Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1875/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1875/21 пров. № А/857/14990/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Шавеля Р.М., за участю секретаря Омеляновської Л.В., апелянта ОСОБА_1 , представників відповідача Алексанян С.Ж., Підлужна Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Дерех Н.В. у м. Тернопіль, повне судове рішення складено 12 липня 2021 року) у справі № 500/1875/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої грошової допомоги, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив стягнути з Тернопільської районної державної адміністрації (єдиного казначейського рахунку) суму невиплаченої грошової допомоги за 2021 в сумі 9207, 19 грн. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що працюючи на посаді виконувача обов`язків, адміністратора центру надання адміністративних послуг Збаразької районної державної адміністрації та будучи державним службовцем, 14.01.2021 він написав заяву про надання частини щорічної основної відпустки та виплату грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати та звернувся до голови Збаразької районної державної адміністрації Балука Л.І., який цю заяву підписав. Позивач зазначив, що 16.01.2021 було видано розпорядження за № 7 «Про надання відпусток», в якому йому було надано частину щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 26.06.2020 по 25.06.2021 тривалістю 5 календарних днів з 21 по 25 січня 2021 року з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати. Вказав, що відповідні бухгалтерські документи (платіжні доручення, відомість виплати зарплати за січень, розрахункова відомість із заробітної плати) щодо зазначеної виплати були підготовлені та подані голові комісії з припинення структурних підрозділів райдержадміністрації в результаті реорганізації шляхом приєднання ОСОБА_2 . Однак, просить врахувати, що виплату грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати проведено не було. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що розпорядженням Голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 21.05.2021 № 342/01.02-01, як головою місцевої державної адміністрації вищого рівня, скасовано пункти 1 і 5 розпорядження голови Збаразької районної адміністрації від 16.01.2021 № 7 «Про надання відпусток», то відсутні підстави для стягнення невиплаченої грошової допомоги за 2021 рік в сумі 9207,19 грн. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апелянт в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. В судовому засіданні представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надали пояснення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що у відповідності до розпорядження Голови Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області від 16.01.2021 № 7, ОСОБА_1 , виконувачу обов`язків начальника, адміністраторові Центру надання адміністративних послуг райдержадміністрації надано частину основної щорічної відпустки за відпрацьований період з 26.06.2020 по 25.06.2021 тривалістю 5 календарних днів з 21 по 25 січня 2021 року з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати. Згідно Наказу Центру надання адміністративних послуг Збаразької районної державної адміністрації №1-к від 31.03.2021, позивача звільнено з посади адміністратора Центру надання адміністративних послуг Збаразької районної державної адміністрації 01.04.2021 у зв`язку з реорганізацією Збаразької районної державної адміністрації та скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Крім цього, 30.03.2021 позивач звернувся із заявою до Голови Тернопільської районної державної адміністрації, в якій просив надати невиплачену додаткову відпустку тривалістю 75 календарних днів з 01.04.2021. У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 26.04.2021 № 02-82/01-14 повідомив позивача про те, що у районної державної адміністрації відсутні повноваження для розгляду та задоволення звернення позивача. Оскільки виплату грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати позивачу проведено не було, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 57 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Статтею 59 Закону України «Про державну службу» передбачено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю. Так, згідно зі ст. 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону. Статтею 3 Закону України «Про відпустки» встановлено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Крім цього, відповідно до Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 270 (далі - Порядок), додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток. Додаткова відпустка надається державним службовцям одночасно із щорічною основною оплачуваною відпусткою або окремо від неї за згодою між державним службовцем і керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого графіка відпусток. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що п. 5 розпорядження Голови Збаразької районної державної адміністрації від 16.01.2021 № 7 «Про надання відпусток», позивачу надано частину щорічної відпустки тривалістю 5 днів. Однак, розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 342/01.02-01 від 21.05.2021 «Про скасування окремих пунктів розпорядження голови Збаразької районної державної адміністрації» скасовано вказаний пункт. Серед підстав для прийняття розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 342/01.02-01 від 21.05.2021 зазначено ст.ст. 6, 7, 33, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Закони України «Про державну службу», «Про адміністративні послуги», враховуючи лист Тернопільської районної державної адміністрації від 20.05.2021 № 0-839/01-12, з метою усунення порушень вимог чинного законодавства. Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України «Про місцеві державні адміністрації » ( далі - Закон № 586-XIV). Статтею 1 Закону № 586-XIV передбачено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 586-XIV на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Відповідно до положень ч. 1 та 3 ст. 33 Закону № 586-XIV обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 Закону № 586-XIV акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку. Тобто, законодавством чітко обумовлено коло суб`єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб`єктами є Президент України, Кабінет Міністрів України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд. Аналогічні положення закріплені також ч. 8 ст. 118 Конституції України відповідно до якої рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Одночасно колегія суддів вказує, що однією з визначальних умов скасування розпорядження адміністрації, є та обставина, що спірне розпорядження суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами. Як встановив суд першої інстанції, доказів оскарження розпорядження Голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 342/01.02-01 від 21.05.2021 позивачем до суду не подано, та судом не здобуто. Відтак колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції, що відсутні підстави для стягнення невиплаченої грошової допомоги за 2021 рік в сумі 9207, 19 грн, оскільки розпорядження Голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 342/01.02-01 від 21.05.2021, яким скасовано пункти 1 і 5 розпорядження голови Збаразької районної адміністрації від 16.01.2021 № 7 «Про надання відпусток». Щодо твердження позивача стосовно звернення до голови Тернопільської районної державної адміністрації 30.03.2021 про надання додаткової відпустки 75 днів то суд зазначає таке. Відповідно до Порядку додаткова відпустка надається керівником державної служби в державному органі. Так, як згадувалось вище, позивач обіймав посаду адміністратора Центру надання адміністративних послуг, що був структурним підрозділом із статусом юридичної особи Збаразької районної державної адміністрації, що перебувала в стані припинення. Згідно до ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Відповідно ст. 2 Закону України «Про державну службу» керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі. Згідно п. 3-1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну службу» встановлено, що повноваження керівника державної служби здійснюють у місцевих державних адміністраціях: керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права); керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права - у такому підрозділі. Враховуючи наведене вище можна дійти висновку, що голова Тернопільської районної державної адміністрації не був наділений повноваженнями щодо надання додаткової відпустки. Про вказані обставини позивача було повідомлено листом від 26.04.2021 (а.с. 23). Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі № 500/1875/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 02 листопада 2021 року