Постанова 4803 № 213/2636/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9405/21 Справа № 213/2636/21 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 213/2636/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 та відповідача Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року, яке ухвалене суддею Алексєєвим О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 вересня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доАкціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі АТ «ПІВДГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання нею трудових обов`язків. Висновком МСЕК від 08.07.2021 року їй було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (60% - радикулопатія, 5% - туговух.) та визнано особою з інвалідністю третьої групи з 29 червня 2021 року на безстроковий строк. Вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями їй спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просила суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 204 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «ПІВДГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану в зв`язку з ушкодженням здоров`я, у розмірі 150 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з АТ «ПІВДГЗК» на користь держави судові витрати у розмірі 1500,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на її користь, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки розмір моральної шкоди значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності позивачка не має змоги вести звичне життя, вимушена постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивачка, внаслідок отриманих професійних захворювань, втратила 65 % професійної працездатності та її визнано особою з інвалідністю третьої групи, а неодноразові курси лікування їй не допомагають. Ії вини в отриманні професійних захворюваннях не має. В апеляційній скарзі відповідач АТ «ПІВДГЗК» ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди стягнутої з нього,просить зменшити її розмір, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вказує, що, відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачкою професійних захворювань, проте, наявнийпричинно-наслідковий зв`язок між діями самої позивачки, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача. На думку відповідача, саме безвідповідальне ставлення позивачки до свого здоров`я у результаті призвело до встановлення їй професійних захворювань, прогресування його хвороб, погіршення самопочуття та встановлення 65% втрати працездатності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілої. Крім того, позивачці лише за 4 дня до звернення з позовом до суду встановлені професійні захворювання. На думку відповідача, позивачка не встигла зазнати моральних страждань від отриманих професійних захворювань. Розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, зокрема, судовій практиці, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 29 листопада 1985 року працювала на підприємстві відповідача, в тому числі з 17 червня 1997 року помічником машиніста насосних установок, шламових та породних систем, з 09 січня 2001 року по 02.05.2019 року - машиністом насосних установок, шламових та породних систем, з 02.05.2019 року по 28.11.2019 року машиністом насосних установок, зайнята перекачуванням шламу, пульпи, у цеху шламових систем Криворізького Південного гірничо-збагачувального комбінату, ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (а.с.06-10). 28 листопада 2019 року позивачка звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України (а.с. 10). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 квітня 2021 року ОСОБА_2 встановлено професійне захворювання:радикулопатія білатеральна попереко-крижова L3-L5 та шийна С5-С7 з вираженими статико-динамічними порушеннями, із стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, з нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, нейросенсорна приглухуватість першого ступеня ( з легким зниженням слуху) (а.с. 11-15). Згідно з пунктами 17,18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 квітня 2021 року хронічні професійне захворювання у позивачки виникли за таких обставин: під час виконання своїх функціональних обов`язків машиніст насосних установок, зайнятий перекачуванням шламу, пульпи, обслуговував насосні установки, обладнані поршневими і відцентрованими насосами, насоси та насосні агрегати; здійснював пуск та зупинку двигунів та насосів, контролював безперервну роботу, вів технічний облік і звітність. Внаслідок недосконалості робочого місця машиніста насосних установок та технологічного устаткування підпадала під вплив фізичного навантаження та шуму, що перевищували нормативні показники. Причиною професійного захворювання визнано: важкість праці: робоча поза (незручна) 27,2%, при нормі 25%; нахили тулуба (вимушені більше 30°), кількість за зміну 118 разів при нормі 51-100 разів; величина статичного навантаження при утриманні вантажу двома руками становила 59601 кг/с при нормі 42000 кг/с; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 8 кг при нормі до 7 кг. Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 5 дБА (85 дБА при ГДР 80дБА). Умови праці машиніста конвеєра відносяться до ІІІ класу 2 ступеня (шкідливі) (а.с. 11-15). Відповідно до пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 квітня 2021 року, не встановлено конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламентні нормативи, враховуючий тривалий час роботи ОСОБА_1 продовж 22 років 04 місяців в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів. Висновком МСЕК від 08.07.2021 року їй було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (60% - радикулопатія, 5% - туговух.) та визнано особою з інвалідністю третьої групи з 29 червня 2021 року на безстроковий строк (а.с.16,16-зворот). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 квітня 2021 року, причиною виникнення професійних захворюваньпозивачки є важкість праці та шум, які перевищували гранично допустимі показники (а.с. 13). Отже, роботодавець АТ «ПІВДГЗК» під час роботи позивачки, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивачки, які завдають їй фізичного болю та душевних страждань, виникли тільки з вини АТ «ПІВДГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачці була заподіяна моральна шкода, так якпорушено та порушуються її нормальні життєві зв`язки, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання,. Позивачка постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у її здоров`ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого позивачка переносить моральні страждання. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого. Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачці в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачка добровільно працювала тривалий час у шкідливих умовах праці та саме її дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 23 квітня 2021 року, причиною професійного захворювання позивачки є її праця на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачці ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивачки щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила професійну працездатність у розмірі 65 %, безстроково та її визнано особою з інвалідністю третьої групи, також на безстроковий термін. Після втрати працездатності, у позивачки змінилися умови життя, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивачка постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу, у неї поганий сон. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності та групи інвалідності безстроково,взагалі можливість такого відновлення. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, що потягли втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності 65%, який встановлено безстроково, та визнання її особою з інвалідністю третьої групи також, безстроково, що свідчить про незворотність такого стану здоров`я, тривалості праці позивачки в шкідливих умовах, що перевищували нормативи тільки на АТ «ПІВДГЗК»(22 роки 04 місяці), що потягло втрату працездатності, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 150 000,00 грн. до 204 000,00 грн. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивачка подала позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «ПІВДГЗК» на користь держави та збільшує цей розмір з 1500,00 грн. до 2040,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача АТ «ПІВДГЗК» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 3060,00 грн. за подання позивачкою апеляційної скарги (2040,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року, в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 змінити, збільшивши цей розмір з 150 000,00 гривень до 204 000 (двісті тисяч чотири) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь державизмінити, збільшивши цей розмір з 1500 гривень 00 копійок до 2040 (дві тисячі сорок) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачкою, на користь держави, судовий збір у розмірі 3060 (три тисячі шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: