Постанова 4818 № 1938/03

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 20 жовтня 2021 року м. Харків справа № 1938/03 провадження № 22-ц/818/5218/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Тичкової О.Ю., Маміної О.В. за участю секретаря Гармаш К.В. учасники справи: заявники : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа №1938/03, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 липня 2021 року, постановлену у складі судді Нечипоренко І.М., В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання виконавчого листу №1938/03, виданий 14.04.2004 Дергачівським районним судом Харківської області. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа №1938/03 повернуто без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що станом на 06 березня 2021 року провадиться стягнення заборгованості по аліментам згідно виконавчого листа №1938/03, виданим Дергачівським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 28 жовтня 2003 року до повноліття дитини. Вказує, що як вбачається з паспорту дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її повноліття наступило ІНФОРМАЦІЯ_2 . Звертає увагу суду на те, що відповідно до ч.ч.1-3 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитини є власністю дитини і використовуються тільки за цільовим призначенням в інтересах дитини. Зазначає, що з моменту повноліття ОСОБА_1 а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 її мати ОСОБА_3 втратила статус стягувача аліментів на свою дочку, отже просили про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа №1938/03. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа №1938/03 суд першої інстанції виходив з того, що вказана заява не містить доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Розділ VІ ЦПК України «ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ`ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ТА РІШЕНЬ ІНШИХ ОРГАНІВ (ПОСАДОВИХ ОСІБ)» передбачає можливість звернення сторони по справі із заявою до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, про відстрочення або розстрочення виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Так, частиною 1 статті 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Суд першої інстанції залишаючи заяву без розгляду застосував до спірних правовідносин вимоги статті ст.183 ЦПК України, яка розміщена у параграфі 2 «Заяви з процесуальних питань» глави 1 розділу ІІІ. Відповідно до положень ч.2 ст.183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Частиною 4 цієї статті також передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Оскільки заява про зміну способу та порядку виконання виконавчого листу подана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на стадії виконання судового рішення, тому суд першої інстанції правомірно застосував до даних правовідносин положення статті 183 ЦПК України. Оскільки вказана заява не містить доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення її без розгляду з підстав ч.4 ст.183 ЦПК України. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що залишення без розгляду вказаної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для залишення її без розгляду. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК Українисуд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 липня 2021 року - залишити без задоволення. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 липня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2021 року