Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/1525/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/1525/18 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П. Категорія 84 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Віндзор», на рішення Корольовського районного суду м.Житомира, ухвалене 10 лютого 2021 року суддею Сингаївським О.П. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 10 лютого 2021 року, у справі №296/1525/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Віндзор», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в : У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Віндзор» (далі Товариство), у якому, посилаючись на те, що 20 лютого 2015 року з вини ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з Товариством та керував автомобілем «ГАЗ-33021», д.н.з. НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої пошкоджено належний йому автомобіль марки «Skoda-SuperВ», д.н.з. НОМЕР_2 , просив стягнути на його користь з Товариства невідшкодовану страховою виплатою вартість матеріального збитку (шкоди) у зв`язку з пошкодженням автомобіля - 71795,47 грн, збитки та витрати на евакуатори, стоянку, бензин у зв`язку з необхідністю виїзду в інші міста (Чуднів, Житомир) - 4917,40 грн, витрати на проведення експертних досліджень 7500 грн та сплачений судовий збір. Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 10 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 невідшкодовану страховою виплатою вартість матеріального збитку (шкоди) у зв`язку з пошкодженням автомобіля - 71795,47 грн, витрати на послуги евакуатора, оцінку пошкоджень і стоянку автомобіля 2847 грн, витрати на проведення експертних досліджень 7500 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі представник Товариства, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказав, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди. Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. Разом з тим, висновком експертного дослідження №86 підтверджено, що ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем відповідача, а також те, що в дорожній ситуації позивач повинен був виконати вимоги п.12.3 ПДР України, проте дії останнього не відповідають таким вимогам та, на його думку, є грубою необережністю. Окрім того, вказав, що належних доказів на підтвердження здійснення відновлювального ремонту позивачем не надано. Вважає безпідставним посилання ОСОБА_1 на постанови Чуднівського районного суду Житомирської області від 10.03.2015 та Апеляційного суду Житомирської області від 21.05.2015 у справі №294/295/15-п, оскільки винність дій водія відповідача у зіткненні з автомобілем «Skoda SuperВ», д.н.з. НОМЕР_2 , не була предметом розгляду справи про адміністративне правопорушення №294/295/15-п. Окрім того, вважає недопустимим доказом експертне дослідження №18/2015 від 20.04.2015, оскільки воно здійснено особою, яка не мала права проводити експертне дослідження та складати відповідний документ. Дане дослідження також не встановлює обставин, які мають значення для вирішення даної справи, зокрема щодо визначення розміру заподіяних збитків, проведено не за рішенням суду, а за ініціативою позивача, тому підстави для відшкодування витрат з проведення експертного дослідження №18/2015 від 20.04.2015 також відсутні. Окрім того, вважає недопустимим доказом звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. №604 від 16.04.2015, оскільки він не містить належного опису механічних пошкоджень транспортного засобу, транспортний засіб відносно якого складено звіт не є транспортним засобом, який постраждав у ДТП 20.02.2015, звіт складено відносно пошкоджень, які не були отримані транспортним засобом, який постраждав у ДТП 20.02.2015. Квитанція № 058331 від 16.04.2015, видана ФОП ОСОБА_3 , також є недопустимим доказом, оскільки містить необумовлені виправлення. Також не можна вважати належним та допустимим доказом понесених позивачем витрат акт виконаних робіт № Т0150007320 від 28.03.2015, оскільки була відсутність у додатковій оцінці пошкоджень автомобіля, належного позивачеві, та стоянки вказаного транспортного засобу у ТОВ «Автоцентр Київ». На його думку, не є належним підтвердженням оплати позивачем послуг евакуатора товарний чек №67 від 20.02.2015, оскільки у ньому не вказано одиницю виміру, інформацію щодо кількості наданих послуг, у чеку не зазначена методика нарахування вартості послуг, відстань, на яку було перевезено автомобіль, інформація щодо напрямку перевезення автомобіля «Skoda SuperВ», д.н.з. НОМЕР_2 . Тому, суд помилково визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які позивачем не доведені, та дійшов помилкового висновку про задоволення позову. У своїх доводах також послався на постанови Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14, Вищого господарського суду України від 24.02.2016 у справі № 917/1475/15, Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №641/2795/16-ц та лист Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування». У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив залишити її без задоволення, посилаючись на її безпідставність. ОСОБА_4 вказав, що оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складено та не існує відповідного судового рішення, яким визнано його винним у вчиненні ДТП, доводи апеляційної скарги про наявність такої вини у позивача, є помилковим. Висновок №86 від 18 вересня 2015 року складений на поданих ОСОБА_2 вихідних даних, які не відповідають дійсним обставинам ДТП. Вважає, що експертне дослідження №18/2015 від 20 квітня 2015 року, проведене у справі про адміністративне правопорушення №294/295/15-п, обґрунтовано враховано судом першої інстанції, як належний та допустимий доказ, оскільки не оскаржене сторонами у даній справі, а посилання скаржника що воно проведене особою яка не має на це права, є безпідставними. Звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. №1604 від 16 квітня 2015 року, квитанція №058331 від 16 квітня 2015 року та акт виконаних робіт №ТО 150007320 від 28 березня 2015 року, на його думку, є належними та допустимими доказами у справі. