Постанова 4855 № 810/3729/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3729/17 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Пилипенко О.Є., Парінова А.Б., за участю секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О., представника позивача Кравчука Я.І., представника відповідача Кириченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Кушнова А.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Макарівського відділення Вишгородського об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Макарівського відділення Вишгородського об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.11.2015 №95411-17, №95413-17, №95415-17 та №95417-17, якими позивачу визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про неправомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки під час розрахунку податкового зобов`язання податковий орган, керуючись вимогами Закону України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, в якості бази оподаткування застосовував загальну площу об`єкта нерухомості, у той час як у 2014 році положення вказаного нормативно-правового акту не застосовувались, а базою оподаткування була житлова площа об`єкта нерухомості. Також, вказує, що прийнявши 03.11.2015 спірні податкові повідомлення-рішення, які було надіслано на адресу позивача без розрахунку податкового зобов`язання, відповідач пропустив строк їх прийняття, що також свідчить про протиправний характер спірних рішень. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. 30.08.2018 до суду апеляційної інстанції від Макарівського відділення Вишгородського об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що відповідно до Закону України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII було внесено зміни до ст.265 Податкового кодексу України, а саме словосполучення «житлова площа» змінено на словосполучення «загальна площа», у зв`язку з чим з 01.04.2014 базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта нерухомості, у том числі її частки, а тому, на думку відповідача, податковим органом було вірно визначено у податкових повідомленнях-рішеннях розмір податкового зобов`язання, який підлягає до сплати. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року скасовано та ухвалено постанову про задоволення позовних вимог: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Макарівського відділення Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.11.2015 №95411-17, № 95413-17, № 95415-17, №95417-17. Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області задоволено частково; постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі №810/3729/17 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року зазначив, що базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, до 31.03.2014 була житлова площа об`єкта житлової нерухомості, у т.ч. його часток, а з 01.04.2014 об`єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, є загальна площа об`єкта житлової нерухомості, у т.ч. його часток. Незалежно від прийняття або неприйняття відповідного рішення місцевою радою у 2014 році податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, міг справлятися не раніше 2015 року. У контролюючого органу не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 із застосуванням ставки податку 2,7% мінімальної заробітної плати. Також, Верховний Суд зазначив, що правильність нарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме застосовані контролюючим органом розмір ставки податку, базу оподаткування, можливо встановити (визначити) з розрахунку податкового зобов`язання, що додається до податкового повідомлення - рішення. Проте, судом апеляційної інстанції під час вирішення спору наведене вище враховано не було, оскільки матеріали справи не містять вищезазначеного розрахунку, що не дає змоги суду касаційної інстанції прийти до висновку про правильність визначення позивачеві сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2014 по 31.03.2014, згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Не направлення такого розрахунку позивачу разом зі спірним податковим повідомленням-рішенням не є самостійною підставою для його скасування. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року прийнято до провадження адміністративну справу №810/3729/17 та витребувано у Вишгородської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області розрахунок податкового зобов`язання по кожному з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.11.2015 року № 95411-17, № 95413-17, № 95415-17, №95417-17. 01.06.2020 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надішли письмові пояснення, у яких позивач зазначає, що ПК України містить ряд норм, відповідно до яких передбачається щорічне прийняття рішень органів місцевого самоврядування стосовно встановлення місцевих податків та зборів, однак, жодне рішення органів місцевого самоврядування не стосувалося конкретно введення чи продовження дії попередніх рішень саме на 2014 рік, а тому у податкового органу не було законних підстав нараховувати позивачу податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 рік. Позивач просить враховувати презумпцію правомірності платника податку та у випадках суперечливості між собою норм нормативно-правових актів прийняти рішення на користь платника податків. 03.06.2020 до суду апеляційної інстанції від Головного управління Державної податкової служби у Київській області (як правонаступника відповідача) надійшло клопотання про доручення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме: службового листа Ірпінського управління з описом розрахунку податкових зобов`язань від 02.06.2020 №2381/10-36-56. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Макарівським РС Управління ДМС України в Київській області 14.08.2014. ОСОБА_1 є власником наступного нерухомого майна: - житловий будинок (загальна площа 166 кв.м. (житлова площа 88,7 кв.м.; опис: (А)- житловий будинок, (під А) - підвал; (під Б)- погріб; (над А) - мансарда; (Б) - сарай; (В) - гараж; (Г) - альтанка; (Д) - теплиця; (Ж) - навіс; (З) - навіс; №3 - огорожа; №1 - хвіртка; №2 - ворота; №4 - огорожа; № 5 - огорожа №1 - колодязь питний), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .; - житловий будинок (загальна площа 1520 кв.м., житлова площа 206,5 кв.м.; опис: житловий будинок, цегла, зазначений на плані земельної ділянки під літ.А; огорожа, метал, зазначена на плані земельної ділянки № літ.1; вимощення, бетон, ФЕМи, зазначене на плані земельної ділянки під №3; хвіртка, метал, зазначена на плані земельної ділянки під АДРЕСА_2 ; - квартира (загальна площа 98,1 кв.м., житлова площа 44,3 кв.м.; опис: квартира складається з 3 жилих кімнат, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; - квартира (загальна площа 303,4 кв.м., житлова площа 217,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; - квартира (загальна площа 246,70 кв.м., житлова площа 160,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; - житловий будинок загальною площею 5369 кв.м., розмір частки 86/100, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 . Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.09.2017 №98221474. 03.11.2015 Макарівським відділенням Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення: - №95411-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 4773,83 грн. - №95413-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 148775,08 грн. - №95415-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 1406,83 грн. - №95417-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 31855,73 грн. Позивач у повному обсязі здійснив оплату визначених на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень податкових зобов`язань на загальну суму 186811,47 грн., про що свідчать платіжні доручення №64 від 05.01.2016 на суму 148775,08 грн., №62 від 05.01.2016 на суму 4773,83 грн., №63 від 05.01.2016 на суму 1406,83 грн. та №61 від 05.01.2016 на суму 31855,73 грн., однак, не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16 квітня 2020 року, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону до 01.01.2014; далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1 пункт 265.1 статті 265 ПК України). Згідно з підпунктом 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток. У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об`єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі таких об`єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті (підпункт 265.3.4 пункт 265.3 статті 265 ПК України). Підпунктом 265.6.1 пункту 265.6 статті 265 Податкового кодексу України, в тій же редакції, передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Пунктом 265.4 статті 265 ПК України встановлено пільги із сплати податку, зокрема, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів; в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно з підпунктом 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах: а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів; б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів; в) 1 відсоток - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв. метрів; г) 2,7 відсотка - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв. метрів. Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, до Податкового кодексу України внесені зміни, зокрема у статті 265 ПК України абзац перший підпункту 265.4.2 пункту 265.4 після слів "що перебувають у власності" доповнено словами "фізичних осіб або"; слова "житлова площа" в усіх відмінках замінено словами "загальна площа" у відповідному відмінку. Отже, базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, до 31.03.2014 була житлова площа об`єкта житлової нерухомості, у т.ч. його часток, а з 01.04.2014 об`єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, є загальна площа об`єкта житлової нерухомості, у т.ч. його часток. Відповідно до підпункту 265.5.1 пункту 265.5 статті 265 ПК України ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Так, Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" встановлено з 1 січня 2014 року мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 грн. Обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення, закріплений також у статті 12 ПК України, згідно з положеннями пункту 12.3 якої сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі. Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) місцевий податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Макарівської сільської ради VI скликання Макарівського району Київської області прийнято рішення «Про встановлення місцевих податків» від 14.12.2012 №67-ХІІ-VI, яким встановлено місцеві податки в частині справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до п.1.4 вказаного рішення ставка податку встановлюється в наступних розмірах за 1 кв.метр житлової площі об`єкта житлової нерухомості: 1) для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м. становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; 2) для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв.м. становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що рішення введено в дію з 01.01.2013 року. 23.06.2011 Київською міською радою прийнято рішення №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві», яким встановлено в м. Києві місцеві податки і збори, у т.ч. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до п.2.1 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві, яке є Додатком 1 до вказаного рішення, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості. Рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №17/17 було внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 та викладено Додаток 1 у новій редакції. Так, пунктом 5.1 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві (в редакції рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №17/17) встановлено, що ставки податку встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Відповідно до п.5.2 Положення ставка податку для фізичних осіб встановлюється у таких розмірах, зокрема, 1 відсоток - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв.метрів, або житлового будинку /будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв.метрів; 2,7 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв.метрів, або житлового будинку /будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв.метрів . Також, колегією суддів встановлено, що Козинською селищною радою VI скликання було прийнято рішення «Про встановлення місцевого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в смт. Козин Обухівського району Київської області з 01 січня 2013 року» від 25.10.2012 №3, пунктом 1 якого встановлено ставку податку за 1 кв. метр житлової площі об`єкта житлової нерухомості в смт. Козин Обухівського району Київської області: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м. становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв.м. становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Вказане рішення було опубліковано у газеті «Обухівський край» від 09.11.2012 №85. Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається в тому числі з рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. Офіційне оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно - правовим актом з питань оподаткування, який набирає чинності з урахуванням строків, що передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України. Наявність у Податковому кодексі України норм, які регулюють правила справляння податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України лише визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків. Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг з їх сплати відповідно до вимог ПК України. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Згідно з підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу). При цьому ПК України містить ряд норм, відповідно до яких передбачається щорічне прийняття рішень органів місцевого самоврядування стосовно встановлення місцевих податків та зборів. Так, згідно з підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Враховуючи вищезазначені положення ПК України органи місцевого самоврядування мають щорічно (до 15 липня року) приймати рішення про встановлення місцевих податків і зборів, здійснювати перегляд розміру ставок місцевих податків і зборів або продовжувати дію попередніх рішень, що були прийняті. Відповідно, якщо протягом 2014 року місцеві ради не приймають рішення про встановлення місцевого податку, то виключно з 2015 року (тобто з початку планового періоду) можуть застосовуватися норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України. В даному випадку внесені зміни до статті 265 ПК України набрали чинності з 01.04.2014. Таким чином, незалежно від прийняття або неприйняття відповідного рішення місцевою радою у 2014 році податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, міг справлятися не раніше 2015 року. З огляду на зміст наведених правових норм у контролюючого органу не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 із застосуванням ставки податку 2,7% мінімальної заробітної плати. Згідно з пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК). База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК). Відповідно до пп. 266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Згідно з пп. 266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема, за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Крім того, підпунктом 266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Як убачається із матеріалів справи, ставка податку податковим органом при прийнятті податкових повідомлень-рішень №95415-17 від 13.11.2015 та №95417-17 від 13.11.2015 визначалась з урахуванням раніше прийнятих рішень Макарівською сільською радою Макарівського району Київської області та Козинською селищною радою Обухівського району Київської області, тобто рішень, які були прийняті до 01.04.2014 року - до набрання чинності Закону №1166-УІІ, без урахування вимог пп. 265.6.1, п.265.6.1ПК України, згідно якого базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Пунктом 56.21 ст. 56 ПК України визначено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податку або контролюючих органів, внаслідок чого є неможливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. В п. 57 Рішення Європейського Суду з прав людини, п`ята секція, справа «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року зазначено, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платника податків національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Станом на 01.04.2014 Макарівською сільською радою Макарівського району Київської області та Козинською селищною радою Обухівського району Київської області відповідні рішення щодо ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, як те зазначено у пп. 266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України, не приймались (не було здійснено перегляд розміру ставок місцевих податків і зборів або продовжено дію попередніх рішень, що були прийняті), при цьому, лише виключно з 2015 року (тобто з початку планового періоду) могли бути застосовувані норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України, а відтак, податкове повідомлення-рішення №95415-17 від 13.11.2015, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 1406,83 грн. та податкове повідомлення-рішення №95417-17 від 13.11.2015, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 31855,73 грн. підлягають скасуванню, оскільки у податкового органу не було законних підстав нараховувати позивачу таке податкове зобов`язання. Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №95411-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 4773,83 грн. та №95413-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 148775,08 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент направлення податковим органом позивачу спірних податкових повідомлень-рішень) контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. Відповідно до п.1.2 розділу І Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 (далі - Порядок №1236, який був чинний на момент направлення податковим органом позивачу спірних податкових повідомлень-рішень) органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов`язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість. Згідно з п.2.1 розділу ІІ Порядку №1236 орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов`язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби. Пунктом 2.2 Порядку №1236 визначено, що у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма «Ф»), якщо відповідно до законодавства орган державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства. Відповідно до п.2.3 Порядку №1236 податкове повідомлення-рішення складається у двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з п.2.4 Порядку №1236 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов`язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов`язання. Як вбачається з Додатку №1 до Порядку №1236, яким встановлено форму податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») у податковому повідомленні-рішенні зазначено про те, що до нього додається розрахунок податкового зобов`язання. Отже, з вищенаведених норм законодавства вбачається, що податковий орган разом із податковим повідомленням-рішенням (форми «Ф») надсилає платнику податків розрахунок податкового зобов`язання. При цьому, Порядок №1236 окремо не встановлює типову форму для розрахунку. Таким чином відповідач, не надіславши на адресу позивача разом із спірними податковими повідомленнями-рішеннями розрахунку податкового зобов`язання, порушило вимоги чинного законодавства, однак, при цьому, колегія суддів зазначає, що не направлення такого розрахунку позивачу разом зі спірним податковим повідомленням-рішенням не є самостійною підставою для його скасування, оскільки обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виник у позивача в силу вимог Податкового кодексу України. Відтак, колегією суддів досліджені (наявний в матеріалах справи) розрахунок податкових зобов`язань від 02.11.2018 №8157/10-36-56 (а.с.158-160, т.2) та службовий лист Ірпінського управління з описом розрахунку податкових зобов`язань від 02.06.2020 №2381/10-36-56, направлений відповідачем на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 (а.с.18-20, т.3). Згідно наданих відповідачем розрахунків (а.с.158-160, т.2, а.с.18-20, т.3), податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (квартира (загальна площа 303,4 кв.м., житлова площа 217,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , квартира В15-1 ; квартира (загальна площа 246,70 кв.м., житлова площа 160,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ) за 2014 рік на суму 4773,83 грн. (ППР №95411-17) визначено: за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 в сумі 557, 23 грн. (320, 12 грн. + 237, 11 грн.), виходячи із житлової площі квартир - 217 кв.м. та 160, 8 кв. м. за ставкою податку в розмірі 1 відсотка від мінімальної заробітної плати за один квадратний метр; за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 в сумі 4216, 60 грн. (2332, 59 грн. + 1884, 01 грн.)., виходячи із загальної площі квартир - 303, 4 кв. м. та 246, 7 кв. м.. за ставкою податку в розмірі 1 відсотка від мінімальної заробітної плати за один квадратний метр. Отже, загальна сума податку, що підлягає сплаті за вказаним рішенням становить 4773, 83 грн. Так, сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до розрахунку податкового зобов`язання, складає за період з січня по березень 2014 року - 557, 23 грн., за період з квітня по грудень 2014 року - 4216, 60 грн. Відтак, колегія суддів приходить висновку щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №95411-17 від 03.11.2015 в частині нарахування позивачу податку на нерухомість у сумі 557, 23 грн. за період з 01.01.2014 по 31.03.2014. Щодо нарахованого грошового зобов`язання позивачу за період з квітня по грудень 2014 року у сумі 4216, 60 грн., колегія суддів зазначає наступне. Так, Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 265 Податкового кодексу України, де визначено базою оподаткування не житлову площу об`єкта житлової нерухомості, а загальну площу. Отже, з 1 квітня 2014 року набрала законної сили нова редакція статті 265 Податкового кодексу України, відповідно до якої протягом періоду з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не змінився, проте законодавцем внесено зміни до бази оподаткування, а саме, з 1 квітня 2014 року оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є не житлова площа нерухомості, а її загальна площа. Як вже було зазначено, якщо протягом 2014 року місцеві ради не приймають рішення про встановлення місцевого податку, то виключно з 2015 року (тобто з початку планового періоду) можуть застосовуватися норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України. У даному випадку внесені зміни до статті 265 ПК України набрали чинності з 01.04.2014. Таким чином, незалежно від прийняття або неприйняття відповідного рішення місцевою радою у 2014 році після внесення змін до статті 265 ПК України щодо бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган не міг нараховувати платнику податку грошове зобов`язання з цього податку за 2014 рік за новою базою оподаткування об`єкта житлової нерухомості. Така правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №816/2682/15 та постанові від 19 березня 2020 року у справі №823/2954/15. Таким чином, податкове повідомлення рішення №95411-17 від 03.11.2015 в частині нарахування позивачу податку на нерухомість у сумі 4216, 60 грн. за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 підлягає скасуванню. Також, згідно наданих відповідачем розрахунків (а.с.158-160, т.2, а.с.18-20, т.3), податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (квартира (загальна площа 98,1 кв.м., житлова площа 44,3 кв.м.; опис: квартира складається з 3 жилих кімнат, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок загальною площею 5369 кв.м., розмір частки 86 /100, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 ) визначено: за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 в сумі 15581, 18 грн. (15515, 86 грн.+65,32 грн.), виходячи із житлової площі будинку та квартири - 1887 кв.м. та 44,3 кв.м. відповідно, за ставкою податку в розмірі 2,7 відсотка від мінімальної заробітної плати за один квадратний метр; за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 в сумі 133193, 9 грн. (132439,81 грн. +754,09 грн.), виходячи із загальної площі будинку та квартири - 5369 кв.м. та 98,1 кв.