Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/17549/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/17549/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року (суддя суду 1 інстанції Горбалінський В.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у відмові в проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від заробітної плати на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 02.03.2020 року №18-62вих20, без обмеження пенсії максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 13.12.2019 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% від заробітної плати згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області від 02.03.2020 року №18-62вих20 без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є пенсіонером органів прокуратури, якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30.08.2017 №657, якою підвищено посадові оклади та надбавки працівникам органів прокуратури України, з метою реалізації свого права на перерахунок пенсії звернувся з відповідною заявою, до якої було додано довідку від 02.03.2020 №18-62вих20, водночас відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, саме у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки від 02.03.2020 №18-62вих20 без обмеження її граничного розміру. Ухвалою суду від 30.12.2020 було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та цією ж ухвалою було зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення Верховного Суду у зразковій справі №560/2120/20. Ухвалою суду від 08.02.2021 провадження у справі №160/8089/20 поновлено. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати її та прийняти постанову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що судом неправильно визначено предмет та підставу цього позову, оскільки в судовому рішенні по справі № 160/11658/20, яке набрало законної сили, вимоги щодо перерахунку пенсії у розмірі 90% та її виплати без обмеження граничного розміру, визнані судом як передчасні та залишені без задоволення. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Частиною 2 статті 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. З аналізу наведеної норми вбачається імперативний обов`язок суду закрити провадження у справі, якщо під час судового розгляду буде встановлено наявність постанови суду, яка набрала законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Таким чином, судові рішення, які набрали законної сили, ухвалені судами всіх інстанції у тотожній справі, є обов`язковою підставою для закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанцій виходив з того, що судом уже розглядався спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та рішення суду набрало законної сили, що, в силу пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, є підставою для закриття провадження у даній справі. Касаційний адміністративний суду складі Верховного Суду висловлював правову позицію стосовно застосування пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 260/630/19. Зокрема, Суд вказав, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 23.09.2020 звертався до суду із позовом до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у відмові в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків заробітної плати на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 02.03.2020 за № 18-62вих20; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 03 березня 2020 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати, згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області від 02.03.2020 за № 18-62вих20, без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №160/11658/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії за вислугу років (лист від 23.03.2020 за №405/03.7-22); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 02.03.2020 року №18-62 вих.20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В іншій частині вимог позову відмовлено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №160/11658/20 набрало законної сили 21.11.2020. На виконання вказаного рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи. На підставі вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що у справі, що розглядається, позивачем заявлено ті ж самі позовні вимоги, що й у справі №811/1909/18. Водночас, із змісту позовної заяви слідує, що підстави позову у цій справі позивач пов`язує з неправильним перерахунком пенсії, бо вважає, що має право на пенсію у розмірі 90 % (згідно з нормами закону, які діяли на час призначення пенсії) від заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 02.03.2020, без обмеження пенсії максимальним розміром. При цьому, про відсутність підстав для такого перерахунку відповідач повідомив позивача листом від 28.12.2020 за № 24769-25568/М-01/8-040/20. Таким чином, в рамках розгляду справи №811/1909/18 судом вирішено питання щодо права позивача на перерахунок пенсії, але вважаючи вимоги передчасними, суд не вирішував питання щодо перерахунку пенсії саме у розмірі 90 % (згідно з нормами закону, які діяли при призначення пенсії) від заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 02.03.2020, без обмеження пенсії максимальним розміром, визнавши їх передчасними (такими, що заявлені на майбутнє). А отже, вказане питання щодо застосування 90 % заробітної плати при перерахунку пенсії, з урахуванням складових довідки від прокуратури Дніпропетровської області від 02.03.2020, виникло після отримання позивачем відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якій зазначено про застосування 60% від суми заробітної плати при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі судового рішення від 21.10.2020 у справі №160/11658/20. Таким чином, хоча позови й збігаються за складом учасників процесу та матеріально-правовими вимогами, однак різняться обставинами, що стали підставою звернення до суду. Отже, при зміні хоча б одного з цих елементів позови не можуть вважатися тотожними. В порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, судом першої інстанцій належним чином не з`ясовано підстави та предмет позову у цій справі, доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази, якими їх підтверджує та заперечення, якими відповідач їх спростовує. Встановлення таких обставин без розгляду справи по суті є неможливим. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави та предмет позову у справі №160/11658/20 не є тотожним предмету та підставам позову у справі №160/17549/20, яка розглядається. Отже, як уже зазначалося вище, суд визначаючи підстави позову, як елемент його змісту, повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Аналогічні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2021 року по справі № 340/407/20 та від 31 травня 2021 року по справі № 340/197/19. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку у застосуванні норм процесуального права, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись статтями 243, 250, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинна України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статті 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров