Постанова 4857 № 1.380.2019.000911

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.000911 пров. № А/857/5643/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Носа С.П., Шевчук С.М., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 1.380.2019.000911 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- суддя в 1-й інстанції Костецький Н.В., час ухвалення рішення 28.01.2021 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 28.01.2021 року, В С Т А Н О В И В : На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 534353,15 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача є податковий борг внаслідок несплати податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, по військовому збору та пені. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просить стягнути таку у судовому порядку. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №1.380.2019.002714 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 провадження у справі поновлено. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 суд замінив позивача Головне управління ДФС у Львівській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 1.380.2019.000911 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року у справі 31.380.2019.002714 в апеляційному порядку по суті не переглядалося, оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 року повторно повернуто скаржнику. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 року відкрито касаційне провадження щодо оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 року про повернення апеляційної скарги. Крім того, саме 20.10.2015 року є датою виникнення оподаткованого доходу із якого починається строк позовної давності. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 1.380.2019.000911 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача в розмірі 534353,15 грн є узгодженою та у встановлені законом строки не сплаченою, тому відповідно до пп. 14.1.175 п. 14 ст. 14 ПК України визнається сумою податкового боргу. Доказів зворотного матеріали справи не містять. З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Львівській області є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідно до довідки Головного управління ДФС у Львівській області від 17.01.2019 № 476/9/56.17-06, податковий борг відповідача становить 534353,15 грн в тому числі з податку на доходи фізичних осіб в сумі 497017,94 грн, по військовому збору в сумі 37335,21 грн. Податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.03.2019 № 0131191307, № 0131221307, № 0131181307, пені. У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань ГУ ДФС у Львівській області 23.04.2018 винесено податкову вимогу форми "Ф" № 46690-17. ОСОБА_1 , не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 0131191307 від 30.03.2018, № 0131181307 від 03.03.2018, № 0131221307 від 30.03.2018, що винесені на підставі акту про результати перевірки за № 325/13-01-13-07-2828713808 від 09.02.2018, звернулась із позовом до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі № 1.380.2019.002714 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі № 1.380.2019.002714 повернуто скаржнику. Постановою Верховного Суду від 11.08.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 без змін. У добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктами 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 54.3 статті 54 ПК України встановлено підстави визначення сум грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків контролюючим органом самостійно. Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання. Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку. Аналіз зазначених норм вказує на те, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. (пункт 57.3 статті 57 ПК України). Абзацом 2 підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків. Згідно з абзацом 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, днем узгодження нарахованих фізичній особі контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, у разі адміністративного оскарження - день закінчення процедури адміністративного оскарження, у випадку звернення до суду - день набрання судовим рішенням законної сили. Тобто, якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує такі до суду, то визначені в них грошові зобов`язання вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги. Отже, днем узгодження нарахованих фізичній особі контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (пункт 59.3 статті 59 ПК України). При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору. В межах вказаного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Проте, саме під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягають з`ясуванню і підстави його виникнення (наявність податкового повідомлення - рішення, чинного на час звернення з позовом про стягнення боргу). При цьому, необхідним є встановлення як факту отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, а, отже, конкретної календарної дати узгодження визначених в них грошових зобов`язань та своєчасної несплати, так і факту вручення/невручення податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов`язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов`язань, які включають в себе обов`язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкової вимоги, повинно передувати реалізації права суб`єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті (засобами електронного зв`язку в електронній формі), надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі № 1.380.2019.002714 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі № 1.380.2019.002714 повернуто скаржнику, тобто рішення набрало законної сили. Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку. Податкові зобов`язання відповідача виникли на підставі податкових повідомлень рішень, які є узгодженим. Отже, оскільки відповідачем не сплачено узгодженої суми грошового зобов`язання, у відповідача наявний податковий борг перед бюджетом на загальну суму 534353,15 грн, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що станом на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення грошові зобов`язання визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0131191307 від 30.03.2018, № 0131181307 від 03.03.2018, № 0131221307 від 30.03.2018 вважаються узгодженими, а відсутність доказів сплати таких зобов`язань вказує на наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 534353,15, який самостійно не сплачено, а тому наявні підстави для стягнення вказаного боргу з відповідача. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 1.380.2019.000911 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 05.10.2021 року