Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1006/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1006/20 Суддя І інстанції - Сацький Р.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000005-5005-0829 від 13.01.2020 форми «Ф» за 2017 р. в сумі 5359,79 грн та №0000006-5005-0829 форми «Ф» за 2018 р. в сумі 6235,78 грн щодо нарахування позивачу суми податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003061-5005-0829 від 13.01.2020 форми «Ф» за 2019 р. в сумі 3494,75 грн щодо нарахування позивачу суми податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та зобов`язати відповідача зробити розрахунок вищевказаного податку за 2019 рік з урахуванням пільг, встановлених рішенням Григорівської сільської ради від 21.06.2018 №3 (Додаток №2, абзац 4). В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у 2017-2018 роках відповідною сільською радою не приймалося рішення про встановлення та затвердження місцевих податків, крім того у 2019 році при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не врахована 100 відсоткова пільга, яка встановлена рішенням Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 21.06.2018 р. №

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує що суд першої інстанції не врахував того факту, що на 2017 та 2018 роки Григорівська сільська рада Запорізького району Запорізької області рішень щодо встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не приймала, а рішення від 21.06.2018 р. № 3, яким встановлено ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік застосовано не в повному обсязі. Таким чином застосування рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 29.01.2016 р. № 4 (яким встановлено ставки податку на 2016 рік) для розрахунку податкових зобов`язань на 207-2018 роки є протиправним, тому що не відповідає ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України. Рішенням від 21.06.2018 р. № 3 встановлена 100-відсоткова пільга: «Звільняються від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичні особи-власники об`єктів нежитлової нерухомості -господарських присадибних будівель, а саме: допоміжних нежитлових приміщень, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні тощо, що розміщенні на прибудинкових територіях житлових, садових, дачних будинків та перебувають у власності цих осіб», яка не була застосована до позивача у 2019 році. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Запорізькій області просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником 2-х об`єктів житлової нерухомості: 1 - квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 41,14 кв. метри; 2 - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 327,40 кв. метри. Рішенням Запорізької міської ради №30 від 26.02.2016 встановлена нульову ставку (0,00 грн) податку на об`єкти різних типів житлової нерухомості в т.ч. їх часток по м. Запоріжжю, загальна площа яких не перевищує 370 кв. м. Рішенням сесії Григорівської сільської ради № 4 від 29.01.2016 встановлено ставки місцевих податків у розмірі 2 % мінімальних заробітних плат станом на 01.01.2016. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» № 1791, з 01.01.2017 прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів, ставки, встановлені таким органом місцевого самоврядування зокрема, з податку на нерухоме майно застосовується з коефіцієнтом 0,5. Листом Григорівської сільської ради від 19.12.2018 № 01-17/663 повдомлено контролюючий орган, що вказні рішення є чинними. Згідно з рішення Григорівської сільської ради від 21.06.2018 №3 рішення № 4 від 29.01.2016 втратило чинність та встановлено ставки податку на нерухоме майно на 2019 р. у розмірі 0,5% на житлові будинки. Контролюючим органом ГУ ДПС у Запорізькій області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000005-5005-0829 на суму 5359,79 грн №0000006-5005-0829 на суму 6235,78 грн, №0003061-5005-0829 на суму 3494,75 грн. Податкове повідомлення - рішення про сплату суми податку було розраховано на підставі ставок встановлених пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду прешої інстанції виходячи з наступного. Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг з їх сплати відповідно до вимог ПК України. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Згідно з підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу). При цьому ПК України містить ряд норм, відповідно до яких передбачається щорічне прийняття рішень органів місцевого самоврядування стосовно встановлення місцевих податків та зборів. Так, згідно з підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Враховуючи вищезазначені положення ПК України органи місцевого самоврядування мають щорічно (до 15 липня року) приймати рішення про встановлення місцевих податків і зборів, здійснювати перегляд розміру ставок місцевих податків і зборів або продовжувати дію попередніх рішень, що були прийняті. В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю. За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком. За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України). Як вбачається з матеріалів справи Рішенням сесії Григорівської сільської ради № 4 від 29.01.2016 встановлено ставки місцевих податків у розмірі 2 % мінімальних заробітних плат станом на 01.01.2016. В той же час будь-яких рішень щодо ставки місцевих податків на 2017-2018 роки Григоірвською сільською радою не приймалося. В той же час безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України. Приписами частини четвертої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Частиною третьою Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, установлені рішенням місцевого самоврядування у 2017 році, мають правозастосування для обчислення податку за звітний період - 2017 рік без часових обмежень, визначених підпунктом 12.3.4 пункту 12.35 статті 12 Податкового кодексу України. При цьому, умовою застосування з коефіцієнтом 0,5 раніше встановлених ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є відсутність в 2017 році прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік. Водночас, умовою правозастосування для обчислення суми податку раніше встановлених ставок, є їх чинність та дія на дату, коли таке обчислення здійснюється контролюючим органом. Разом з тим, факт прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік унеможливлює застосування раніше встановлених ставок податку. Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на дату прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 13.01.2020 р., якими позивачу визначені податкові зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не існувало встановленої Григоірвською сільською радою ставки податку на базовий податковий (звітний) період - 2017 рік, а застосування ставок податку, які діяли у попередніх базових (податкових) періодах, було неможливим, оскільки орган місцевого самоврядування рішенням від 21.06.2018 №3 визнав таким, що втратило чинність рішення № 4 від 29.01.2016р. Водночас, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України). Однак, спеціальна норма пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України встановлює лише максимальну ставку податку і з наведених норм податкового законодавства вбачається, що його значення може варіюватись від 0% до 1,5 %. У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України). Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави прийти до висновку про те , що у 2017 -2018 роках не можуть бути застосовані ставки податку, які визначалися на 2016 рік., оскільки вказане рішення було визнано нечинним органом місцевого самоврядування, а тому податкові повідомлення рішення №0000005-5005-0829 від 13.01.2020 форми «Ф» за 2017 р. в сумі 5359,79 грн та №0000006-5005-0829 форми «Ф» за 2018 р. в сумі 6235,78 грн щодо нарахування позивачу суми податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийняті безпідставно а тому підлягають скасуванню. Згідно з пп. 266.3.1 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Також, підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 цього ж кодексу визначено пільги із сплати податку, базою оподаткування якого є об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, а саме: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир і житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - на 180 кв. метрів. Відповідно до пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Відповідно до рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 21.06.2018 р. № 3 (додаток2, абзац 4) встановлена 100-відсоткова пільга: «Звільняються від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичні особи-власники об`єктів нежитлової нерухомості - господарських присадибних будівель, а саме: допоміжних нежитлових приміщень, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні тощо, що розміщенні на прибудинкових територіях житлових, садових, дачних будинків та перебувають у власності цих осіб», яка не була застосована до позивача у 2019 році». В той же час контролюючим органом у розрахунку податку на 2019 рік врахована пільга у вигляді зменшення бази оподаткування відповідно до п.п. 266.4.1 «в») п. 266.4 ст. 266 ПК України для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) на 180 кв. метрів, але не врахована пільга встановлена вищевказаним рішенням Григорівської сільської ради від 21.06.2018 р. №

