Постанова 4818 № 626/1074/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «01» листопада 2021 року м. Харків справа № 626/1074/21 провадження № 22ц/818/6112/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. за участю секретаря Колосовської А.Р. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представниця позивача ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_3 , третя особа - Красноградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року в складі судді Дудченка В.О. в с т а н о в и в: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Красноградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про оспорювання батьківства та просив виключити з актового запису про народження дитини відомості про його батьківство щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення його позову без розгляду. Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на надання їй правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн та витрати на пальне для поїздки для проведення судово-генетичної експертизи в сумі 683,00 грн, а всього 10 683,00 грн. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду в частині стягнення з нього витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн скасувати та відмовити ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про стягнення з нього на її користь витрат на надання правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні ухвали суд першої інстанції не врахував того, що відзив відповідачки не містить попереднього розрахунку суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести. Відзив та клопотання щодо стягнення судових витрат він не отримував, у зв`язку з чим не мав можливості подати заперечення щодо розміру судових витрат. Суд першої інстанції не врахував критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, складності справи, відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження таких витрат.Матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги між ОСОБА_3 та адвокатом Лобач Н.І. В акті виконаних адвокатом робіт зазначено справу щодо збільшення розміру аліментів, що суперечить поданому ним позову. У процесуальних документах від імені ОСОБА_3 немає відомостей про її представника. Витрати у розмірі 1600,00 грн за представництво інтересів відповідачки у судових засіданнях протягом двох годин суперечать матеріалам справи. 08 жовтня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін. Вказала, що у відзиві на апеляційну скаргу вона зазначила орієнтовну суму судових витрат. У підготовчому судовому засіданні позивач зазначив, що відзив отримав та готовий відшкодувати всі витрати, пов`язані з цим позовом. Стягнута сума судових витрат є співмірною у даній категорії справ та відповідає рекомендованим гонорарам Ради адвокатів Харківської області, а також витраченому часу. Вона та її адвокат щоразу прибували до суду на кожне судове засідання, тоді як позивач двічі не з`являвся. До відзиву ОСОБА_3 надала копію договору № 14-ПД про надання правової допомоги та копію рішення № 13/1/7 про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, ухвалу суду в оскаржуваній частині змінити. Ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивована тим, що відповідачкою понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які підлягають відшкодуванню їй у зв`язку з залишенням позову без розгляду. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету. Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що саме по собі звернення з позовом до суду та подання заяви про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, що передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених ним судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду, чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Зазначене тлумачення надано у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, провадження № 61-44038св18; від 11 вересня 2019 року у справі № 214/4948/18, провадження № 61-12469св19; від 07 липня 2021 року у справі № 127/19422/19, провадження № 61-3718св21. За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного Закону). Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19). Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268, від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Красноградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про оспорювання батьківства. Інтереси ОСОБА_3 представляла адвокат Лобач Н.І., що підтверджується витягом з угоди на представництво інтересів № 14 від 29 квітня 2021 року (а. с. 22). 05 травня 2021 року ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. При цьому зазначила, що розрахунок та докази їх сплати будуть надані пізніше (а. с. 17-19). Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 11 травня 2021 року призначено у справі судово-генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради (а. с. 25-26). З висновку експерта № 507 вбачається, що вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_4 , 15 вересня 2018 року, і це не є наслідок випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,99999% (а. с. 34-36). 17 серпня 2021 року ОСОБА_3 подала до суду клопотання, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 витрати за надану правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн та витрати на пальне для поїздки для проведення експертизи в сумі 683,00 грн (а. с. 42-44). Разом з вказаним клопотанням ОСОБА_3 подала до суду акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 29 квітня 2021 року № 14-ПД від 14 липня 2021 року, з якого вбачається, що адвокатом Лобач Н.