Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/11602/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11602/20 пров. № А/857/9575/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Гуляка В.В., Обрізка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Лунь З.І.), ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львів 01 березня 2021 року у справі №380/11602/20 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В: 08.12.2020 Головне управління ДПС у Львівській області звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , просило стягнути з ОСОБА_1 до бюджету кошти в розмірі 159 630,64 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є органами стягнення. Суд першої інстанції вказав, що податкові повідомлення-рішення №0057728-5613-1331 від 05.04.2019, №0110479-5113-135 від 13.05.2019 та податкову вимогу від форми «Ф» від 17.01.2020 №146472-56 відповідач не оскаржував, а тому суд дійшов висновку, що сума податкового боргу відповідача є узгодженою та становить 159630,64 грн. та підлягає стягненню з ОСОБА_1 до бюджету. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 не отримувала ані податкових повідомлень-рішень, ані податкової вимоги, а тому не мала можливості такі оскаржити. Скаржник вказує, що з 28.04.2006 місцем проживання скаржника є АДРЕСА_1 , що зазначено в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік, яку подано в податковий орган 06.02.2019. Скаржник зазначає, що податковий орган, якому було відоме дійсну податкову адресу, в податкових повідомленнях-рішеннях та вимозі зазначив невірну адресу. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутня податкова вимоги (наявна лише копія корінця податкової вимоги) на суму 18677,76 грн., відсутні докази надсилання відповідної податкової вимоги в порядку, визначеному статтею 42 ПК України. Вважає, що справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Вказує, що судом першої інстанції не звернено увагу, що визначення природи боргу є однією із визначальних обставин, які підлягають з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку платника в межах розглядуваних правовідносин. Головне управління ДПС у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що платник податків, всупереч положенням податкового законодавства, не вжив жодних заходів для погашення податкових зобов`язань, сума податків є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплаченою, тобто визнається сумою податкового боргу. Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/10424/21, оскільки в такій оскаржуються податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг. Судом апеляційної інстанції з огляду на положення статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, в задоволенні такого клопотання відмолено. Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в силу приписів статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України не відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, відповідно до довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 26.08.2020 №7036/9/56-09-05 станом на 01.08.2020 за ОСОБА_1 рахується заборгованість по податку на нерухомість в сумі 159 630,64 грн. Як вказано у позовній заяві вказаний податковий борг виник у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно у сумі 159 630,64 грн.: податкове зобов`язання, нараховано згідно із податковими повідомленнями-рішеннями №0057728-5613-1331 від 05.04.2019 на суму 121 639,72 грн. (залишок несплаченої суми становить 105 688,84 грн) та №0110479-5113-1305 від 13.05.2019 на суму 53 941,80 грн. Оскільки платник податків не вжив заходів для погашення податкових зобов`язань, Головне управління ДПС у Львівській області звернулось в суд з позовом про стягнення податкового боргу. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктами 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 57.1 статті 57 ПК України). Пунктом 54.3 статті 54 ПК України встановлено підстави визначення сум грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків контролюючим органом самостійно. Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. (пункт 57.3 статті 57 ПК України). Абзацом 2 підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків. Згідно з абзацом 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, визначена платником податків сума податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначено у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, вважається узгодженою та підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а днем узгодження нарахованих фізичній особі контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є день, що настає після законодавчо встановлених строків для сплати нарахованої суми податкового зобов`язання, у разі адміністративного оскарження - день закінчення процедури адміністративного оскарження, у випадку звернення до суду - день набрання судовим рішенням законної сили. Тобто, якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує такі до суду, то визначені в них грошові зобов`язання вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги. При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі яких виник податковий борг, оскільки такі не є предметом такого правового спору. В межах вказаного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Саме під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягають з`ясуванню і підстави його виникнення: наявність податкових повідомлень-рішень, чинних на час звернення з позовом про стягнення боргу; самостійно визначені суми податкового зобов`язання, тощо. При цьому, необхідним є встановлення як факту отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, а, отже, конкретної календарної дати узгодження визначених в них грошових зобов`язань та своєчасної несплати, так і факту вручення/невручення податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов`язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов`язань, які включають в себе обов`язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкової вимоги, повинно передувати реалізації права суб`єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду. Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо. В позовній заяві контролюючим органом вказано, що заборгованість ОСОБА_1 виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0057728-5613-1331 від 05.04.2019 на суму 121 639,72 (залишок несплаченої суми - 105 688,84 грн.) та на підставі податкового повідомлення-рішення №0110479-5113-1305 від 13.05.2019 на суму 53 941,80 грн. Відповідно до Довідки при наявність заборгованість з податків і зборів від 26.08.2020 №7036/9/56-09-05 заборгованість в сумі 159 630,64 грн. розрахована станом на 01.08.2020. Як вбачається з корінця податкової вимоги від 17.01.2020 №146472-56 станом на 12.08.2019 заборгованість становила 18 677,76 грн., що менше ніж суми, вказані податковим органом як складові податкового боргу, тоді як податкова вимога повинна відображати загальну суму податкового боргу на момент надіслання податкової вимоги. При цьому, копію податкового повідомлення-рішення №0057728-5613-1331 від 05.04.2019 на суму 121 639,72 грн. (залишок несплаченої суми - 105 688,84 грн.) контролюючим органом до матеріалів справи не долучено. Окрім того, з долученої до матеріалів справи копії зворотного боку картки платника податків вбачається, що станови на 31.08.2019 заборгованість становила 18677,76 грн., збільшення суми заборгованості на 53491,80 грн. відбулось в грудні 2019 року, а збільшення боргу на суму 121 639,72 грн. не прослідковується. Слід зауважити, що в долучених контролюючим органом документах вказана адреса ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . В свою чергу, відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області від 17.12.2020, наданої на запит суду першої інстанції, з 28.04.2006 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Така ж адреса вказана і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, поданій ОСОБА_1 контролюючому органу 06.02.2019. Також, у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях та податковій вимозі інформація щодо дати вручення, вказаної в повідомленні про вручення, або дати, наведеній в поштовому повідомленні про вручення, не проставлена. При цьому, з долучених до матеріалів справи копій поштових конвертів не можливо однозначно ідентифікувати, що саме надсилалось відповідачу. До того ж, позивач на підтвердження направлення податкової вимоги від 17.01.2020 №146472-56 надає копію квитанції ПАТ «Укрпошта» та результат пошуку такого відправлення, з яких вбачається, що штриховий ідентифікатор на рекомендованому листі, яким як стверджує позивач вказана податкова вимога надсилалась відповідачу, та у результатах пошуку - не співпадають. Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання платником податків зазначених податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, а в матеріалах справи такі відсутні, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що грошове зобов`язання, щодо стягнення якого контролюючий орган звернувся із позовом до суду, не набуло статусу узгодженого. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, за відсутності належних та допустимих доказів направлення та отримання відповідачем зазначених податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що грошове зобов`язання за таким, не набуло статусу узгодженого, що не враховано контролюючим органом при визначені суми податкового боргу, тоді як суд не вправі самостійно здійснювати перерахунок сум грошового зобов`язання платника податків, не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для стягнення податкового боргу. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №380/11602/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення до бюджету коштів в розмірі 159 630,64 грн. - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді В. В. Гуляк І. М. Обрізко