Ухвала КЦС ВС № 444/2724/19

Ухвала 28 жовтня 2021 року м. Київ справа № 444/2724/19 провадження № 61-17322ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів по договору купівлі-продажу та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути зі відповідача на його користь: суму основного боргу у розмірі 401 733,62 грн за договором купівлі-продажу від 18 листопада 2018 року; суму трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 22 листопада 2018 року по 15 жовтня 2019 року» у розмірі 10 863,58 грн; 22 497,08 грн «з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення грошового зобов`язання в період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року» та судові витрати. Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу у розмірі 401 733,62 грн за договором купівлі-продажу від 18 листопада 2018 року, суму трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в період з 22 листопада 2018 року по 15 жовтня 2019 року у розмірі 10 863,58 грн та 22 497,08 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення грошового зобов`язання в період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В ході апеляційного розгляду справи представник ОСОБА_2 подав до Львівського апеляційного суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме: про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в період з 22 листопада 2018 року по 15 жовтня 2019 року у розмірі 10 863,58 грн та 22 497,08 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення грошового зобов`язання в період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року прийнято відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в період з 22 листопада 2018 року по 15 жовтня 2019 року у розмірі 10 863,58 грн та 22 497,08 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення грошового зобов`язання за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року, у зв`язку з чим оскаржуване заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року у згаданій частині визнано нечинним та закрито провадження у цивільній справі в цій частині. Постановою Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року у чинній його частині залишено без змін. 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Ціна позову у справі № 444/2724/19 становить 435 094,28 грн, тому вона є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів по договору купівлі-продажу та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Н. О. Антоненко М. М. Русинчук