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2015 року на 57 кілометрі автодороги Київ-Чоп відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачу автомобіля марки «Skoda-SuperВ», д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля «ГАЗ-33021», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з Товариством. Постановою Чуднівського районного суду Житомирської області №294/295/15-п від 10 березня 2015 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення вказаної ДТП. Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Чуднівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2015 року щодо нього без змін (т.1 а.с.72-74). Згідно Звіту оцінювачів колісних транспортних засобів ОСОБА_5 і ОСОБА_3 (вих.№1604 від 16 квітня 2015 року), вартість матеріального збитку заподіяного пошкодженням автомобіля марки «Skoda- SuperВ», д.н.з. НОМЕР_2 становить 121285,47 грн (т.1 а.с.35-50). Відповідно до полісу №АІ/7198192 від 03.07.2014 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ГАЗ-33021», д.н.з. НОМЕР_1 - ТОВ «Фірма Віндзор» була застрахована Страховою компанією «Універсальна». Страхова сума за шкоду заподіяну майну (ліміт відповідальності) за даним полісом становила п`ятдесят тисяч гривень (т.1 а.с.7). Страховою компанією «Універсальна» виплачено позивачу страхове відшкодування по вказаному полісу у максимальному розмірі 49490 грн, що не заперечувалось учасниками процесу. Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем понесені витрати на проведення експертних досліджень в сумі 7 500,00 грн, витрати на транспортування пошкодженого автомобіля евакуатором в сумі 820 грн, оцінку пошкоджень та стоянку автомобіля в сумі 2027,40 грн (т.1 а.с. 34 ,70, 77-78). Встановивши зазначені обставини, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з Товариства на користь позивача невідшкодованої страховою виплатою вартості матеріального збитку (шкоди) у зв`язку з пошкодженням автомобіля в сумі 71795,47 грн (121285,47 49490 = 71795,47), витрат на послуги евакуатора, оцінку пошкоджень і стоянку автомобіля в сумі 2847 грн, витрат на проведення експертних досліджень в сумі 7500 грн Такий висновок є правильним, оскільки розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, зокрема ст.ст. 22, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив докази і надав їм належну оцінку. Аргументи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в відзиві на позовну заяву, та не спростовують висновку суду першої інстанції, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судового рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. Зокрема, суд обґрунтовано послався на доведену судовими рішеннями вину у вчиненні ДТП саме водія Товариства третьої особи у справі ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги, що вина останнього не була предметом розгляду справи про адміністративне правопорушення спростовуються змістом постанови Чуднівського районного суду Житомирської області №294/295/15-п від 10 березня 2015 року та постанови Апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2015 року. Будь-яких належних доказів вини позивача у вчиненні ДТП відповідачем не надано, а висновку експертного дослідження №86 від 18.09.2015, так і висновку №18/2015 від 20.04.2015, надана правильна оцінка судом першої інстанції і додаткового правового аналізу у цій частині рішення суду не потребує. Позивачем надані належні докази як вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, так і витрат на послуги евакуатора, оцінку пошкоджень, стоянку автомобіля, проведення експертних досліджень, які суд першої інстанції також правильно оцінив в сукупності з іншими, наданими позивачем доказами. Такі докази відповідачем не спростовані, будь-яких клопотань ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції про призначення судової експертизи щодо визначення вартості матеріального збитку відповідач не заявляв. Зміст звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. №604 від 16.04.2015 свідчить про те, що ним встановлювалась вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Skoda-SuperВ», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу та постраждав у ДТП 20.02.2015, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними. Інші наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, такі доводи були предметом дослідження суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи. Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Віндзор» залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 10 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 01 листопада 2021 року.