Постанова 4851 № 520/11869/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2021 р.Справа № 520/11869/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Курило Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.06.21 року по справі № 520/11869/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 року протиправними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018р., здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою; - подати протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАСУ. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року по справі 520/11869/18, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, виходячи з основного розміру 90% , визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018р. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 05.03.2019 року ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Допущено негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 352,40 (триста п`ятдесят дві гривні 40 копійок) грн. Рішення суду набрало законної сили та на виконання вказаного рішення видано виконавчі листи. Острицький Андрій Олегович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , 17.11.2020 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив суд: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 по справі №520/11869/18 , в повному обсязі протиправною; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату позивачу пенсії виходячи з основного розміру 90%, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання судового рішення, (ч. 1 ст. 382 КАС України). В обґрунтування заяви в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення представник позивача зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не виконало зазначене рішення суду належним чином та в повному обсязі, а саме: не здійснило виплату позивачу пенсії, виходячи з основного розміру 90%, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року. Отже, на думку заявника, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року по справі 520/11869/18. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року заяву представника позивача про визнання протиправними бездіяльності та дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та порушення прав позивача, встановлення судового контролю на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 по справі №520/11869/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 по справі № 520/11869/18 скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 заяву представника позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання судового рішення призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням вимог ст. 382 КАС України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року заяву представника позивача, подану в порядку ст. 382 КАС України в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 по справі №520/11869/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача суд першої інстанції виходив з того, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 по справі №520/11869/18 фактично виконується, а тому судом не встановлено підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 по справі № 520/11869/18 в частині, яка оскаржується, та прийняти постанову, якою задовольнити заяву представника позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 по справі № 520/11869/18. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні позивачу виплати суми перерахунку пенсії, що стало підставою для звернення із заявою про встановлення судового контролю. Позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не надано жодного платіжного документу як доказу, що підтверджує здійснення позивачу виплати суми перерахунку пенсії. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів відсутності грошових коштів у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для виконання рішення суду без надмірних затримок чи будь-яких інших належних доказів на підтвердження невиконання рішення суду без поважних причин. Апелянт вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не вчинило жодних належних дій, направлених на виконання судового рішення, натомість, відповідач, всупереч чинному законодавству, всіма засобами уникає повного належного виконання судового рішення. Беручи до уваги викладене вище, позивач вважає, що у суду були відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю. Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке . Відповідно до ст.ст. 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. Колегія суддів зазначае, що судовий контроль за виконанням судових рішень в ащдміністративних справах передбачений ст. 382 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч.2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф. Отже, установлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права на судовий захист. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Водночас, колегія суддів зазначає, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зрокрема, стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Таким чином, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі №640/13988/19. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини, що відповідач вживає заходи з метою виконання судового рішення в порядку, визначеному чинним законодавством. Із матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не заперечує свого обов`язку виплатити суму заборгованості по перерахованій пенсії позивачу, а лише вказує на те, що виплата буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Так, на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, що на виконання рішення суду по справі №520/11869/18 ОСОБА_2 у лютому 2020 року виплачено 5744,25 грн. Відповідачем також надано докази відсутності грошових коштів для виконання рішення суду, зокрема, копії бюджету ГУПФУ в Харківській області на 2021 р., змін, що вносяться до бюджету Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, від 07.06.2021, звіту про виконання бюджету ПФУ на 01.07.2021. Крім того, як встановлено судом, при зверненні до суду із заявою позивачем не було наведено переконливих аргументів, підтверджених доказами, стосовно того, що у разі невжиття судом процесуальних заходів, передбачених статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалене у цій справі судове рішення по суті спору залишиться невиконаним, або для його належного виконання слід буде докласти значних зусиль, в тому числі, шляхом ініціювання нового провадження. За таких обставин колегія суддів вказує на відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, оскільки ним вчинені залежні від нього дії по виконанню рішення суду. Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення. Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції, які викладені у постановах Верховного Суду у справах 800/592/17, 704/1547/17, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказані рішення ухвалені за інших фактичних обставин, ніж у цій справі. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 - без змін. Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 по справі № 520/11869/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 02.11.2021 року