04.11.2020р. в частині який ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єкта нежитлової нерухомості: за 2017 рік в розмірі 18059, 20 грн., за 2018 рік в розмірі 10505,38 грн., за 2019 рік в розмірі 11775, 17 грн., всього на суму 40339,75 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено / а.с. 69-72/. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, яке є правонаступником відповідача у справі, не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 01.02.2021р. в частині задоволених позовних вимог, подало апеляційну скаргу /а.с. 80-83/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її рішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції від 01.02.2021р. у даній справі в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у справі нове рішення в частині цих позовних вимог, яким відмовити позивачу у задоволенні цієї частини адміністративного позову. Адміністративна справа №160/15676/20, разом з вищезазначеною апеляційною скаргою, надійшли до суду апеляційної інстанції 14.05.2021р. / а.с. 79 /. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020р. у справі №160/15676/20 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача правонаступником, відповідачу поновлено строк апеляційного скарження, та апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2021р. у справі №160/15676/20 залишено без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк на усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 97-98/ У встановлений судом строк відповідачем недоліки апеляційної скарги було усунуто / а.с. 101-10/ та ухвалами суду апеляційного інстанції від 14.06.2021р. у цій справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2021р. у справі №160/15676/20/ а.с. 106/ та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні о 14-00 годин 03.08.2021р. /а.с. 107 /, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки було повідомлено учасників справи /а.с. 108-111/. У судовому засіданні 03.08.2021р. за клопотанням представника відповідача / а.с. 112-113/ розгляд цієї справи відкладено на 16:30 годин 31.08.2021р / а.с. 116/, про що повідомлено учасників справи / а.с. 117-119/. У зв`язку з тим, що судді Панченко О.М. та Чередниченко В.Є., які входять до складу колегії суддів, що розглядає справу, станом на 31.08.2021р. перебували у відпустці справу №160/15676/21 з розгляду знято та розгляд справи у судовому засіданні перенесено на 1 годин 30 хвилин 26.10.2021р., про що судом було повідомлено учасників справи / а.с. 120-124/. Заслухавши у судовому засіданні 26.10.2021р. : - представника відповідача, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 01.02.2021р. в частині задоволених позовних вимог скасувати та постановити у цій частині позовних вимог нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні і цієї частини позовних вимог; - представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, та посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення у цій справі підстави для скасування якого відсутні, підтримав доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 01.02.2021р. у цій справі залишити без змін%; перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. ОСОБА_1 , позивачу у цій справі, на праві приватної власності належить будівля дитячого садка загальною площею 1128,7 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 / а.с. 8-15/. Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004503-0414-0410 від 04.11.2020р., яким податковим органом визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 , позивача у справі, за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальному розмірі 62620,28 грн, у тому числі за: 2017р. 18059,2 грн., 2018р. - 21010,75 грн., 2019р. 23550,33 грн. / а.с. 7/ і саме ці рішення відповідача, який у спірних відносинах, що виникли між сторонами у справі, виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій адміністративній справі. Спірні відносини, які виникли між сторонами у справі, з приводу правомірності здійснення відповідачем у справі донарахувань позивачу певних податкових зобов`язань, врегульовано положеннями Податкового кодексу України ( в редакцій чинній на момент виникнення таких правовідносин). Так 01.01.2015р. до статті 8, 10 ПК України внесено зміни, зокрема, відповідно до пункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Нормами ст. 10 ПК України з 01.01.2015р. до місцевих податків віднесено податок на майно. Відповідно до пунктів 10.2, 10.3 статті 10 ПК України, в редакції з 01.01.2015р., місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). Підпунктами 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю. Крім цього з 01.01.2015р. внесено зміни до розділу ХІІ «Податок на майно» ПК України, та відповідно до статті 265 якого податок на майно складається, зокрема, з: - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; - плати за землю. Порядок сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано статтею 266, а порядок сплати податку на землю статями 270-287 ПК України. Так платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України), об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року ( пп. 266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України). За пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. При цьому особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Податковим кодексом України (пп.4.2,4.4,10.4 ПК України). Так відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборі, та при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ ПК України для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 Податкового кодексу України). Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України). Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів, відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, і рішення про встановлення місцевих податків та зборів, відповідно до пп.12.3.4 п. 12.3 ст.12 ПК України, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Таким чином, зміни щодо податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення певного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Під час розгляду цієї справи встановлено, що 04.01.2017р. Павлоградською міською радою прийнято рішення №540-18/VІІ «Про внесення змін до рішення міської ради №74-4/VІІ від 11.01.2016р. «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким було вирішено встановити ставки податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування. Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, 2017р. - це плановий період, а 2018 р. - вже бюджетний період. Підпунктом 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, визначено принцип стабільності, вимоги якого передбачають, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги дату прийняття вищезазначеного рішення Павлоградської міської ради, яким встановлено ставки податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, - 04.01.2017р., то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2018 року, що свідчить про те, що правила визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, встановлені ст. 266 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів пп.4.1.9 п.4.1 ст.4, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України), до спірних відносин не можуть застосовуватися раніше 2018 року. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р., що свідчить про те, що відповідач під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. діяв не в порядку та не у спосіб визначений чинним законодавством, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості цієї частини позовних вимог та постанови правильне рішення про задоволення цієї частини позовних вимог. Щодо правомірності здійснення відповідачем у справі нарахування позивачу спірним податковим повідомлення-рішенням податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018р. та 2019р. з застосуванням відповідачем коефіцієнта для розрахунку 0,5 %, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У адміністративному позові та під час розгляду справи судом першої інстанції позивач наголошувала на тому, що визначення їй розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018р. та 2019р. повинно відбуватись із застосуванням коефіцієнта для розрахунку 0,25 % з огляду на те, що належна їй будівля в комерційних цілях не використовується через те, що знаходиться в занедбаному стані. Так станом на 01.01.2018р. ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, були встановлені згідно з рішенням Павлоградської міської ради №741-24/VІІ від 11.07.2017р. «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», а станом на 01.01.2019 року відповідні ставки податку на нерухоме майно встановлені згідно з рішенням Павлоградської міської ради № 1231-37/VІІ від 19.06.2018 р. Відповідно до додатку до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставки податку на нерухоме майно для об`єктів нежитлової нерухомості на 2018 рік для 10.1 «Інші будівлі: комерційного призначення (крім розташованих у багатоквартирних житлових будинках)» були встановлені у розмірі - 0,5% відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. Під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначалося грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018, відповідач керувався вимогами нормативних актів, що діяли у 2018 році, а саме рішенням Павлоградської міської ради від 11.07.2017 №741-24/УІІ «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким визначені ставки податку на нерухоме майно для об`єктів нежитлової нерухомості. Відповідно до додатку до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставка податку на об`єкти нерухомості на 2018 рік були встановлені у такому розмірі - «інші будівлі: комерційного призначення» - 0,5% відсотків мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. Разом з тим, у додатку 1 до рішення Павлоградської міської ради № 1231-37/VІІ від 19.06.2018р. «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», було встановлено ставку податку на об`єкти нерухомості на 2019 рік у такому розмірі - «будівлі дошкільних та позашкільних навчальних закладів» - 0,25% відсотків мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. Відповідач під час розгляду цієї справи судом зазначив, що для визначення розміру ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018р. та 2019р. у спірному податковому повідомленні-рішенні ним було застосовано коефіцієнт 0,5% виходячи з того, що об`єкт використовується у комерційних цілях. Під час розгляд цієї справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом, відповідачем у справі в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було надано суду жодного належного письмового доказу щодо використання позивачем у справі протягом 2018-2019рр. належної їй будівлі дитячого садка загальною площею 1128,7 кв.м., що розташована за адресою вул. Л. Толстого,21а, м. Павлоград, в комерційних цілях, що свідчить про безпідставність застосування ним розміру ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018р. та 2019р. у спірному податковому повідомленні-рішенні із застосуванням коефіцієнту 0,5%, і колегія суддів вважає, що даному випадку з огляду на те, що будівля належить до категорії інших будівель (будівля дитячого дошкільного закладу) і зараз знаходяться в занедбаному стані, жодна комерційна діяльність в даних приміщеннях не ведеться необхідний коефіцієнт для оподаткування нерухомого майна, що належить позивачу, за 2018-2019 роки, становить 0,25 % Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставне нарахування позивачу спірним податковим повідомлення-рішенням податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018р. та 2019р. з застосуванням відповідачем коефіцієнта для розрахунку 0,5 % і необхідність здійснення такого нарахування за цей період із застосуванням коефіцієнту 0,25%, та постановив правильне рішення в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0004503-0414-0410 від 04.11.2020р. в частині визначення позивачу суми податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єкта нежитлової нерухомості за 2018 рік в розмірі 10505,38 грн., за 2019 рік в розмірі 11775, 17 грн., а в решті залишив це рішення без змін, оскільки саме такий розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки підлягає нарахуванню позивачу за ці періоди із застосуванням З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0004503-0414-0410 від 04.11.2020р. яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єкта нежитлової нерухомості: за 2017 рік в розмірі 18059, 20 грн., за 2018 рік в розмірі 10505,38 грн., за 2019 рік в розмірі 11775, 17 грн., всього на суму 40339,75 грн., а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення цієї адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 01.02.2021р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2021р. у справі №160/15676/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України. Повний текст виготовлено та підписано 03.11.2021р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя В.Є. Чередниченко суддя О.М. Панченко