І. виконано роботу з правової допомоги у справі № 626/1074/21, а саме: консультація протягом 1 години вартістю 500,00 грн, вивчення судової практики протягом 4 годин вартістю 3200,00 грн, узгодження позиції з клієнтом протягом 1 години вартістю 700,00 грн, написання та підготовка відзиву протягом 4 годин вартістю 4000,00 грн та представництво інтересів в суді першої інстанції (участь у судових засіданнях) протягом 2 годин вартістю 1600,00 грн, загалом - 10 000,00 грн (а. с. 50). Оплата ОСОБА_3 робіт з правничої допомоги підтверджується квитанціями № 1 від 29 квітня 2021 року на суму 5000,00 грн та №2 від 17 серпня 2021 року на суму 5000,00 грн (а. с. 46, 47). 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення його позову без розгляду, на підставі якої ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року залишено без розгляду його позов про оспорювання батьківства (а. с. 52, 54-55). Таким чином, необґрунтовані дії позивача виражені в тому, що після проведення у справі судової генетичної експертизи, за висновком якої біологічне батьківство ОСОБА_1 щодо сина ОСОБА_4 фактично доведено, позивач звернувся до суду із заявою про залишення його позову без розгляду. При цьому, позов ОСОБА_1 пред`явлено без використання позасудових заходів врегулювання спору з огляду на його характер, що стосується сімейних відносин. Відомостей про те, що ОСОБА_1 не мав можливості проведення генетичної експертизи без звернення до суду, матеріали справи не містять. Зазначені обставини змусили відповідачку звернутися за правничою допомогою з метою захисту її прав та понести відповідні витрати. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати відповідачки на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача на підставі частини 3 статті 137, частини 5 статті 142 ЦПК України. Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень адвоката Лобач Н.І. судова колегія відхиляє, оскільки до суду першої інстанції надано витяг з угоди на представництво інтересів від 29 квітня 2021 року (а. с. 22). У судовому засіданні, в якому брала участь представниця відповідачки ОСОБА_5 , позивач не заперечував проти наявності у неї повноважень на представництво інтересів ОСОБА_3 . Посилання ОСОБА_1 на те, що в акті виконаних адвокатом робіт зазначено, що правничу допомогу надано у справі про збільшення розміру аліментів, тоді як ним подано позов про оспорювання батьківства, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки ця помилка в акті виконаних робіт не свідчить про те, що він не стосується цієї справи, адже інші його реквізити, зокрема, замовник та виконавець, номер справи, визначені правильно. Твердження ОСОБА_1 щодо того, що у процесуальних документах від імені ОСОБА_3 немає відомостей про її представника, є безпідставними, оскільки підписання документів особисто відповідачкою не свідчить про те, що правнича допомога їй не надавалась. Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися з розміром судових витрат, стягнутих з позивача на користь відповідачки. Як вбачається з матеріалів справи, вони дійсно містять відзив на позовну заяву, який не є великим за обсягом і складним та змістом. Тому зазначення в акті виконаних робіт, що на складання цього відзиву професійним адвокатом витрачено 4 години, судова колегія вважає безпідставним та завищеним. Також, в акті зазначено, що адвокатом здійснено вивчення судової практики протягом 4 годин, проте будь-яких посилань на судову практику відзив на позовну заяву не містить. До матеріалів справи відповідні правові позиції не залучались. Крім того, в акті виконаних робіт зазначено, що адвокатом здійснювалось представництво інтересів відповідачки у судових засіданнях протягом двох годин, тоді як у справі відбулось лише одне засідання за участі сторін та адвоката Лобач Н.І. 11 травня 2021 року, яке тривало згідно протоколу судового засідання з 11:14 год до 11:37 год, тобто 23 хвилини (а. с. 23-24). Виходячи з викладеного, розмір судових витрат на надання правничої допомоги у 10 000,00 грн, що стягнуті судом першої інстанції з позивача на користь відповідачки, судова колегія вважає завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та співмірності. В суді апеляційної інстанції позивач та його представниця підтримали вимоги апеляційної скарги та зазначили, що розмір витрат на надання правової допомоги, який є співмірним, повинен становити 2000,00 грн. Посилання ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу на те, що у підготовчому судовому засіданні позивач зазначив, що готовий відшкодувати всі витрати, пов`язані з цим позовом, є необґрунтованими, оскільки зі звукозапису судового засідання не вбачається, що позивач визнавав факт понесення нею витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та погоджувався їх сплатити. Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни ухвали в оскаржуваній частинні та зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , з 10 000,00 грн до 2500,00 грн. В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на надання правничої допомоги з 10 000,00 грн до 2500,00 грн. В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 02 листопада 2021 року.