3. За таких обставин заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з приводу того, що житловий будинок за адресою : АДРЕСА_2 складається з загальної площі 368,54 кв. м. куди входять допоміжні нежитлові приміщення площею 143,4 кв..м., а саме: гараж -20,6 кв. м., котельна - 10,1 кв. м., підвал - 112,7 кв. м., які не підлягають оподаткуванню відповідно до рішення Григорівської сільської ради від 21.06.2018 р. №

3. При винесенні податкового повідомлення - рішення №0003061-5005-0829 від 13.01.2020 форми «Ф» за 2019 р. в сумі 3494,75 грн щодо нарахування позивачу суми податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вказані обставини не були враховані, а тому воно є безпідставним в зв`язку з чим підлягає скасуванню. В той же час поза межами компетенції суду є питання щодо зобов`язання прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, оскільки відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому вимоги позивача про зобов`язання відповідача зробити розрахунок вищевказаного податку за 2019 рік з урахуванням пільг, встановлених рішенням Григорівської сільської ради від 21.06.2018 №3 (Додаток №2, абзац 4) є безпідставними і задоволенню не підлягають. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись п.2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000005-5005-0829 форми «Ф» за 2017 р. в сумі 5359,79 грн.; №0000006-5005-0829 форми «Ф» за 2018 р. в сумі 6235,78 грн. та №0003061-5005-0829 від 13.01.2020 форми «Ф» за 2019 р. в сумі 3494,75 грн. щодо нарахування позивачу суми податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2102,3 грн. (дві тисячі сто дві грн. 30 коп.) Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова