Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/11074/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11074/20 пров. № А/857/16747/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Кухтея РВ., Носа С.П., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІАС-Україна" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року у справі № 380/11074/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІАС-Україна" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,- суддя в 1-й інстанції Костецький Н.В., час ухвалення рішення 09.07.2021 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 09.07.2021 року, В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Ліас-Україна, в якому просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю Ліас-Україна за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість, яку самостійно позивачем не сплачено. Керуючись ст. 95 ПК України контролюючий орган просить суд надати йому дозвіл на погашення суми боргу за рахунок майна платника, що є одним з способів стягнення податкового боргу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року у справі № 380/11074/20 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що Матеріалами позовної заяви Головного управління ДІІС у Львівській області не підтверджено наявність обставин, які є підставою для податкового органу звернутися до суду із позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. Позивачем не надано актуальної інформації та її документального підтвердження про рахунки у фінансових установах, обслуговуючих відповідача, а також доказів відсутності на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу станом на день звернення до суду із вказаним позовом. Окрім того, відповідно до п. 101.2. ст. 101 Податковою кодексу України, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу, вважається безнадійним податковим боргом. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року у справі № 380/11074/20 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до матеріалів справи скеровані позивачем інкасові доручення повернуті без виконання, у зв`язку із тим, що на рахунку ТОВ ЛІАС-Україна відсутні кошти. Таким чином, погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності є неможливим. Суд першої інстанції вважає, що за встановлених обставин справи, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження та не заслуговують на увагу. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Ліас-Україна зареєстроване як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Податковий борг відповідача з відповідно до довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 03.09.2020 № 7267/10/52.09-13 становить 2 134 617, 27 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 у справі 1.380.2019.001978, яке набрало законної сили, встановлено, що згідно довідки про суму заборгованості, станом на 04.02.2019 податковий борг відповідача перед бюджетом становить 405 540,86 грн, який складається з: податку на прибуток у розмірі 381372,87 грн;- податку на додану вартість у розмірі 1553,57 грн; податку на нерухоме майно 22614,42 грн. На підставі долучених до позову документів суд встановив, що вказана податкова заборгованість у ТОВ Ліас-Україна виникла: 1) по податку на додану вартість на підставі: - податкового повідомлення-рішення №0128991291 від 10.10.2017, яким визначено суму грошового зобов`язання, а саме штраф у розмірі 416,49 грн (несплачений залишок становить 363,57 грн); - податкового повідомлення-рішення №0050591291 від 16.02.2018, яким визначено суму штрафу у розмірі 170,00 грн; - податкового повідомлення-рішення №0069291291 від 19.03.2018, яким визначено суму штрафу у розмірі 1020,00 грн. 2) податку на прибуток підприємств на підставі: - податкової декларації з податку на прибуток від 28.02.2017 за 2016 р 52 555,00 грн; - податкової декларації з податку на прибуток від 19.03.2018 за 2017 р 7 240,00 грн. - податкового повідомлення-рішення №0004941200 від 27.09.2016, яким визначено суму штрафу 34 053,40 грн; -податкового повідомлення-рішення №0023001295 від 06.07.2017, яким визначено суму штрафу 78 200,00 грн; -податкового повідомлення-рішення №0077031295 від 26,03,2016, яким визначено суму штрафу 1020 грн. Залишок не сплаченої пені становить 208 304,47 грн. 3) податку на нерухоме майно на підставі: - податкової декларації від 12.02.2016 за 2016 р у розмірі 1 814,42 грн; -податкової декларації від 09.02.2017 за 2017 р у розмірі 20 800,00 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань Яворівським відділення Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області виставлено податкову вимогу від 04.12.2015 №1754-13, яку було вручено платнику 09.12.2015 р, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача в розмірі 405 540,86 грн є узгодженою та у встановлені законом строки не сплаченою, тому відповідно до пп. 14.1.175 п. 14 ст. 14 ПК України визнається сумою податкового боргу. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 у справі № 1.380.2019.001978 стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліас-Україна" (81050, Львівська область, Яворівський район, смт. Шкло, вул. Промислова, 2), відкритих у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до Державного бюджету України кошти для погашення податкового боргу в сумі 405540 (чотириста п`ять тисяч п`ятсот сорок) грн. 86 коп. Проте, скеровані ГУ ДПС у Львівській області інкасові доручення повернуті без виконання, у зв`язку із тим, що на рахунку ТОВ Ліас- Україна відсутні кошти. Згідно наявного в матеріалах справи акту опису майна від 11.12.2015 № 12/10/2300, податковий керуючий провів опис майна відповідача. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта зареєстровано обтяження, а саме податкова застава на підставі вищенаведеного акту опису. Докази, які б підтверджували, що податковий борг в розмірі 405 540,86 грн відповідачем сплачений у справі відсутні. У добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з абзацом 1 підпункту 87.1, підпунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань. Таким чином, податкова застава є способом забезпечення виконання обов`язку зі сплати грошових зобов`язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном. Відповідно до абзацу 1 пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому. Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Пунктом 89.8 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі наявності у платника податків непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу та складеного акта опису ліквідного майна, яка підлягає реєстрації у відповідному державному реєстрі. Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Таким чином, Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України. Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі. Лише сукупність вказаних обставин є підставою для звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. Отже, Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 809/1941/14. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується вжиття відповідачем згаданих заходів, передбачених Податковим кодексом України, що є необхідною передумовою погашення суми податкового боргу за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю Ліас-Україна, що перебуває у податковій заставі. Також колегія зауважує, що майно товариства з обмеженою відповідальністю Ліас-Україна, яке перебуває в податковій заставі, може бути використане як джерело погашення податкового боргу. Наведені обставини в своїй сукупності були враховані при ухваленні рішення судом першої інстанції. За таких обставин, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції щодо наявності в даному випадку підстав для задоволення заявлених Головним управлінням ДПС у Львівській області позовних вимог. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІАС-Україна" залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року у справі № 380/11074/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 02.11.2021 року