Постанова 4851 № 440/2260/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Ясиновський І.Г. 02 листопада 2021 р. Справа № 440/2260/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,- В с т а н о в и в: 16.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Полтавській області ( далі ГУ НП в Полтавській області) щодо встановлення позивачу статусу ветерана Національної поліції; - зобов`язати ГУ НП в Полтавській області встановити позивачу статус ветерана Національної поліції; Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час виконання ним службових обов`язків з охорони громадського порядку, відповідно до вимог посадової інструкції старшого інспектора сектору превенції Кременчуцького ВП, отримав забій попереково-крижового відділу хребта, про що складено Акт Н-1№ 3 «Про нещасний випадок» від 17.04.2020 року та Акт розслідування нещасного випадку Н-5 від 17.04.2020 року. Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причиною якої, згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 09903321.10.2020 року, визначено травму, пов`язану з виконанням ним службових обов`язків, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача із заявою щодо видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції». Позивач зазначає, що отримав листа від відповідача № к-3 від 02.02.2021 року, в якому зазначено, що згідно п. 2 ст. 5 Закону України від 24.03.1998 року № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі Закон № 203/98-ВР), не передбачено надання статусу «Ветеран Національної поліції» особам, інвалідність яких настала внаслідок травми. У зв`язку з вищевказаним, відсутні підстави для видання посвідчення та нагрудного знаку. Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 у відзиві відповідач вказує, що відповідно довідки МСЕК серії 12 ААВ № 099033 від 21.10.2020 року позивачу встановлено другу групу інвалідності за наслідком травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. При цьому, згідно п. 2 ст. 5 Закону № 203/98-ВР ветеранами військової служби визнаються особи з інвалідністю І та ІІ групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Відповідач зазначає, що вищевказаними положеннями чинного законодавства встановлено вичерпний перелік причин інвалідності у разі яких особа може бути визнана ветераном Національної поліції, серед яких відсутня така причина як травма. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що травма як причина встановлення інвалідності особі виокремлена законодавцем та не є тотожною з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, у тому числі пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не було надано належних документів на підтвердження наявності підстав, для встановлення статусу «Ветеран Національної поліції». Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року повністю і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що Медичною військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» йому видано свідоцтво про хворобу № 252/С від 14.08.2020 року. За результатами медичного огляду позивача згідно п. 11 цього свідоцтва комісія дійшла висновку: «Забій попереково-крижового відділу хребта (19.04.2017 року), - травма, Так, пов`язана з виконанням службових обов`язків». Вказане підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 099033 від 21.10.2020 року. Підставою для таких висновків є висновки комісії ГУНП в Полтавській області за результатами розслідування нещасного випадку, що стався 19.04.2017 року згідно акту за формою Н-5 від 17.04.2020 року та акту про нещасний випадок № 3 за формою Н-1 від 17.04.2020 року. Крім того, позивач вказує, що виявлена у нього травма пов`язана з виконанням службових обов`язків, відповідає медичному визначенню поняття каліцтва та потягла за собою встановлення йому ІІ групи інвалідності. Таким чином, на думку позивача, ним повністю доведено наявність підстав для встановлення йому статусу «Ветерана Національної поліції». Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16.08.2008 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 року по 01.09. 2020 року - службу в Національній поліції України. 19.04.2017 року під час забезпечення охорони публічного порядку (с. Чечелеве, Кременчуцького р-ну, Полтавської обл.) заступника начальника відділу превенції Кременчуцького ВП ГУНП ОСОБА_1 було травмовано. Актом розслідування нещасного випадку, складеного комісією відповідача за формою Н-5 від 17.04.2020 року, встановлено, що нещасний випадок з позивачем трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, внаслідок протиправних дій іншої особи. За результатами розслідування нещасного випадку складено Акт за формою Н-1 № 3 «Про нещасний випадок» від 17.04.2020 року з аналогічним висновком (а.с. 20-27). Організація діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи регламентована Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС від 03.04.2017 року № 285, зареєстрованим в Мінюсті України 28.04.2017 року за № 559/30427 (далі Положення № 285 в редакції, що булла чинною на час виникнення спірних правовідносин). Підпунктом 3 п. 3 розділу 1 Положення № 285 визначено, що основними завданнями ВЛК є визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу). Розділом VI Положення № 285 «Проведення лікарської експертизи поліцейським» встановлено, що лікарська експертиза поліцейським здійснюється в порядку та з урахуванням вимог, зазначених у розділі III цього Положення (п. 1). За наявності у поліцейського поранення, травми (їх наслідків) підрозділ кадрового забезпечення надає ВЛК акт про нещасний випадок, складений за встановленою формою відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 року № 1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 року за № 83/7404 (зі змінами) (далі - Акт про нещасний випадок), а в необхідних випадках - висновок службового розслідування (п. 3). Колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. Перегляд раніше прийнятої постанови ВЛК проводиться за заявою колишнього поліцейського, колишньої особи рядового чи начальницького складу (п. 13). Особи, зазначені в пункті 13 цього розділу, надають до ВЛК медичну документацію, складену в період проходження служби, у випадку отримання травми (поранення) під час служби - надають відповідний Акт про нещасний випадок та документацію, складену за результатами надання первинної медичної допомоги з цього приводу (п. 14). За розпорядженням УКЗ ГУНП в Полтавській області позивач пройшов медичний огляд. Відповідно до п. 1 розділу VIII Положення № 285 «Постанови військово-лікарських комісій» за результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва). Підпунктом 2 п. 9 розділу VIII Положення № 285 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських приймаються у таких формулюваннях - «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків» - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції. Підпунктом 3 п. 1 розділу IX Положення № 285 унормовано, що постанови ВЛК, прийняті за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи, записуються щодо поліцейських, військовослужбовців за результатами медичного огляду - до Акта медичного огляду, Довідки або Свідоцтва про хворобу, медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, Книги (журналу) обліку документації ВЛК, в інших випадках - до Книги протоколів засідань ВЛК (додаток 16) та Постанови (додаток 17). При проведенні лікарської чи військово-лікарської експертизи особам, які перебувають на стаціонарному обстеженні (лікуванні) в закладі охорони здоров`я МВС, за наявності в ньому госпітальної ВЛК, складається Свідоцтво про хворобу або Довідка, залежно від рішення комісії (п. 2 розділу IX Положення № 285). Відповідно до п. 21 розділу Ш Положення № 285 у разі незгоди особи, що проходила медичний огляд, із постановою штатної ВЛК, вона може оскаржити її у ЦВЛК, яка визначає за необхідності порядок додаткового обстеження та повторної лікарської (військово-лікарської) експертизи. За постановою М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» від 14.08.2020 року, як убачається із Свідоцтва про хворобу позивача ОСОБА_1 № 252/С від 14.08.2020 року (а.с. 15. 16), а саме, - п. 11 «Діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва», М(ВЛ)К визначила, що забій попереково-крижового відділу хребта позивача (19.04.2017 року) є травмою, Так, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. Наказом ГУНП в Полтавській області від 31.08.2020 року № 363 о/с позивача 01.09.2020 року було звільнено з посади заступника начальника відділу превенції Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області. Згідно з п. 20 розділу VIII Положення № 285 причину інвалідності звільнених зі служби осіб установлюють медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» та з урахуванням висновку ВЛК про причинний зв`язок їх захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв). Рішенням Кременчуцької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії № 1 загального профілю південного госпітального округу з 20.10.2020 року позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків (а.с.17-19). 05.01.2021 року позивач звернувся до ГУНП в Полтавській області з заявою, щодо встановлення йому статусу ветерана Національної поліції, відповідно до ст. 5 Закону № 203/98-ВР та ст. 26 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі- Закону № 1788-XII), у зв`язку з тим що він отримав травму, яку визначено як таку, що пов`язана із виконанням службових обов`язків та відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.10.2020 року, яким йому встановлено ІІ групу інвалідності (а.с. 48). Листом від 02.02.2021 року № К-3 позивачу було повідомлено про відсутність підстав для надання йому статусу «Ветеран Національної поліції», та видачі посвідчення і нагрудного знака, оскільки згідно п. 2 ст. 5 не передбачено надання такого статусу особам, інвалідність яких настала внаслідок травми (а.с. 13-14). Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що Закон № 203/98-ВР встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві. Дія цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України відповідно до цього Закону і які постійно проживають на території України. Пунктом 2. ст. 5 Закону № 203/98-ВР унормовано, що ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України, зокрема, особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Отже, зазначеною законодавчою нормою встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких у особи виникає право на отримання статусу «Ветерана Національної поліції». Пунктом 27 Положення «Про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009 року № 1317 визначено, що критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи. До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності. Цим же Положенням передбачена можливість оскарження рішення МСЕК. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 . Колегія суддів зазначає про відсутність у суду повноважень для встановлення кваліфікуючих ознак ушкодження здоров`я позивача ОСОБА_1 , оскільки вирішення цих питань віднесено до компетенції ВЛК або МСЕК. Судам першої та апеляційної інстанцій позивач не надав належних документів, які б посвідчували ту обставину, що на час звернення до відповідача, встановлений йому рішеннями М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» і МСЕК діагноз змінено. Доводи апеляційної скарги позивача означених висновків суду не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило