Постанова 4816 № 583/4915/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м.Суми Справа №583/4915/20 Номер провадження 22-ц/816/814/21, 22-ц/816/813/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2021 року в складі судді Яценко Н.Г., ухвалене у м. Охтирка, повний текст якого складено 01 березня 2021 року та на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2021 року в складі судді Яценко Н.Г., ухвалене в м. Охтирка, в с т а н о в и в: 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в неї народилася дочка ОСОБА_4 , біологічним батьком якої є відповідач ОСОБА_2 . Проте, так як дитина народилася до закінчення десяти місяців після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 , при реєстрації народження дочки, батьком в актовому запису про народження був вказаний її колишній чоловік. Зазначає, що відповідач не заперечує проти свого батьківства, однак, ухиляється від його юридичного оформлення, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 та внесення змін до актового запису, який на даний час не був вирішений. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмолено. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Ухвалено додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1496 грн 01 коп сплачених судових витрат. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Цуркан В.І., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне дослідження доказів та відсутність правильної оцінки наданих суду доказів, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, необґрунтованість та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення та ухвалу суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції проігноровано заявлене клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення заявленого позову ОСОБА_1 про встановлення батьківства. Зазначає, що позивач має право на ефективний захист прав своєї малолітньої дитини, в тому числі шляхом звернення з вимогами про стягнення аліментів на її утримання. Посилається також на те, що висновком експерта від 19 березня 2021 року молекулярно-генетичного дослідження встановлено факт біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 . Не погоджується також із постановленою судом першої інстанції ухвалою, якою вирішено питання щодо ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд мав ухвалити рішення, а не постановити ухвалу. Вказує і на відсутність доказів понесення відповідачем витрат на правничу допомогу. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем в встановлений судом строк подано не було. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України справи про стягнення аліментів є малозначними. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження якої батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 13). Згідно з довідкою про склад сім`ї № 351, виданою 30 грудня 2020 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14). Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , Охтирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання батьківства (а.с. 15-16). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки позивача, оскільки її батьком в актовому записі про народження записаний ОСОБА_5 , а не ОСОБА_2 . Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Згідно з частиною третьою статті 122 СК України подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою регулюється статтею 126 СК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Тобто, аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з осіб, батьківство яких визнано в установленому законом порядку, а саме засвідчено органом реєстрації актів цивільного стану. Проте, як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, батьком ОСОБА_7 в актовому записі про народження зазначений ОСОБА_5 , а не відповідач по справі. Перебування в провадженні суду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та встановлення біологічного батьківства відповідача по відношенню до дочки позивача за результатами проведеної молекулярно-генетичної експертизи не є підставою для стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки позивача. Колегією суддів не встановлено також порушення норм процесуального права у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторони позивача, оскільки будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Цуркан В.І. повторно не з`явилися в судове засідання. Суд першої інстанції визнав неповажними причини неявки в судове засідання, а тому обґрунтовано відхилив заявлене представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи. Заявлене представником позивача клопотання про зупинення провадження по справі розглянуто судом першої інстанції в судовому засіданні 03 лютого 2021 року та протокольною ухвалою головуючого його було відхилено (а.с. 54). Слід зазначити також, що у випадку позитивного вирішення спору щодо визнання батьківства ОСОБА_2 у судовому порядку, ОСОБА_1 не позбавлена можливості повторно звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дочки. Щодо доводів апеляційної скарги позивача про скасування додаткового рішення суду, яким вирішено питання про стягнення судових витрат, то їх колегія суддів вважає непереконливими та таким, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на правничу допомогу. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ст. 134 ЦПК України, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено попередній розмір витрат на правничу допомогу, які він очікував понести під час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 42). Відзив був направлений стороні позивача, проте, жодних заперечень щодо його розміру від ОСОБА_1 чи її представника ОСОБА_8 до першої інстанції не надходило У межах п`яти днів після ухвалення судового рішення, ОСОБА_2 було подана заява про відшкодування понесених судових витрат на надано договір про надання правової (правничої) допомоги, укладений з адвокатом Абрамовичем О.В. 19 січня 2021 року (а.с. 71), додаткову угоду до цього договору (а.с. 71), якою сторони визначили розмір гонорару, акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором (а.с. 72) та квитанцію про сплату ОСОБА_2 адвокату Абрамовичу О.В. 1450 грн за вказаним договором (а.с. 73). Таким чином, оскільки відповідачем доведено на доказах понесення ним витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, клопотань про зменшення розміру цих витрат, що підлягають розподілу між сторонами, від позивача чи її представника не надходило, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви відповідача про відшкодування понесених ним витрат. Ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення шляхом постановлення ухвали не є істотним порушенням вимог процесуального законодавства та не є підставою для його скасування. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення та ухвалу суду без змін. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2021 року та ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.Ю.Кононенко Судді: В.І. Криворотенко О.І. Собина