Постанова 4856 № 240/2401/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2401/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 02 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області в якому просив: -визнати протиправним п.10 рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 29.10.2020 за №1178 «Про відмову у погодженні технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» в частині відмови у задоволенні клопотання про затвердження проекту землеустрою учаснику бойових дій АТО щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, 0,12 га для ведення садівництва для подальшої передачі у власність, розташованої в Радомишльському районі за кадастровим номером 1825085500:07:000:0117; - зобов`язати Радомишльську міську раду Житомирської області винести на чергову сесію Радомишльської міської ради питання щодо надання погодження технічної документації із проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Радомишльської міської ради за кадастровим номером 1825085500:07:000:0117 учаснику бойових дій АТО щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, 0,12 га для ведення садівництва для подальшої передачі у власність, розташованої в с. Березці Радомишльського району Житомирської області. 07 липня 2021 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, згідно з наказами від 17.03.2016 №6-795/14-16 СГ та №6- 796/14-16 СГ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, відповідно до ст. ст. 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 надано дозволи, як учаснику бойових дій, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Радомишльського району, за межами населених пунктів Лутівської сільської ради, орієнтовною площею 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства і 0.12 га для індивідуального садівництва. На підставі зазначених наказів позивачем замовлено технічну документацію із землеустрою. Так, 26.06.2019 дев`ятнадцятою сесією VІІ скликання Радомишльської міської ради прийняте рішення №690 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки" комунальної власності площею 58,8313 га за кадастровим номером 1825085500:07:000:0117, цільове призначення: земля запасу, яка розташована за межами населеного пункту с. Березці Лутівського старостинського округу на земельну ділянку площею 2.0 га з подальшою передачею у власність з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 0,12 га, з подальшою передачею у власність з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва ОСОБА_1 . Згідно з рішенням Радомишльської міської ради "Про надання згоди на корегування детального плану території земельної ділянки" №786 від 24.10.2019 надано згоду на корегування детального плану території, затвердженого розпорядженням голови Радомишльської районної державної адміністрації №84 від 05.02.2018, земельної ділянки площею 58,8313 га за кадастровим номером 1825085500:07:000:0117, розташованої за межами населеного пункту с. Березці Радомишльської міської ради для визначення містобудівних потреб, а саме: -площею 2,0 для ведення особистого селянського господарства; - площею 0,12 га для індивідуального садівництва; - площею 56,7113 га для індивідуального дачного будівництва (орієнтовною площею по 0,10 га кожна). 12 грудня 2019 року позивач звернувся до Радомишльської міської ради із заявою та відповідною технічною документацією із землеустрою для погодження щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, площею 58,8313 га - земля запасу в частині виділення позивачу земельних ділянок площею: 2,0 га для ведення особистого селянського господарства; площею 0,12 га для індивідуального садівництва, для подальшої передачі у власність, розташованої на території Радомишльського району за межами с.Березці Лутівського старостинського округу, із єдиного масиву поля с. Березці, за кадастровим номером 1825085500:07:000:0117. Згідно з рішенням Радомишльської міської ради "Про відмову в клопотанні" від 24.12.2019 №843, ОСОБА_1 відмовлено в клопотанні щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки за кадастровим номером 1825085500:07:000:0117 з тих підстав що на даний час технічна документація щодо поділу земельної ділянки за кадастровим номером 1825085500:07:000:0117, не розроблена. Відповідно до рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №240/7649/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково: -визнано протиправним та скасовано п.10 рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 24.12.2019 за № 843 "Про відмову у клопотанні" в частині відмови в клопотанні ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки, кад. №1825085500:07:000:0117; - зобов`язано Радомишльську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2019 про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Радомишльської міської власності, площею 58,8313 га - земля запасу, в частині виділення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки площею 0,1200 га для індивідуального садівництва, за межами населених пунктів Лутівської сільської ради Радомишльського району, із єдиного земельного масиву поля с. Березці з кадастровим номером 1825085500:07:000:0117. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №240/7649/20 в частині зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2019 про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, на розгляд сесії Радомишльської міської ради повторно винесено зазначене питання. За результатами розгляду вказаного питання на засіданні тридцять другої сесії VII скликання Радомишльської міської ради прийнято рішення "Про відмову у погодженні технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності" №1178 від 29.10.2020 відповідно до змісту якого ОСОБА_1 відмовлено в клопотанні про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 58,8313 га, кадастровий номер 1825085500:07:000:0117, яка розташована за межами населених пунктів Лутівського старостинського округу, з відокремленням земельних ділянок площею 2,0000 га та площею 0,12000 га з тих підстав, що на земельну ділянку площею 58,8313 га, кадастровий номер 1825085500:07:000:0117, розроблений та затверджений розпорядженням голови Радомишльської районної державної адміністрації від 05.02.2018 №84 детальний план території, який не відповідає технічній документації із землеустрою щодо поділу вищевказаної земельної ділянки. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно з ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно із ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до ст. 17 Закону №280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади. Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Так, суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України (ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України. Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Так, згідно ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара. Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (Закон №858-IV) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування. Згідно зі ст. 25 Закону №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Таким чином, законодавець відносить проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до різних за своєю суттю документів із землеустрою. При цьому, зазначені у земельному законодавстві поняття «проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та «технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» не є тотожними, однаковими за своїм змістом та відповідно за процедурою виконання цієї документації. Відповідно до ст. 55 Закону №858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Крім того, ч. 1ст. 79 ЗК Українивизначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Статтею 79-1 ЗК Українипередбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється: -у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Таким чином, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання із раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Частиною 6 ст. 79-1 ЗК Українивизначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. При цьому, зміст ч. 6 ст. 79-1 ЗК України вказує на те, що з метою формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, заявники повинні отримати дозвіл на розроблення відповідної технічної документації із землеустрою, однак, лише при умові, що при цьому не відбудеться зміна цільового призначення такої ділянки. Так, із матеріалів справи встановлено, що спірна земельна ділянка, яка вже є сформованою і має кадастровий номер 1825085500:07:000:0117 загальною площею 58,8313 га не перебуває у власності чи користуванні фізичних чи юридичних осіб. Також, за своїм цільовим призначенням зазначена земельна ділянка відноситься до земель запасу, відтак має відмінне від бажаної позивачем земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва. Оскільки земельня ділянка, яку бажає отримати позивач буде сформована за новим цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та для індивідуального садівництва, а тому відповідно до ст. 20 ЗК України має здійснюватись за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не за технічною документацією. Надаючи оцінку вказаним вище твердженням апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 1ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Так, позивач просив земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства та 0,12 га для індивідуального садівництва. Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 1825085500:07:000:0117 (загальна площа земельної ділянки 58,813 га) - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). При цьому, відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: - на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; - на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; - на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель; б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: - на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; - на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); - на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення. Тобто, зміна цільового призначення земельної ділянки може відбуватись на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок. При цьому, відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Таким чином, проект землеустрою та подальша відповідна процедура необхідні лише у разі: переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної статтею 19 ЗК України, в іншу; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель оборони; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення (окрім наданих для ведення ОСГ, які можуть використовуватись також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення). Згідно зі ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача із заявою про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 1825085500:07:000:0117 із цільовим призначенням - землі запасу, з метою отримання земельних ділянок площею 2,0 для ведення особистого селянського господарства та площею 0,12 га для індивідуального садівництва, тобто з виділенням земельних ділянок з іншим цільовим призначенням, та при цьому відсутні докази розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про землеустрій», статті 20 ЗК України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у погодженні технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з підстав невідповідності вказаної технічної документації детальному плану території, є правомірною. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.