м. відповідно, за ставкою податку в розмірі 2,7 відсотка від мінімальної заробітної плати за один квадратний метр. Отже, загальна сума податку, що підлягає сплаті за вказаним рішенням становить 148775,08 грн. Так, сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до розрахунку податкового зобов`язання, складає за період з січня по березень 2014 року - 15581, 18 грн., за період з квітня по грудень 2014 року - 133193, 9 грн. Відтак, колегія суддів приходить висновку щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №95413-17 від 03.11.2015 в частині нарахування позивачу податку на нерухомість у сумі 15581, 18 грн. за період з 01.01.2014 по 31.03.2014. Щодо нарахованого грошового зобов`язання позивачу за період з квітня по грудень 2014 року у сумі 133193, 9 грн., колегія суддів зазначає, що незалежно від прийняття або неприйняття відповідного рішення місцевою радою у 2014 році після внесення змін до статті 265 ПК України щодо бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган не міг нараховувати платнику податку грошове зобов`язання з цього податку за 2014 рік за новою базою оподаткування об`єкта житлової нерухомості. Така правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №816/2682/15 та постанові від 19 березня 2020 року у справі №823/2954/15. Таким чином, податкове повідомлення рішення №95413-17 від 03.11.2015 в частині нарахування позивачу податку на нерухомість у сумі 133193, 9 грн. за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 підлягає скасуванню. Щодо доводів апелянта про порушення відповідачем строку надіслання спірних податкових повідомлень-рішень, як підстави для визнання їх протиправними та скасування, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Як встановлено судом, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті 03.11.2015, тобто з пропуском встановленого Податковим кодексом України строку, проте, зазначена обставина не може свідчити про протиправність таких рішень, так як такі порушення є формальними, стосуються вимог закону щодо строків їх прийняття та не впливають на правові підстави для винесення таких ППР. Строк направлення платнику податків податковим органом податкового повідомлення-рішення не змінює обсягу законних прав та обов`язків такого платника податків, адже перебіг строку як для сплати податку, так і для оскарження такого рішення, починається з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення. Отже, порушення строку складання податкових повідомлень-рішень, на думку суду, не є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, посилання у податкових повідомленнях-рішеннях від 03.11.2015 №95411-17, №95413-17, №95415-17 та №95417-17 на п.265.7.2 п.265.7 ст.265 Податкового кодексу України, яка станом на 03.11.2015 вже не була передбачена у Податковому кодексі України, не може розцінюватись як самостійна підстава для визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Також, щодо доводів апелянта, що нарахування та направлення податкового повідомлення-рішення №95417-17 від 03.11.2015 мало бути здійснене за правилами Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на день набрання чинності вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування, тобто станом на 01.01.2013, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до пп.265.7.1-265.7.2 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.2013) обчислення суми податку з об`єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості. Податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами державної податкової служби платникам за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості до 1 липня звітного року за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Отже, станом на 01.01.2013 нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дійсно здійснювалось за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що податкове повідомлення-рішення №95417-17 прийнято 03.11.2015, а податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено за звітний податковий період 2014 року, а тому при його прийнятті застосовуються положення Податкового кодексу України, які були чинні за звітний податковий період 2014 року саме станом на 03.11.2015. Так, відповідно до пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості. Отже, за звітний податковий період 2014 року та станом на 03.11.2015 обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Як вбачається з паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Макарівським РС Управлінням ДМС України в Київській області 14.08.2014 року, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить висновку, що Макарівське відділення Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області є належним органом ДФС України, до повноважень якого віднесено нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому податкове повідомлення-рішення №95417-17 від 03.11.2015 прийнято уповноваженим податковим органом. При цьому, впродовж 2014 року діяла норма пп.265.9.1 п.265.9 ст.265 ПК України, відповідно до якої податок сплачується за місцем розташування об`єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Проте, дана норма станом на дату прийняття спірних податкових повідомлень-рішень 03.11.2015 не підлягала застосуванню, оскільки порядок сплати податку змінено і повноваженнями на прийняття податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов`язань з податку не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, були наділені саме контролюючі органи за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. За вказаних обставин, з огляду на зміст наведених правових норм суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини справи, тому безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині з посиланням на правомірність висновків відповідача, відповідно податкові повідомлення-рішення від 03.11.2015 №95415-17 та №95417-17, від 03.11.2015 №95411-17 в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 4216, 60 грн. за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 та від 03.11.2015 №95413-17 в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 133193, 90 грн. за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 підлягають скасуванню. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта частково є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Макарівського відділення Ірпінської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 03.11.2015 №95415-17 та №95417-17. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Макарівського відділення Ірпінської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 03.11.2015 №95411-17 в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 4216, 60 грн. за період з 01.04.2014 по 31.12.2014. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Макарівського відділення Ірпінської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 03.11.2015 №95413-17 в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 133193, 90 грн. за період з 01.04.2014 по 31.12.2014. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 04 червня 2020 року. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.Є. Пилипенко А.Б. Парінов